справа №754/2990/2021 Головуючий у І інстанції - Бабайлова Л.М.
апеляційне провадження №33/824/2049/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
15 квітня 2021 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , переглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина
України, не працюючого, який проживає
за адресою:
АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн., -
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 17 лютого 2021 року серії ВАБ №251480, 17 лютого 2021 року приблизно о 00 год. 30 хв., ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_2 , в п'яному вигляді погрожував фізичною розправою та висловлювався брутальною лайкою на адресу своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Зазначає, що обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого психологічного насильства відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а й про можливість завдання чи завдання внаслідок цього шкоди її психічному здоров'ю.
Нецензурна лайка в межах конфлікту, який склався між колишнім подружжям, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 17 лютого 2021 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити постанову судді Деснянського районного суду від 18 березня 2021 року без змін.
Окрім цього, 12 квітня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Ляшенка М.Д., який діє в інтересах ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
У задоволенні зазначеного клопотання відмовлено, так як проведення відеоконференції діючим КУпАП не передбачено.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, згідно з вимогами ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
В силу ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи.
Європейським судом з прав людини (в подальшому ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення.
Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання.
У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі.
Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України», «Швидка проти України» та інших.
Аналіз диспозиції та санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію «кола адресатів» та критерію «мети та тяжкості наслідків».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства.
У зв'язку із цим, при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до п.10 ч.1 ст.7, ст.17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Конституції України.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2? ? КУпАП, за обставин, наведених у постанові, є передчасним та необґрунтованим.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції послався, як на докази вини ОСОБА_1 зокрема на протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_1 .
Відповідно до приписів ст.256 КУпАП, в протоколі, про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються місце, час вчинення та суть правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі.
Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Так, у відповідності до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», частина перша ст.173-2 КУпАП викладена у наступній редакції: «Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення».
Під психологічним насильством у сім'ї розуміється насильство, пов'язане із дією одного члена сім'ї на психіку іншого шляхом словесних образ, погроз, переслідування, яким умисно спричиняється емоційна невпевненість та нездатність себе захистити, чим завдається або може бути завдана шкода психічному здоров'ю цього члена сім'ї.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено настання конкретних наслідків вчинення адміністративного правопорушення, хоча, за змістом диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, встановлення і відображення у протоколі наслідків, які утворюють об'єктивну сторону змісту правопорушення, є обов'язковим.
У постанові судді щодо ОСОБА_1 не поставлено у вину вчинення саме «домашнього насильства», доказів щодо наявності такого насильства у ході провадження в цій справі не збиралось, а тому в межах розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.173-2 КУпАП, ОСОБА_1 не можливо притягнути до адміністративної відповідальності за цією статтею за вчинення саме «домашнього насильства».
Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.173-2 КУпАП.
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за цією статтею не можливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько