Справа № 362/5785/15-ц Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г.М.
Провадження № 22-ц/824/633/2021 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
14 квітня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В.,
за участі секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна,
у серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовомпро поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 21 травня 2003 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 28 жовтня 2013 року шлюб між сторонами було розірвано.
У період шлюбу за спільні кошти подружжя було придбано: земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 3221455300:01:048:0002, розташовану по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0500 га, кадастровий номер 3221455300:01:048:0003, розташовану по АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 85,9 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 ; незавершений будівництвом житловий будинок загальною площею 320,3 кв.м. з відповідними господарськими та побутовими надвірними спорудами і будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , автомобіль МАZDА-3 2008 року випуску номер кузову НОМЕР_1 ; автомобіль NISSAN QASHQAI 2008 року випуску номер кузов НОМЕР_2 .
На підставі вищевказаного, ОСОБА_3 просив суд здійснити поділ спільного майна; виділити у власність ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 ; незавершений будівництвом житловий будинок загальною площею 320,3 кв. м з відповідними господарськими та побутовими надвірними спорудами і будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 ; земельні ділянки площею 0,1500 га та 0,0500 га відповідно, розташовані на АДРЕСА_1 ; виділити у власність ОСОБА_4 - автомобіль марки Mazda-3, 2008 року випуску; автомобіль марки Nissan QASHQAI, 2008 року випуску.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від28 жовтня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Виділено у власність ОСОБА_3 в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя:
- земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 3221455300:01:048:0002, розташовану по АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку площею 0,0500 га, кадастровий номер 3221455300:01:048:0003, розташовану по АДРЕСА_1 ;
- житловий будинок загальною площею 85,9 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 ;
- незавершений будівництвом житловий будинок загальною площею 320,3 кв.м. з відповідними господарськими та побутовими надвірними спорудами і будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Виділено у власність ОСОБА_4 в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя:
- автомобіль МАZDА-3 2008 року випуску номер кузову НОМЕР_1 ;
- автомобіль NISSAN QASHQAI 2008 року випуску номер кузов НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 3 410 грн. 40 коп. судового збору у справі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, у жовтні 2016 року ОСОБА_7 (особа, яка не брала участі у справі) оскаржив його в апеляційному порядку.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року у частині розподілу земельної ділянки площею 0,1500 га, яка розташована на АДРЕСА_1 , скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У жовтні 2017 року з апеляційною скаргою на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня2015 року звернулась ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі), яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 .
Постановою Апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2017 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
За результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 , Верховний Суд постановою від 10 червня 2020 року скасував постанову Апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2017 року та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення по справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановивши нове судове рішення, яким здійснити поділ майна між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з урахуванням ліквідності майна, та наявності боргового зобов'язання ОСОБА_4 , встановленого рішенням Апеляційного суду Київської області від 03.04.2013 року у справі №2-90/12 (провадження №22ц/780/1376/13) на користь ОСОБА_9 у сумі 957 556.28 грн., що виникло в інтересах подружжя. В порядку поділу майна подружжя стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 879 230 грн. боргу за договором позики та 78 326, 28 - 3% річних від простроченої суми, а всього 957 556, 28 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судовим рішенням, яке набрало законної сили 03.04.2013 року, задоволено частково позов ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, відсотків, штрафних санкцій, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 879 230 грн. боргу за договором позики та 78 326, 28 - 3% річних від простроченої суми, а всього 957 556, 28 грн.
23 травня 2013 року відділом ДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження №338105445 за виконавчим листом, виданим з примусового виконання вказаного судового рішення.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер.
Після його смерті спадщину прийняли чотири його спадкоємці за законом: дружина - ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 , донька - ОСОБА_9 та матір - ОСОБА_10 .
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2017 року замінено сторону виконавчого провадження №338105445, замінивши ОСОБА_9 на його спадкоємців.
Таким чином, відповідач ОСОБА_4 має невиконані грошові зобов'язання перед скаржником, які виникли в період перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції зазначені боргові зобов'язання не врахував, внаслідок чого поділом майна подружжя ОСОБА_3 фактично було виведено майно із майнової маси боржника ОСОБА_4 , за рахунок якого могли бути задоволені вимоги кредитора ОСОБА_1 .
Оскільки договір позики укладався ОСОБА_4 в інтересах сім'ї і отримані за цим договором кошти використані для задоволення потреб сім'ї, обов'язок виконання умов договору позики щодо повернення коштів кредитору виникає солідарно в обох із подружжя.
Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд України (постанова Верховною Суду України від 14.09.2016 року у справі №334/5907/14-ц), яку апелянт просить врахувати під час перегляду справи.
Також, апелянт звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що ОСОБА_4 , визнаючи заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги про поділ майна подружжя, усвідомлювала неліквідність майна, що виділено їй у власність в порядку поділу майна подружжя. Так, автомобіль марки «MAZDA 3» 2008 року випуску, перебуває у заставі ПАТ «Фольксбанк» за договором застави від 26.03.2008 року на забезпечення кредитного договору, укладеного між ОСОБА_4 та ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк».
Автомобіль NISSAN QASHQAI 2008 року випуску, перебуває у заставі ПАТ «Правекс-Банк» у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором від 25.04.2008 року.
Наразі, згідно відомостей виконавчої служби, зазначені автомобілі перебувають у розшуку, місцезнаходження їх невідоме.
Фактично сторони приховали наявність обтяжень нерухомого і рухомого майна, маючи намір ухилитися від виконання боргових зобов'язань.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Сацюк В.В. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в її змісті.
Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_12 в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували, підтримавши письмові пояснення, подані до апеляційного суду 23.11.2020 року. Зазначили, що майно, яке є предметом поділу у даній справі, не було придбане за рахунок кредитних коштів, а також матеріали справи не містять доказів, які би свідчили, що кошти, отримані в борг ОСОБА_4 , використовувались в інтересах сім'ї.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_14 також заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, з урахуванням обставин, встановлених рішенням Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2017 року, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 370 ЦПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, оскільки відповідач позов визнала, про що заявила в судовому засіданні, визнання нею позову є безумовним, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, є всі правові підстави для здійснення поділу спільного сумісного майна подружжя відповідно до запропонованого позивачем варіантом.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується оскільки вони зроблені за неповного з'ясування судом обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Так, з матеріалів справи вбачається, рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2013 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 22 квітня 2008 року на ім'я ОСОБА_4 зареєстровано автомобіль марки Nissan QASHQAI, 2008 року випуску.
Згідно з технічним паспортом житловий будинок АДРЕСА_1 , 23 березня 2009 року заінвентаризовано на ім'я ОСОБА_4 Вартість житлового будинку загальною площею 320,3 кв. м становить 1 145 728 грн.
05 жовтня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 придбала житловий будинок з надвірними будівлями вартістю 114 600 грн, що розташований на АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за останньою.
Також, відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки від 27 жовтня 2005 року право власності на земельні ділянки площею 0,1500 га та 0,0500 га відповідно, які розташовані на АДРЕСА_1 , зареєстроване на ім'я ОСОБА_4 .
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобусерії НОМЕР_4 від 21 березня 2008 року на ім'я ОСОБА_4 зареєстровано автомобіль марки Mazda-3, 2008 року випуску.
Відповідно до висновку від 08 жовтня 2015 року про незалежну оцінку ринкової вартості колісних транспортних засобів, що належать ОСОБА_4 , ринкова вартість автомобіля марки Nissan QASHQAI, 2008 року випуску, складає 292 300 грн, ринкова вартість автомобіля марки Mazda-3, 2008 року випуску - 230 000 грн.
Згідно із заявою, посвідченою 28 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованої в реєстріза № 1853, ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 у рахунок компенсації за розподіл сумісного майна подружжя 685 897,74 грн.
Стаття 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано ст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, яка встановлено ч. 1, ч. 2 ст. 71 СК України.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.
Звертаючись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя та посилаючись на ті обставини, що все спірне майно, а саме: житловий будинок та незавершений будівництвом будинок, дві земельні ділянки, а також два автомобілі придбані за час шлюбу та належать йому та відповідачці ОСОБА_4 , частки їх є рівними, позивач просив поділити майно шляхом визнання за ним права власності на все нерухоме майно, придбане подружжям під час шлюбу, а відповідачу просив виділити два транспортних засоби. При цьому, позивач фактично зазначав про відсутність між сторонами спору, навпаки посилався на існування домовленості щодо такого розподілу майна після розірвання шлюбу.
З матеріалів, доданих до апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційним судом встановлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2012 року у справі №2-90/12 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, процентів за користування позикою та штрафних санкцій за невиконання грошового зобов'язання та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_9 про визнання договору неукладеним на підставі його безгрошовості та визнання угоди недійсною, позов ОСОБА_9 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 1 125 570 грн.(з яких 879 230 грн. основного боргу, 153 000 грн. процентів за користування позикою, 78 326,28 грн. - 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання по сплаті процентів за користування позикою, 1 377 грн. -інфляційних втрат за зобов'язаннями по сплаті процентів за користування позикою), а також 1820,00 грн. судових витрат. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 03.04.2013 року скасовано рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2012 року в частині позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, ухвалено нове рішення, яким стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 879 230 грн. боргу за договором позики та 78 326,28 грн. - 3% річних від простроченої суми, а всього 957 556,28 грн. В іншій частині позову ОСОБА_9 відмовлено.
22 травня 2013 року Васильківським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист з примусового виконання вищевказаного рішення суду.
23 травня 2013 року ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження №38105445 за вказаним виконавчим листом.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_4 , вбачається, що постановою ВДВС Васильківського МРУЮ від 14.10.2010 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_4 : земельну ділянку загальною площею 0,15 га кадастровий номер 3221455300:01:048:0002; земельну ділянку загальною площею 0,05 га кадастровий номер 3221455300:01:048:0003, домоволодіння АДРЕСА_1 .(том 2 а.с. 47)
Встановлено також, що ОСОБА_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2017 року у справі №2-90/12 замінено сторону виконавчого провадження №38105445, що здійснюється Васильківським МР ВДВС ГТУЮ у Київській області по виконанню виконавчого листа, виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області 22.05.2013 року на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 03.04.2013 року, на стягувачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . (том 2 а.с. 45)
Апеляційним судом встановлено, що рішення Апеляційного суду Київської області від 03.04.2013 року на даний час не виконано.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із наступного.
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Аналогічний по суті висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17.
Під час розгляду справи суд першої інстанції не встановив всіх обставин справи, а саме наявності на час поділу між сторонами арешту спірного майна, існування невиконаних боргових зобов'язань відповідачки (подружжя) перед третіми особами, і своїм рішенням, за відсутності між сторонами спору, фактично перевів все майно боржника ОСОБА_4 (яке перебувало під арештом) на ім'я її колишнього чоловіка, таким чином порушивши права інших осіб, зокрема апелянта ОСОБА_9 , щодо своєчасного та належного виконання рішення суду.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не в повній мірі встановив обставини, що мають значення по справі, не дав належної оцінки встановленим обставинам та зібраним доказам, не в повній мірі визначився з характером правовідносин, що виникли між сторонами, безпідставно прийняв визнання позову відповідачем та дійшов помилкового висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , які є недоведеними та необгрунтованими.
Що ж стосується доводів представника позивача щодо невірно обраного способу захисту апелянтом, викладеного ним у резолютивній частині апеляційної скарги, то вони колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вказане, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Крім того, задовольняючи частково апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року, та скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу земельної ділянки загальною площею 0,15 га кадастровий номер 3221455300:01:048:0002, Апеляційний суд Київської області був позбавлений можливості врахувати зазначені вище обставини, у зв'язку із чим, керуючись положеннями п. 8 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_9 апеляційний суд вбачає підстави для скасування також рішення Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2017 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 370, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2017 року та рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року.
Ухвалити у справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 16 квітня 2021 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Ігнатченко Н.В.