Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"09" квітня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1165/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Саєнко І.М. - адвокат, ордер серії АЕ № 1017962 від 17.08.2020,
від відповідача: Сидорчук Ю.М. - адвокат, ордер серії КС № 560480 від 01.03.2021,
Лугіна С.А. - адвокат, ордер серії АМ № 1007759 від 26.01.2021.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІМ-2000"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС"
про стягнення 172 019,23 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 150375,96 грн. основного боргу, 2032,78 грн. 3% річних, 19610,49 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не оплатив в повному обсязі товар, поставлений згідно договору поставки №18032020/10 від 18.03.2020.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.11.2020 о 10:00.
04.11.2020 від відповідача ТОВ "Партнер-ВС" на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач звертав увагу суду на те, що позивач не надав відповідачу документи, передбачені п.п. 1.4. договору поставки №18032020/10 від 18.03.2020. Також відповідач зазначив, що позивачем було порушено умови п.п. 1.2. договору: не було складено всіх специфікацій, які слід було скласти, про що відповідач неодноразово наголошував. За таких обставин, відповідач вважає, що строк оплати вартості поставленого товару не настав, факт прострочення платежу відсутній, а позовні вимоги в такому разі не підлягають задоволенню. Разом з цим, відповідач відзначив, що розмір пені обрахований позивачем невірно, а розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є неспіврозмірним зі складністю справи.
04.11.2020 до суду надійшла заява позивача за вх. № 02-44/1759/20 названа заявою про збільшення позовних вимог, згідно якої останній просить стягнути з відповідача 150375,96 грн. - основного боргу, 2786,71 грн. - 3% річних, 25642,00 грн. - пені, 751,87 грн. - інфляційних.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.11.2020 судом прийнято заяву позивача за вх. №02-44/1759/20 від 04.11.2020 в частині збільшення 3% річних та пені, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням вказаної заяви.
Крім цього, судом відзначено, що позивачем заявою від 04.11.2020 заявлено додаткову вимогу щодо стягнення інфляційних, тому заява в цій частині за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету позову.
Оскільки заява про зміну предмету позову подана на стадії підготовчого провадження та серед додатків містить докази її направлення відповідачу, тобто позивачем дотримано вимоги ГПК України, які визначають порядок звернення до суду з відповідною заявою, зазначену заяву про зміну предмету позову також прийнято судом до розгляду.
Від позивача 16.11.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якого звертав увагу на те, що відповідач заперечуючи факт наявності боргу за поставлений товар, не послався на жоден доказ наявності будь-яких звернень щодо ненадання документів відповідно до п.п. 1.2. договору та відмови від складання будь-яких додаткових специфікацій. Натомість позивач зазначив, що матеріали справи містять і видаткові накладні, і рахунки на оплату, та скріншоти відправлень з електронної скриньки, підтверджуючі направлення таких рахунків.
В послідуючому 16.11.2020 до суду надійшла заява позивача (вх. №02-44/1830/20 від 16.11.2020) про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 150375,96 грн. - основного боргу, 2786,71 грн. - 3% річних, 12820,99 грн. - пені, 751,87 грн. - інфляційних.
Враховуючи, що заява позивача від 16.11.2020 була предметом розгляду справи в попередніх судових засідання, але помилково не була прийнята до розгляду, суд вважає за необхідне зазначити, що враховуючи положення ст. 46 ГПК України, судом прийнято зазначену вище заяву до розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням поданих позивачем заяв позивача (за вх. № 02-44/1759/20 (вх. №02-44/1830/20 від 16.11.2020) про зменшення позовних вимог, просив задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, зазначених у відзиві, просили відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІМ-2000" (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" (постачальник/відповідач) укладено договір поставки №18032020/10, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві товар у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а покупець - прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку та у строки, передбачені цим договором (п.п. 1.1. договору).
Найменування товару, його ціна, кількість, асортимент, характеристики, інші вимоги до товару, що підлягає поставці за цим договором, а також курс продажу долара США, встановлений на міжбанківському валютному ринку України на дату формування ціни, узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку товару. Специфікації підписуються уповноваженими представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін та є невід'ємними частинами (додатками) цього договору (п.п. 1.2. договору).
Згідно п.п. 1.4. договору постачальник разом з товаром передає покупцеві наступний комплект документації: видаткову накладну, рахунок-фактуру, гарантійний талон. Покупець у день отримання товару передає постачальнику наступний комплект документації: оригінал доручення, видаткову накладну, підписану уповноваженої особою.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях на поставку товару, складених згідно замовлення покупця по цьому товару.
Також сторони узгодили, що п.п. 2.2. договору встановлено, що загальна сума даного договору складається із сум, які визначені у специфікаціях по всіх партіях товару, що поставлені за цим договором.
Відповідно до п.п. 2.4. договору оплата поставленого товару здійснюється покупцем у безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі повний вартості поставленого товару з урахуванням індексації на рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі та відповідному рахунку-фактурі, на протязі 15 календарних днів з моменту підписання відповідних документів прийому-передачі товару, якщо інше не вказано у відповідному додатку до цього договору.
Пунктом 5 договору сторони погодили, що приймання-передача товару за кількістю здійснюється згідно з товаро-супровідними документами на товар, а за якістю та комплектністю - згідно з документами, які засвідчують якість та комплектність товару.
Згідно п.п. 9.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 12 місяців, а в частині гарантійних зобов'язань постачальника - протягом усього гарантійного строку на товар.
Окрім договору, сторони у справі підписали специфікацію №1 (а.с. 20), якою домовилися, що курс продажу долара США до гривні на міжбанківському валютному ринку України на дату підписання специфікації становить 27,410 грн. за один долар США.
Також позивач та відповідач у специфікації №1 визначили найменування, кількість та ціну товару, а також строк поставки товару протягом 14 днів з моменту надходження замовлення на постачання.
На виконання умов договору поставки №18032020/10 від 18.03.2020 та специфікації №1 позивач виставив відповідачу рахунки на оплату (а.с. 25-28 том 1) та поставив відповідачу товар, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних №1083 від 20.03.2020, №1436 від 21.04.2020, №1606 від 08.05.2020, №1607 від 08.05.2020 (а.с. 21-24 том 1).
Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції не виконав.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 150375,96 грн.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 150375,96 грн.
Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 12820,99 грн. - пені, 2786,71 грн. - 3% річних та 751,87 грн. - інфляційних.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Також ч. 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунки позивача та врахувавши положення ч. 6 ст. 232 ГК України, господарський суд дійшов висновку, що вірним є нарахування пені в сумі 11973,85 грн. з урахуванням вихідних даних позивача а саме:
- на суму боргу 174576,22 грн. за період з 06.04.2020 до 04.05.2020 (29 днів) в сумі 2563,64 грн.;
- на суму боргу 154576,22 грн. за період з 05.05.2020 до 10.06.2020 (37 днів) в сумі 2507,13 грн.;
- на суму боргу 134576,22 грн. за період з 11.06.2020 до 23.06.2020 (13 днів) в сумі 589,92 грн.;
- на суму боргу 114576,22 грн. за період з 24.06.2020 по 16.07.2020 (23 дні) в сумі 866,39 грн.
- на суму боргу 104576,22 грн. за період з 17.07.2020 по 06.10.2020 (82 дні) в сумі 2819,26 грн.
В стягненні 847,14 грн. пені суд відмовляє.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір інфляційних складає 751,87 грн. Тому суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с. 5, 87 том 1), з урахуванням обставин даної справи, господарський суд вважає, вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в сумі 2786,71 грн.
Заперечення відповідача щодо ненадання позивачем усього пакету документів, визначених п.п. 1.4. договору та посилання на те, що позивачем не дотримано п.п. 1.2. договору в частині складання всіх специфікацій суд не приймає до уваги, оскільки такі не підтверджені жодними доказами (відповідні листи-звернення, докази їх направлення тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 150375,96 грн. основного боргу, 11973,85 грн. - пені, 2786,71 грн. - 3% річних, 751,87 грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" (10001, м.Житомир, вул. С Параджанова, 93, ід. код 39268892)
- на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "РІМ-2000" (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, 2 корпус 12, ід. код 30695862) 150375,96 грн. основного боргу, 11973,85 грн. - пені, 2786,71 грн. - 3% річних, 751,87 грн. - інфляційних, а також 2488,33 грн. - сплаченого судового збору,
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 19.04.21
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2, 3 - сторонам (рек.)