Справа № 752/9610/21
Провадження №: 1-кп/752/1593/21
19.04.2021 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
під час проведення у приміщенні суду у місті Києві судового засідання у кримінальному провадженні №12019100010008825 відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187; ч. 2 ст. 187; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289; ч. 3 ст. 289 КК України,
за участю сторін та учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілогоОСОБА_5 ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_7 ,
У провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває зазначене кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 .
Під час судового розгляду справи судом з'ясовано, що відносно обвинуваченого ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва було вжито запобіжний захід в виді тримання під вартою на період до 21.04.2021.
В ході з'ясування позицій сторін щодо можливого закінчення строку дії запобіжного заходу прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави. Мотивуючи це клопотання прокурор вказав на продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та пояснив обставини неможливості застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, а також вказував на те, що ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким. Також прокурор зазначав про ризики незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих, свідків, ризики переховування обвинуваченого від суду.
Захисник та обвинувачений заперечень щодо розгляду 19.04.2021 у судовому засіданні клопотання прокурора не висловили, підтвердили свою готовність до його вирішення.
По суті заявленого клопотання захисник заперечувала проти продовження строку дії запобіжного заходу та усно клопотала перед судом про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем останнього проживання обвинуваченого, а саме: шляхом перебування у хостелі, який знаходиться у місті Києві, посилаючись на недоведеність оголошених прокурором ризиків. Щодо зазначених прокурор відомостей про тривалий розшук обвинуваченого захисник зазначила, що він був необізнаний, не має юридичних знань, не усвідомлював, що перебуває у розшуку.
Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вказав, що має фінансові можливості оплачувати орендоване житло (хостел), від суду не переховуватиметься, процесуальні обов'язки виконуватиме належним чином.
Щодо можливості продовження чи зміни запобіжного заходу присутній потерпілий зауважив, що покладається на суд.
Оцінивши доводи сторін, заслухавши думку учасників провадження, суд вважає за доцільне задовольнити заявлене прокурором клопотання та відхилити клопотання захисника, заважаючи на наступне.
Так, ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено обов'язок суду розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_3 був затриманий на стадії досудового розслідування. Станом на час проведення судового засідання відносно нього діє запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21.04.2021 включно.
Розглядаючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу та усне клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, суд враховує:
- обставини кримінального правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_3 та ступінь їх тяжкості;
- поведінку обвинуваченого, який тривалий час перебував у розшуку та незважаючий на своє незнання законодавства, був зобов'язаний дотримуватися вимог закону, слідчого та суду (слідчого судді);
- особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований та не вказав суду на місця підробітку, з якими можливо було б визначити наявність у нього емоційної пов'язаності та зацікавленості у постійному відвідуванні;
- місце реєстрації обвинуваченого, яке знаходиться на значній віддаленості від місті Києва;
- місце проживання до затримання - хостел, яке не належить ні йому, ні будь-якій особі, яка б повідомила, про готовність надати йому приміщення для відбуття домашнього арешту;
- відсутність достеменних відомостей про зменшення ризиків, на які вказує прокурор;
- позицію Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував на те, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільств, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою (п. 219 рішення у справі “Нечипорук і Йонкало проти України”).
Стосовно заперечень сторони захисту та посилань захисника на можливість застосування цілодобового домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого, суд зазначає, що як було описано раніше, що місцем проживання, яке назвав обвинувачений, є хостел, тобто нерухоме майно, яким він не володіє, а тому без заслуховування позиції щодо цього власника такого майна застосувати заходи забезпечення кримінального провадження і пов'язувати їх з чужої власністю, є прямим порушення прав сторонньої особи, яка навіть невідома суду.
Стосовно можливості обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу, суд зазначає, що станом на час проведення судового засідання від сторони захисту не надійшло документального підтвердження наявності достатніх передумов для зміни найсуворішого запобіжного заходу на найбільш м'який вид за ч. 1 ст. 176 КПК України, зокрема, особистого зобов'язання. При цьому, матеріали кримінального провадження не містять фактичних даних, які б надали підстави застосувати до ОСОБА_3 заставу. Ні обвинувачений, ні його адвокат не вказали на наявність у ОСОБА_3 фінансових можливостей для вжиття відносно обвинуваченого застави, а наявні у справі матеріали також не дають підстав вважати наявними у нього грошових коштів для їх внесення на спеціальний рахунок в порядку ст. 182 КПК України.
На переконання суду описані прокурором ризики, а саме: можливість переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливість впливу на потерплого і свідків, можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є дійсним та триваючим і такими, що не зникли, а тому продовження строку тримання під вартою у цьому разі не виходитиме за межі розумного строку та не суперечитиме ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки кореспондується з характером суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Також суд вважає, що продовження запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується. Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи, зможе запобігти встановленим ризикам на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Отже, суд вважає за належне наразі продовжити раніше обраний запобіжний захід та залишити його без змін, оскільки суду не було доведено обставин зменшення ризиків, та того, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, які випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та забезпечать його належну поведінку.
З описаного вище мотивування відхилення клопотання сторони захисту суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доцільність продовження ОСОБА_3 існуючої міри запобіжного заходу на строк шістдесят днів без визначення альтернативного виду запобіжного заходу.
Керуючись ст. 177, 331, 372, 395 КПКУкраїни, суд -
1. Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 від 19.04.2021 задовольнити.
2. Продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, а саме: по 17.06.2021 року включно.
3. Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з 19.04.2021.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1