Рішення від 20.04.2021 по справі 905/384/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

РІШЕННЯ

іменем України

20.04.2021р. Справа №905/384/21

за позовом Акціонерного товариства «ЕЛМІЗ», м.Київ

до відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м.Вугледар

про стягнення заборгованості в сумі 253068,60 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство «ЕЛМІЗ», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м.Вугледар, про стягнення заборгованості в сумі 253068,60 грн., у тому числі основний борг в сумі 184960,00 грн., три проценти річних в сумі 7292,94 грн., інфляція в сумі 12653,30 грн., пеня в сумі 35215,16 грн. та штраф в сумі 12947,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №227Т про закупівлю товару за кошти підприємства за результатами переговорної процедури №UA-2019-05-20-000314-b від 03.06.2019р.

Ухвалою від 03.03.2021р. відкрито провадження у справі №905/384/21, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 31.03.2021р. о 12:15 год.

18.03.2021р. до суду від позивача надійшла заява від 16.03.2021р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщеннями суду за допомогою системи «EasyCon» та документи на виконання ухвали суду від 03.03.2021р.

Ухвалою суду від 19.03.2021р. задоволено заяву позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Телефонограмою суду від 22.03.2021р. повідомлено представника позивача про те, що ухвалою суду від 19.03.2021р. задоволено заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

22.03.2021р. до суду від відповідача надійшли документи на виконання ухвали суду від 03.03.2021р., зокрема, відзив на позовну заяву №624 від 17.03.2021р., в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що позивачем до договору не надано жодних письмових доповнень про зміну найменування з ПрАТ «ЕЛМІЗ» на АТ «ЕЛМІЗ», а тому, на думку відповідача, вказане є порушенням п.11.1 договору. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем до матеріалів справи додано рахунки на оплату товару постачальнику, які є підставою для оплати товару, проте не надано доказів їх надання на адресу відповідача до подачі позову. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що без надання постачальником відповідних рахунків замовнику, відповідач не має змоги сплатити вартість товару.

29.03.2021р. на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 27.03.2021р., в якому останній заперечив проти доводів відповідача викладених у відзиві посилаючись на наступне:

- зміна організаційної форми підприємства позивача з ПрАТ на АТ відбулась (30.01.2020) після закінчення строку дії договору, а тому внесення змін, доповнень до договору, строк дії якого закінчився, є неможливим;

- зміна організаційно-правової форми не є зміною істотних умов договору, а отже посилання на порушення п.11.1 договору є безпідставним;

- договором і чинним законодавством України не передбачено вчиняти будь-які дії у разі зміни організаційної-форми підприємства, в тому числі надсилання нових рахунків за вже поставлений товар;

- відповідач мав змогу погасити заборгованість, оскільки реквізити для оплати заборгованості, такі як номер рахунку, МФО банку, код ЄДРПОУ підприємства АТ «ЕЛМІЗ» не змінились.

У підготовче засідання 31.03.2021р., що відбувалось в режимі відеоконференції за допомогою системи «EasyCon», з'явився представник позивача прокоментував заявлені позовні вимоги та надану відповідь на відзив. Представник відповідача не з'явився.

Ухвалою суду від 31.03.2021р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.04.2021 року о 12:00 год.

19.04.2021р. відповідачем надано суду заперечення проти клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу.

В судове засідання 20.04.2021р. представники сторін не з'явились.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

03.06.2019р. між Приватним акціонерним товариством «ЕЛМІЗ», яке змінило свою організаційно-правову форму та на даний час є Акціонерним товариством «ЕЛМІЗ», (постачальник) та Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (замовник) був підписаний договір №227Т про закупівлю товару за кошти підприємства за результатами переговорної процедури №UA-2019-05-20-000314-b, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові товар за кодом класифікатора ДК 021:2015:3 ДК 021:2015:3531520000-7- світильники та освітлювальна арматура (типу Люкс - Е, СВГ6 особливовибухобезпечні або аналог), зазначений у даному договорі, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно п.1.2 договору постачанню позивачем відповідачу підлягає світильник акумуляторний СВГ6П (аналог світильника рудничного акумуляторного особливо вибухобезпечного типу «ЛЮКС-Е») у кількості 800 шт, всього на суму 939840,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Сума цього договору становить 939840,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 156640,00 грн. (п.3.1 договору).

Строк узгодженої поставки товару - протягом - 2019р. (п.5.1 договору).

Згідно п.5.2 договору умови поставки: DDP, Україна, 85670, Донецька область, м.Вугледар, відділення №1, ТОВ «Нова пошта» або м.Вугледар, вул.Магістральна, 4, ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»; умова регулюється офіційними правилами тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019р., а щодо виконання зобов'язань - до повного і належного їх виконання сторонами (п. 10.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наданими видатковими накладними №2191 від 06.09.2019р., №2668 від 30.10.2019р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 184960,00 грн. з урахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача на вказану суму за договором не спростований.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що при поставці товару постачальник до рахунку додає наступні товаросупроводжувальні документи:

- рахунок;

- видаткова та товарно-транспортна накладна;

- сертифікат якості/відповідності;

- податкову накладну, зареєстровану згідно п.201.1 ст.201 розд. V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, яка надається в електронному вигляді.

У відповідності до п.5.3 договору датою поставки товару та переходу права власності на товар вважається дата, яка вказана замовником на товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, при прийманні товару.

За приписами п.5.4 договору ризик випадкової втрати товару несе постачальник до моменту передачі його замовнику за накладною.

Доводи відповідача стосовно того, що останній не мав змоги сплатити вартість товару, у зв'язку не наданням позивачем відповідних рахунків судом відхиляються з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, всупереч вимог ст.ст.13, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності заперечень під час прийняття товару щодо відсутності документів, встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами договору, доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, а тому, доводи відповідача про неотримання рахунків на товар та, відповідно, неможливість проведення розрахунків з позивачем є безпідставними.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що спірний договір, укладений сторонами, містить умови щодо строку та порядку оплати, а також необхідні реквізити сторін, що свідчить про можливість виконання зобов'язання відповідачем, а ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунків не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару в порядку, передбаченому договором поставки.

За таких обставин, а також приймаючи до уваги проведення відповідачем часткового платежу на користь позивача, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за договором №227Т про закупівлю товару за кошти підприємства за результатами переговорної процедури №UA-2019-05-20-000314-b від 03.06.2019р. з передачі документів, що стосуються товару.

Заперечення відповідача щодо ненадання позивачем до договору жодних письмових доповнень про зміну найменування з ПрАТ «ЕЛМІЗ» на АТ «ЕЛМІЗ», що, на думку відповідача, є порушенням п.11.1 договору також судом відхиляються з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Відповідно до ст.108 Цивільного кодексу України перетворення юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Таким чином перетворення юридичної особи в розумінні приписів Цивільного кодексу України має наслідком зміну її організаційно-правової форми, в результаті чого до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи (в тому числі і право та обов'язок користуватись умовами договорів із своїми контрагентами та виконувати попередньо укладені договори), при чому підприємство яке реорганізується не ліквідовується, а лише змінює свою організаційно-правову форму, при цьому за ним залишається попередній код ЄДРПОУ.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.652 Цивільного кодексу України також передбачено, що договір може бути змінено у випадку суттєвої зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладання договору.

Згідно із ст.188 Господарського кодексу України сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона, яка одержала пропозицію про зміну договору, у 20-денний термін після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.4 ст.188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суд зазначає, що при зміні найменування юридичної особи суттєва зміна обставин відсутня. Таким чином, змінювати договір у зв'язку із зміною найменування однієї із сторін цього договору не потрібно. Внесення до договору змін у такому випадку здійснюється суто за добровільним бажанням обох із сторін, або у випадку, якщо така умова безпосередньо прописана у самому договорі і зобов'язує сторони вчинити дії по внесенню змін до договору чи є підставою для односторонньої відмови від договору з іншої сторони.

Однак, як вбачається з умов договору підстава для зміни договору у разі зміни організаційно-правової форми будь-якої зі сторін у договорі №227Т про закупівлю товару за кошти підприємства за результатами переговорної процедури №UA-2019-05-20-000314-b від 03.06.2019р. відсутня, а відповідачем будь-яких доказів звернення до позивача з відповідною вимогою про зміну договору до матеріалів справи не надано.

З огляду на зазначене, суд не вбачає порушень позивачем приписів п.11.1 договору №227Т про закупівлю товару за кошти підприємства за результатами переговорної процедури №UA-2019-05-20-000314-b від 03.06.2019р.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником, яка здійснюється на підставі рахунку постачальника на умовах: предпоставки, відстрочення платежу протягом 30 календарних днів.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був оплатити позивачу вартість реалізованого товару у наступні строки:

- за видатковою накладною №2191 від 06.09.2019р. в строк до 07.10.2019р. (оскільки 30-й календарний день припадає на вихідний день неділю 06.10.2019р., а перший наступний робочий день це 07.10.2019р.);

- за видатковою накладною №2668 від 30.10.2019р. в строк до 29.11.2019р.

Крім того, в матеріалах справи міститься підписаний сторонами додаток №1 до договору №277Т від 03.06.2019р. «Графік погашення заборгованості», в якому останніми визначено терміни погашення боргу згідно графіку, а саме: 31.10.2020р. - 30,0 тис. грн.; 30.11.2020р. - 30,0 тис. грн.;

31.12.2020р. - 30,0 тис. грн.; 31.01.2021р. - 30,0 тис. грн.; 28.02.2021р. - 30,0 тис. грн.; 31.03.2021р. - 34,960 тис. грн.

Однак, дослідивши вказаний додаток, судом встановлено, що останній не містить дати його підписання, як і не містить ідентифікації щодо яких саме зобов'язань його було укладено (посилання на первинні документи в рахунок яких сторонами було погоджено розстрочення платежу), оскільки згідно п.3.1 договору сума цього договору становить 939840,00 грн., що явно перевищує загальну суму графіку погашення. Відповідно, суд не приймає вказаний графік розстрочення платежів саме за поставлений товар згідно видаткових накладних №2191 від 06.09.2019р., №2668 від 30.10.2019р., які є предметом розгляду справи.

За висновками суду, свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 184960,00 грн. за договором №227Т про закупівлю товару за кошти підприємства за результатами переговорної процедури №UA-2019-05-20-000314-b від 03.06.2019р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 184960,00 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.7.3.1 договору за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додаткового сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно вказаного пункту договору позивачем за період з 07.10.2019р. по 30.05.2020р. заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 35215,16 грн. та штрафу в сумі 12947,20 грн.

При перевірці розрахунку суми пені, судом встановлено, що останній проведено позивачем з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а саме, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, судом встановлено наявність арифметичних помилок при розрахунку позивачем подвійної облікової ставки за спірний період.

Крім цього, прострочення оплати по першій поставці розпочалося з 08.10.2019р.

Як наслідок, за результатами проведеного перерахунку, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 23313,86 грн. за період з 08.10.2019р. по 30.05.2020р.

Розрахунок суми штрафу є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 7292,94 грн. за період з 07.10.2019р. по 25.02.2021р. та інфляцію в сумі 12653,30 грн. за період з листопада 2019р. по січень 2021р.

Внаслідок проведеного судом перерахунку, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних в сумі 7283,29 грн. за період з 08.10.2019р. по 25.02.2021р. та інфляція в сумі 11436,53 грн. за період з листопада 2019р. по січень 2021р.

Таким чином, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення пені в сумі 11901,30 грн., трьох процентів в сумі 09,65 грн., інфляції в сумі 1216,77 грн. є неправомірним, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є необґрунтованими, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 239940,88 грн., у тому числі основний борг в сумі 184960,00 грн., штраф в сумі 12947,20 грн., пеня в сумі 23313,86 грн., три проценти річних в сумі 7283,29 грн., інфляція в сумі 11436,53 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 17000,00 грн.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так, положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина сьома ст.43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Частинами першою, третьою ст.131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст.16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При цьому, частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч.2 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За приписом ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2021р. між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Адвокатський центр" (далі - виконавець) було укладено договір №04/02-21/Е про надання правничої допомоги.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець надає клієнту правничу допомогу з представлення інтересів позивача при розгляді господарського спору за позовом до ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» у всіх судових інстанціях, а також представлення інтересів у всіх органах виконавчої служби та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх форм власності, що пов'язані з розглядом справи в суді та виконання судових рішень, тощо.

Згідно додатку №1 до договору супроводження судової справи у суді першої інстанції складається з:

- первинна юридична консультація - 1000,00 грн.

- аналіз чинного законодавства - 1000,00 грн.

- консультація клієнта з метою роз'яснення правової позиції по справі, перспектив її розгляду та процедури стягнення заборгованості - 1000,00 грн.

- аналіз судової практики щодо вирішення аналогічних спорів - 1500,00 грн.

- підготовка заяв по суті справи та розрахунків - 5000,00 грн.

- підготовка та систематизація необхідних документів для подання позову - 1500,00 грн.

- участь у двох судових засіданнях першої інстанції 6000,00 грн. по 3000,00 грн. за кожне судове засідання.

Оплата здійснюється у повному обсязі, окрім участі у судових засіданнях, які оплачуються по факту участі адвоката у судовому засіданні. Сума оплати без участі у судових засіданнях становить 11000,00 грн., які перераховуються позивачем на рахунок виконавця протягом 5 робочих днів після підписання договору.

Згідно додаткової угоди №1 від 23.03.2021р. додано до додатку №1 до договору п.4.1 наступного змісту: «Оплата здійснюється у вигляді переплати у разі участі адвоката у судових засіданнях першої інстанції за допомогою відео конференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» за наступними розцінками: участь у судових засіданнях першої інстанції - 1500,00 грн. за кожне засідання».

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №174537 від 18.02.2021р., згідно якого позивачем перераховано на користь виконавця грошові кошти в сумі 11000,00 грн. Крім цього, до матеріалів справи також додані платіжні доручення №174792 від 30.03.2021р. на сумі 2500,00 грн., №174791 від 30.03.2021р. на суму 3000,00 грн.

Одночасно, у позові позивачем викладено детальний опис послуг, наданих адвокатом по справі №905/384/21, за змістом якого вже понесені витрати на правничу допомогу складають 11000,00 грн., та по 3000,00 грн. за участь у кожному судовому засіданні.

05.04.2021р. сторонами підписано акт прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги, за змістом якого вартість наданих виконавцем послуг становить 17500,00 грн.

Суд враховує, що виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanta та захисту права особи на своєчасне одержання винагороди за працю відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України.

У даному випадку суд не надає оцінку узгодженим сторонами розміру та вартості послуг, які мають бути надані.

Проте, суд оцінює співвідношення послуг, зазначених у акті прийому-передачі виконаних робіт, з категорією спору, його складністю.

Зокрема, за висновками суду, такі послуги як первинна юридична консультація, аналіз чинного законодавства, консультація клієнта для роз'яснення правової позиції, аналіз судової практики та підготовка відповіді на відзив з урахуванням переліченого за своїм змістом є тотожніми одна одній, не є необхідними окремо одна від одної у спорі про стягнення заборгованості за договором поставки за двома видатковими накладними.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги здійснення судом перерахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає розумними, пропорційними та обґрунтованими витрати на правову допомогу в розмірі 11000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 123, 126, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «ЕЛМІЗ», м.Київ до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м.Вугледар про стягнення заборгованості в сумі 253068,60 грн., у тому числі основний борг в сумі 184960,00 грн., три проценти річних в сумі 7292,94 грн., інфляція в сумі 12653,30 грн., пеня в сумі 35215,16 грн. та штраф в сумі 12947,20 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (85670, Донецька обл., м. Вугледар, вул. Магістральна, 4, ЄДРПОУ 34032208, ІПН 340322005252, ІВАN НОМЕР_1 в АТ «МЕГАБАНК», МФО 351629, ІВАN НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк», код банку 320478, ІВАN НОМЕР_3 в АБ «Південний», МФО 328209) на користь Акціонерного товариства «ЕЛМІЗ» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, ЄДРПОУ 24102142, ІПН 241021426513, ІВАN НОМЕР_4 , ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк», МФО 380582) основний борг в сумі 184960,00 грн., штраф в сумі 12947,20 грн., пеню в сумі 23313,86 грн., три проценти річних в сумі 7283,29 грн., інфляцію в сумі 11436,53 грн., всього заборгованість в сумі 239940,88 грн., судовий збір в сумі 3599,03 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 11000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписано 20.04.2021р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина