ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
16.04.2021Справа № 910/5740/21
Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши матеріали
позовної заяви 1) Міністерства оборони України,
2) Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»
до 1) Фізичної особи-підприємця Пустової Людмили Леонідівни,
2) Фізичної особи-підприємця Туманік Ганни Георгіївни,
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Левра»
про визнання права власності та витребування майна
Міністерство оборони України та Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Пустової Людмили Леонідівни, Фізичної особи-підприємця Туманік Ганни Георгіївни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Левра» про визнання права власності та витребування майна.
Розглянувши вказану позовну заяву господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), виходячи з наступного.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Відповідно до статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Про об'єднання справ в одне провадження, роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
Підставами позову в господарському судочинстві є обставини, тобто юридичні факти, на яких ґрунтується вимога позивача. Підстава позову складається з таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних правовідносин, належність сторін до цієї справи та привід до позову.
Для встановлення фактичних обставин справи, судом має бути досліджено всі обставини, на які позивачі посилаються у позові, при вирішенні спору судом мають бути оцінені всі докази надані для дослідження наявності чи відсутності підстав на які позивачі посилаються у своєму позові.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачі обґрунтовують правомірність заявлених вимог тим фактом, що відчуження державного військового майна, а саме: частини приміщень у будинках за адресою: вул. Бориспільська буд. 43 та вул. Бориспільська буд. 47, м. Київ, відбувалося поза волею та без участі власника, тобто Держави Україна під час фіктивного банкрутства ДЛ МОУ «Укрвійськбуд», унаслідок чого відповідачі придбали це майно в особи, яка не мала права його відчужувати.
В свою чергу, зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачі водночас просять:
- визнати за Державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №200, літера «А», загальною площею 34,6 кв.м.; нежиле приміщення №201, літера «А», загальною площею 40,2 кв.м.; нежиле приміщення №201, літера «А», загальною площею 384,7 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Бориспільська, буд. 43 та вул. Бориспільська, буд. 47, м. Київ;
- витребувати шляхом вилучення у фізичної особи-підприємця Пустової Людмили Леонідівни нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №200, літера «А», загальною площею 34,6 кв.м., по вул. Бориспільська, буд. 43, м. Київ та передати його державному підприємству Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» в експлуатацію;
- витребувати шляхом вилучення у фізичної особи-підприємця Туманік Ганни Георгіївни нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення №201, літера «А», загальною площею 40,2 кв.м., по вул. Бориспільська, буд. 43, м. Київ та передати його державному підприємству Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» в експлуатацію;
- витребувати шляхом вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Левра» нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення №201, літера «А», загальною площею 384,7 кв. м., по вул. Бориспільська, буд. 47, м. Київ та передати його державному підприємству Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» в експлуатацію.
Позивачі зазначають, що комплекс будинків та споруд по вул. Бориспільська буд. 43 та вул. Бориспільська буд. 47 у м. Київ, був переданий на утримання 06.12.2000 р. на підставі Акту приймання-передачі будинків, споруд і території військового містечка №225 Київського гарнізону та доданих до нього Авізо, зокрема: Авізо №2 від 06.12.2000 р. житлові будинки по вул. Бориспільська 43 та вул. Бориспільська 47, від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Києва до філії ДП МОУ «Укрвійськбуд» - « 135 Домобудівельний комбінат», як майно Збройних Сил України.
Позивачі звертають увагу суду, що під час фіктивного (удаваного, вигаданого) банкрутства ДП МОУ «Укрвійськбуд» частина приміщень у будинках за адресою; вул. Бориспільська буд. 43, м. Київ була незаконно відчужена до наступних осіб, а саме:
- Приватного підприємця Пустової Людмили Леонідівни за біржовою угодою від 27.03.2003 № 24-03/12 частина нежитлових приміщень №200, літера «А», загальною площею 34,6 кв.м., вартістю 10 949,00 грн.;
- Приватної фірми «Танаїс» за біржовою угодою від 28.03.2003 №25-03/12 нежилі приміщення №201, літера «А», загальною площею 40,2 кв.м., вартістю 12 741,00 грн.
Під час фіктивного (удаваного, вигаданого) банкрутства ДП МОУ «Укрвійськбуд» частина приміщень у будинках за адресою: вул. Бориспільська буд. 47, м. Київ була незаконно відчужена до наступних осіб, а саме:
- Малого приватного підприємства «Квіт» за біржовою угодою від 09.04.2003 р. № 28-03/12 частина нежитлових приміщень №201, літера «А», загальною площею 384,7 кв.м., вартістю 107 311,00 грн.
Таким чином, позивачі стверджують, що «біржові угоди договори» купівлі-продажу нерухомості від 27.03.2003 р. № 24-03/12, від 28.03.2003 р. № 25-03/12, від 09.04.2003 р. № 28-03/12 є нікчемними правочинами, які не породжують будь-яких прав та обов'язків. Вказані біржові угоди є недійсними з моменту їх вчинення і право власності у ПП Пустова Л.Л., ПФ «Танаїс», МПП «Квіт», на спірне майно не виникло і не могло виникнути на підставі вказаних біржових угод, а їх укладання не створює за собою будь-яких правових наслідків.
В подальшому, як про те зазначають позивачі, після укладання біржової угоди договору купівлі-продажу нерухомості від 27.03.2003 р. №24-03/12 право власності на нежиле приміщення №200, літера «А», загальною площею 34,6 кв.м., перейшло до ФОП Пустової Людмили Леонідівни на підставі договору купівлі-продажу від 27.03.2003 року, рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2004 року, ухвали Господарського суду м. Києва від 07.09.2004 року.
Після укладання біржової угоди договору купівлі-продажу нерухомості від 28.03.2003 р. №25-03/12 право власності на нежиле приміщення №201, літера «А», загальною площею 40,2 кв.м. перейшло до Приватної фірми «Танаїс» на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2003 року, рішення Господарського суду м. Києва від 11.05.2004 року.
Далі, право власності на нежиле приміщення №201, літера «А», загальною площею 40,2 кв.м. перейшло до Мозгового Андрія Олександровича на підставі договору купівлі-продажу від 12.07.2006 року.
Після заключения вищезазначеного договору купівлі-продажу від 12.07.2006 року, право власності на нежиле приміщення №201, літера «А», загальною площею 40,2 кв.м. перейшло і зареєстровано за ФОП Туманік Ганною Георгіївною на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2011 року.
Після укладання біржової угоди договору купівлі-продажу нерухомості від 09.04.2003 р. №28-03/12 право власності на нежиле приміщення №201, літера «А», загальною площею 384,7 кв.м. перейшло до Малого приватного підприємства «Квіт» на підставі договору купівлі-продажу від 09.04.2003 року, акту прийому - передачі від 25.04.2003 року.
Далі, право власності на нежиле приміщення №201, літера «А», загальною площею 384,7 кв.м. перейшло і зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Левра» на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2003 року.
З огляду на вищенаведене, позивачі підсумовують, що відповідно до реєстру речових прав на нерухоме майно та інформації Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» володіючими не власниками є:
- фізична особа-підприємець Пустова Людмила Леонідівна за біржовою угодою договором купівлі-продажу нерухомості №24-03/12 від 27.03.2003 року (нежитлове приміщення №200, літера «А», загальною площею 34,6 кв.м.);
- фізична особа-підприємець Туманік Ганна Георгіївна на підставі договору купівлі-продажу №581 від 12.09.2011 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесником С.А. (нежиле приміщення №201, літера «А», загальною площею 40,2 кв.м.);
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Левра» на підставі договору купівлі- продажу від 12.09.2003 року посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. (нежиле приміщення №201, літера «А», загальною площею 384,7 кв.м.).
В свою чергу, як вбачається з матеріалів позовної заяви, спірні приміщення знаходяться за різними адресами, мають різну площу та, за твердженням позивачів, такі нежилі приміщення перебувають у фактичному володінні трьох окремих суб'єктів господарювання, кожен з яких набув право власності на підставі окремого правочину.
Доказів та обґрунтувань на підтвердження того, що три різні відповідачі є пов'язаними між собою особами до позовної заяви не надано.
В цій частині суд наголошує, що позивачі мають право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 173 та пункт 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України).
Всупереч наведеним приписам, фактично, в межах однієї позовної заяви, позивачами заявлено три окремі позови до трьох окремих відповідачів, які відрізняються підставами виникнення, об'єктом спірних правовідносин, обставинами (в тому числі різними ланцюгами правочинів, які підлягають дослідженню та правомірність яких необхідно встановлювати для правомірного вирішення спору) та предметом доказування. Натомість будь-якого обґрунтування конкретних правових підстав щодо правомірності, процесуальної необхідності та доцільності об'єднання наведених позовних вимог в одній позовній заяві позивачами зазначено не було.
При цьому, суд зазначає, що позовні вимоги не пов'язані наданими до суду доказами в розумінні ст. 173 ГПК України, оскільки, як вбачається з доданих до позову документів, кожен з відповідачів є окремим суб'єктом господарювання та набув право на спірні приміщення за окремими правочинами, що були укладені у різні періоди (дати). Крім того, спірні приміщення фактично знаходяться за різними адресами у різних будівлях. Доказів того, що спірне нерухоме майно складає єдиний та неподільний комплекс приміщень позивачами так само не надано. В свою чергу факт того, що у 2000 році Актом приймання-передачі будинків, споруд і території військового містечка одночасно передавалися 16 окремих будинків по вулиці Бориспільській у місті Києві (серед яких також значилися будинки №43 та №47), жодним чином не наділяє позивачів правом об'єднати усі можливі спори щодо витребування приміщень, які розташовані у таких будинках, в один єдиний позов та в подальшому розглядати такого роду спори до різних відповідачів у межах одного судового провадження.
Наведені обставини, за висновками суду, суттєво ускладнює вирішення спору та дослідження доказів, а також позбавляють суд можливості роз'єднати такого роду вимоги за власною ініціативою.
Суд приходить до висновку, що об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки для виконання всіх завдань господарського судочинства, встановлених в ст. 2 ГПК України, додержання яких превалює над будь-якими іншими доводами учасників судового процесу, зокрема сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи по суті (Аналогічні доводи висловлені в Постанові Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2018 у справі № 910/3569/18).
Частина шоста статті 173 ГПК України передбачає можливість роз'єднання позовних вимог, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Зазначені обставини перешкоджають суду у можливості вчинити передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України дії по підготовці справи до судового розгляду та є підставами для повернення позовної заяви позивачам.
З огляду на вищевикладене, позовна заява підлягає поверненню заявникам.
Згідно із ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 174, ст. 234, ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» та додані до неї документи повернути позивачам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку передбаченому ст.ст. 255-256 ГПК України.
Суддя І.В. Приходько