Справа № 183/2551/21
№ 2-з/183/60/21
20 квітня 2021 року м.Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Гончарової С.Є.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
19 квітня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій заявник зазначав, що має намір пред'явити позов до суду про визнання електронних торгів недійсними. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року звернуто стягнення на майно боржника ОСОБА_1 - на квартиру АДРЕСА_1 . Вказану ухвалу заявником було оскаржено в апеляційному порядку. Незважаючи на те, що апеляційне провадження не завершено, приватний виконавець передав на реалізацію спірне нерухоме майно. Дії приватного виконавця також оскаржено заявником у судовому порядку. Йому стало відомо, що торги з реалізації предмета іпотеки відбулися, особа покупця йому не відома. Вважає, що продаж предмета іпотеки здійснено з порушенням законодавства і має намір пред'явити позов до приватного виконавця, державного підприємства «СЕТАМ» та невідомої заявнику особи покупця. Тому просить з метою забезпечення його майбутнього позову заборонити реєстраторам права власності на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності на вищезазначену квартиру та зобов'язати інших осіб внести відомості до Реєстру права власності на нерухоме майно про заборону вчиняти дії щодо реєстрації права власності.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи у їх відсутність.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, зміст доданих до неї матеріалів, суд дійшов таких висновків.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів вбачається, що процес реалізації спірного нерухомого майна відбувається на підставі судового рішення - ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року у справі №2-4573/11, провадження №6/183/57/20, яка на теперішній час не скасована.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно із частиною першої та частиною третьою статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Аналогічну позицію викладено і в постанові Верховного суду від 01 жовтня 2020 року у справі №524/188/18.
Заборона реєстрації права власності на спірне нерухоме майно призведе до зупинення виконання судового рішення про звернення стягнення, що є недопустимим.
Отже, обраний заявником спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.
Крім того, у заяві не зазначено, яким чином реєстрація права власності на квартиру за потенційним покупцем утруднить чи зробить неможливим виконання рішення у справі про визнання електронних торгів недійсними. У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що не набув права власності на спірну квартиру, вона ніколи не передавалась йому у власність. Оскільки заявник сам заперечує своє право власності на спірну квартиру, у суду взагалі відсутні підстави вважати, що між сторонами виник спір.
Таким чином, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою, з огляду на що у її задоволенні слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 157, 260, 273 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Ухвала суду складена і підписана 20 квітня 2021 року .
Суддя Оладенко О.С.