Справа №206/4659/20
2/206/102/21
05.04.2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Румянцева О.П.
при секретареві Биковій Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про позбавлення права користування житловим будинком,
за участю: представника позивача ОСОБА_5
третьої особи ОСОБА_4 , -
15 жовтня 2020 року представник позивача звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про позбавлення права користування житловим будинком. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частки житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Іншою Ѕ часткою володіє його дочка ОСОБА_4 . В спірному житловому будинку зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , причому постійно, тільки ОСОБА_1 проживає у житловому будинку. Його дочка ОСОБА_2 зареєструвала своє місце проживання у зазначеному житловому будинку 12.09.2013, а її чоловік ОСОБА_3 - 11.05.2005. В подальшому відповідачі з 2008 року почали мешкати окремо і на день подання цього позову, вони проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з відповідачами проживають двоє їх неповнолітніх дітей. Відомостей щодо наявності у відповідачів іншого житла у позивачів немає. 29.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою в якій просив суд визнати такими, що втратили право користування житловим будинком по АДРЕСА_1 свою доньку ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3 , мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вказані особи десять років не проживають за адресою реєстрації свого місця проживання, а саме в його будинку, а він внаслідок чого не може оформити субсидію, оскільки ОСОБА_2 не надавала йому документів стосовно себе та її чоловіка, які необхідні для оформлення субсидії. У своєму відзиві на позовну заяву, який вона надала суду, ОСОБА_2 повідомила суд, що прийняла спадщину за померлою матір'ю ОСОБА_6 , якій належала Ѕ частка житлового будинку на праві спільної сумісної власності подружжя, тому вона є законним власником частки житлового будинку, в якому зареєстроване місце проживання її та чоловіка, а тому позов ОСОБА_1 , є таким, що не підлягає задоволенню. ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду і суд ухвалою від 22.05.2019 залишив позов без розгляду. 23.12.2019 Самарським районним судом ухвалене рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа Восьма дніпровська державна нотаріальна контора, про визначення часток в спільній сумісній власності, встановлення факту не проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на Ѕ частку житлового будинку в порядку спадкування за законом. Даним судовим рішення визначено, що померлій ОСОБА_6 за життя належала Ѕ частка в спільній сумісній власності на житловий будинок, встановлено юридичний факт, що ОСОБА_2 не проживала разом з ОСОБА_6 на момент її смерті, визнано право власності в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_6 на Ѕ частку житлового будинку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 . Вказане рішення суду набрало законної сили 07.08.2020 та сторонами не оскаржувалось. Відповідачі уникають спілкування зі своїми рідними і не бажають за власним бажанням зареєструвати своє місце проживання за тією адресою, де вони постійно мешкають. ОСОБА_1 повинен самостійно та у повному обсязі сплачувати вартість спожитих газу, електроенергії, води. Він не може скористатись субсидією повністю, скільки в його будинку зареєстровані дві працездатній особи. Відповідачі зволікають із наданням документів необхідних для призначення субсидії, чим заважають йому вільно здійснювати володіння та розпорядження належним йому майном. ОСОБА_4 співвласник житлового будинку, разом з ним в будинку не проживає і не є членом його сім'ї. ОСОБА_2 одружившись ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_3 перестала бути членом сім'ї власника житлового будинку. Відповідачі не проживають однією сім'єю із ним та ОСОБА_4 . Батьки ОСОБА_2 надали свою згоду на реєстрацію її місця проживання та її чоловіка ОСОБА_3 у спірному будинку. Отже, відповідачі вселилися в будинок і набули право користування чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом, на законних підставах, проживаючи в будинку, вони користувались житловим будинком під час дії сервітуту. З 2008 року відповідачі не проживають у спірному будинку батьків, перешкоди відповідачам у користуванні житловим будинком з боку позивачів не створювалися, відповідачі не намагалися вселитися у житловий будинок, весь цей час в їх користуванні перебувало інше житло. Просить усунути перешкоди ОСОБА_1 у праві користування та розпорядження належним йому майном Ѕ часткою житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом позбавлення права користування цим будинком ОСОБА_2 та ОСОБА_3
26 жовтня 2020 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська було відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
24 лютого 2021 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі та не заперечував проти заочного рішення. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки невідомі. Від відповідачів відзиву на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову на адресу суду не надходило, у зв'язку з чим суд вважає можливим застосувати положення ст.280 ЦПК України та розглянути справу заочно.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що матері немає вже три роки, тільки вона допомагає батькові з лікуванням та комунальними послугами, всі питання вирішують разом. Іншій донці, коли батько намагався телефонувати, вона його поставила у чорний список та на зв'язок не виходить. Відповідачі близько 12 років не мешкають у спірному будинку, вони непорозумілись з батьками і донька втекла, сказала, що жити в будинку не буде, їй там не подобається. Чому відповідачі добровільно не знімаються з реєстрації їй невідомо. Коли батько пропонував знятися з реєстрації, відповідач відмовилась. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 , з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що підтверджується копією свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 28.02.1990, за реєстровим №138, виданим Виконавчим комітетом Самарської ради народних депутатів 28.02.1990 (а.с.12).
З наданого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.06.2018 за №127962338, вбачається, що 02.05.2018 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 , було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.13).
Власником іншої 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , що підтверджується копією рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2019 по справі №206/2882/19 (а.с.16-20).
Крім позивача в будинку також зареєстровані відповідачі: донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зять ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї №4183, виданою Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та копією домової книги (а.с.24-32).
Як вбачається з акту обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 від 16.10.2018, в спірному будинку проживає ОСОБА_1 , донька ОСОБА_2 , зять ОСОБА_3 та онука ОСОБА_7 не проживають за місцем реєстрації з 2008 року, особистих речей не виявлено, проживають останні за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.33).
Допитана в якості свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні суду показала, що часто була в гостях у позивача, вони постійно зустрічаються у дворі, в будинок рідко заходила, всі кімнати в будинку вільні, зачинених немає. Донька позивача ОСОБА_9 взагалі в спірному будинку не проживає. Коли померла мати, вона відповідача ОСОБА_9 не бачила і взагалі не бачила її декілька років. Вона бачить лише першу доньку. Окрім відповідача ОСОБА_9 , хто ще прописаний у будинку їй не відомо. Позивач говорив, що молодша донька ОСОБА_9 не давала йому документів для оформлення субсидії.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з наступних висновків.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно положень ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.
Відповідно до ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, суд знаходить встановленим той факт, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у 2008 році добровільно покинули будинок АДРЕСА_1 , їх речей у спірному житловому будинку немає, ОСОБА_1 перешкод в користуванні жилим приміщенням не чинив, та з того часу без поважної причини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають за місцем своєї реєстрації, що є підставою для позбавлення їх права користування спірним домоволодінням.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 319, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про позбавлення права користування житловим будинком - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у праві користування та розпорядження належним йому майном Ѕ часткою житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом позбавлення права користування цим будинком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Стягнути в рівних частках із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя О.П.Румянцев