Провадження №2-а/760/282/21
Справа №760/16436/18
16 квітня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Усатової І.А., за участю секретаря - Омелько Г.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Фролова І.Р., 3-я особа: Управління патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови, суд
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить:
- визнати протиправними дії Інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Фролова І.Р. про притягнення його до адміністративної відповідальності;
- скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 74224 від 11 червня 2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП.
Посилається в позові на те, що 10 червня 2018 року близько 15.00 год. він залишив автомобіль Хюндай Соната, д.н. НОМЕР_1 , на платному майданчику для паркування автомобілів за адресою: м.Київ вул.Володимирська, 42.
Повернувшись на місце паркування о 18.45, автомобіля не виявив, після чого зателефонував у поліцію з метою повідомити про викрадення автомобіля.
Чере декілька хвилин його повідомили, що автомобіль затримано та доставлено на штрафмайданчик у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху щодо стоянки на місці, призначеному для осіб з інвалідністю.
Він заперечив порушення Правил дорожнього руху та повідомив, що є інвалідом 2 групи та має відповідне посвідчення.
11 червня 2018 року після надання документів про інвалідність в Управлінні патрульної поліції, відносно нього всеж таки була складена постанова за ч.5 ст.122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення в вигляді попередження.
Не погоджуючись з постановою, зазначив, що з 2004 року він є інвалідом 2 групи та має відповідне посвідчення та чергову довідку МСЕК за 2015 рік.
Його автомобіль не містив спеціальних знаків щодо позначення транспортного засобу, який використовується людиною з інвалідністю.
Відповідно до підпункту «г» п.33.5 Правил дорожнього руху на відповідних транспортних засобах установлюються розпізнавальний знак "Інвалід" - квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії-інваліди.
Зазначає, що Законом України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за паркування, зупинку, стоянку транспортнихбзасобів на місцях, призначених для осіб з інвалідністю» ст.122 КУпАП доповнено частиною 5, якою не передбачено відповідальності за невикористання спеціального інформаційного знака «Інвалід за кермом», а притягнення до адміністративної відповідальності можливе лише за неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю», а тому такий знак розміщується на транспортному засобі лише за бажанням водія і не є обов'язковою умовою для експлуатації особою з інвалідністю.
Крім того, в постанові зазначено, що він здійснив зупинку транспортного засобу.
Проте ним було здійснено паркування, а не зупинку транспортного засобу.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху зупинка- це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин і більше, якщо це необхідно для посадки чи висадки пасажирів чи завантаження/розвантаження/ вантажу.
Оскільки автомобіль був затриманий без його участі, це свідчить, що він здійснив паркування, а не зупинку.
Паркувальний майданчик, на якому він здійснив паркування, обладнаний дорожнім знаком 5.39 « зона стоянки», а не 5.38 «місце для стояки».
Пункт 5.39 п.33.5 розділу 33 ПДР «зона стоянки» визначає зону, де дозволена стоянка за умов, що зазначаються на знакових або додаткових табличках під ним.
Відповідно до п.4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ № 1342 від 03 грудня 2009 року паркування- розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування.
Відповідно до розділу «дорожня розмітка» ПДР лінії горизонтальної розмітки мають білий колір.
Синій колір має лінія 1.1./горизонтальна вузька суцільна лінія/, якщо нею позначаються майданчики для паркування, відведені на проїжджій частині.
В місці, де він залишив автомобіль, нанесена горизонтальна дорожня розмітка саме синього кольору.
Оскільки його автомобіль був розміщений в межах знаку 5.39 та дорожної розмітки синього кольору, вважає, що ним було здійснено саме паркування, а не зупинку транспортного засобу, за що передбачена відповідальність за ст.152-1 КУпАП, а не ст.122 КУпАП.
Вважаючи свої права порушеними, просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 29 червня 2018 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ст.ст. 162, 165 КАС України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а 3-й особі для надання пояснень.
Станом на день ухвалення рішення, відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву суду не подав.
3-я особа також пояснень до суду не надала.
15 серпня 2018 року до суду надійшов відзив, підписаний представником Департаменту патрульної поліції Орловим О.С. за довіреністю, підписаною начальником Департаменту.
При цьому Департамент патрульної полціїі не учасником справи і діяти від імені відповідача та 3-ї особи не може і сам відзив не підписаний.
За таких обставин не може прийматися судом до уваги.
З урахуванням цього суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 11 червня 2018 року відповідачем - Інспектором Управліня патрульної поліції в м. Києві Фроловим І.Р. винесено постанову серії НК № 742224 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП, а саме:
здійснення зупинки на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.38 з додатковою табличкою до нього 7.17»Інвалід», чим порушив п. 8.1 Правил дорожнього руху.
Диспозиція частини 5 статті 122 КУпАП України передбачає відповідальність за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю".
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст.251 КУпАП.
Обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до пп. 5.38 п. 33.5. Правил дорожнього руху знак 5.38 «Місце для стоянки» застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів.
Згідно з Правилами дорожнього руху розмітка 1.30 позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять інвалідів чи на яких установлено розпізнавальний знак «Інвалід».
Підпунтом «ґ» пункту 30.3 Правил дорожнього руху передбачено, що на відповідних транспортних засобах установлюється розпізнавальний знак «Інвалід» - квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17 «Інваліди». Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії-інваліди.
Законом України від 22.06.2017 № 2109-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за паркування, зупинку, стоянку транспортних засобів на місцях, призначених для осіб з інвалідністю» статтю 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнено частиною 5 відповідно до якої, зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, законом встановлена відповідальність за неправомірне використання знака «Водій з інвалідністю».
В свою чергу, будь-яким нормативним актом відповідальності за невикористання спеціального інформаційного знака - «Інвалід за кермом» не передбачено, як і не передбачена відповідальність водія транспортного засобу за відсутність на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю».
Даним же Законом ч.ч.6 та 7 ст.30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" замінено чотирма новими частинами такого змісту «Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським організаціям осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів.», з яких також не вбачається обов'язку розміщення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю".
З долученого до позову посвідчення та довідки МСЕК від 27 листопада 2015 року вбачається, що позивач є інвалідом 2 групи з дитинства.
/ а.с. 7 - 8 /
Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Згідно з пунктом 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.1. Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);
в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції;
г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;
ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Тобто, обов'язку мати при собі документи, що підтверджують інвалідність особи, Правилами дорожнього руху не передбачено.
Згідно пп. «а» п. 2.4. Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Пункт 5.39 Правил дорожнього руху визначає зону, де дозволена стоянка, за умов, що зазначаються на знакові або додаткових табличках під ним.
Дія знака поширюється на всю позначену ним територію.
Параграфом 34 Правил дорожнього руху визначено поняття «Дорожня розмітка».
Відповідно до п.34.1 лінії горизонтальної розмітки мають білий колір.
Синій колір має лінія 1.1, якщо нею позначаються майданчики для паркування, відведені на проїзній частині.
З матеріалів справи, а саме місця затримання транспортного засобу по вул. Володимирській, 42 в м.Києві, вбачається, що що воно позначено синьою горизонтальною лінією та додатковими дорожніми знаками, які встановлені для паркування транспортних засобів під керуванням водіїв-інвалідів, яка свідчить про те, що транспортний засіб позивача в момент його затримання відповідачем знаходився на паркувальному майданчику.
Судом встановлено та підтверджується наданими позивачем документами, останній є інвалідом, а тому мав право паркувати автомобіль на даному паркувальному майданчику та на обраному ним місці.
З урахуванням цього суд вважає, що затримання транспортного засобу було здійснено безпідставно.
З точки зору ст.251 КАС України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Звертаючись до суду позивач зазначив, що постанова відносно нього була складена 11 червня 2018 року, тобто наступного дня після затримання транспортного засобу.
При її винесенні він повідомив про наявність у нього інвалідності, що давало йому право парквати транспортний засіб у місці йго затримання.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Будь-яких доказів вини позивача в порушенні Правил дорожнього руху в постанові не зазначено.
Відповідач, не надавши відзив, приведених позивачем обставин не спростував, правомірності своїх дій не довів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Враховуючи викладене вище, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині скасування постанови.
Щодо вимог про визнання дій відповідача протиправними, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними охоплюються вимогами про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Дії відповідача, який виніс оскаржувану позивачем постанову,відносяться до процесу провадження у справі про адміністративне правопорушення і є процесуальною діяльністю посадової особи.
Такі дії посадової особи вчинені відповідно до вимог закону в межах наданих йому законом повноважень, на виконання цих повноважень та у визначений законом спосіб, на оскарження яких позивач скористався наданим йому законом правом.
При цьому суд вважає, що скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за відсутності доказів вчинення особою порушень Правил дорожнього руху не є підставою для висновку про протиправність дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням цього підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні.
Керуючись ст.ст.8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 122 ч. 2, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії НК № 742224 від 11 червня 2018 року, винесену Інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Фроловим І.Р. відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122 КУпАП.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : І.А.Усатова