вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/314/21
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу
за позовом Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:
1.Державної екологічної інспекції Столичного округу (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 3, код ЄДРПОУ 42163667 );
2.Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Незалежності, 1/6, код ЄДРПОУ 04054990 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Узин-Агроінвест» (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Поповича, 150, код ЄДРПОУ 35528563)
про 35 822,70 грн. збитків
без виклику представників сторін
Керівник Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Столичного округу (позивач-1), Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області (позивач-2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УзинАгроінвест» (відповідач) про стягнення 35 822,70 грн. збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було перевищено ліміт забору води, встановлений у дозволах, чим було нанесено збитки державі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.02.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позовної заяви.
12.02.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з платіжним дорученням на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 03.02.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов'язано сторін вчинити певні дії.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
05.03.2021 на адресу Господарського суду Київської області від ТОВ «Узин-Агроінвест» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд залишити позов без розгляду, посилаючись на те, що прокурором не наведено законних підстав для звернення з даним позовом до суду.
17.03.2021 на адресу Господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на відзив.
05.04.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача-1 надійшли письмові пояснення, в яких Державна екологічна інспекція Столичного округу зазначила про те, що Білоцерківською місцевою прокуратурою було подано даний позов не зважаючи на те, що позивач-1 повідомляв прокуратуру, що ним вже підготовлені відповідні позови про стягнення збитків, які будуть подані після надходження коштів на сплату судового збору.
З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У позовній заяві прокурор посилався на порушення інтересів держави, зазначав про необхідність їх захисту та стверджував про наявність у нього підстав для звернення до суду, а саме:
- органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах, є Державна екологічна інспекція Столичного округу, яка є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, яка входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;
- на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором направлено Державній екологічній інспекції Столичного округу листи від 28.12.2019 та від 05.06.2020, в яких запропоновано інспекції самостійно пред'явити позовну заяву до суду.
Проте, цей орган не вжив заходів щодо стягнення в судовому порядку збитків з ТОВ «Узин-Агроінвест». На адресу Білоцерківською місцевою прокуратурою надано відповідь про відсутність в Державній екологічній інспекції Столичного округу фінансової можливості сплатити судовий збір.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із ч. ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує:
1) в чому полягає порушення інтересів держави
2) необхідність їх захисту
3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає
4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 74, 77 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України і ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при зверненні з позовом до суду обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Державною екологічною інспекцією Столичного округу, яка з моменту обізнаності про порушення відповідачем природоохоронного законодавства (з жовтня 2019 року) самостійно не вжила заходів спрямованих на відшкодування відповідачем завданої державі шкоди внаслідок такого порушення, що створює загрозу невідшкодування завданих збитків, у той час як за рахунок коштів, одержаних внаслідок відшкодування збитків фінансуються, зокрема видатки на програми та заходи у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Тобто, навів підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - позивача у справі: Державну екологічну інспекцію Столичного округу.
Окрім того, на підтвердження повідомлення позивача про таке звернення прокурором долучено до позову повідомлення в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Як встановлено судом, Державна екологічна інспекція Столичного округу, встановивши підстави для стягнення з відповідача збитків, протягом тривалого часу не зверталась до суду з відповідним позовом, посилаючись на відсутність у позивача коштів для сплати судового збору. Однак, у матеріалах справи відсутні відповідні докази на підтвердження даних обставин.
Разом з тим, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду з позовом, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Зважаючи на викладене, твердження відповідача та позивача-1 про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором у спірних правовідносинах є помилковим.
Суд також звертає увагу на те, що Верховним Судом у постанові від 11.03.2021 у справі №920/821/18 та постанові від 30.03.2021 у справі №920/266/19 висловлена подібна правова позиція щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави, які тотожні підставам, наведеним у даній справі.
Положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Державною екологічною інспекцією Столичного округу (далі - ДЕІ Столичного округу) з 17.10.2019 по 22.10.2019 на підставі наказу № 1635-п від 10.10.2019 та направлення № 3/2/001639 від 10.10.2019 здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони навколишнього природного середовища ТОВ «Узин-Агроінвест», що знаходиться за адресою: 09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Поповича, 150, за результатами якого встановлено факт перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів забору води.
За матеріалами перевірки встановлено, що у товариства наявний дозвіл на спеціальне водокористування №162/17 від 30.05.2017 з терміном дії до 30.05.2020.
Відповідно до інформації зазначеної у довідці ТОВ «Узин-Агроінвест» від 22.10.2019 № 111 та ВБН 46/33-2.5-5-96; ДБН В.2.5-64:2012: ДБН 360-92; ДБН В.2.5-74:2013 у період з 25.06.2018 по 22.10.2019 ТОВ «Узин-Агроінвест» самовільно використано 10600 куб.м. води з підземного джерела.
З метою усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки директору ТОВ «Узин-Агроінвест» ОСОБА_1 , 22.10.2019 вручено припис з терміном його виконання.
Крім того, за допущене порушення вимог ст. 44, 110 Водного кодексу України ДЕІ Столичного округу, 22.10.2019 складено протокол про адміністративне правопорушення № 002237 та 22.10.2019 постановою про накладення адміністративного стягнення № 002169 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 60 КУпАП. Дана постанова не оскаржена та не скасована.
Штраф, накладений відповідно до постанови № 002237 від 22.10.2019 про накладення адміністративного стягнення 30.10.2019 сплачено у добровільному порядку.
ДЕК Столичного округу відповідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, здійснено розрахунок розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів забору води з підземного джерела, яка заподіяна державі внаслідок допущення ТОВ «Узин-Агроінвест» самовільного використання 10600 куб.м. води з підземного джерела.
За твердженням прокурора, розмір заподіяних ТОВ «Узин-Агроінвест» державі збитків становить 35 822,70 грн. Вказаний розрахунок та претензію № 104/2019 від 19.11.2019 про відшкодування збитків скеровано до відповідача. Відповідно до листа ДЕІ Столичного округу №8/07-33/3255 від 13.07.2020 товариство не сплатило вказані збитки.
Дослідивши наявні матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.
Статтею 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Водні відносини в Україні регулюються Водним Кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.
Згідно зі ст. 6 Водного кодексу України, води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування, яке може буди загальним або спеціальним.
Поняття спеціальне водокористування наведено у статті 48 Водного кодексу України. Так, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
При цьому, згідно із ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування, який видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
За умовами п.п. 1, 3 ст. 44 цього ж Кодексу водокористувачі зобов'язані економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод; дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.
Згідно зі статтею 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, серед яких є й здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища тощо.
Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
За приписами ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Як свідчить ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України недотримання умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування є самостійними порушеннями водного законодавства, відповідальність за які несуть винні особи.
Відповідно до частини четвертої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно з частиною першою статтею 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Суд зазначає, що загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ч.1 ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
З урахуванням викладеного, протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні вимог ст. ст. 44, 49 Водного Кодексу України та перевищенні лімітів, встановлених у дозволах на спецводокористування.
Вина відповідача полягає у недотриманні умов дозволу та порушенні правил спеціального водокористування, невжитті заходів по контролю за обсягом забору води та заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату - виснаженню природних ресурсів.
При цьому відсутність вини відповідача у перевищенні лімітів забору води останнім належними і допустимими доказами не доведено.
У свою чергу перевищення лімітів забору води спричинило державі шкоду (причинно-наслідковий зв'язок), під якою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи немайнового блага.
Таким чином, шкідливий результат протиправної поведінки товариства - це перевищення лімітів забору води, чим заподіяно державі збитки.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначає Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 (п. 1.2 Методики).
Розрахунок розміру збитків, спричинених перевищенням встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою передбаченою п. 9.1 Методики.
Відповідно до п. 9.2 Методики фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, у період з 25.06.2018 по 22.10.2019 ТОВ «Узин- Агроінвест» самовільно використало 10600 куб.м. води з підземного джерела.
На підставі вказаної Методики, Інспекцією здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення товариством законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, перевищення лімітів забору води. Розмір збитків за перевищення ліміту дозволу за вказаний період склав 35 822,70 грн.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На даний час збитки відповідачем не відшкодовано, протилежного матеріали справи не містять, а отже 35 822,70 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.
За приписами ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Статтею 69-1 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків.
У зв'язку з чим, заподіяні державі порушенням вимог природоохоронного законодавства збитки підлягають стягненню з відповідача з врахуванням відсоткового співвідношення: до спеціального фонду державного, обласного та місцевого бюджетів.
Сума судового збору, сплаченого прокурором при зверненні до суду із позовом, відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається на відповідача, у зв'язку із повним задоволенням позовним вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Узин-Агроінвест» (09161, Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вул. Поповича, 150, код ЄДРПОУ: 35528563) на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Київської області, місцевого бюджету Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області 35 822 (тридцять п'ять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 70 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства на розподільчий рахунок (код класифікації доходів бюджету 24062100) «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності»), шляхом їх перерахування одержувачам:
30 % від суми, що становить 10746 (десять тисяч сімсот сорок шість) грн. 81 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України;
20 % від суми, що становить 7164 (сім тисяч сто шістдесят чотири) грн. 54 коп. до спеціального фонду Київського обласного бюджету;
50 % від суми, що становить 17911 (сімнадцять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 35 коп. на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Узин-Агроінвест» (09161, Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вул. Поповича, 150, код ЄДРПОУ: 35528563) на користь Київської обласної прокуратури (01014, м. Київ, бул. Л.Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.04.2021
Суддя Т.Д. Лилак