15.04.2021 року м.Дніпро Справа № 908/1427/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач)
суддів: Чередко А.Є., Коваль Л.А.
секретар судового засідання Кандиба Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2020 та на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2020 (суддя Горохов І.С., Боєва О.С.)
у справі №908/1427/20
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ", м. Львів
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія", м. Одеса
про стягнення коштів
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення плати за користування вагонами в сумі 930 180,72 грн за договором про надання послуг № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 від 19.02.2018.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.10.2020 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" відмовлено в повному обсязі.
В обґрунтування вказаного рішення господарський суд зазначив, що позивач неправомірно нарахував плату за користування вагонами на місцях незагального користування за вагони, що мають статус власних вагонів і знаходяться під управлінням оператора ТОВ «Вантажна транспортна компанія».
Додатковим рішенням господарського суду Запорізької області від 16.11.2020 заяву Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про прийняття додаткового рішення у справі №908/1427/20 задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28 639,05 грн.
Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2020 та на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2020 у справі №908/1427/20, згідно якої останній просить скасувати зазначені рішення Господарського суду Запорізької області та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що господарський суд дійшов помилкових висновків про неправомірність нарахування плати за користування вагонами, посилаючись лише на рішення господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі №916/626/18. Проте даним рішенням не встановлено вимог щодо звільнення від плати за користування вагонами на під'їзних коліях, місцях загального (незагального) користування. Вагони філії «Дарницький вагоноремонтний завод», зазначені у позовній заяві були передані ТОВ «Вантажна транспортна компанія» для здійснення послуги з організації перевезень на виконання умов договору про надання послуг №07/16/11/01-Р від 11.07.2016. До матеріалів справи позивачем були додані копії накладних в графі 20 яких вказано, що власником є філія «ДВРЗ» АТ «Укрзалізниця», Оператор ТОВ «ВТК». Отже вагони були передані ТОВ «Вантажна транспортна компанія» в оперування, що спростовує твердження суду щодо статусу власного вагона останнього. Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.21999 №113 передбачено випадки звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами. Проте відповідач не підпадає під жоден з випадків звільнення від нарахування такої плати. Враховуючи, що вагони знаходяться в оперативному управлінні ТОВ «ВТК» плата за користування вагонами має нараховуватися відповідно з чинним законодавством, тобто відповідно до вимог Статуту залізниць України та Правил користування вагонами.
Щодо додаткового рішення, яким стягнуто витрати на правничу допомогу позивач зазначає, що не згоден з даним рішенням, оскільки спір у даній справі є нескладним, тривалість судових засідань складала 15 хвилин, а проведення шести судових засідань свідчать лише про вирішення питань та заявлених відповідачем клопотань про залучення третіх осіб.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи №904/1427/20, визначено колегію суддів у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Чередко А.Є., Кузнецова В.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2020 та на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2020 у справі №908/1427/20.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній заперечує проти доводів позивача, оскільки в рішеннях судів по справі №916/626/18 визначено права та обов'язки залізниці та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" щодо статусу та порядку використання вагонів, у тому числі і щодо вагонів, плату за які нараховано і у даній справі. Вказаними рішеннями, у тому числі, було зобов'язано ПАТ «Українська залізниця» в особі Філії «Центр транспортної логістики виключити з даних по власних вантажних вагонах автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ Укрзалізниці) - ознаку курсування вагону - як власного під управлінням Філії «Центр транспортної логістики» та зобов'язано ПАТ «Українська залізниця» призупинити дію Порядку визначення плати за використання власних вагонів перевізника ПАТ «Укрзалізниця» в процесі надання послуг з перевезення вантажів від 19 лютого 2018 року на спірні вагони.
Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» видати розпорядження про зобов'язання філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» додати до переліку особливих умов таблиці «Вагони, які пересуваються в особливих умовах, умову «перевезення у власних вагонах філії «ДАРНИЦЬКИЙ ВАГОНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» оператор ТОВ «ВАНТАЖНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» (код оператора 75) на умовах власного рухомого складу за дозволом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», з завантаженням переліку напіввагонів за номерами в підсистему введення нормативно-довідкової інформації (ПСВ НДІ) та підключенням в автоматизовану систему керування вантажними перевезеннями на залізничному транспорті України (АСК ВП УЗ), внесення змін до програмного забезпечення щодо оформлення перевізних документів.
Отже дані вагони не знаходяться під управлінням АТ «Українська залізниця», вони залишаються власними вагонами філії «ДАРНИЦЬКИЙ ВАГОНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» але не мають статусу «вагон перевізника». Саме через відсутність статусу вагон перевізника дані вагони є лише звичайними власними вагонами, на які не розповсюджуються правила щодо власного вагону перевізника, а тому на дані вагони не може нараховуватись плата за користування вагонами за час їх знаходження на під'їзній колії відповідача.
Окрім того у інших випадках, коли по вагонам, зазначених у рішенні господарського суду Одеської області, платниками по відомостях плати за користування вагонами виступали інші особи, через некоректні нарахування та списання по відомостях плати за користування вагонами (форма ГУ 46) у повному обсязі 100 % плати за користування як для вагонів Перевізника, по вагонах переданих в оперування, останні заявляли претензії до АТ «Укрзалізниця». При цьому АТ «Укрзалізниця» визнала, що зазначене списання є таким, що вчинено з порушенням та є неправомірним, тому вся списана з сума підлягає перерахунку та поверненню у частині надлишкового списання.
Щодо заперечень позивача проти додаткового рішення відповідач зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Позивачем не надано доказів та не доведено неспівмірність таких витрат. При цьому відповідачем надано докази понесення витрат у заявленому до стягнення розмірі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 судове засідання по справі №908/1427/20 призначено на 11.03.2021р. о 16 год. 30 хв.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з лікарняним члена колегії суддів судді Кузнецова В.О., для розгляду справи №908/1427/20 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2021 колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2020 та на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2020 у справі №908/1427/20.
В судовому засіданні 11.03.2021 було оголошено перерву до 15.04.2021, про що сторін повідомлено ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2021.
Представники позивача та відповідача з'явились в судове засідання, надали пояснення по справі.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 19.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (замовник) було укладено договір про надання послуг № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365.
Відповідно до п. 1.1. Договору предметом цього договору, є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього Договору користування вагоном не є орендною майна, а плата за користування вагоном Перевізника не є орендною платою.
Згідно п. 1.3. Договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
В п. 3.1 Договору встановлено, що розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав - додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання Замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ" або вчинення Замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору (пункт п. 12.1. Договору).
30.09.2016 Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (власник колії) укладений договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії, яка примикає до станції Запоріжжя - Ліве № ПР/М-16-3/1-708НЮдч20/2016/2889, який укладено з протоколом узгодження розбіжностей від 03.11.2016, протоколом врегулювання розбіжностей від 21.11.2016, протоколом узгодження розбіжностей від 16.12.2016.
В подальшому сторонами були підписані додаткові угоди до договору №ПР/М-16-3/1-708НЮдч20/2016/2889 № 1 від 01.09.2017, № 2 від 16.03.2018, № 3 від 20.08.2018, № 4 від 14.12.2018.
Згідно з п. 14 Договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, власник колії сплачує залізниці плату: за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та іншими нормативними документами.
Умовами п. 20 Договору сторони погодили, що з усіх питань, що не передбачені цим договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 21 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 01 січня 2017 до 31 грудня 2021 включно.
Як вбачається з матеріалів справи за період грудень 2019-січень 2020 за залізничними накладними №№ 44851228, 44852606, 44851293, 44852556, 44851350, 44852598, 44851301, 44851335, 44852622, 44852564, 44596286, 44607729, 52825890, 52824232, 52824265, 52812187, 52832581, 46498978, 52824281, 52862216, 52851516, 52804937, 52804945, 52862778, 52804952, 52862752, 37056504, 52865433, 36987683, 36979391, 52877008, 46549374, 46582029, 37096633, 37056496, 37061140, 37190378, 52685476, 37121845, 37121852, 52889086, 46581526, 46738944, 46679494, 46662896, 46593547, 47067483, 37121860, 46633954, 47099361, 44750271, 44707545, 46707469, 47176292, 44786655, 44868461, 44899854, 44872232, 44872240, 44899722, 44872257, 44852598, 44872265, 44868164, 44872273, 44872281, 44868503, 44899698, 44899664, 44894756, 44894764, 47390380, 44795060, 42979583, 44894921, 44894939, 44899714, 44795060, 44894913, 44894772, 44894947, 44872224 на станцію Запоріжжя-Ліве на адресу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" прибули порожні вагони №№ 60847241, 65259301, 67671255, 64324304, 61837720, 63029409, 63029441, 63030068, 63104525, 63156251, 63156301, 63029813, 63069116, 63029300, 63069488, 63105316, 63105365, 62538723, 63156038, 63029748, 63030076, 63104814, 63104681, 63156145, 63029771, 63030027, 63105373, 62922729, 63029284, 63069249, 62923354, 63029946, 63069785, 62960935, 63105415, 63155964, 63030324, 63104467, 63070155, 63029862, 62526835, 62539259, 62538574, 63156103 власності філії "Дарницький вагоноремонтний завод" АТ "Укрзалізниця" оператор ТОВ ТЕП "Вантажна транспортна компанія".
Факт подавання та забирання вищевказаних вагонів підтверджується пам'ятками про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45 наданими в матеріали справи.
На станціях призначення Запоріжжя-Ліве складено акти загальної форми ГУ-23, згідно яких на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» було віднесено відповідальність щодо затримки вагонів у період, який охоплює період з моменту прибуття спірних вагонів на станцію та складення актів і до закінчення їх затримки.
На підставі вказаних пам'яток та актів загальної форми ГУ-23 позивачем було нараховано плату за користування вагонами за відомостями форми ГУ-46 у розмірі 930 180,72 грн. Вказані відомості підписані відповідачем із запереченнями та зазначено, що така плата нарахована в порушення п.15 Правил користування вагонами та контейнерами та не підлягає оплаті.
11.03.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією, згідно якої просив перерахувати суму плати за користування вагонами у розмірі 978 482,04 грн. та не пізніше десятиденного строку після одержання даної претензії направити відповідну відповідь.
14.04.2020 відповідачем надано відповідь на претензію якою останній повідомив позивача , що претензія №ДН-3-02/43 від 11.03.2020 не підлягає задоволенню, оскільки вагони по яким нарахована плата мають статус власних вагонів і знаходяться під управлінням оператора ТОВ «Вантажна транспортна компанія (код оператора 75), тому дані вагони не знаходяться під управлінням АТ «Українська залізниця».
Несплата відповідачем нарахованої плати за користування вагонами у розмірі 930 180,72 грн. і стала причиною виникнення спору.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарський суд зазначив, що вагони, за користування якими нараховано позивачем плату відповідачу не знаходяться під управлінням АТ "Українська залізниця". Вказані вагони залишаються власними вагонами філії "Дарницький вагоноремонтний завод" але не мають статусу "вагон перевізника", тобто є звичайними власними вагонами, на які не розповсюджуються правила щодо власного вагону перевізника. Таким чином, на дані вагони не може нараховуватись плата за користування вагонами за час їх знаходження на під'їзній колії відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду Запорізької області з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).
Відповідно до статті 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (стаття 71 Статуту залізниць України).
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Плата за користування вагонами нараховується відповідно до ст.ст. 119, 125 Статуту, п.п. 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009.
За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а та Актів загальної форми ГУ-23.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Пунктом 13 Правил передбачено, що плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п. 14 Правил).
Разом з тим пунктом 15 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Отже вищевказаними Правилами передбачено, що за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься.
Звертаючись з позовною заявою позивачем нараховано відповідачу плату за користування вагонами із застосуваннями ставок плати за користування вантажними вагонами залізниць, зазначених в таблиці 1 розділу 5 (Ставки плати за користування вагонами і контейнерами перевізника) Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво №1, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317.
Разом з тим в матеріали справи надано рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 року по справі № 916/626/18, залишене без змін постановою Верховного Суду від 19.03.2019, у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" про зобов'язання вчинити певні дії.
За результатами розгляду справи № 916/626/18 було зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортної логістики" повернути 880 порожні напіввагони за номерами: на станцію приписки напіввагонів - "Дарниця" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (код станції 320007) для їх передачі за актами подачі/повернення вагонів Товариству з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" та внесення даних по власних вантажних вагонах до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ Укрзалізниці) для проставлення ознаки "Оператор ТОВ "Вантажна транспортна компанія" (код оператора 75).
3обов'язано ПАТ "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортної логістики" в день прибуття 880 порожніх напіввагонів за номерами: на станцію приписки-"Дарниця" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (код станції 320007) виключити з даних по власних вантажних вагонах автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ Укрзалізниці) -ознаку курсування вагону - як власного під управлінням Філії "Центр транспортної логістики".
3обов'язано ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" в день прибуття 880 порожніх напіввагонів на станцію приписки - "Дарниця" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (код станції 320007) по напіввагонах за номерами: підтвердити через автоматизоване робоче місце (АРМ) "Вантажні вагони компаній-операторів операцію "передача власних вагонів в оперативне управління" для проставлення ознаки "Оператор ТОВ "Вантажна транспортна компанія" (код оператора 75).
Зобов'язано ПАТ "Українська залізниця" призупинити дію Порядку визначення плати за використання власних вагонів перевізника ПАТ "Укрзалізниця" в процесі надання послуг з перевезення вантажів від 19 лютого 2018 року, на напіввагони за номерами: на строк 1 (один) рік з дня початку надання Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" послуг з організації перевезень загальним обсягом 376 838 вагонодіб, а саме:
- встановити, що строком в 1 (один) рік з дня початку надання Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" послуг з організації перевезень загальним обсягом 376 838 вагонодіб напіввагонами у кількості 1032 одиниць, що розрахунок плати за перевезення вантажу у зазначених напіввагонах здійснюється за тарифною схемою 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів у межах України та пов'язані з ними послуги, як для універсального власного рухомого складу, з базовою ставкою плати -інфраструктура складова (Івл) для власного або орендованого вагона;
- у перевізних документах при відправленні чи при видачі вантажу (накладній внутрішнього сполучення та накладній у міжнародному сполученні) у відповідних графах проставляється загальна плата за перевезення, нарахована відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів у межах України та пов'язані з ними послуги за тарифною схемою 1 як для універсального власного рухомого складу із застосуванням коригуючих коефіцієнтів;
- встановити, на строк в 1 (один) рік з дня початку надання ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" послуг з організації перевезень загальним обсягом 376 838 вагонодіб напіввагонами у кількості 1032 одиниць, здійснювати розрахунок плати за перевезення у порожньому стані зазначених напіввагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту) за тарифною схемою 14 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, як для універсального власного рухомого складу;
- у перевізних документах при відправленні чи при видачі вантажу (накладній внутрішнього сполучення та накладній у міжнародному сполученні) у відповідних графах проставляється загальна плата за перевезення нарахована відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги за тарифною схемою 14 із застосуванням коригуючих коефіцієнтів.
Зобов'язано ПАТ "Українська залізниця" своїм розпорядженням довести до відома усіх причетних співробітників Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" порядок розрахунку плати за перевезення вантажу і плати за перевезення у порожньому стані у напіввагонах за номерами: стосовно яких призупинено дію Порядку визначення плати за використання власних вагонів перевізника ПАТ "Укрзалізниця" в процесі надання послуг з перевезення вантажів від 19.02.2018 строком на один рік з дня початку надання послуг ТОВ "Вантажна транспортна компанія".
Зобов'язано ПАТ "Українська залізниця" видати розпорядження про зобов'язання філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" додати до переліку особливих умов таблиці "Вагони, які пересуваються в особливих умовах, умову "перевезення у власних вагонах філії "Дарницький вагоноремонтний завод" оператор ТОВ "Вантажна транспортна компанія" (код оператора 75) на умовах власного рухомого складу за дозволом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", з завантаженням переліку напіввагонів за номерами в підсистему введення нормативно-довідкової інформації (ПСВ НДІ) та підключенням в автоматизовану систему керування вантажними перевезеннями на залізничному транспорті України (АСК ВП УЗ), внесення змін до програмного забезпечення щодо оформлення перевізних документів.
Зобов'язано ПАТ "Українська залізниця" видати розпорядження про зобов'язання Департаменту комерційної роботи та філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" забезпечити внесення до складу Довідника штемпелів та відміток перевізного документа та їх відповідності особливим відміткам та приміткам вагонного листа і натурного листа вантажного поїзда нової відмітки "перевезення у власних вагонах філії "Дарницький вагоноремонтний завод" оператор ТОВ "Вантажна транспортна компанія" (код оператора 75) на умовах власного рухомого складу за дозволом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Отже вказаним рішенням було зобов'язано позивача повернути напіввагони, у тому числі і вагони, за якими нараховано плату в межах даної справи, на станцію приписки для їх передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія» та внесення даних по власних вантажних вагонах до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ Укрзалізниці) для проставлення ознаки "Оператор ТОВ "Вантажна транспортна компанія" (код оператора 75). Окрім того зобов'язано ПАТ "Українська залізниця" виключити з даних по власних вантажних вагонах автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ Укрзалізниці) -ознаку курсування вагону - як власного під управлінням Філії "Центр транспортної логістики".
Окрім того вказаним рішенням було встановлено строк в 1 (один) рік з дня початку надання ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" послуг з організації перевезень, здійснювати розрахунок плати за перевезення у порожньому стані зазначених напіввагонів за тарифною схемою 14 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, як для універсального власного рухомого складу, про що відповідно повинна робитися відмітка у відповідних графах перевізних документів.
Зазначені обставини, у тому числі, підтверджуються наданим в матеріали справи листом філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» вих №ГІОЦ-64/5141 від 10.10.2019 та листом ТОВ «Вантажна транспортна компанія» вих №17/08-2020 від 17.08.2020, згідно якого останнім повідомлялося, що на виконання рішення господарського суду Одеської області у справі №916/626/18 АТ «Українська залізниця» було передано в користування вагони ТОВ «ВТК» згідно переліку. Філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» в автоматизовану систему керування вантажними перевезеннями на залізничному транспорті України було внесено зміни щодо нарахування провізної плати. Перелічені напіввагони із статусу «вагон Перевізника» переведено в статус «вагон оператора ТОВ «ВТК».
Отже вагони, по яким позивачем нарахована відповідачу плата за користування, не знаходяться під управлінням АТ «Українська залізниця» та не мають статусу вагону перевізника, з огляду на що у позивача були відсутні підстави для нарахування плати згідно розділу 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, після прибуття вагонів на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, вагони були подані на під'їзну колію вантажоодержувача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», про що сторонами були складені та підписані без зауважень пам'ятки про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45.
Таким чином враховуючи, положення п.15 Правил користування вагонами і контейнерами щодо невнесення плати за користування власними вагонами підприємства чи орендовані ними, які перебувають на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування, а також те, що вагони, які прибули на адресу відповідача не знаходяться під управлінням АТ «Українська залізниця» та не мають статусу вагону перевізника у позивача були відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами у заявленому до стягнення розмірі.
Щодо доводів апеляційної скарги, що Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 передбачено випадки звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, під які не підпадає відповідач, колегія зазначає, що враховуючи вищевикладений висновок суду щодо статусу вагонів, а також те, що такі вагони знаходилися на під'їзній колії відповідача, то нарахування такої плати не відбувається взагалі, тому випадки звільнення від плати за користування вагонами, передбачені у п.16 Правил не поширюється на правовідносини у даній справі.
При цьому твердження позивача, про наявність підстав для стягнення плати за користування вагонами, розрахованої згідно розділу V Тарифного керівництва 1, яким встановлено ставки плати за користування вагонами і контейнерами перевізника колегією відхиляються, оскільки рішенням господарського суду Одеської області у справі №916/626/18, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 19.03.2019, зобов'язано ПАТ «Українська залізниця» призупинити дію Порядку визначення плати за використання власних вагонів перевізника та здійснювати розрахунок плати за перевезення у порожньому стані зазначених напіввагонів за тарифною схемою 14 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, як для універсального власного рухомого складу.
Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2020, згідно якої апелянт не погоджується з вказаним додатковим рішенням, та зазначає, що спір у даній справі є нескладним, а розгляд справи в загальному провадженні не може свідчити про складність такої справи, тому розмір заявлених до стягнення витрат є необґрунтованим, колегія зазначає наступне.
У відповідності до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, а також з позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №925/1090/18.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем дотримано вказані правові норми, своєчасно зроблено заяву про розподіл витрат на правничу допомогу та наведено орієнтовний розрахунок таких витрат.
На підтвердження понесених витрат, відповідачем в матеріали справи надано договір № 20/2018/769 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 22.03.2018 та додаткову угоду № 58 від 25.06.2020 до договору, укладені між Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» та адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога», які передбачають надання юридичних послуг у спорі про стягнення з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» плати за користування вагонами у розмірі 930 180,72 грн. Окрім того відповідачем надано Акт приймання-передачі наданих послуг від 30.10.2020 та розрахунок розміру винагороди від 30.10.2020 до вказаного акту приймання-передачі наданих послуг, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 779 від 30.10.2020, рахунок № 779 від 30.10.2020, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001920 від 04.12.2018, виданого адвокату Коваленко Ю.М., детальний опис наданих адвокатом послуг в якому зазначено їх вартість з урахуванням витраченого часу, на загальну суму 28 639,05 грн.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).
Відповідна правова позиція викладена об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19.
Частинами першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач заперечував проти розміру витрат на правничу допомогу та зазначав, що заявлена до стягнення сума є необґрунтованою, явно завищеною та такою, що не відповідає обсягам роботи, складності справи, ціни позову, новизні правових питань тощо.
Проте останній не зазначав у чому саме полягає неспівмірність такої суми, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, та не наводив правового обґрунтування вказаним обставинам.
При цьому колегія зазначає, що в силу приписів ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, саме на сторону яка не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу та яка заперечує їх розмір покладається обов'язок доведення неспівмірності таких витрат.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
При цьому звертаючись з апеляційною скаргою апелянт також не надає доказів неспівмірності витрат на правничу допомогу та не наводить підстав, що ставили б під сумнів доцільність, необхідність, обгрунтованість відповідних витрат, а отже останнім не спростовано висновків господарського суду про наявність правових підстав для здійснення їх розподілу у відповідності до ст. 129 ГПК України та стягнення у заявленому розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено порушення господарським судом норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Таким чином апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення та додаткового рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Судові витрати по справі у зв'язку з поданням апеляційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.
З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2020 та на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2020 у справі №908/1427/20 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2020 та додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2020 у справі №908/1427/20 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.04.2021
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Л.А.Коваль
Суддя А.Є.Чередко