про залишення позовної заяви без руху
20 квітня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/3832/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Слободянюк Н.І., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
14 квітня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про:
- визнання протиправною бездіяльності Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 рік;
- зобов'язання Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі 6800,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У ході з'ясування вищенаведених питань суддею встановлено наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №607/7919/17 та від 14 серпня 2018 року у справі № 473/2190/17, 30 вересня поточного року виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку звернення до суду розпочався 01 жовтня 2020 року та строк звернення позивача до суду з цим позовом закінчився 01 квітня 2021 року.
Позивач звернувся до суду із цим позовом 14 квітня 2021 року, тобто з пропущенням встановленого кодексом строку.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
До позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій зазначено, що про невідповідність розміру разової грошової допомоги до 5 травня вимогам Конституції України та іншим законодавчим актам позивач дізнався з постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у зразковій справі №440/2722/20 у січні 2021 року. Також позивачем зазначено, що він не має юридичної освіти, не знає особливостей законодавства, у зв'язку з чим не міг передбачити, що органи державної влади можуть порушити його право на отримання спірної допомоги у належному розмірі.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі №805/3881/18-авід 01 грудня 2020 року у справі №807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що "поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Колегія суддів зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."
Також Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі №826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.
Таким чином, відсутність у позивача юридичної освіти чи необізнаність з нормами законодавства носять суб'єктивний характер та не виключають можливість позивача звернутися за отриманням правової допомоги (в тому числі безоплатної) у разі, якщо такої допомоги він потребував, у межах строку, встановленого законом для звернення до адміністративного суду з цим позовом, який був достатнім для вчинення відповідних дій.
Позивач також зазначив, що про порушення своїх прав дізнався лише у день юридичної визначеності у вирішенні питань виплати грошової допомоги до 05 травня відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у зразковій справі №440/2722/20.
Оскільки разова грошова допомога є щорічним періодичним платежем та в будь-якому разі її розмір стає особі відомим у день отримання такої допомоги, суд вважає, що саме з дня отримання виплати особою, якій призначена така допомога, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів та впродовж установленого законом строку (до 30 вересня відповідного року) вчинити дії по зверненню до Центру за отриманням допомоги у належному розмірі або в межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку (до 01 квітня року, наступного за відповідним роком виплати допомоги) звернутися до суду за захистом порушених прав.
Зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання допомоги у належному розмірі у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.
Суд зазначає, що прийняття Верховним Судом рішення у зразковій справі 29 вересня 2020 року та набрання ним законної сили 13 січня 2021 року не змінює моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав (отримання разової грошової допомоги у меншому розмірі). Крім того, суд вважає, що період з 13 січня 2021 року по 01 квітня 2021 року був достатнім для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого кодексом строку та наведені позивачем обставини носять суб'єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом з причин, зазначених позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду .
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаного недоліку.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Визнати неповажними підстави подання позовної заяви з пропущенням встановленого строку звернення до суду, які зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліку - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недолік необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням інших підстав пропуску строку (у разі їх наявності) та доказами поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліку позовної заяви, вона буде повернута.
Також роз'яснити, що процесуальні строки, встановлені судом у цьому судовому рішенні, відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України можуть бути продовжені судом за відповідною заявою учасника справи.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Н.І. Слободянюк