19 квітня 2021 р. Справа № 480/181/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 02.09.2020 р. він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". До заяви було додано усі документи, які підтверджують його право на пенсію за вислугу років, однак йому відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю станом на 11.10.2017 р. необхідного спеціального стажу 26 років 6 місяців. За підрахунками відповідача його спеціальний стаж станом на 11.10.2017 р. складає 24 роки 6 місяців, при цьому до його спеціального стажу не було зараховано період роботи на посаді тренера по біатлону з 01.09.1989 р. по 29.08.1991 р. та з 03.09.1991 р. по 24.06.1992 р., оскільки зазначена посада не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909, та період роботи з 04.01.2002 р. по 31.08.2002 р., оскільки актом перевірки первинних документів та індивідуальними відомостями про застраховану особу підтверджується, що в зазначений період роботи заявнику не нараховувалася заробітна плата. Вважає таке рішення протиправним та зазначає, що факт зайнятості на роботі, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, підтверджується даними трудової книжки та оригіналами відповідних письмових документів. У зв'язку з цим відмова відповідача призначити йому пенсію за вислугу років є протиправною та такою, що порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просив позов задовольнити.
Відповідач про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення йому копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, але у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав. З огляду на положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 02.09.2020 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років, до якої було додано усі документи, які підтверджують його право на пенсію за вислугу років.
Листом від 11.09.2020 р. відповідач повідомив, що рішенням від 08.09.2020 р. позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю станом на 11.10.2017 р. необхідного спеціального стажу 26 років 6 місяців. За підрахунками відповідача його спеціальний стаж станом на 11.10.2017 р. складає 24 роки 6 місяців, при цьому до його спеціального стажу не було зараховано період роботи на посаді тренера по біатлону з 01.09.1989 р. по 29.08.1991 р. та з 03.09.1991 р. по 24.06.1992 р., оскільки зазначена посада не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909, та період роботи з 04.01.2002 р. по 31.08.2002 р., оскільки актом перевірки первинних документів та індивідуальними відомостями про застраховану особу підтверджується, що в зазначений період роботи заявнику не нараховувалася заробітна плата (а.с.18,21,22).
Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачу пенсію за вислугу років необґрунтованою з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Загальні засади державного пенсійного забезпечення визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон), який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до ст. 51 Закону окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, встановлюються пенсії за вислугу років.
Відповідно до ст. 52, пункту "е" ч. 1 ст. 55 Закону право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
У редакції до внесення змін в абзац перший пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на підставі Закону України від 24.12.2015 р. N 911-VIII він був викладений в редакції: "Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.".
Рішенням Конституційного Суду України 4 червня 2019 року N 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII, та передбачено, що дані положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 04.09.2019 р. при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ч. 1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи Пенсійного фонду України, зокрема і відповідач у справі, мають керуватися вказаною нормою в редакції до внесення змін Законом N 213-VIII та Законом N 911-VIII.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2015 р. позивач уже звертався до відповідача з заявою про призначення пенсії. На час звернення його спеціальний стаж складав 23 роки 1 місяць 22 дні, що підтверджується розрахунком стажу станом на 05.10.2015 р., однак відповідач відмовив у призначені пенсії. В подальшому в порядку судового оскарження даної відмови судами було встановлено в рішеннях факт набуття позивачем спеціального стажу - 23 роки 1 місяць 22 дні, що не заперечується відповідачем (а.с.6,7,8-17).
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909, посада вчителя у загальноосвітньому навчальному закладі належить до посад у закладах і установах освіти, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 13 від 26.08.2004 р. позивача прийнято з 01.09.2004 р. на посаду вчителя до Шалигинської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат Глухівського району, на підставі наказу № 82-К від 31.08.2020 р. позивача звільнено з посади вчителя (а.с.34-36).
Отже, у даному випадку спеціальний стаж позивача на час звернення з заявою про призначення пенсії за вислугу років становить 28 років 0 місяців 18 днів (23 роки 1 місяць 22 дні встановлено судом станом на 05.10.2015 р. та 4 роки 10 місяців 26 днів - за період з 05.10.2015 р. да дати звільнення 31.08.2020 р.). Відповідно, на час звернення позивача до ГУ ПФУ в Сумській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років його спеціальний стаж на роботах, що дає право на призначення пенсії, становить понад необхідний стаж для призначення пенсії за вислугу років.
Беручи до уваги, що період роботи позивача на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, підтверджений відповідними записами у трудовій книжці, факт зайнятості позивача на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, є таким, що підтверджений належними та допустимими доказами, що, у свою чергу доводить протиправність дій відповідача щодо відмови в призначенні йому даного виду пенсії. У свою чергу, відповідач доводів позовної заяви не спростував, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України правомірності свого рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років не довів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач, відмовивши позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, не дотримався вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", такі дії не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дати звернення за її призначенням є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 840,80 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.37).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) про визнання дій протиравними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти згідно з п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно з п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 02 вересня 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 840,80 грн в рахунок відшкодування судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах