06 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 120 191 000 000 011 00 від 03 жовтня 2019 року ОСОБА_5 , яка брала участь у судовому провадженні, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Кіровограда, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої,
обвинувачених, кожного, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 , -
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.03.2021 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120 191 000 000 011 00 від 03 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинувачених кожного, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України повернуто прокурору.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що у обвинувальному акті не зазначено: коли, де та у який спосіб обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заволоділи грошовими коштами місцевого бюджету, не зазначено суть інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч. 2 ст. 366 КК України.
Також в обвинувальному акті не конкретизовано, з чого саме складався розроблений ОСОБА_6 злочинний план та не конкретизована роль кожного з обвинувачених відповідно до розробленого плану, хоча і зазначено, що ОСОБА_7 діяла згідно із відведеної їй ролі у вчиненні злочинів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , яка брала участь у судовому провадженні, в апеляційній скарзі просить ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02.03.2021 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та обвинувальний акт направити на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор посилається на те, що суд вийшов за межі ст. 314 КПК України, оскільки повинен був лише визначитись, чи відповідає обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України, не вдаючись до аналізу правильності викладення обставин та правової кваліфікації кримінального правопорушення, що вирішується виключно під час судового розгляду, на підставі дослідження та оцінки усіх доказів у їх сукупності, тобто допиту обвинуваченого, потерпілих, свідків, вивчення письмових доказів, що не відноситься до завдань підготовчого судового засідання.
Також прокурор звертає увагу, що на підставі встановлених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення з урахуванням п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України зміст формулювання обвинувачення як складової частини обвинувального акта, яке лише буде підлягати доведенню під час судового розгляду та в аспекті ст. 338 КПК України не завжди може бути остаточним на момент його надходження до суду, він має містити формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого кримінальним законом, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення.
На переконання прокурора, даний обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудових розслідувань відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є підстави для призначення судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_6 , захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про дату, час та місце розгляду провадження повідомлені у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, неявка яких в судове засідання суду апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду провадження.
Заслухавши доповідь головуючої судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги в повному обсязі, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Як указують приписи ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити обов'язкові відомості, перелік яких є вичерпним.
Зокрема, обвинувальний акт, згідно з положеннями п. 5 вказаної норми процесуального закону, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України, суд першої інстанції послався на те, що обвинувальний акт в кримінальному провадженні, на його переконання, не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки у обвинувальному акті не зазначено: коли, де та у який спосіб обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заволоділи грошовими коштами місцевого бюджету, не зазначено суть інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч. 2 ст. 366 КК України, а також в обвинувальному акті не конкретизовано, з чого саме складався розроблений ОСОБА_6 злочинний план та не конкретизована роль кожного з обвинувачених відповідно до розробленого плану, хоча і зазначено, що ОСОБА_7 діяла згідно із відведеної їй ролі у вчиненні злочинів.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки органом досудового розслідування в обвинувальному акті у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення, яке, за своїм змістом, викладено із зазначенням часу, місця, способу та інших обставин вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статі) закону України про кримінальну відповідальність.
При цьому, висновки суду щодо недотримання вимог закону при складанні обвинувального акта порушує право обвинувачених на захист та унеможливлює виконання головуючим суддею вимог ст. 348 КПК України щодо роз?яснення обвинуваченим суті обвинувачення до початку дослідження доказів у судовому засіданні - не є переконливими, оскільки закон не зобов?язує головуючого повністю повторювати зміст обвинувального акта, роз?яснюючи суть обвинувачення, чи викладати усю суть на власний розсуд, ще і з огляду на представлення інтересів кожного з обвинувачених у даному провадженні захисником//захисниками.
У будь-якому разі, такі твердження суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки, за будь-яких обставин, суд на стадії підготовчого судового засідання не може досліджувати та давати оцінку правильності чи хибності як викладеному в обвинувальному акті формулюванню обвинувачення кожному з обвинувачених на підставі викладених фактичних обставин кримінального правопорушення та які прокурор вважає встановленими, що підлягає доказуванню стороною обвинувачення тільки під час судового розгляду провадження, за результатами якого суд і формулює обвинувачення, визнане доведеним або приймає рішення про недоведеність обвинувачення//повністю або частково, або виправдовує обвинуваченого//обвинувачених з підстав, визначених законом.
А тому, суд першої інстанції, приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору для усунення його недоліків, а саме з підстав, що у обвинувальному акті не зазначено: коли, де та у який спосіб обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заволоділи грошовими коштами місцевого бюджету, не зазначено суть інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч. 2 ст. 366 КК України, а також в обвинувальному акті не конкретизовано, з чого саме складався розроблений ОСОБА_6 злочинний план та не конкретизована роль кожного з обвинувачених відповідно до розробленого плану, хоча і зазначено, що ОСОБА_7 діяла згідно із відведеної їй ролі у вчиненні злочинів, - вийшов за межі своїх повноважень в підготовчому судовому засіданні, оскільки вони не узгоджуються з вимогами закону, і положенням закону щодо розгляду провадження упродовж розумного строку безстороннім судом.
Водночас необхідно зауважити, що обвинувальний акт у досліджуваному кримінальному провадженні вже повертався прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, рішення про що скасовано ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 22.12.2020 з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, вказівки якого є обов?язковими для суду першої інстанції на підставі ч. 3 ст. 415 КПК України.
Отже, оскільки, в обвинувальному акті укримінальному провадженні № 120 191 000 000 011 00 від 03 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, за відсутності інших підстав для повернення обвинувального акта прокурору, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 02.03.2021 про повернення обвинувального акта прокурору з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
За викладеним, апеляційна скарга прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , яка брала участь у судовому провадженні задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року, якою обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачених, кожного, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, повернуто прокурору, - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3