13 квітня 2021 року Справа № 480/800/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кравченка Є.Д.,
представника позивача - Мельниченко І.З.,
представника відповідача - Горобця О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/800/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Полтавській області від 24.12.2020 № 2078 «Про порушення службової дисципліни та притягнення до відповідальності» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського відділення № 3 взводу № 2 роти конвойної служби ГУНП в Полтавській області сержанта поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 576 о/с від 30.12.2020 «Про особовий склад» про звільнення поліцейського відділення № 3 взводу № 2 роти конвойної служби ГУНП в Полтавській області сержанта поліції ОСОБА_1 ;
- поновити поліцейського відділення № 3 взводу № 2 роти конвойної служби ГУНП в Полтавській області сержанта поліції ОСОБА_1 ;
- стягнути з ГУНП в Полтавській області на користь поліцейського відділення № 3 взводу № 2 роти конвойної служби ГУНП в Полтавській області сержанта поліції ОСОБА_1 середній заробіток за час в змушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу в поліції з 27.12.2012, з 2018 року на посаді поліцейського відділення № 3 взводу № 2 ГУ НП в Полтавській області, до дисциплінарної відповідальності не притягався. Був звільнений згідно наказу 576 о/с від 30.12.2020 згідно із п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію». Підстава - подання роти конвойної служби від 29.12.2020, наказ ГУНП від 24.12.2020 № 2078 «Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності».
Позивач вважає оскаржувані накази протиправними, оскільки факт вчинення ним саме дисциплінарного проступку в ході службового розслідування не встановлений.
Згідно наказу від 24.12.2020 № 2078 «Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивачем порушена службова дисципліна, а саме недотримання вимог п. 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 1, 6, 8, п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» та п. 2.1.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, що виразилось у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, керуванням транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія та недотриманні правил внутрішнього розпорядку.
Підставою для винесення оскаржуваних наказів слугував висновок про результати службового розслідування за фактом ніби порушення позивачем Правил дорожнього руху. Службове розслідування розпочато на підставі наказу № 1255 від 23.11.2020 з урахуванням інформації працівників СРПП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області щодо порушення позивачем правил дорожнього руху, зокрема складання протоколу за ст. 130 КУпАП. До уваги були взяті відеофайли, пояснення поліцейських, що складали протокол та пояснення позивача.
Однак, як стверджує позивач, вказані матеріали службового розслідування не підтверджені жодною доказовою базою, та спростовані судовими рішеннями по справах № 583/4437/20 та № 2а/583/8/21.
Так, згідно інформації працівників СРПП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області щодо порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, зокрема складання протоколу за ст.130 КУпАП, зокрема зазначено, що 21.11.2020 року о 22.35 годині по вул. Вишнева в с. Комиші Охтирського району Сумської області позивач керував автомобілем марки «ЗА31102» в стані алкогольного сп'яніння, від проходження медогляду на стан сп'яніння відмовився, відповідно складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП. Також, повідомлено, що позивач не надав посвідчення водія, за що складена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позивач стверджує, що факт не підтвердження належними доказами скоєння ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено рішенням суду по справі 583/4437/20 від 23 грудня 2020 року, що набрало законної сили, яким вирішено провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
Окрім того, жодних доказів, які б свідчили про недотримання позивачем положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського в матеріалах службового розслідування немає. Кожне з порушень повинно бути доведено та підкріплено відповідними доказами. Таким чином, звільнення поліцейського з підстав, не передбачених загоном, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Ухвалою суду від 02.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності став не факт складання щодо нього адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а порушення ним наступних норм чинного законодавства.
Так, позивачем порушено пункт 1 ч. 4 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», згідно якого поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України 1179 від 09.11.2016, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як в робочий, так і в неробочий час, поліцейський зобов'язаний дотримуватись норм професійної етики.
З огляду на перелічені норми, ОСОБА_1 своєю поведінкою як на службі, так і в побуті має підтримувати високе звання поліцейського серед громадян, зокрема бути прикладом законослухняності та поваги до закону. До поліцейських, враховуючи надзвичайну суспільну важливість наданих ним державою владних повноважень щодо захисту прав і свобод громадян, з боку суспільства пред'являються підвищенні вимоги стосовно моральних якостей, поведінки на службі, в сім'ї, побуті, в тому числі у вільний від роботи час. Від вчинків кожного поліцейського складається загальне ставлення до всієї правоохоронної системи. ОСОБА_1 грубо порушив наведені норми, адже вчинив дії, несумісні з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського, а саме - відмова від проходження освідування на місці чи у медичному закладі з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння у порядку визначеному законодавством, у зв'язку з чим, відносно нього складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та відмова пред'явити посвідчення водія у зв'язку з чим відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Також, позивачем порушено підпункти 1, 6, 8 п. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, згідно яких службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обоє 'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.
Відповідач вважає, що факт відвертого ігнорування позивачем вимог іншого поліцейського, відмова надавати посвідчення водія та проходити огляд на стан сп'яніння, а також сам факт перебування у стані алкогольного сп'яніння за кермом автомобіля негативно впливають на імідж Національної поліції, свідчать про те, що позивач підриває авторитет поліції, оскільки такі дії паплюжать ділову репутацію та авторитет поліцейського, підривають довіру суспільства до поліцейського, не викликають повагу та підтримку громадян та безпосередньо свідчать про порушення вимог норм законодавства України.
Крім того, було встановлено і зафіксовано факт недотримання ОСОБА_1 правил внутрішнього розпорядку.
Також, ОСОБА_1 порушив абзац 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», пункти 2.1, 2.5 Правил дорожнього руху, що виявилось у відмові у проходженні огляду на стан сп'яніння, ненаданні посвідчення водія на вимогу поліцейського.
Доводи позивача про незаконне застосування дисциплінарного стягнення у зв'язку із недоведеністю його вини у скоєнні адміністративного правопорушення є безпідставними, оскільки хоча підстави для застосування дисциплінарної та адміністративної відповідальності в даному випадку і пов'язані між собою, проте не є тотожними.
Отже, відповідач вважає, що при виданні оскаржуваних позивачем наказів ГУНП в Полтавській області діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, не допускаючи при цьому жодних порушень прав та законних інтересів ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 11.03.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 13.04.2018 ОСОБА_1 проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області, з 02.05.2019 на посаді поліцейського відділення № 3 взводу № 2 роти конвойної служби, що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с. 43-44), службовою характеристикою (а.с. 18).
23.11.2020 начальником Головного управління Національної поліції в Полтавській області прийнято наказ "Про призначення та проведення службового розслідування" № 1255, в якому зазначено, що до ГУНП в Полтавській області надійшла інформація про складення 21.11.2020 відносно поліцейського відділення № 3 взводу № 2 роти конвойної служби сержанта поліції Фенька Сергія Павловича протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Із метою з'ясування обставин зазначеного, відповідно до вимог статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого коном України від 15.03.2018 № 2337-VIII, ч. 1 р. ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893, призначено за вказаним фактом службове розслідування (а.с. 16-17).
10.12.2020 за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією Головного управління Національної поліції в Полтавській області складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни, Правил дорожнього руху, поліцейським відділення № 3 взводу № 2 роти конвойної служби сержанта поліції ОСОБА_1 , який був затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Полтавській області 10.12.2020 (а.с. 19-30).
Вказаним актом службового розслідування встановлено, що 21.11.2020 близько 22:30 сержант поліції ОСОБА_1 у особистих справах рухався на автомобілі ЗАЗ 1102, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Вишневій у с. Комиші, Охтирського району, Сумської області (проживає у вказаному населеному пункті) та у районі б. № 8 був зупинений нарядом ГРПП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області у складі інспектора СРГТП № 3 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 та поліцейського СРПП № 4 рядового поліції ОСОБА_3 . У ході спілкування із сержантом поліції ОСОБА_1 поліцейськими Охтирського відділу поліції було встановлено, що він має явні ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю із порожнини рота) та не має при собі посвідчення водія. У зв'язку із цим ОСОБА_1 із застосуванням нагрудного відеореєстратора було запропоновано пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, на що ОСОБА_1 відмовився. За фактом відмови від проходження огляду на стан сп'яніння відносно сержанта поліції ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 236547 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також за фактом керуванням транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 896305 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Опитані з даного приводу інспектор СРПП № 3 Охтирського ВП ГУНП в Сумській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 та поліцейський СРПП № 4 Охтирського ВП ГУНП в Сумській області рядовий поліції ОСОБА_3 пояснили, що 21.11.2020 з 20:00 вони спільно несли службу у наряді ГРПП. Близько 22:00 під час патрулювання за маршрутом № 32 у с. Комиші, Охтирського району ними був помічений автомобіль ЗАЗ 1102, д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, як пізніше виявилося під керуванням ОСОБА_1 . Даний автомобіль було зупинено у зв'язку із тим, що у нього не освітлювався номерний знак, що є підставою для зупинки транспортного засобу відповідно до п. 2 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» (якщо є очевидні ознаки що свідчать про технічну несправність транспортного засобу). Після зупинки вищевказаного автомобіля поліцейські представилися, назвали причину зупинки автомобіля та попросили водія пред'явити документи, як зазначені у п.п. 2.1 ПДР, на що водій відповів відмовою. Під час спілкування виявилося, що ОСОБА_1 мав явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю із порожнини рота. У зв'язку із цим ОСОБА_1 було запропоновано пройти освідування на місці за допомогою газоаналізатора «Драгер» або у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився.
З метою документального підтвердження вищевказаних подій за участі ОСОБА_1 за вих. № 2017/115/12/03-2020 від 25.11.2020 до Охтирського ВП ГУНП в Сумській області направлено лист про надання копій матеріалів, складених на місці вказаної події та копії файлів відео зйомки з нагрудних відео реєстраторів поліцейських.
На вказаний запит Охтирським ВП ГУНП в Сумській області (вих. № 13720 від 27.11.2020) надано копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 236547 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 896305 за ч. 1 ст. 126 КУпАП та диск з відео файлами подій за участі ОСОБА_1 .
Таким чином, враховуючи зібрані у ході службового розслідування матеріали та пояснення поліцейських, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 , 21.11.2020, о 22:30 у с. Комиші, Охтирського району Сумської області керував автомобілем ЗАЗ 1102, д.н.з. НОМЕР_1 маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини), та відмовився від проходження огляду на встановлення стан сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Сержант поліції ОСОБА_1 , як працівник правоохоронного органу, повинен вимагати від громадян безумовного дотримання вимог чинного законодавства, але своєю поведінкою та вчинками сам допустив їх порушення.
З огляду на викладене, дисциплінарна комісія вважає, що поведінка сержанта поліції ОСОБА_1 свідчить про відсутність у нього почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та несумісна з подальшим проходженням ним служби в Національній поліції України. Такі дії з боку сержанта поліції ОСОБА_1 категорично суперечать вимогам Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, де визначено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, Національної поліції України, нормативно-правових актів МВС України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Окрім цього, 10.12.2020 мобільною групою ВІОС УКЗ ГУНП у межах проведення службового розслідування здійснено виїзд до Зіньківського відділення поліції Гадяцького ВП ГУНП (місце дислокації відділення № 3 взводу № 2 РКС ГУНП), з метою перевірки дотримання сержантом поліції ОСОБА_1 , який на час проведення службового розслідування відсторонений від виконання службових обов'язків за посадою, вимог ст. 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Так, на час прибуття працівників ВІОС УКЗ ГУНП до Зіньківського відділення поліції станом на 08:30 сержант поліції ОСОБА_1 був відсутній без поважних причин на робочому місці. Про причину своєї відсутності вказаний поліцейський безпосереднього керівника не повідомив.
За фактом відсутності ОСОБА_1 без поважних причин на робочому місці складено відповідний акт, який підписаний присутніми та зареєстрований у канцелярії Зіньківського відділення поліції за вих. № 8761 від 10.12.2020. Відповідно до пп. 8 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України поліцейський зобов'язаний знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.
Відповідно до наказу РКС ГУНП від 02.05.2019 «Про затвердження режиму несення служби РКС ГУНП», поліцейські та начальники конвою несуть службу з понеділка по четвер з 08:00 до 18:00, з перервою на обід з 12:00 по 14:00, у п'ятницю з 08:00 до 17:00, з перервою на обід з 12:00 по 14:00.
Таким чином, ОСОБА_1 запізнившись 10.12.2020 (четвер) на службу без поважних причин та не повідомивши про своє запізнення безпосереднього керівника, не дотримався правил внутрішнього розпорядку.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 24.12.2020 № 2078 за грубе порушення службової дисципліни, а саме недотримання вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 1, 6, 8 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, Присяги поліцейського, ст. 14 Закону України «Про дорожній, рух» та п. 2.1, 2,5 Правил дорожнього руху, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, що виразилося у відмові від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, керування транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія та недотриманні правил внутрішнього розпорядку, поліцейського відділення № 3 взводу № 2 роти конвойної служби ГУНП в Полтавській області сержанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 13-15).
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 30.12.2020 № 576 о/с згідно із Законом України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського відділення № 3 взводу № 2 роти конвойної служби, 31 грудня 2020 року. Підстава: подання роти конвойної служби від 29.12.2020, наказ ГУНП від 24.12.2020 № 2078 «Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності» (а.с. 12).
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Принципи етики для працівників МВС визначають Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 №1179, відповідно до яких, зокрема, поліцейські повинні неухильно дотримуватись положень Конституції та законові України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. Також, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Відповідно до статей 11, 12, 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.
Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У пункті 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893 (надалі - Порядок № 893) зазначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до положень п. 1, 4, 7 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VІ Порядку № 893).
Положеннями статті 19 Дисциплінарного статуту встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема: документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно з приписами розділу VІ та VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Статтею 22 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
За відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім'ї такого поліцейського.
Підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6).
Основними підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало те, що він відмовився від проходження від огляду на стан сп'яніння у порядку визначеному законодавством, а також керував автомобілем, не маючи при собі посвідчення водія.
На думку відповідача, вищевказані дії ОСОБА_1 порушують вимоги Правил дорожнього руху, Закону України "Про національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції.
Такого висновку відповідач дійшов на підставі досліджених в ході службового розслідування письмових пояснень ОСОБА_1 , письмових пояснень поліцейських Охтирського ВП ГУНП в Сумській області, протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 236547 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 896305 за ч. 1 ст. 126 КУпАП та відео файлів подій за участі ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із висновком ГУНП в Полтавській області, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно із п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Питання наявності чи відсутності у діях ОСОБА_1 порушень Правил дорожнього руху було досліджене в межах розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Так, постановою Охтирського міськрайонного суду від 23.12.2020 провадження у справі № 583/4437/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП закрито в зв'язку з відсутністю складу правопорушення. У цій постанові зазначено, що інспектор поліції повинен запропонувати водієві пройти огляд на стан сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу в разі наявності у нього ознак такого сп'яніння в присутності двох свідків, і лише в разі відмови від такого огляду або незгоди з його результатами повинен запропонувати пройти такий огляд в медичній установі. Разом з тим, в протоколі серії ДПР18 №236547 від 21.11.2020 відносно ОСОБА_1 зазначений лише один свідок, який є працівником поліції, який в рапорті зазначив про неможливість запросити 2 свідка події. Таким чином, протокол не містить достатньо доказів про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 39, 40, 42).
Крім того, рішенням Охтирського міськрайонного суду від 20.01.2021 у справі № 583/38/21 скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 896305 винесену 21 листопада 2020 року поліцейським СРПП № 4 Охтирського ВП ГУНП в Сумській області рядовим поліції Кісіленком Владиславом Юрійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Скасовуючи постанову серії БАА № 896305 від 21 листопада 2020 року, суд виходив з того, що на підтвердження обґрунтованості та законності оскаржуваної постанови відповідачем в якості доказу відеозапис не надано, інших доказів, якими підтверджується винуватість ОСОБА_1 також не надано, в постанові не зазначено, зі змісту постанови вбачається, що копія вказаної постанови ОСОБА_1 не вручалася. Разом з тим, суд зазначає, що належним доказом вчинення позивачем порушення п.п. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху України, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП може бути відеозапис, пояснення водія, показання свідків, які відповідачем до матеріалів справи не надано. Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. (а.с. 33-38).
Таким чином, протокол серії ДПР18 № 236547 від 21.11.2020 (а.с. 32) та постанова серії БАА № 896305 від 21 листопада 2020 року (а.с. 41) не є допустимими доказами порушення позивачем службової дисципліни.
Судом були досліджені відеозаписи з нагрудного відеореєстратора поліцейського Охтирського РВ ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 , якими зафіксовано спілкування 22.11.2020 ОСОБА_1 з поліцейськими Охтирського РВ ГУНП в Сумській області, однак, на думку суду, з них не можливо встановити конкретні факти порушень позивачем чинного законодавства чи службової дисципліни.
Що стосується пояснень ОСОБА_1 , наданих в ході службового розслідування, то він пояснив, що 21.11.2020, близько 22:00 він, керуючи автомобілем ЗАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 їхав до своєї дружини із с. Комиші у напрямку с. Чупахівка, Охтирського району. Рухаючись по вул. Вишневій у с. Комиші його зупинили працівники Охтирського ВП ГУНП в Сумській області. Під час спілкування із ними, як вказує опитаний, їм здалося що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим йому запропонували пройти освідування за допомогою приладу «Драгер». ОСОБА_1 відмовився. Також, ОСОБА_1 пояснив, що посвідчення водія працівникам Охтирського ВП ГУНП він пред'являв (а.с. 77).
На переконання суду, вищевказані пояснення не підтверджують факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, оскільки вимога поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння у присутності одного свідка, не може вважатись законною.
Щодо пояснень поліцейських Охтирського РВ ГУНП в Сумській області, то суд зауважує, що вони не можуть бути самостійним і достатнім доказом вини позивача у вчиненні дисциплінарного проступку.
Так, вказані пояснення частково суперечать поясненням ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Таким чином, оскільки такі докази як письмові пояснення ОСОБА_1 та письмові пояснення поліцейських Охтирського ВП ГУНП в Сумській області частково суперечать один одному, суд оцінює їх критично, та вважає, що вони не можуть підтвердити чи спростувати обставини, які мають значення для вирішення спору.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не підтверджено належним чином факти порушення позивачем пунктів 2.1, 2.5 Правил дорожнього руху.
Крім того, відповідач стверджує про порушення позивачем п. 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", яке полягало у недотриманні Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Правил за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як в робочий, так і в неробочий час, поліцейський зобов'язаний дотримуватись норм професійної етики.
Проте, жодних конкретних фактів, які б свідчили про порушення вищевказаних Правил відповідачем не наведено.
Суть даного порушення зводиться виключно до порушень позивачем Правил дорожнього руху.
Стосовно порушень п.п. 1, 6 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського суд зазначає наступне.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього, як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов'язків.
Натомість, у даному випадку відповідач не обґрунтував, яким саме чином дії ОСОБА_1 суперечили інтересам служби та чим завдали шкоди авторитету поліції.
Доказів того, що події за участю ОСОБА_1 , які відповідач вважає порушенням службової дисципліни, призвели до значного розголосу серед населення, отримали негативну оцінку з боку суспільства, відповідач суду не надав.
Що стосується порушення позивачем п.п. 8 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, що проявилося у недотриманні правил внутрішнього трудового розпорядку, то суд погоджується із встановленим фактом цього порушення.
Так, 10.12.2020 працівниками ВІОС УКЗ ГУНП в Полтавській області та командиром відділення № 3 взводу № 2 РКС ГУНП в Полтавській області у приміщенні Зіньківського відділення поліції Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області складено акт про відсутність на службі, яким підтверджується, що з 07:45 год. по 09:15 год. 10.12.2020 ОСОБА_1 був відсутній на службі без поважних причин (а.с. 89).
Згідно із ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
З огляду на зміст вищевказаної норми, суд вважає, що одиничний факт запізнення на службу не є грубим порушенням службової дисципліни, та за відсутності інших порушень не може бути підставою для застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, в ході судового розгляду відповідачем належним чином не доведено обґрунтованість наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області «Про порушення службової дисципліни та притягнення до відповідальності» від 24.12.2020 № 2078 в частині притягнення поліцейського відділення № 3 взводу № 2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Полтавській області сержанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, а також наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області «По особовому складу» від 30.12.2020 № 576 о/с в частині звільнення зі служби в поліції поліцейського відділення № 3 взводу № 2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Полтавській області сержанта поліції ОСОБА_1 .
Отже, спірні накази підлягають скасуванню в оскаржуваній частині, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином, позивач повинен бути поновлений на раніше займаній посаді.
Відповідно до п. 6 розділу III “Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання”, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Отже, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно Порядку № 260 від 06.04.2016 грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місця їх служби.
Частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24 березня 1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (далі Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до наявної у справі довідки ГУНП в Полтавській області від 15.02.2021 № 39/115/29/06/01-2021 (а.с. 96), за жовтень та листопад 2020 року (два місяці, що передують місяцю, в якому відбулось звільнення) позивачу нараховано грошове забезпечення у розмірі 19447,62 грн. Загальна кількість календарних днів у жовтні та листопаді 2020 року - 61. Відповідно, сума середньоденного заробітку (обчислена згідно з пунктом 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Порядку обчислення середньої заробітної плати») дорівнює 318,81 грн. (19447,62/61).
Середньомісячне число календарних днів за період жовтень - листопад 2020 року становить 30,5. Відповідно, сума середньомісячного заробітку (обчислена згідно з пунктом 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Порядку обчислення середньої заробітної плати») дорівнює 9723,81 грн. (318,81*30,5).
Кількість календарних днів в період з 01.01.2021 по 13.04.2021 - 103 дні. Відповідно, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обчислена згідно з пунктом 8 вказаного Порядку, складає 32837,43 грн.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського відділення № 3 взводу № 2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Полтавській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9 723, 81 грн. підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області «Про порушення службової дисципліни та притягнення до відповідальності» від 24.12.2020 № 2078 в частині притягнення поліцейського відділення № 3 взводу № 2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Полтавській області сержанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області «По особовому складу» від 30.12.2020 № 576 о/с в частині звільнення зі служби в поліції поліцейського відділення № 3 взводу № 2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Полтавській області сержанта поліції ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського відділення № 3 взводу № 2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 40108630) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 32 837 (тридцять дві тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 43 коп.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського відділення № 3 взводу № 2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Полтавській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9 723, 81 грн. підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко
Повний текст рішення складений та підписаний 20.04.2021.