ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.04.2021Справа № 910/2943/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 85 882,49 грн,
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (далі - позивач, ТОВ «ЛЕМТРАНС») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач, АТ «Українська залізниця») про стягнення 85 882,49 грн збитків, у зв'язку із пошкодженням (розукомплектуванням) вагонів власності ТОВ «ЛЕМТРАНС» під час перевезення.
Безпосередньо у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2943/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/2943/21.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 про відкриття провадження у справі № 910/2943/21.
29.03.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що ТОВ «ЛЕМТРАНС» є неналежним позивачем у даній справі, оскільки він не є відправником або одержувачем вантажу. На думку відповідача, якщо розглядати перелічені у позові вагони як вантаж, то згідно з положеннями Статуту залізниць України у позивача відсутнє право на звернення із вимогами про пошкодження вантажу. Відповідач, зокрема, вказує на те, що позивачем не надано жодного доказу того, що саме ті деталі, які були придбані позивачем на підставі договорів, укладених з ТОВ «Укртранспневматика» та ТДВ «Попаснянський ВРЗ», були передані вагонному депо для встановлення на вагони ТОВ «ЛЕМТРАНС». Крім цього, відповідач зауважує, що за умовами Договору № Дон/В-19500/НЮ-П від 28.12.2019 передбачено, що оплата всіх послуг з технічного обслуговування здійснюється позивачем окрім тих, що виникли через експлуатаційні обставини, враховуючи, що факт розукомлектування власних вагонів не відноситься до експлуатаційних обставин, а відтак ремонт вагонів підлягає оплаті позивачем.
30.03.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечуючи проти тверджень відповідача зазначає, що ТОВ «ЛЕМТРАНС» є власником (орендарем) спірних вагонів, які мають статус «вантажу» та відповідно до п. 2 Правил складання актів у зав'язку з пошкодженням вантажу повинен складатись комерційний акт. Позивач зауважує, що зміст його вимог зосереджений не на тому, що відповідач не забезпечив схоронність (збереження) майна (вагонів) під час перевезень, а позовна заява грунтується на нормах глави 82 Цивільного кодексу України.
Позивач вказує на те, що акт про пошкодження вагону форми ВУ-25М повинен складатись у всіх випадках пошкодження вагонів, незалежно від обсягу ремонту, технічного обслуговування чи пошкодження до стану виключення із інвентарного парку, незважаючи на власність та того, з чиєї вини сталося пошкодження. Позивач вважає, що АТ «Українська залізниця» не виконало свої прямі зобов'язання по складанню актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, передбачені Статутом залізниць України та Правилами складання актів.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
У вересня 2020 Акціонерним товариством «Українська залізниця» (відповідач) було здійснено перевезення вантажних вагонів власності (оренди) ТОВ «ЛЕМТРАНС» (позивач).
Як вбачається з наявних матеріалів справи, на станціях Маріуполь -Сортувальний (код станції 485604), Сартана (код станції 484809) було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС», а саме: № 52798055 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»); № 55339956 (власник вагону ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ»); № 53498325 (власник вагону ПрАТ «Укртранслізинг»); № 61016507 (власник вагону ТОВ «ЛЕМТРАНС»); № 56874050 (власник вагону КОРПОРАЦІЯ «МПС»); № 53485140 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»); № 53515672 (власник вагону КОРПОРАЦІЯ «МПС»); № 53542916 (власник вагону ТОВ «УПК»); № 53498200 (власник вагону ПрАТ «Укртранслізинг»); № 61975710 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»); № 56433840 (власник вагону ТОВ «ЛЕМТРАНС»); № 62065875 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»); № 63245807 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»); № 53599452 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»); № 59437681 (власник вагону ТОВ «ЛЕМТРАНС»); № 56624356 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»); № 56950876 (власник вагону ТОВ «УПК»); № 60350782 (власник вагону ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ»); № 58919127 (власник вагону ТОВ «ЛЕМТРАНС»); № 56267602 (власник вагону КОРПОРАЦІЯ «МПС»); № 63278535 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»).
З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 ТОВ «ЛЕМТРАНС» письмово звернулось до Начальника станції Маріуполь - Сортувальний структурного підрозділу «Станція Маріуполь - Порт» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» із заявою вих. 6762/ДВ від 06.10.2020;
З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 ТОВ «ЛЕМТРАНС» письмово звернулось до Начальника станції Сартана структурного підрозділу «Станція Маріуполь - Порт» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» із заявами вих. № 6776/ДВ та 6778/ДВ від 06.10.2020.
На заяву вих. № 6762/ДВ від 06.10.2020 ТОВ «ЛЕМТРАНС» отримало відповідь вих № 261/80 від 03.11.2020, в якій було зазначено про відсутність підстави на складання комерційних актів на виявлені пошкоджені вагони та вагони з відсутніми запасними частинами власності ТОВ «ЛЕМТРАНС», які слідували за залізничними накладними у порожньому стані на ст. Маріуполь - Сортувальний.
З метою складання актів про пошкодження вагонів форми BУ-25М ТОВ «ЛЕМТРАНС» письмово звернулось із заявами вих. № 6763/ДВ, № 6779/ДВ та № 6777/ДВ від 06.10.2020 до Начальника структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Однак, комерційних актів та актів про пошкодження вагону складено та надано позивачу не було.
Крім цього, ТОВ «ЛЕМТРАНС» звернулось до директора регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргами:
- вих. № 7988/ДВ від 03.12.2020 на дії начальника станції Маріуполь - Сортувальний структурного підрозділу «Станція Маріуполь - Порт» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»;
- вих. № 8000/ДВ та 8002/ДВ від 03.12.2020 на дії начальника станції Сартана структурного підрозділу «Станція Маріуполь - Порт» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
ТОВ «ЛЕМТРАНС» також звернулось до Начальника структурного підрозділу «Служба вагонного господарства» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргами:
- вих. № 7989/ДВ, № 8003/ДВ та № 8001/ДВ від 03.12.2020 на дії начальника структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Вищезазначені скарги були подані ТОВ «ЛЕМТРАНС» у зв'язку з тим, що вказаними посадовими особами АТ «Українська залізниця» було відмовлено представникам ТОВ «ЛЕМТРАНС» у складанні актів. ТОВ «ЛЕМТРАНС» у зазначених скаргах просило розглянути скарги та за результатами їх розгляду дати відповідним особам розпорядження про складання комерційних актів та актів про пошкодження вагонів відповідно до вимог Правил складання актів.
Проте на вищевказані скарги ТОВ «ЛЕМТРАНС» не отримало відповіді.
Внаслідок розукомплектування вагонів ТОВ «ЛЕМТРАНС» було змушене передати структурному підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки вагони використовуються у господарській діяльності ТОВ «ЛЕМТРАНС».
ТОВ «ЛЕМТРАНС» було придбано деталі, які були встановлені замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, а саме:
1) На підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 та специфікацій № 40 від 02.05.2019, № 56 від 01.06.2020, № 51 від 02.01.2020 у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано:
- головна частина 270.023-1 у кількості 1 шт. за загальну суму 7 477,32 грн;
- авторежим 265 А-1 у кількості 2 шт. на загальну суму 8 400,00 грн;
- балочка опорна 100.41.030-0СБ у кількості 6 шт. на загальну суму 5 904,00 грн.
Зазначена продукція була сплачена згідно платіжних доручень № 3977 від 20.05.2020, № 4002 від 21.05.2020, № 6830, № 6832 та № 6833 від 14.07.2020, № 976 від 07.02.2020.
2) На підставі договору поставки № 59/14 від 10.02.2014 та специфікації № 58 від 08.07.2020 у ТОВ «Укртранспневматика» було придбано:
- авторежим 265 А-1 у кількості 14 шт. на загальну суму 55 389,60 грн.
Кошти були сплачені згідно платіжних доручень № 6794 від 10.07.202 та № 7216 від 27.07.2020 на підставі рахунку № ТП000000410 від 07.07.2020.
Отже, враховуючи вищевикладене, загальна вартість придбаних позивачем деталей становить 77 170,92 грн.
Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Між TOB «ЛЕМТРАНС» та АТ «Укрзалізниця» (регіональна філія «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця») укладено договір на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням № Дон/В-19500/НЮ-п від 28.12.2019. Відповідно до цього договору підрядник зобов'язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням вагонів замовника (далі - ТО з відчепленням) силами на базі структурних підрозділів підрядника - вагонних депо (зазначені у п. 2.1 цього Договору), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Необхідні деталі для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, були передані структурному підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та були встановлені на зазначені вище вагони відповідно до актів від 30.09.2020 (ст. Маріуполь - Сортувальний), від 30.09.2020 (ст. Сартана) зняття з відповідального зберігання і витрат запасних частин, які постачає ТОВ «ЛЕМТРАНС» для технічного обслуговування вагонів з відчепленням при підготовці до перевезень згідно договору № Дон/В-19500/НЮ-п від 28.12.2019.
У зв'язку з розукомплектуванням зазначених вагонів та на виконання вищезазначених правил структурним підрозділом «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця" акціонерного товариства «Українська залізниця» було виконано ремонтні роботи по встановленню деталей на розукомплектовані вагони і підтвердженням зазначеного є акт № 20 від 30.09.2020, копія якого містяться в матеріалах справи.
Крім того, позивачем були понесені витрати на транспортування пошкоджених вагонів в ремонт, що підтверджується залізничними накладними № 50582030, № 50582147, № 50867753, № 50639111, № 50751429, № 50768514, № 50835826, № 50848829, № 50848837, № 50882885, № 50597103, № 50619428 та № 50639111, копії яких містяться в матеріалах справи, на загальну суму 2 285,64 грн.
Загальна вартість витрат по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони склала 6 425,93 грн та була сплачена позивачем згідно платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення збереження майна (вагонів) при перевезенні залізницею, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім на загальну суму 85 882,49 грн (придбані деталі - 77 170,92 грн + технічне обслуговування - 6 425,93 грн. + витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту - 2 285,64 грн).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).
Відповідно до ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 856 від 28.09.2004, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 «Найменування вантажу» вказується «Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)».
Судом встановлено, що Акціонерним товариством «Українська залізниця» здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС», а саме: № 52798055 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»); № 55339956 (власник вагону ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ»); № 53498325 (власник вагону ПрАТ «Укртранслізинг»); № 61016507 (власник вагону ТОВ «ЛЕМТРАНС»); № 56874050 (власник вагону КОРПОРАЦІЯ «МПС»); № 53485140 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»); № 53515672 (власник вагону КОРПОРАЦІЯ «МПС»); № 53542916 (власник вагону ТОВ «УПК»); № 53498200 (власник вагону ПрАТ «Укртранслізинг»); № 61975710 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»); № 56433840 (власник вагону ТОВ «ЛЕМТРАНС»); № 62065875 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»); № 63245807 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»); № 53599452 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»); № 59437681 (власник вагону ТОВ «ЛЕМТРАНС»); № 56624356 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»); № 56950876 (власник вагону ТОВ «УПК»); № 60350782 (власник вагону ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ»); № 58919127 (власник вагону ТОВ «ЛЕМТРАНС»); № 56267602 (власник вагону КОРПОРАЦІЯ «МПС»); № 63278535 (власник вагону ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»).
Згідно ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Як встановлено судом, на станціях Сартана та Маріуполь-Сортувальний було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів позивача, які полягали у відсутності частин повітророзподільника.
За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) ТОВ «ЛЕМТРАНС» були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.
Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розкомплектуванням вагонів, останні були відправлені до структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» для проведення ремонтних робіт.
Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів ТОВ «ЛЕМТРАНС» було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 77 170,92 грн, здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 6 425,93 грн та витрачено на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту 2 285,64 грн.
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 828/4121 від 01.12.1999, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Зокрема визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2).
Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).
Таким чином, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Судом враховано, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданих збитків - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Що стосується аргументів відповідача на спростування позовних вимог, викладених у відзиві на позов, судом їх розглянуто та відхилено, з огляду на таке.
Так, за твердженнями відповідача, позивач є неналежним позивачем у даній справі.
Однак, суд зазначає, що твердження відповідача з посиланням на статтю 130 Статуту залізниць України, що ТОВ «ЛЕМТРАНС - неналежний позивач, є помилковим, оскільки предметом даного спору є стягнення збитків за розукомплектування вагонів, що, в свою чергу, не передбачає пред'явлення позивачем перелічених у вказаній статті документів.
Суд також зазначає, що позивач є власником (орендарем) спірних вагонів, що підтверджується долученими до матеріалів справи договорами оренди залізничного рухомого складу, договорів лізингу та залізничними накладними, а тому платником тарифу і оператором за залізничними накладними є також ТОВ «ЛЕМТРАНС».
Отже, позивач мав право звернутись до суду з даним позовом, вважаючи, що йому завдано матеріальних збитків.
Інші заперечення відповідача також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог ТОВ «ЛЕМТРАНС».
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 270,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 46-46А; ідентифікаційний код 30600592) 85 882,49 грн (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 49 коп.) збитків та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 20.04.2021.
Суддя Гумега О.В.