19 квітня 2021 року Справа № 480/7225/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7225/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, третя особа: Міністерство соціальної політики України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, третя особа: Міністерство соціальної політики України, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині недоплати йому щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум такої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач має статус учасника бойових дій та відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Проте, у 2020 році отримав допомогу в розмірі 1390 грн., тобто не в повному обсязі. У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач листом відмовив у задоволенні заяви, зазначивши, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №112 від 19 лютого 2020 року "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", грошова допомога за 2020 рік виплачується у розмірі 1390 грн. Позивач вважає, що відповідачем порушено його право на отримання разової грошової допомоги відповідно до чинного законодавства.
Ухвалою суду від 27.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 19.04.2021 позовну заяву в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо недоплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2016, 2017, 2018, 2019 року як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016, 2017, 2018, 2019 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум такої допомоги було залишено без розгляду.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до розділу II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-ХІУ порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України. З метою забезпечення виплати у 2020 році разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону Кабінетом Міністрів України 19 лютого 2020 року, прийнято постанову № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова). Постановою передбачено, що разові виплати до 5 травня проводить Міністерство соціальної політики України шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які в свою чергу, розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад. Вищезазначене дає підстави стверджувати, що департамент в даному випадку є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та уповноважений на отримання бюджетних асигнувань для виконання функції лише в частині перерахування доведених коштів у попередньо визначених розмірах з боку головного розпорядника коштів в особі Міністерства соціальної політики України, тобто департамент фактично був лише посередником у питанні перерахування коштів між Міністерством соціальної політики України та позивачем. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначає, що департамент в межах власних завдань та функцій забезпечує організацію здійснення власних та делегованих повноважень органів виконавчої влади, визначених пунктом «а» частини першої, підпункту 1,2,3,4,6,9,15,16, пункту «б» частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Серед переліку визначених для департаменту завдань відсутній обов'язок оцінювати законність дій та прийнятих рішень інших органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Відтак, існуюче правове регулювання вказує, що департамент має право на можливість перерахувати щорічну разову грошову допомогу лиш в тих розмірах, які доведені йому розпорядником коштів вищого рівня. Право прийняти рішення щодо визначення розміру допомоги, який слід перераховувати та які для цього підстави визначає лише головний розпорядник коштів в особі Міністерства соціальної політики України. Відповідач зазначає, що дії департаменту здійснені відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Від третьої особи надійшло пояснення, в якому зазначає, що допомога позивачу була виплачена правомірно, в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів, а тому Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради та Мінсоцполітики ніяким чином не порушували права та законні інтереси позивача, та діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачалися Конституцією України, законами України „Про державний бюджет” (на відповідний рік) та „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить позовні вимоги задовольнити та зазначає, що державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду с прав людини (рішення "Кечко проти України", "Сук проти України").
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.03.2016 (а.с.6).
Департаментом соціального захисту населення Сумської міської ради було нараховано позивачу як учаснику бойових дій щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня 2020 року у розмірі 1390 грн.
На звернення позивача із заявою від 03.09.2020 р. щодо здійснення доплати одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки, Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради листом від 18.09.2020 № Д-1404/12.06-29 повідомив про те, що відповідно до розділу II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-ХІУ порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України. Нормативно - правовими актами Уряду (далі - Постанова) передбачено, що разові виплати до 5 травня проводить Міністерство соціальної політики України шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які в свою чергу, розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад. Викладений зміст Постанови дає підстави стверджувати, що департамент в даному випадку є розпорядником бюджетний коштів нижчого рівня та уповноважений на отримання бюджетних асигнувань для виконання функції лише в частині перерахування доведених коштів у попередньо визначених розмірах з боку головного розпорядника коштів в особі Міністерства соціальної політики України, тобто департамент фактично був лише посередником у питанні перерахування коштів між Міністерством соціальної політики України та особою. Звернуто увагу на норму статті 19 Конституції України, якою визначено що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначено, що департамент в межах власних завдань та функцій забезпечує організацію здійснення власних та делегованих повноважень органів виконавчої влади, визначених пунктом «а» частини першої, підпунктами 1, 2, З, 4, 6, 9, 15, 16 пункту «б» частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Серед переліку визначених для департаменту завдань відсутній обов'язок оцінювати законність дій та прийнятих рішень інших органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Таким чином, існуюче правове регулювання того питання, яке порушується позивачем вказує на те, що департамент має право та можливість перераховувати допомогу лише в тих розмірах, які доведені йому розпорядником коштів вищого рівня. Право приймати рішення щодо визначення розміру допомоги, який слід перераховувати та які для цього підстави визначає лише головний розпорядник коштів в особі Міністерства соціальної політики України, у зв'язку з чим позивач може звернутись до останнього, як до уповноваженого суб'єкта, з метою отримання роз'яснень щодо підстав прийнятого рішення, в тому числі щодо того, чи були враховані останнім рішення Конституційного Суду України. Таке правове регулювання вкотре підтверджує те, що унормовано у статті 176 Цивільного кодексу України, а саме те, що юридичні особи, створені державою не відповідають за зобов'язаннями держави.
Відтак, у межах власних повноважень можливо лише повідомити те, що відомо департаменту, а саме: що виплата допомоги у 2016-2020 роках позивачу здійснена у наступних розмірах:
- в 2016 році в розмірі 920 грн. (платіжне доручення від 13.05.2016 № 244) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 141;
- в 2017 році в розмірі 1 200 грн. (платіжне доручення від 10.05.2017 № 6771) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2017 № 223;
- в 2018 році в розмірі 1 265 грн. (платіжне доручення від 26.04.2018 № 4757), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170;
- в 2019 році в розмірі 1 295 грн. (платіжне доручення від 07.05.2019 № 5152), відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 № 237;
- в 2020 році в розмірі 1 390 грн. (платіжне доручення від 08.04.2020 № 3496), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 (а.с.8-9).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року.
Відповідно до статті 12 частини 5 Закону України № 3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 12 частину 5 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року.
В подальшому, Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року та № 112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390 гривень.
При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Так, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році становить 8190 грн. (1638 грн. х 5).
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ст. 12 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідачем порушено право позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року по справі №1-247/2018(3393/18).
Отже, саме з 2020 року, у якому ухвалено Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року по справі №1-247/2018(3393/18), у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в рішенні від 29.09.2020 по зразковій справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Враховуючи протиправність дій відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у суду є всі підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням виплаченої суми допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати під час звернення до суду із даним позовом.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, третя особа: Міністерство соціальної політики України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради в частині недоплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради (вул.Харківська, 35, м.Суми, Сумська область, 40035, код ЄДРПОУ 26440890) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум такої допомоги.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова