61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
20.04.2021 Справа № 905/412/21 Господарський суд Донецької області у складі:
судді Фурсової С.М.,
при секретарі судового засідання Корецькій А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (02002, місто Київ, вулиця Андрія Аболмасова, будинок 5, група приміщень 57, офіс 10; код ЄДРПОУ 37396233)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИГР КЕЙТЕРІНГ» (87555, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 24, офіс 29; код ЄДРПОУ 38420235)
про стягнення 15 579,62 гривень, -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тигр Кейтерінг» про стягнення 15 579,62 гривень, з яких: 13 250,00 гривень основний борг, 618,42 гривень інфляційні втрати, 386,20 гривень 3% річних з простроченої суми та 1 325,00 гривень штрафу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір № КБР-19/10/14 від 21.10.2014, за умовами пункту 3.1 якого відповідач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а позивач надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Відповідач, у свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок позивача відповідно до умов цього договору та Закону.
Зважаючи на те, що відповідач не виконав у повному обсязі своїх зобов'язань зі сплати винагороди (роялті) позивачу, останній звернувся до Господарського суду Донецької області за захистом свого порушеного права.
Ухвалою суду від 10.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/412/21, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Судове засідання призначено на 31.03.2021, встановлено строк сторонам для надання суду заяв по суті справи, доказів.
Ухвалою суду від 31.03.2021 відкладено судове засідання на 20.04.2021, продожено строк для подання:
- відповідачу заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження;
- відповідачу строку для подання відзиву на позов із врахуванням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України;
- позивачу для подання відповіді на відзив із врахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України;
- відповідачу подання заперечень на відповідь на відзив із врахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України.
У судове засідання 20.04.2021 представники сторін не з'явились. Про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, в інший спосіб своєї позиції на довів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина дев'ята статті 165 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно позовної заяви та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Тигр Кейтерінг» зареєстроване за адресою: 87555, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 24, офіс 29, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом. Проте, відповідний поштовий конверт повернуто до суду 22.03.2021 з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі № 921/32/18).
Суд також зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 тощо).
Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтею 11 ЦК України та статтею 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.
З положень статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
21.10.2014 між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (позивач, УЛАСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тигр Кейтерінг» (відповідач, користувач) укладено договір № КБР-19/10/14 (далі - Договір), за умовами якого користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а позивач надає користувачу на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, у свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього Договору та Закону (пункт 3.1).
Згідно термінів, що наведені у Договорі, твором є перелік музичних творів та каталогів творів, що розміщений на сайті УЛАСП тощо.
Преамбулою Договору визначено, що УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати право (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав № 19/2011 від 24.01.2011, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
Беручи до уваги, що відповідач відповідного обов'язку не виконав, позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з даним позовом про стягнення наявної заборгованості, інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу.
Статтею 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК України та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом.
Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами частини першої статті 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (частина перша статті 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (пункт 1 частини першої статті 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (частина перша статті 449 ЦК України).
Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором (статті 422 ЦК України).
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до частини першої статті 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до частини першої статті 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених ЦК України та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (частини друга, третя та четверта статті 426 ЦК України).
Дослідженням обставин справи, виходячи з наявних у справі доказів встановлено, що договір № КБР-19/10/14 від 21.10.2014, укладений між сторонами, за своєю правовою природою є ліцензійним договором.
Поряд з цим, пунктом 6.3 Договору сторони погодили, що цей Договір є ліцензійним договором з приводу оплатного використання об'єктів права інтелектуальної власності, тобто творів.
За змістом статей 32, 33, 45, 47, 48, 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах, при цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами. Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України. Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління. Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. На основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав. До функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону. Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
Відповідно до положень статей 1109, 1110 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.
До того ж, в пункті 49.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз'яснено, що надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).
Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди) та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема, музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.
Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 3.3 Договору користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті), має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.
Не зважаючи на дату укладання Договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання Договору.
Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії Договору та частоти їх використання.
Користувач зобов'язується не пізніше 20-го числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою наведеною у Додатку № 3 до даного Договору (пункт 3.4 Договору).
Пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов'язок щодо складання відповідного акту покладається на користувача.
У додатку № 2 від 21.10.2014 до Договору сторони погодили, що винагорода (роялті) нараховується на підставі Закону та цього Договору і виплачується користувачем УЛАСПу щомісячними платежами. Сторонами погоджено наступний розмір платежу за використання творів:
- розмір щомісячного платежу має складати 1 000,00 гривень за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних Додатках до Договору;
- загальна сума щомісячної винагороди становить 1 000,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору (пункт 1.2 в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2015 до Договору);
- виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.).
У пункті 4.2 Договору сторони погодили, що користувач зобов'язується протягом п'яти днів повідомити УЛАСП про відкриття нових закладів, в яких буде здійснюватися використання творів, а також погодити використання творів шляхом укладання відповідної додаткової угоди до цього договору.
Додатком № 1 від 21.10.2014 до Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2015 до Договору) сторонами погоджено змінити кількість закладів, на які розповсюджується використання невиключних прав.
Позивач стверджує, що сума здійснених платежів за 56 місяців складає 42 750,00 гривень, замість 56 000,00 гривень, внаслідок чого виникла заборгованість за використання наданих відповідачу невиключних прав за період з 01.08.2019 по 30.09.2020 у розмірі 13 250,00 гривень.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 21.10.2015, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання (пункт 6.1 Договору).
Сторонами в пункті 6.2. Договору детально визначений механізм та умови продовження дії Договору на той же строк, за змістом яких у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 6.1 дати, дія Договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього Договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.
З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку, визначеному пунктом 6.2 Договору, а тому даний Договір вважається продовженим на тих же умовах, оскільки доказів протилежного сторонами не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у спірний період Договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу винагороди (роялті), строк оплати якої настав у розмірі 13 250,00 гривень, всупереч вимогам статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України відповідач не виконав.
Зокрема, за висновками суду, відповідні докази перерахування відповідачем на користь позивача коштів у розмірі 13 250,00 гривень в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім основної заборгованості позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляцію у розмірі 618,42 гривень за період з 27.07.2019 по 10.02.2021 та 3 % річних з простроченої суми у розмірі 386,20 гривень за період з 27.07.2019 по 10.02.2021.
У пункті 11 постанови Пленум Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відтак, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок 3% річних та інфляційних втрат), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
Зважаючи на викладене, положення статті 625 ЦК України та умови Договору, з огляду на встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, позовні вимоги в частині 3 % річних з простроченої суми є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, який є арифметично вірним та виконаний відповідно до нормативних вимог.
Щодо стягнення інфляційних втрат за період за період з 27.07.2019 по 10.02.2021 у розмірі 618,42 гривень.
За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір інфляційних втрат за порушення строків оплати за період з серпня 2019 року по січень 2021 року, який підлягає стягненню, становить 770,69 гривень.
Отже, за розрахунком суду, сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню, з урахуванням вірної методології розрахунку є більшою, ніж заявлено до стягнення з відповідача.
Частиною другою статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в заявленому розмірі.
Разом з цим, стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно 3.6. Договору, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу.
Позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 1 325,00 гривень.
Перевіривши розрахунок вказаної суми, суд вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а відтак підлягає стягненню в заявленому розмірі.
Відповідачем клопотання щодо зменшення суми штрафних санкцій не подано, тому вказані вимоги також підлягають задоволенню.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 191, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИГР КЕЙТЕРІНГ» про стягнення 15 579,62 гривень, з яких: 13 250,00 гривень основний борг, 618,42 гривень інфляційні втрати, 386,20 гривень 3% річних з простроченої суми та 1 325,00 гривень штрафу - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тигр Кейтерінг» (87555, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 24, офіс 29; код ЄДРПОУ 38420235) на користь Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (02002, місто Київ, вулиця Андрія Аболмасова, будинок 5, група приміщень 57, офіс 10; код ЄДРПОУ 37396233) 13 250,00 гривень основного борг, 618,42 гривень інфляційних втрат, 386,20 гривень 3% річних з простроченої суми, 1 325,00 гривень штрафу та 2 270,00 гривень судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2021.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (пункт 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач: Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» (02002, місто Київ, вулиця Андрія Аболмасова, будинок 5, група приміщень 57, офіс 10; код ЄДРПОУ 37396233)
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИГР КЕЙТЕРІНГ» (87555, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 24, офіс 29; код ЄДРПОУ 38420235)
Суддя С.М. Фурсова