вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.04.2021м. ДніпроСправа № 904/1190/21
за позовом Служби зовнішньої розвідки України, м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Аксюти Андрія Юрійовича, м. Дніпро
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 13 836,00 грн.
Суддя Крижний О.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Служба зовнішньої розвідки України звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Аксюти Андрія Юрійовича пеню у розмірі 11414,70 грн. та штраф у розмірі 2421,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору №113/20 від 14.02.2020 на закупівлю товарів в частині своєчасної поставки товару.
Відповідач позов не визнає. Зазначає, що умовами договору передбачено місце поставки: 20-кілометрова зона м. Києва, попередньо визначене замовником та в обов'язковому порядку попередньо уточнене постачальником. Відповідач зауважує, що 14.02.2020 з метою уточнення конкретної адреси доставки товару зв'язався з представником Служби зовнішньої розвідки за телефоном, вказаним в договорі, який, у відповідь надав номер мобільного телефону контактної особи ( ОСОБА_1 ) до якої звертатися щодо уточнення місця доставки. Після прибуття у Київську область 14.02.2021 відповідач зазначає, що неодноразово телефонував за наданим номером телефону, але на зв'язок ніхто не виходив. Адреси доставки повідомлено не було, тому відповідач повернувся в м. Дніпро. 24.02.2020 за поясненнями відповідача представник Служби зовнішньої розвідки України Віталій Кравцов вийшов на зв'язок, але адресу доставки так і не назвав. 11.03.2020 було повідомлено, що прийнято рішення та запропоновано направити товар на відділення Нової Пошти с. Стоянка №1. Відповідач зазначає, що товар відразу був відправлений.
Таким чином, відповідач вважає, що прострочка поставки товару виникла виключно в зв'язку з порушенням позивачем п. 5.2 договору, оскільки тривалий час не було повідомлено місця поставки товару.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача та вважає їх необґрунтованими. Позивач зазначає, що відповідач укладаючи договір з позивачем добровільно погодився з його умовами, зокрема, щодо визначення строку та місця поставки товару, а також усвідомлював їх зміст, що відповідно вимог ЦК України та ГК України створило даний договір обов'язковим для виконання сторонами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2021 відкрито провадження у справі №904/1190/21, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у дані справі є: встановлення обставин укладення сторонами договору на закупівлю товарів, строк дії договору, умови поставки товару, умови оплати товару, наявність прострочення щодо поставки товару.
Так, судом встановлено, що 14.02.2020 між Фізичною особою-підприємцем Аксютою Андрієм Юрієвичем (постачальник) та Службою зовнішньої розвідки України (замовник) укладено договір на закупівлю товарів №113/20, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити вила до міні-навантажувача (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2 договору найменування предмета закупівлі відповідно до ДК 021:2015 - СPV 42410000-3 (Підіймально-транспортувальне обладнання).
Ціна, найменування (асортимент), кількість товару обумовлюються у Додатку №1 "Специфікація", який додається до даного договору і є його невід'ємною частиною. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п.п.1.3, 1.4 договору).
У відповідності з п. 1.5 договору постачальник підтверджує, що він є власником товару, який поставляється за даним договором, що товар не знаходиться в заставі, в спорі, під арештом, необтяжений правами третіх осіб.
Згідно з п. 2.1 договору якість товару повинна відповідати технічним вимогам, наведеним у Додатку № 2 "Технічні вимоги", який додається до даного договору і є його невід'ємною частиною.
Сума договору складає 34 590 грн. 00 коп., без ПДВ (п.3.3 договору). Сума договору, зазначена у п.3.3 договору, не є остаточною і може коригуватися в сторону зменшення залежно від кількості товару, заявленого та отриманого замовником (п.3.5 договору).
Відповідно до п. 4.2 договору розрахунок за товар здійснюється замовником лише за фактично отриманий товар на підставі пред'явлених постачальником рахунку на оплату та видаткової накладної, не пізніше 30-ти банківських днів з моменту отримання товару. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється не пізніше 30-ти банківських днів з моменту отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі (п.4.3 договору).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачання товару здійснюється до 14.02.2020 року включно.
Місце поставки товару: 20-кілометрова зона м. Києва, попередньо визначене замовником та в обов'язковому порядку попередньо уточнене постачальником. Товар доставляється постачальником у визначений замовником час на об'єкти, які знаходяться у межах 20-кілометрової зони м. Києва (п.п.5.2, 5.3 договору).
Згідно з п. 5.4 договору видаткові накладні на поставлений товар складаються постачальником на підставі довіреності замовника та передаються на підпис представнику замовника у момент передачі товару. Прийом товару здійснюється замовником відповідно до видаткової накладної. Датою поставки є дата отримання замовником товару від постачальника згідну видаткової накладної, підписаної сторонами (п.п.5.5, 5.6 договору).
У пункті 7.2 договору сторони передбачили, що за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 1 (одного відсотка) % від вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) % вказаної вартості договору.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє щодо бюджетних зобов'язань до 31 грудня 2020 року, а стосовно інших зобов'язань, взятих сторонами за даним договором - до повного їх виконання (п.11.1 договору).
Сторонами підписано специфікацію до договору про поставку товару на суму 34590,00 грн.
Відповідно до видаткової накладної №РН-00000005 від 20.03.2020 відповідач поставив позивачу товар (вила до міні-навантажувача) на суму 34590,00 грн.
25.06.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією №5/3/799/пб, у якій зазначав, що товар поставлено з простроченням на 33 дні та вимагав сплатити пеню та штраф у загальному розмірі 13836,00 грн.
Відповіді на претензію матеріали справи не містять.
Позивач зазначає, що відповідачем штрафні санкції за порушення строків поставки товару не сплачені, що і стало причиною виникнення спору.
Відносини, що склалися між сторонами за своєю правовою природою регулюються загальними положеннями про договір поставки.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із умов договору (п.5.1) строк поставки товару є таким, що настав - 14.02.2020.
Згідно видаткової накладної товар поставлено відповідачем - 20.03.2020 (а.с.15).
Отже, товар поставлено на 34 календарні дні пізніше погодженої дати.
У зв'язку із допущенням відповідачем прострочки поставки позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 11 414,70 грн. та штраф у розмірі 2421,20 грн.
Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до п. 7.2 договору сторони передбачили, що за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 1 (одного відсотка) % від вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) % вказаної вартості договору.
Так до стягнення заявлено пеню за 33 дні прострочки у сумі 11414,70 грн. та штраф у розмірі 2421,20 грн. (7% від вартості поставки).
Перевіркою розрахунку пені за прострочку 33 дні, як заявлено позивачем помилок не виявлено. Перевіркою розрахунку штрафу встановлено, що 7% від вартості товару (34590,00 грн.) складає 2421,30 грн., однак позивач заявляє до стягнення 2421,20 грн., що є його правом.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що прострочка поставки товару виникла з вини позивача, а саме останній не повідомляв точного місця поставки товару.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Пунктами 5.2, 5.3 договору визначено, що місце поставки товару: 20-кілометрова зона м. Києва, попередньо визначене замовником та в обов'язковому порядку попередньо уточнене постачальником. Товар доставляється постачальником у визначений замовником час на об'єкти, які знаходяться у межах 20-кілометрової зони м. Києва.
Суд звертає увагу, що строк поставки товару збігається з датою укладення договору - 14.02.2020.
Пояснення відповідача про готовність поставки товару 14.02.2020 та про доставку товару в цей день до Києва і повернення у місто Дніпро у зв'язку з неможливістю передачі товару спростовуються наступним.
Згідно наданого відповідачем листа від 20.02.2020, адресованого позивачеві, відповідач зазначав про "певні технічні питання", які виникли "у процесі виготовлення даного товару за індивідуальними показниками Замовника". При цьому вказані "певні технічні питання" постачальник не може вирішувати в односторонньому порядку. Також у цьому листі відповідач зазначає, що з 17.02.2020 намагається зв'язатися з замовником (позивачем).
Таким чином, виходячи з даного листа, 14.02.2020 поставка не могла відбутися у зв'язку з певними технічними питаннями, які виникли у процесі виготовлення даного товару за індивідуальними показниками Замовника, тобто фактично неготовністю товару до поставки.
Отже, початок прострочення поставки має місце.
Щодо визначення місця поставки суд зазначає, що мають місце дії двох сторін, що не відповідають засадам добросовісності та розумності.
Так, дата підписання договору співпадає з датою поставки товару і не відповідає засадам розумності зі сторони відповідача не уточнення місця поставки товару (яка повинна відбутися у той же день) в момент підписання договору.
Також не відповідає даним принципам і поведінка позивача, з тих же самих мотивів.
При цьому відповідачем не надано допустимих доказів наявності прострочення кредитора. Роздруківка з програми Вайбер такою не є, оскільки не дотримано правил подання електронних доказів. Інших допустимих доказів дій, вчинених відповідачем на погодження місця поставки і ухилення позивача від його повідомлення, відповідач не надав. Проте поставка відбулася, що вказує на погодження сторонами місця та способу поставки.
Отже, відповідачем не доведено прострочення кредитора та час початку і закінчення такого прострочення.
Відтак, прострочення має місце, але враховуючи виключні обставини, якими є поведінка сторін та неспіврозмірність штрафних санкцій з вартістю товару, суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних сум.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на наступне.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу та пені, що підлягають стягненню з наступних підстав.
Нарахований штраф та пеня у загальному розмірі 13835,90 грн. складає майже 40% вартості поставленого товару та є явно неспіврозмірним з вартістю товару.
Крім того, суд звертає увагу на поведінку позивача, зокрема на те, що позивачем знаючи, що днем поставки товару є день укладення договору поставки не вказано точного місця поставки товару. Звичайно поведінка постачальника також не відповідає звичаям ділового обороту, але цьому сприяла і поведінка покупця. Враховуючи викладене, суд вважає дані обставини винятковими, що дають підстави для зменшення пені та штрафу, які підлягають до стягнення на 50%.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 6917,95 грн., з яких пеня - 5707,35 грн. та штраф - 1210,60 грн.
При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача без урахування зменшення такої неустойки.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2270,00 грн.
Окрім судового збору, позивач просить стягнути з відповідача 58,00 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями пункту 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі об'єднаної палати від 03.10.2019 зі справи №922/445/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2019 у справі №916/2732/18).
Оскільки позивачем надані докази на підтвердження поштових витрат (фіскальні чеки) лише на суму 32,00 грн. (а.с.6), то з відповідача підлягають стягненню поштові витрати у розмірі 32,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Служби зовнішньої розвідки України до Фізичної особи-підприємця Аксюти Андрія Юрійовича про стягнення штрафних санкцій у розмірі 13 836,00 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Аксюти Андрія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 24/1, ідентифікаційний код 33240845) пеню у розмірі 5707,35 грн. (п'ять тисяч сімсот сім грн. 35 коп.), штраф у розмірі 1210,60 грн. (одна тисяча двісті десять грн. 60 коп.), витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн.. 00 коп.) та поштові витрати у розмірі 32,00 грн. (тридцять дві грн. 00 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.04.2021
Суддя О.М. Крижний