Єдиний унікальний номер справи: 758/5864/20. Номер провадження 33/824/1664/2021. Категорія: ч. 1 ст. 130 КпАП України. Головуючий у суді першої інстанції - Отвіновський П.Л. Головуючий у апеляційній інстанції - Дзюбін В.В.
Іменем України
14 квітня 2021 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду м. Києва - Дзюбін В.В.,
за участю особи, яка подала скаргу - ОСОБА_1
захисника - адвоката Александрова Д.О.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року за ч. 1 ст. 130 КпАП України,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився в м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 гривень, із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст. 40-1 КпАП України з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.
Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за керування особою транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.
20 квітня 2020 року о 16:40 годині по вул. Нижній Вал, 11 в м. Києві ОСОБА_1 керував автомобілем марки "Volkswagen", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , порушивши вимоги п. 2.9 "а" ПДР України, в стані наркотичного сп'яніння.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись зі встановленими в постанові судді місцевого суду фактичними обставинами справи, оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України, просить: поновити строк на апеляційне провадження; постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року - скасувати та провадження в справі щодо нього на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити, в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
На обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає про те, що суддя місцевого суду при винесенні оскаржуваної постанови припустився порушень вимог матеріального та процесуального закону, а таке призвело до безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду, викладені в апеляційній скарзі; вислухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника Александрова Д.О., які підтримали апеляційну скаргу за наведених у ній обставин; вивчивши, оцінивши та перевіривши матеріали справи, обміркувавши доводи апелянта, - суд апеляційної інстанції вважає строк на апеляційне оскарження постанови підлягаючим поновленню як пропущений з поважних причин, апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Разом з тим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не виконані, зважаючи на таке.
Так, за змістом ч. 1 ст. 130 КпАП України, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема,керування особою транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння (п. 2. 9 "а" ПДР України).
Між тим, письмове направлення водія ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану сп'яніння, порядок якого передбачений п. п. 8-12 розділу ІІ Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 9.11.2015 р. №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858, в матеріалах адміністративної справи відсутнє, хоча достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
При цьому відповідно до вимог ч. 4 ст. 266 КпАП України огляд осіб на стан наркотичного спяніння тощо здійснюється у закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Крім того, відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з момента початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Проте, як убачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, знятого з бодікамери поліцейського /а. с. 4/, відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення з момента початку виконання службових обов'язків поліцейськими безперервно до її завершення не велася, розпочата вже після складення поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП України, становить тільки дванадцять хвилин тридцять п'ять секунд, при чому відеофіксації у водія ОСОБА_2 будь-яких ознак наркотичного сп'яніння із даного відеозапису - не вбачається, а тому відсутня реальна можливість ідентифікувати учасників процесуальних дій у зв'язку з неякісною відеозйомкою, що фактично знеславлює належність та допустимість її як доказу в адміністративній справі.
До того ж, на момент складення протоколу серії ДПР18 № 419565 про адміністративне правопорушення, тобто 20 квітня 2020 року о 17:35 годині /а. с. 1/, поліцейський не мав будь-яких об'єктивних даних про стан водія ОСОБА_2 , оскільки висновок Київської міської клінічної лікарні "Соціотерапія" фактично було складено лише 27 квітня 2020 року /а. с. 3/.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 265-2, ч. 1 ст. 266 КПК України, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3 і 4 статті 130 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу поліції МВС України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані, зокрема, наркотичного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан такого сп'яніння.
Проте ніяких даних про тимчасове затримання транспортного засобу водія ОСОБА_1 , тобто належне виконання цих вимог закону, як протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №419565 від 20.04.2020 року /а. с. 1/, так і матеріали адміністративної справи - не містять.
Статтею 62 Конституції України , зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином, при винесенні суддею місцевого суду оскаржуваної постанови порушені принципи всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин, не досліджено всіх фактичних обставин справи, що призвело до хибного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Крім того, адміністративну справу суддею місцевого суду розглянуто з істотними порушеннями процесуальних прав ОСОБА_1 , оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Але, незважаючи на ці вимоги закону, суддя місцевого суду розглянув справу без участі ОСОБА_1 , чим порушив його права надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися послугами захисника. При цьому письмове клопотання ОСОБА_1 від 22.06.2020 року про відкладення судового засідання у зв'язку зі станом здоров'я /а. с. 19, 64/ залишилось поза увагою судді місцевого суду, яким 23.06.2020 року адміністративна справа розглянута без участі апелянта.
Зокрема, ЄСПЛ наголошує на тому, що "принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 року у справах "Авотіньш проти Латвії", заява №17502/07, п. 119, а також "Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів", п. 33. До того ж, що "кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною... Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи" (п. п. 17, 18 рішення від 06.02.2001 року у справі "Беер проти Австрії", заява №30428/96).
Фактично суддею місцевого суду було обмежено право на доступ ОСОБА_1 до правосуддя, що є грубим порушенням п. 1 "С", п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У національному законодавстві право на доступ до правосуддя також закріплено на конституційному рівні (ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України).
Отже, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 8, 245, 251, 252, 254, 256, 268, 278, 280, 283, 284 КпАП України про необхідність всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого рішення.
За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд -
На підставі ч. 2 ст. 294 КпАП України поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н