ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.03.2021Справа № 910/228/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (пл. І.Франка, буд. 5, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40538421)
до Виробничо-комерційного підприємства "Щекавиця" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Костянтинівська, буд. 46/52, літ. А, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19015582)
про стягнення 11 233, 42 грн,
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду міста Києва до Виробничо-комерційного підприємства «ЩЕКАВИЦЯ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 11 233, 42 грн суми заборгованості за спожиту теплову енергію.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №250751 від 14.10.2009 року щодо несвоєчасної оплати спожитої теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
29.01.2021 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 року клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про розгляд справи №910/228/21 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін задоволено та призначено судове засідання на 17.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 відкладено розгляд справи по суті на 17.03.2021.
У судовому засіданні 17.03.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, в свою чергу представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце засідання повідомлявся належним чином, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.
Ухвала суду від 11.01.2021 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вказану у позовній заяві, проте повернена із зазначенням причини повернення "пов. зачинено".
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про повідомлення про розгляд справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
При цьому, судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Так, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом ч. 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 17.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
14.10.2009 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі - енергопостачальна організація) та Виробничо-комерційним підприємством «ЩЕКАВИЦЯ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач, абонент) укладено договір №250751 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (далі - договір).
Відповідно до п. 2.1.1. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.
В свою чергу, абонент, згідно з п. 2.3.1. договору, зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №7 до договору (2.3.2. договору).
Відповідно до п. 1 Тарифів на теплову енергію (додаток №3 до договору) розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.06.09 №758, за кожну відпущену гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ.
Згідно з п. 4. порядку розрахунків за теплову енергію (додаток №4 до договору) абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.
Частиною 5 додатку №4 до договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в центрі обслуговування клієнтів за адресою вул. Щекавицька, 37/48: облікову карту фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2010 (п. 8.1. договору).
Припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 8.3. договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 8.4. договору).
Так, на виконання умов договору позивачем протягом періоду з листопада 2017 по березень 2017 включно здійснювалося постачання теплової енергії, що підтверджується довідкою про нарахування за теплову енергію Виробничо-комерційне підприємство "Щекавиця" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за договором №250751, актом звіряння розрахунків за теплову енергію, обліковими картками Виробничо-комерційне підприємство "Щекавиця" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, звітом про добові параметри теплопостачання з інформаційної системи «УНІАН - ТЕРМАЛ - Київ Debet.
Про належне виконання Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення ним умов договору постачання теплової енергії.
Тоді як, відповідач свого обов'язку з оплати наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим виник борг за надані послуги в розмірі 9 776, 00 грн.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
В силу приписів частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Пунктом 4 додатку №4 до договору сторони погодили, що абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту умов договору з додатками, строк виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг за договором на момент розгляду справи настав.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свого обов'язку щодо оплати наданих за договором послуг не виконав.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання первісним кредитором визначених умовами договору послуг у вигляді теплової енергії до межі балансової належності та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 9 776, 00 грн основного боргу.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 587, 36 грн та інфляційні втрати у розмірі 870, 06 грн у період з листопада 2018 по жовтень 2020 року.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.
При цьому, судом встановлено, що 11.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - новий кредитор, позивач) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 (далі - договір цесії), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) на загальну суму 497554936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.
Пунктом 1.2 договору цесії визначено, що перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку №1 до нього. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку №1 до цього договору.
За умовами п. 1.3 договору цесії, з його укладенням кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору.
У відповідності до пункту 2.1 договору цесії в рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497554936,91 грн., новий кредитор прийняв 497554936,91 грн. боргових зобов'язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» що становить частину суми боргового зобов'язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 зі справи № 910/7807/18.
Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання кредитором та новим кредитором своїх зобов'язань за цим договором цесії (пункт 5.1 договору цесії).
Згідно з додатком № 1 до договору цесії підприємство прийняло право вимоги до відповідача в частині наявної заборгованості, зокрема, відповідно до переліку споживачів теплової енергії та зобов'язань, право вимоги яких відступаються під №68 значиться Виробничо-комерційне підприємство "Щекавиця" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, сума основного боргу складає 9776, 00 грн.
Згідно статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За приписами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).
Таким чином, до позивача перейшли право вимоги до Виробничо-комерційного підприємства "Щекавиця" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 №601-18 в частині сплати основного боргу та додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування тощо).
Листом від 08.09.2020 №30/вих-250751 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та просив сплатити заборгованість, втім відповідач вказану вимогу залишив без задоволення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач же під час розгляду справи не скористався своїм правом на подання відзиву, та не надав суду належних, допустимих та більш вірогідних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі та свідчили про відсутність у нього правових підстав для оплати спожитих у період з листопада по березень 2017 включно послуг з постачання теплової енергії.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 86, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства "Щекавиця" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Костянтинівська, буд. 46/52, літ. А, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19015582) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (пл. І.Франка, буд. 5, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40538421) 9 776 (дев'ять тисяч сімсот сімдесят шість) грн 00 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 870 (вісімсот сімдесят) грн 06 коп., інфляційних втрат, 587 (п'ятсот вісімдесят сім) грн 36 коп. 3% річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
У зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.
Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2021
Суддя Н.І. Ягічева