ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11317/20
провадження № 2/753/3724/21
"14" квітня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Мицик Ю.С.
за участю секретаря: Пугач Д.С.
учасники справи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» про захист прав споживача, -
встановив:
У липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» про захист прав споживача та у вимогах просив: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ СКАЙАП» грошові кошти за невикористані квитки на користь ОСОБА_1 у розмірі 27573 грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.
Позовні вимоги позивачами обґрунтовані тим, що 05.01.2020 та 09.01.2020 ОСОБА_1 придбав для себе та членів своєї родини авіаквитки: авіаквиток 000-0006896970 на ім'я ОСОБА_1 на рейс РQ821 Київ - Париж (дата польоту-30.04.2020); авіаквиток 000-0006896971 на ім'я ОСОБА_1 на рейс РQ822 Париж - Київ (дата польоту - 03.05.2020); авіаквиток 000-0006896972 на ім'я ОСОБА_3 на рейс РQ821 Київ - Париж (дата польоту-30.04.2020); авіаквиток НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 на рейс РQ822 Париж - Київ (дата польоту - 03.05.2020); авіаквиток 000-0006896974 на ім'я ОСОБА_4 на рейс РQ821 Київ - Париж (дата польоту - 30.04.2020); авіаквиток 000-0006896975 на ім'я ОСОБА_4 на рейс РQ822 Париж - Київ (дата польоту - 03.05.2020); авіаквиток 000-0007115586 на ім'я ОСОБА_5 на рейс РQ821 Київ - Париж (дата польоту-30.04.2020); авіаквиток 000-0007115587 на ім'я ОСОБА_5 на рейс РQ822 Париж - Київ (дата польоту-03.05.2020). Вартість зазначених квитків склала 27573 грн.00 коп., які було списано з банківського рахунку позивача ОСОБА_1
22.04.2020 на електронну адресу позивача з електронної адреси відповідача надійшло повідомлення про призупинення надання послуг перевезень у зв'язку з посиленням карантинних заходів з обмеження епідемії коронавірусу відповідно у період з 24.04.2020 по 11.05.2020. В повідомленні містилася пропозиція безкоштовно змінити дати вильоту або повернення коштів за квиток, а також вказано електронну адресу, на яку необхідно було надіслати запит із обраним варіантом вирішення ситуації.
05.06.2020 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачем було надіслано повідомлення, з проханням повернути грошові кошти за квитки по наступним бронюванням ZN2MJC та 2PN74Y. Також в повідомленні було зазначено повні реквізити та номер банківської карти Приватбанку для перерахування коштів.
26.06.2020 представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на юридичну адресу відповідача надіслала претензію із вимогою повернути сплачені грошові кошти ОСОБА_1 за авіаквитки на рейси, що були скасовані, номери бронювання (ZN2MJC та 2PN74Y) в розмірі 27573 грн. 00 коп..
Станом на день подачі позову до суду кошти повернуто позивачу не було.
24.09.2020 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв'язку з поверненням позивачу ОСОБА_1 відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» грошових коштів в розмірі 27573 грн. 00 коп. за бронюванням ZN2MJC та 2PN74Y.
Водночас представник позивача наголосила, що дії відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» нанесли позивачу ОСОБА_1 значну моральну шкоду. Відмовою в добровільному порядку повернути грошові кошти, свідомим порушенням відповідачем законодавства України, ігноруванням усних і письмових звернень потягнуло за собою вимушену необхідність звернення з позовом до суду та зверненням за професійною правничою допомогою. Дані обставини призвели до тривалого нервового напруження, що негативно впливало на психологічний стан позивача, викликало хвилювання, був порушений налагоджений стан життя позивача, у зв'язку з неможливістю повернути грошові кошти та використовувати їх в інтересах сім'ї в період карантину, що є наразі непростим періодом для кожного громадянина, необхідністю вирішувати питання щодо їх повернення шляхом звернення до суду. За таких підстав, позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22.07.2020 відкрито у справі спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
21.08.2020 від відповідача надійшов відзив, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що згідно авіаційних правил перевезення, претензія позивача підлягає розгляду протягом трьох місяців. У зазначений строк відповідач розглянув претензію позивача та повернув кошти, у зв'язку з чим позивач просив зменшити вимоги позову. Що стосується витрат на правову допомогу то, необхідності у вчиненні таких дій не було, відповідачем права позивача порушені не були. З акту виконаних робіт вбачається, що час витрачений адвокатом є надмірним.
Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились про розгляд справи повідомлені належним чином. Надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Пунктом 11 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).
Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на такі встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні ним докази.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 придбано авіаквитки: авіаквиток НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 на рейс РQ821 Київ - Париж (дата польоту-30.04.2020); авіаквиток 000-0006896971 на ім'я ОСОБА_1 на рейс РQ822 Париж - Київ (дата польоту - 03.05.2020); авіаквиток 000-0006896972 на ім'я ОСОБА_3 на рейс РQ821 Київ - Париж (дата польоту-30.04.2020); авіаквиток 000-0006896973 на ім'я ОСОБА_3 на рейс РQ822 Париж - Київ (дата польоту - 03.05.2020); авіаквиток 000-0006896974 на ім'я ОСОБА_4 на рейс РQ821 Київ - Париж (дата польоту - 30.04.2020); авіаквиток 000-0006896975 на ім'я ОСОБА_4 на рейс РQ822 Париж - Київ (дата польоту - 03.05.2020); авіаквиток 000-0007115586 на ім'я ОСОБА_5 на рейс РQ821 Київ - Париж (дата польоту-30.04.2020); авіаквиток 000-0007115587 на ім'я ОСОБА_5 на рейс РQ822 Париж - Київ (дата польоту-03.05.2020).
За придбання даних авіаквитків позивачем ОСОБА_1 було сплачено суму 27573 грн.00 коп.
Згідно до ст. 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його перевезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 98 Повітряного кодексу України, повітряні перевезення виконуються на підставі договору між авіаперевізником та пасажиром або вантажовідправником. Кожний договір повітряного перевезення та умови його засвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним перевізником або уповноваженими ним організаціями (агентами). Документами на повітряне перевезення є: квиток (паперовий або електронний) - при перевезенні пасажира.
22.04.2020 року на електронну адресу позивача з електронної адреси відповідача надійшло повідомлення про призупинення надання послуг перевезень у зв'язку з посиленням карантинних заходів з обмеження епідемії коронавірусу відповідно у період з 24.04.2020 по 11.05.2020.
У зв'язку із чим, позивачу запропоновано безкоштовне змінення дати вильоту або повернення коштів за квиток, а також вказано електронну адресу, на яку необхідно було надіслати запит із обраним варіантом вирішення ситуації.
Відповідно до п. 3 розділу 1 глави XVIII «Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», затверджених Наказом Державної авіаційної служби України 26 листопада 2018 року № 1239, повернення коштів здійснюється на підставі невикористаного повністю або частково перевізного документа, ордера різних зборів, квитанції про оплату наднормового багажу.
Відповідно до п. 4 розділу 1 глави XVIII Авіаційних правила, повернення коштів здійснюється за умови пред'явлення документів, що посвідчують особу, та документів, що підтверджують право на отримання грошових сум, визначених у пункті 3 цієї глави.
Відповідно до п. 6. Розділу 1 глави XVIII Правилами перевезення авіаперевізника може бути передбачена вимога обов'язкового письмового звернення щодо повернення коштів.
Відповідно до п. 5. Розділу 1 глави XVIII Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів багажу ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ СКАЙАП» Повернення коштів Авіакомпанія здійснює у день розірвання договору повітряного перевезення (пред'явлення квитків до каси за місцем їх оформлення, отримання Авіакомпанією інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане повітряне перевезення, оформлене електронним квитком), а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору повітряного перевезення в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.
Строк повернення коштів розраховується з дня, наступного за днем отримання авіаперевізником або агентом з продажу документів, необхідних для здійснення операції повернення коштів.
Відповідно до п. 6. Розділу 1 глави XVIII вказаних правил обов'язково необхідно направити письмове звернення пасажира щодо повернення коштів.
Згідно п. 3 глави 1 розділу XXVII Претензії та позови, Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, авіаперевізник зобов'язаний розглянути претензію і повідомити заявника про її задоволення чи відхилення з обґрунтуванням підстав протягом трьох місяців з дати її отримання, якщо перевезення, у зв'язку з яким було висунуто претензію, повністю здійснювалося одним перевізником.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2020 представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на юридичну адресу відповідача надіслала претензію із вимогою повернути сплачені грошові кошти ОСОБА_1 за авіаквитки на рейси, що були скасовані, номери бронювання (ZN2MJC та 2PN74Y) в розмірі 27573 грн. 00 коп.
18.08.2020 позивачу ОСОБА_1 було повернуто Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» грошові кошти в розмірі 27573 грн. 00 коп. за бронюванням ZN2MJC та 2PN74Y, що не заперечувалося сторонами та підтверджується письмовими доказами.
Таким чином, претензія позивач була розглянута, задоволена та вимоги останньої реалізовані в межах строку для розгляду претензії.
Враховуючи наведене, вбачається що відповідач діяв в межах та у спосіб передбачений нормативно - правовим актом, вимоги якого було дотримано останнім, а отже поведінка відповідача у даному випадку є правомірною. Таким чином зважаючи на правомірність дій відповідача щодо строку розгляду претензії та виконання ним у передбачений законом спосіб вимог позивача викладених у претензії, суд вважає що права позивач не можна вважати порушеними.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд приходить до висновку про відмову у задоволення позову у цій частини, виходячи з наступного.
Позивач посилається на те, що йому була завдана моральна шкода відмовою в добровільному порядку повернути грошові кошти, свідомим порушенням відповідачем законодавства України, ігноруванням усних і письмових звернень потягнуло за собою вимушену необхідність звернення з позовом до суду та зверненням за професійною правничою допомогою.
Розмір завданої відповідачем моральної шкоди позивачами оцінюється у сумі 20 000 грн.
Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені у ст.ст. 22, 23, 1167 ЦК України.
Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом (позиція ВС у справі №761/26293/16-ц від 20 березня 2019 р. та ВСУ у справі № 6-1575цс від 16 від 9 листопада 2016 року).
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діяти чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Проте, позивачем не доведено вини відповідача в заподіянні йому моральних страждань будь-якого роду, не встановлено будь-якого причинно-наслідкового зв'язку із заподіянням шкоди, а згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності з відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення..
Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки у судовому засіданні не було надано доказів, які б підтверджували доводи позивача щодо вчинення відповідачем неправомірних дій, направлених на заподіяння йому шкоди, тому, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд не вбачає підстав для задоволення позову про стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог витрати понесені позивачем на правничу допомогу стягненню з відповідача не підлягають.
У силу ст. 141 ЦПК України витрати по справі, понесені судом, слід компенсувати за рахунок держави, оскільки позивач при подачі позову до суду був звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 77-81, 141, 133, 137, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-
У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» про захист прав споживача - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Ю.С.Мицик