ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.03.2021Справа № 910/12362/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального провадження матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-ПЛЮС" вул.Закревського буд.31 кв.415, м. Київ, 02232
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮНЕТ" провулок Тбіліський, 1, м. Київ, 04116
третя особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Подолжилбуд" 04123, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОСИПОВСЬКОГО, будинок 9, код ЄДРПОУ 38981171)
про стягнення 3 713 580,19 грн.
Представники сторін:
від позивача: Цирулевський Р.О. - ордер № 851226 від 27.07.2020 року;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор - Плюс" 18.08.2020 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" про стягнення 3 713 580,19 грн., а саме 3 266 062,51 грн. основного боргу, 328 239,28 грн. пені, 53 957,15 грн. процентів річних та 65 321,25 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як генпідрядником умов Підрядного договору № ЗОО-ПР/58 від 10.05.2019 року, укладеного останнім з Товариством з обмеженою відповідальністю "Подолжилбуд", в частині своєчасної та повної оплати виконаних будівельних робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції, право вимоги яких набуто позивачем як новим кредитором на підставі укладеного з ТОВ "Подолжилбуд" 20.07.2020 року Договору № 1 про відступлення (купівлі - продажу) права вимоги за Підрядним договором № ЗОО-ПР/58 від 10.05.2019 року.
Також позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва 18.08.2020 року разом з позовною заявою подано заяву б/н від 17.08.2020 року про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову та в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 3 713 580,19 грн. накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Люнет", наявні на рахунках, відкритих останнім в банківських установах України, зокрема, на рахунки, відкриті в АТ "КБ "Глобус", МФО 380526, IBAN: НОМЕР_1 , АТ "ОТП Банк", МФО 300528, IBAN: НОМЕР_2 , АТ "АСВІО Банк", МФО 353489, IBAN: НОМЕР_3 , а також в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, № 37125011702290 та небюджетних рахунках, відкритих в Головному управління ДКС України у м. Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 року у справі № 910/12362/20 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор - Плюс" про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12362/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.10.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року підготовче засідання відкладено на 05.11.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 року у справі № 910/12362/20 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор - Плюс" про забезпечення позову відмовлено.
Судове засідання, призначене на 05.11.2020 року, у зв'язку з перебування судді Селівона А.М. на лікарняному не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 року розгляд справи призначено на 26.11.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/12362/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 21.01.2021 року.
Проте, судове засідання призначене на 21.01.2021 року не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 року розгляд справи призначено на 24.02.2021 року.
Судове засідання, призначене на 24.02.2021 року, у зв'язку з перебування судді Селівона А.М. на лікарняному не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 року засідання з розгляду справи по суті призначено на 10.03.2021 року.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 31.08.2020 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 04116, м. Київ, пров. Тбіліський, 1, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте була повернута на адресу суду неврученою адресату.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача в матеріалах справи відсутні та суду невідомі.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Окрім того згідно п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про відкладення підготовчого засідання (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/12362/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.
Будь - яких заяв та клопотань від відповідача на час проведення судового засідання 10.03.2021 року, зокрема, відзиву відповідача на позовну заяву, до суду не надходило.
В свою чергу суд відзначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 31.08.2020 року, а також повторно визначених судом в ухвалах від 01.10.2020 та 13.11.2020 року відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Натомість як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому суд відкладав розгляд справи для надання можливості відповідачу скористатися визначеними процесуальними правами, зокрема забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання та подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
В свою чергу від третьої особи через канцелярію суду надійшли, зокрема, заяви від 19.02.2021 року, 12.01.2021 року та від 10.03.2021 року, в яких третя особа просить суд здійснити розгляд справи без участі представника ТОВ «Подолжилбуд» та підтримує позовні вимоги позивача.
Окрім цього від третьої особи 11.09.2020 року надійшли пояснення б/н від 10.09.2020 року, в яких ТОВ «Подолжилбуд» надає пояснення щодо суті спору, підтримує позовні вимоги позивача та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи в судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.03.2021 року до суду не надходило.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищевикладене, оскільки ТОВ "Люнет" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, представник відповідача сторін не прибув в судове засідання з розгляду срави по суті, за наявності клопотання третьої сторони ТОВ «Подолжилбуд» про розгляд справи без участі його представника, суд здійснював розгляд справи 10.03.2021 року виключно за наявними матеріалами за відсутності зазначених учасників справи.
В судовому засіданні 10.03.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просив їх задовольнити.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.03.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 10 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮНЕТ» (генпідрядник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОДОЛЖИЛБУД» (підрядник за договором, третя особа у справі) укладено Підрядний договір №ЗОО-ПР/58 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого підрядник зобов'язується відповідно до скоригованої проектно-кошторисної документації виконати роботи на об'єкті: «Реконструкція об'єктів Київського зоологічного парку загальнодержавного значення на проспекті Перемоги, 32 у Шевченківському районі м. Києва (Перша черга). Будівля № 1 південної вхідної групи з підземним акваріумом (далі -об'єкт) та здати виконані роботи Генпідряднику. Генпідрядник зобов'язується передати Підряднику затверджену в установленому порядку проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх вартість Підряднику.
Розділами ІІ - ХІІІ Договору сторони узгодили якіст робіт і порядок усунення виявлених недоліків, ціну договору, порядок здійснення оплати, строки та місце виконання робіт, обов'язки та права сторін, їх відповідальність, вирішення спорів, порядок внесення змін та розірвання Договору, інші умови тощо.
Пунктом 12.1 Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами власних зобов'язань за ним, і може бути перенесено відповідно до умов п.5.1 цього Договору. Закінчення строку Договору не звільняє від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
Вказаний Договір підписаний представниками підрядника та генпідрядника та засвідчені печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 318 Господарського кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.
Згідно п. 1.2 Договору обсяги робіт, що підлягають виконанню за цим Договором, включають комплекс будівельних робіт та виконання інших робіт, передбачених проектно-. кошторисною документацією і Додатком 1 до цього Договору.
Обсяги закупівлі робіт можуть бути змінено залежна від реального фінансування. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього Договору (п.1.4 Договору).
Відповідно до п.п. 6.1.1 п. 6.1 Договору генпідрядник зобов'язаний надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), забезпечити передачу йому дозвільної та затвердженої проектно-кошторисної документації.
У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Так, сторонами узгоджено в розділі 5 Договору строки і місце виконання робіт, а саме: початок виконання робіт - травень 2019 року, завершення робіт - серпень 2019 року.
Термін виконання робіт може бути перенесено в залежності від обсягів фінансування та згідно з пунктом 4 частини 4 статті 36 Закону України „ Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 року № 922-VIII зі змінами та доповненнями.
Місце виконання робіт: просп. Перемоги, 32 у Шевченківському районі м. Києва.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).
Зокрема, згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору ціна цього Договору визначається у приблизному кошторисі (Договірна ціна, Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього Договору. Вартість робіт за цим Договором визначається відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві. У вартість виконаних робіт по об'єкту враховано вартість виконання будівельно-монтажних та інших робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією і Додатком 1 до цього Договору.
Фінансування робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів (п. 3.7 Договору).
У відповідності до вказаних умов Договору сторонами погоджено та підписано Договірну ціну на будівництво станом на 10.05.2019 року: Реконструкція об'єктів Київського зоологічного парку загальнодержавного значення на проспекті Перемоги, 32 у Шевченківському районі м. Києва. Перша черга будівництва, що здійснюється в 2019 році (Додаток № 1 до Договору), згідно якої вартість робіт становить 180167,2983 тис. грн.
В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
Згідно п.п.6.2.1, 6.2.7 п.6.2 Договору підрядник зобов'язаний виконати роботи згідно з затвердженою проектно-кошторисною документацією, відповідно до вимог будівельних норм і правил, графіку виконання робіт та передати їх Генпідряднику; надавати Генпідряднику щомісячно, до 13-го числа звітного місяця, оформлені та підписані довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) та акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в).
За умовами п.4.5 Договору передача робіт підрядником і приймання їх Генпідрядником оформлюється актом: приймання-передачі. Підписання акту приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.
За наданими позивачем матеріалами судом встановлено, що на виконання умов Договору підрядником - ТОВ «Подолжилбуд» протягом червня - грудня 2019 року виконані будівельні роботи на загальну суму 42 503 840,47 грн., що підтверджується підписаними підрядником та генпідрядником та скріпленими печатками сторін: Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за червень 2019 року від 04.06.2019 року, за червень 2019 року від 14.06.2019 року, за червень 2019 року від 21.06.2019 року, за липень 2019 року від 04.07.2019 року, за липень 2019 року від 16.07.2019 року, за липень 2019 року від 31.07.2019 року, за серпень 1 2019 року від 16.08.2019 року, за серпень 2 2019 року від 20.08.2019 року, за вересень 1 2019 року від 02.09.2019 року, за жовтень 2019 року від 16.10.2019 року, за листопад 1 2019 року від 04.11.2019 року; за грудень 2019 року від 16.12.2019 року, а також Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) Актом № 1 за червень 2019 року від 04.06.2019 року, № 2 за червень 2019 року від 14.06.2019 року, № 3 за червень 2019 року від 14.06.2019 року, № 4 за червень 2019 року від 21.06.2019 року, № 5 за липень 2019 року від 04.07.2019 року, № 6 за липень 2019 року від 16.07.2019 року, № 7 за липень 2019 року від 16.07.2019 року та Актом № 1 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 16.07.2019 року; № 8 за липень 2019 року від 31.07.2019 року, № 9 за липень 2019 року від 31.07.2019 року, № 10 за липень 2019 року від 31.07.2019 року, № 11 за липень 2019 року від 31.07.2019 року, № 12 за липень 2019 року від 31.07.2019 року, № 13 за липень 2019 року від 31.07.2019 року, № 14 за липень 2019 року від 31.07.2019 року, № 15 за липень 2019 року від 31.07.2019 року, № 16 за липень 2019 року від 31.07.2019 року, № 17 за липень 2019 року від 31.07.2019 року, № 18 за серпень 2019 року від 16.08.2019 року та Актом № 2 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 16.08.2019 року та Актом № 3 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 16.08.2019 року та Акту № 4 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 16.08.2019 року; № 19 за серпень 2019 року від 16.08.2019 року, № 20 за серпень 2019 від 16.08.2019 року, № 21 за серпень 2019 року від 16.08.2019 року, № 22 за серпень 2019 року від 16.08.2019 року, № 24 за серпень 2019 року від 20.08.2019 року та Актом № 5 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 20.08.2019 року; № 1 за серпень 2 2019 року від 20.08.2019 року, № 25 за вересень 2019 року від 02.09.2019 року, № 26 за вересень 2019 року від 02.09.2019 року, № 27 за вересень 2019 року від 02.09.2019 року та Актом № 6 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 02.09.2019 року; № 28 за вересень 2019 року від 02.09.2019 року та Актом № 7 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 02.09.2019 року; № 29 за жовтень 2019 року від 16.10.2019 року, № 30 за листопад 2019 року від 04.11.2019 року, № 31 за грудень 2019 року від 16.12.2019 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
Згідно частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Суд зазначає, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника (генпідрядника).
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
В силу ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Як вбачається із наданих позивачем Актів приймання виконаних будівельних робіт, Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та Актів вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вищевказаними актами та довідками, а також заперечень щодо визначених обсягів робіт, строків виконання та їх ціни у відповідача відсутні.
Факт виконання робіт за вказаними актами та довідками згідно умов Договору та підписання зазначених документів відповідачем не заперечувався.
Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів виконання будівельних робіт на дату підписання актів та довідок матеріали справи не містять, будь-які докази відступів від умов Договору та відмови генпідрядника від приймання виконаних робіт та підписання актів та довідок сторонами суду не надані.
За таких обставин суд приходить до висновку, що ТОВ «Подолжилбуд» виконано прийняті на себе як підрядником зобов'язання по виконанню будівельних робіт, обумовлених Договором в обсягах, зазначених в Актах приймання виконаних будівельних робіт та Довідках про вартість будівельних робіт, а відповідачем як генпідрядником, у свою чергу, прийнято виконання цих будівельних робіт без будь - яких зауважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
При цьому суд зазначає, що укладення між сторонами Підрядного договору № ЗОО-ПР/58 від 10.05.2019 року було спрямоване на виконання підрядником будівельних робіт Реконструкції об'єктів Київського зоологічного парку загальнодержавного значення на проспекті Перемоги, 32 у Шевченківському районі м. Києва, Перша черга будівництва, що, в свою чергу, породжує обов'язок відповідача як генпідрядника оплатити виконані роботи, результат яких було прийнято.
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки проводяться в національній валюті України шляхом оплати Генпідрядником виконаних робіт на підставі документів по обліку в будівництві (форми №КБ-2в, №Кб-3). Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається в межах вартості, передбаченою договірною ціною, із урахуванням виконаних обсягів робіт.
Умовами п.п. 4.1, 4.2 Договору визначено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються у порядку передбаченому чинним законодавством України, а оплата вартості робіт здійснюється Генпідрядником безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Підрядника.
Згідно п. 4.3 Договору оплата вартості робіт здійснюється Генпідрядником шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Підрядника.
Генпідрядник має право здійснити попередню оплату. У разі отримання Підрядником від Генпідрядника авансу для забезпечення виконання Підрядником зобов'язань, передбачених Договором, сума сплаченого Підряднику авансу щомісячно зараховується в рахунок оплати фактично виконаних робіт Підрядника у звітному місяці. Підрядник при підготовці Форм КВ-2в та ф.КБ-3, при розрахунку суми до сплати зобов'язаний відображати та враховувати суму отриманого авансу (п.4.4 Договору).
Отже, відповідно до вимог закону та умов Договору підрядник зобов'язаний виконати належним чином обумовлені Договором будівельні роботи та здати їх відповідачу, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановленому Договором.
Згідно п.п. 6.4.2, 6.4.5 п. 6.4 Договору Підрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за виконані обсяги робіт, а також на відшкодування завданих йому збитків відповідно до законодавства та договору підряду.
В свою чергу Генпідрядник відповідно до п.п.6.1.2, 6.1.8 п. 6.1 Договору зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за виконані роботи та здійснювати контроль за цільовим використанням коштів направлених на виконання робіт, здійснювати щомісячні проміжні платежі за фактично виконані роботи на підставі документів по обліку в будівництві (форма №КБ-2в, №КБ-3), підписаних уповноваженими представниками Генпідрядника і Підрядника.
Отже, відповідно до умов п. 4.1, п.п. 6.1.8 п.п.6.1, 6.2 Договору розрахунки за фактично виконані будівельні роботи здійснюються Генпідрядником на підставі підписаних сторонами довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) та актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за відповідний період щомісячними проміжними платежами, тобто до першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому вказані документи були підписані
Доказів узгодження сторонами інших строків оплати будівельних робіт за Договором матеріали справи не містять.
Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно визначень ч.ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов Договору Генпідрядник здійснив часткову оплату за виконані позивачем будівельні роботи та придбане устаткування в загальній сумі 37 988 363,66 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних платіжних доручень та виписок банку.
Згідно укладеної між генпідрядником та підрядником Додаткової угоди № 1 від 11.05.2019 року до Договору
Розділ IV Договору доповнено п. 4.6 та п.4.7, згідно яких: Генпідрядник надає Підряднику послуги генпідряду - адміністративно - господарські витрати, пов'язані з забезпеченням Підрядника технічною документацією і фронтом робіт, координацією виконання робіт, здійснення технічного нагляду тощо (п.4.6 Договору); На підставі актів наданих послуг, наданих Генпідрядником, Підрядник щомісячно сплачує генеральному підряднику плату за надання послуг генпідряду у розмірі 2% в т.ч. ПДВ від суми Актів приймання виконаних робіт (форми № КБ-2в), Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Генпідрядника протягом 3 робочих днів після отримання від Генпідрядник акту наданих послуг та оплати по акту приймання виконаних робіт сторони мають право здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог згідно складеної та підписаної сторонами угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог (п.4.7 Договору).
Отже, як свідчать матеріали справи, зобов'язання відповідача щодо оплати виконаних підрядником за Договором будівельних робіт на суму 1 248 914,30 грн. були припинені зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що статтею 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Відповідно до ст. 202 та ст. 601 ЦК України заява особи про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана іншій стороні, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливо часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь - якими іншими способами.
Згідно наявних в матеріалах справи підписаних між ТОВ «ЛЮНЕТ» та ТОВ «ПОДОЛЖИЛБУД» протоколів зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2019 року та 31.10.2019 року на підставі ст. 601 ЦК України між сторонами було проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог у розмірі 1 068 379,84 грн. та 180 534,46 грн. відповідно.
Так, як зазначено в протоколі зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2019 року, станом на 31.10.2019 року заборгованість сторони 2 - ТОВ «Люнет» перед стороною 1- ТОВ «ПОДОЛЖИЛБУД» за виконані будівельно-монтажні роботи за Договором складала - 4 438 881,58 грн.
Після зарахування зустрічних однорідних вимог протоколом від 31.10.2019 року, сума заборгованості ТОВ «ЛЮНЕТ» зменшилась на суму зустрічного зарахування (180 534,46 грн.) та складала - 4 258 347,12 грн.
При цьому доказів заперечень порядку зарахування сплачених коштів, а також проведеного зустрічного зарахування однорідних вимог з боку відповідача матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно зі статтею 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Наразі, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за даних обставин відсутні.
Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).
Таким чином, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 22.01.2021 року у справі № 910/11116/19 та від 2 квітня 2019 року у справі № 918/539/18, господарський суд дійшов висновку про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 1 068 379,84 грн. та 180 534,46 грн. за наявності умов, встановлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Таким чином ТОВ «Люнет» частково виконано взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору, при цьому за наслідками часткової оплати виконаних будівельних робіт та зарахування зустрічних вимог залишок неоплачених генпідрядником будівельних робіт за Договором становить 3 266 062,51 грн.
Також як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, 20.07.2020 року між ТОВ «ПОДОЛЖИЛБУД» як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-ПЛЮС» як новим кредитором, було укладено Договір № 1 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за Підрядним договором № ЗОО-ПР/58 від 10.05.2019 року (далі - Договір відступлення), копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до п. 1.1 Договору відступлення Первісний кредитор у відповідності до вимог статті 512 Цивільного кодексу України передає права кредитора шляхом відступлення права вимоги, а Новий кредитор приймає всі права і стає новим кредитором за Підрядним договором № ЗОО-ПР/58 від 10 травня 2019 року та додатковими угодами до нього, що був украдений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОДОЛЖИЛБУД» (код ЄДРПОУ 38981171) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮНЕТ» (код ЄДРПОУ 31956217).
За умовами п. 1.2 вказаного Договору відступлення права вимоги за Підрядним договором розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існуватимуть на момент відступлення права вимоги, на право вимагати від Боржника (заміст Первісного кредитора) належного виконання зобов'язань за Підрядним договором, у тому числі щодо сплати заборгованості, пені, штрафів, індексу інфляції та 3% річних у разі їх нарахування, а також на право вимоги щодо виконання Боржником будь - яких інших обов'язків, передбачених підрядним договором.
Пунктом 1.3 Договору відступлення визначено, що за цим Договором Новий кредитор (ТОВ «ФАКТОР-ПЛЮС») одержує право замість Первісного кредитора (ТОВ «ПОДОЛЖИЛБУД») вимагати від Боржника (ТОВ «ЛЮНЕТ») виконання всіх зобов'язань за Підрядним договором, в тому числі із повернення суми заборгованості в повному обсязі; зі сплати індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання за Підрядним договором; зі сплати неустойки (штрафів, пені) у випадках, розмірі та порядку, передбаченому Підрядним договором, а також виконання Боржником будь-яких інших зобов'язань за Підрядним договором.
Відповідно до п. 4.3 Договору відступлення на дату укладання цього Договору розмір зобов'язань Боржника за Підрядним договором є дійсним та становить 3 713 580,19 (три мільйони сімсот тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят) гривень 19 копійок, із яких: 3 266 062,51 грн. - сума заборгованості зі сплати за виконані будівельно-монтажні роботи;328 239,28 грн. - сума неустойки (пені) за прострочення сплати заборгованості за виконані будівельно-монтажні роботи; 65 321,25 грн. - інфляційні втрати з січня 2020 року по липень 2020 року; 53 957,15 грн. - 3% річних з 01 січня 2020 року по 20 липня 2020 року. Детальний розрахунок заборгованості наведений в Додатку № 1 до цього Договору.
Пунктом 2.3. Договору відступлення сторони погодили, що право вимоги до Боржника за Підрядним договором переходить до Нового кредитора з моменту здійснення Новим кредитором повного розрахунку з Первісним кредитором на умовах, передбачених пунктами 2.1 та 2.2 цього Договору.
Так, згідно п.2.1 Договору відступлення Первісним кредитором прав вимоги здійснюється на платній основі за ціною 270 000,00 грн.
На протязі 10 банківських днів після підписання цього Договору Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 270 000,00 грн. на рахунок Первісного кредитора (п.2.2 Договору відступлення).
Згідно п. 6.1 Договору відступлення останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Вказаний Договір підписано первісним та новим кредиторами та засвідчено печатками сторін.
Суд зазначає, що за змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з укладенням договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
В силу статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтями 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.4.2 Договору відступлення на дату його укладення Первісному кредитору належать права вимоги за Підрядним договором № ЗОО-ПР/58 від 10.05.2019 року та документів, складених в процесі його виконання, перелік яких наведений у вказаному пункті Договору.
Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
ТОВ «ПОДОЛЖИЛБУД» 28.07.2020 року цінним листом з описом вкладення було направлено на адресу ТОВ «ЛЮНЕТ» Повідомлення № 28/07-1 від 28.07.2020 року про перехід прав кредитора за Підрядним договором № ЗОО-ПР/58 від 10.05.2019 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
Факт надсилання вказаного повідомлення підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 28.07.2020 року, опису вкладення від 28.07.2020 року та накладної № 0412308028115 від 28.07.2020 року.
Аналогічне повідомлення про перехід прав кредитора разом з копіями Договору № 1 від 20.07.2020 року про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за Підрядним договором № ЗОО-ПР/58 від 10.05.2019 року, Розрахунку заборгованості за Підрядним договором станом на 20.07.2020 року та Акту від 20.07.2020 року приймання-передачі документації було направлено на адресу ТОВ «ЛЮНЕТ» Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-ПЛЮС» як новим кредитором листом № 1/29.07 від 29.07.2020 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 29.07.2020 року, опису вкладення від 29.07.2020 року та накладної № 0215606338232 від 29.07.2020 року.
Статтею 517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
ТОВ «ФАКТОР-ПЛЮС» 22.07.2020 року згідно платіжного доручення № 1 від 22.07.2020 року у відповідності до умов п.п. 2.1, 2.2. Договору відступлення здійснено оплату за Договором відступлення.
Окрім цього 20.07.2020 року між ТОВ «ПОДОЛЖИЛБУД» та ТОВ «ФАКТОР-ПЛЮС» підписано Акт приймання-передачі документації до Договору № 1 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від « 20» липня 2020 року за Підрядним договором № ЗОО-ПР/58 від 10.05.2019 року, у відповідності до якого на виконання вимог ст. 517 Цивільного кодексу України, ТОВ «ПОДОЛЖИЛБУД» як первісним кредитором передано ТОВ «ФАКТОР-ПЛЮС» як новому кредитору документи та інформацію, які засвідчують права вимоги за Підрядним договором.
Отже, внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у зобов'язанні, внаслідок чого первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним, а отже до нового кредитора переходять весь обсяг прав первісного кредитора, якщо інше не передбачено договором або законом. Обсяг прав, які передаються у випадку відступлення (сума заборгованості, право на стягнення штрафних санкцій тощо) визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора.
За таких обставин судом встановлено факт заміни в основному зобов'язанні, обумовленому укладеним Підрядним договором № ЗОО-ПР/58 від 10.05.2019 року, первісного кредитора - ТОВ «ПОДОЛЖИЛБУД» на нового кредитора (позивача) - ТОВ «ФАКТОР-ПЛЮС», в результаті якого новий кредитор отримав право замість первісного кредитора вимагати від боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" сплати заборгованості за Підрядним договором № ЗОО-ПР/58 від 10.05.2019 року.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У зв'язку з несплатою заборгованості за Підрядним договором № ЗОО-ПР/58 від 10.05.2019 року та з метою досудового врегулювання спору ТОВ «ПОДОЛЖИЛБУД» зверталось до відповідача з претензією № 18/03-01 від 18.03.2020 року щодо усунення порушених прав та сплату заборгованості за Підрядним договором № ЗОО-ПР/58 від 10.05.2019 року, яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0412307333305 була вручена відповідачеві 24.03.2020 року.
Також ТОВ «ФАКТОР-ПЛЮС» як новий кредитор звертався до відповідача з претензією № 1/31.07 від 31.07.2020 року про необхідність виконання грошових зобов'язань за Підрядним договором № ЗОО-ПР/58 від 10.05.2019 року, яка згідно інформації щодо відстеження на сайті оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» поштового відправлення № 0215606340458 була вручена адресату 03.08.2020 року.
Проте, претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, станом на дату звернення до суду зобов'язання щодо оплати будівельних робіт за Договором відповідачем не виконані.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фактор-Плюс» грошових коштів в сумі 3 266 062,51 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Підрядним договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Підрядного договору № ЗОО-ПР/58 від 10.05.2019 року та Договору № 1 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 20.07.2020 року за Підрядним договором № ЗОО-ПР/58 від 10.05.2019 року та/або окремих положень суду також не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за договорами на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Підрядним договором та Договором відступлення щодо повної та своєчасної оплати виконаних будівельних робіт у добровільному порядку, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення основної заборгованості в сумі 3 266 062,51 грн. відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані будівельні роботи за спірним Договором підлягає задоволенню в розмірі 3 266 062,51 грн.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1статті 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.3 Договору передбачена відповідальність за несвоєчасну сплату обсягів виконаних робіт з вини Генпідрядника у вигляді сплати ним Підряднику за кожний день прострочення неустойки у розмірі 0,05% відсотка несплаченої вартості будівельно - монтажних робіт по об'єкту, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати виконаних будівельних робіт у строк, визначений умовами Договору позивачем нараховано за загальний період прострочення з 01.01.2020 року по 20.07.2020 року та пред'явлено до стягнення на підставі пункту 7.3 Договору пеню в сумі 328 239,28 грн., а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 53 957,15 грн. процентів річних за період з 01.01.2020 року по 20.07.2020 року та 65321,25 грн. втрат від інфляції, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.
За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, процентів річних та втрат від інфляції судом встановлено, що розмір пені, процентів річних та втрат від інфляції, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного судом періоду прострочення та з урахуванням розміру та строків здійсненої відповідачем оплати становить 152 873,38 грн. пені, 53 542,01 грн. процентів річних, 45 732,71 грн. втрат від інфляції, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, процентів річних та втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню в сумах, визначених судом, а саме 152 873,38 грн. пені, 53 542,01 грн. процентів річних, 45 732,71 грн. втрат від інфляції.
Відповідно до частини 1статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮНЕТ" (провулок Тбіліський, 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 31956217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-ПЛЮС" (вул. Закревського буд.31 кв.415, м. Київ, 02232; код ЄДРПОУ 43699798) 3 266 062,51 грн. основного боргу, 152 873,38 грн. пені, 53 542,01 грн. процентів річних, 45 732,71 грн. втрат від інфляції та витрати по сплати судового збору в розмірі 52 773,16 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 19 квітня 2021 року.
Суддя А.М. Селівон