[1]
19 лютого 2021 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду - Сілкова С.І., за участю ОСОБА_1 та його захисника Таранова С.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника Таранова С.І. на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 09.11.2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Згідно постанови, 09.08.2020 року о 01 год. 30 хв. на вул. А. Ахматової, 8 в м. Києві ОСОБА_1 керував автомобілем «Деу» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи під впливом лікарських препаратів. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога КМНКЛ «Соціотерапія», за результатами проведення якого, згідно Висновку медичного огляду ОСОБА_1 перебував під впливом лікарських препаратів, чим порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
На дану постанову захисник Таранов С.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 09.11.2020 року та прийняти нову постанову, якою провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд розглянув справу без повного, всебічного і об'єктивного з'ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а оскаржувана постанова винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Апелянт вважає, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення від 09.08.2020 року не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції (затвердженої Наказом МВС №1376 від 06.11.2015), оскільки як вбачається зі змісту цього протоколу графа «до протоколу додається» не заповнена, а також не зазначено даних про свідків, що свідчить про їх відсутність як під час огляду ОСОБА_1 поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, так і під час його огляду в закладі охорони здоров'я. Крім того, сам протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, складено 09.08.2020 року, тобто раніше ніж таке правопорушення зафіксовано даними Висновку щодо результатів його медичного огляду, який був складений тільки 12.08.2020 року, тобто на час складання протоколу результати медичного огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння були відсутні.
Також апелянт посилається на порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції» (затвердженої спільним наказом МОЗ МВС України №1452/735 від 09.11.2015), оскільки зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння, які слугували підставою для проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, не входять до переліку ознак, визначених пунктом 4 Розділу І Інструкції, а тому апелянт вважає, що вимога поліцейського про проходження ОСОБА_1 медичного огляду в закладі охорони здоров'я є незаконною і останній не мав обов'язку виконувати незаконні вимоги працівників поліції, оскільки єдиною законною підставою для проведення такого огляду є наявність у водія ознак сп'яніння, чітко визначених вищезазначеною Інструкцією. Також, в матеріалах справи відсутні докази присутності двох свідків під час огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і під час його огляду в закладі охорони здоров'я.
Крім того апелянт вказує, що поліцейські не відстороняли ОСОБА_1 від керування транспортним засобом згідно ст. 266 КУпАП і після його зупинки працівниками поліції він самостійно поїхав до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та після оформлення стосовно нього адміністративних матеріалів поїхав далі по своїм справам, що ставить під сумнів законність дій поліцейських та вказує про їх упередженість.
Також зазначає, що матеріали даної справи не містять доказів порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху на момент складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП і працівники поліції безпідставно зупинили його автомобіль, а наявна у справі постанова інспектора поліції про накладення адміністративного стягнення серії АМ №2949150 стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП була винесена вже після складання стосовно нього протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того, апелянт звертає увагу, що після зупинки транспортного засобу поліцейські незаконно провели обшук водія ОСОБА_1 та його автомобіля, не маючи на те відповідного дозволу суду та без залучення понятих.
Крім того, всупереч вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції», Висновок КМНКЛ «Соціотерапія» №004801 від 09.08.2020 року не містить даних щодо оголошення змісту цього висновку про результати медичного огляду на стан сп'яніння оглянутій особі в присутності поліцейського, як того вимагає п.17 Розділу ІІІ Інструкції, при цьому поліцейським не видавалось водію ОСОБА_1 направлення його на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану сп'яніння, а тому вимога поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я є незаконною.
Також апелянт посилається на недостовірність Висновку КМНКЛ «Соціотерапія» №004801 від 09.08.2020 року щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння, складеного стосовно ОСОБА_1 , оскільки згідно п.8 Розділу ІІІ вищезазначеної Інструкції метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння, при цьому пункт 10 Висновку містить формулювання, що « ОСОБА_1 перебуває під впливом лікарських речовин (седативні та снодійні)», проте лікарем не зазначено, який саме вплив здійснюють седативні та снодійні лікарські засоби, не зазначено їх найменування, а також не зазначено чинників, які знижують увагу та швидкість реакції водія ОСОБА_1 .
Крім цього звертає увагу, що швидко тест, який використовувався при лабораторному дослідженні, не є професійним приладом вимірювальної техніки, як це передбачено пунктом 9 Розділу ІІІ Інструкції, даний тест (медичний виріб) не дозволений для застосування на території України та не внесений до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, не проходив державну реєстрацію і не має свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу, що підтверджується копіями листів компетентних органів, які були отримані у відповідь на адвокатський запит та долучені до матеріалів справи.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Таранова С.І. на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та апеляційні доводи, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, з огляду на наступне.
Так, перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності з вимогами ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП та прийняв рішення, зміст якого відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 та його захисник Таранов С.І. заперечували проти висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Захисник вважає, що приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд безпідставно не взяв до уваги його доводи про недостовірність Висновку КМНКЛ «Соціотерапія» №004801 від 09.08.2020 року та незаконно послався в оскаржуваній постанові на цей Висновок, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
При цьому апелянт додатково зазначив, що вищезазначений Висновок не можна вважати належним та допустимим доказом з підстав викладених в апеляційній скарзі, а також з тих підстав, що лікар, яка проводила огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння та складала відповідний Висновок , не пройшла тематичне удосконалення за відповідною програмою, як того вимагає п.3 Розділу ІІІ Інструкції, а тому не уповноважена проводити огляд водіїв на стан сп'яніння, а отже такий огляд, відповідно до ч.5 ст. 266 КУпАП та п.22 цієї Інструкції, вважається недійсним.
Незважаючи на заперечення своєї вини, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України і наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим та підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №537398 від 09.08.2020 року (а.с. 1) складеним стосовно ОСОБА_1 за порушенні ним п.2.9 «а» ПДР України, в якому зазначено, що останній керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння (блідість шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей погано реагують на світло). Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у лікаря-нарколога КМНКЛ «Соціотерапія»; Висновком КМНКЛ «Соціотерапії» щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння №004801 від 09.08.2020 року (а.с. 2), за результатами проведення якого встановлено, що ОСОБА_1 перебуває під впливом лікарських речовин (седативні та снодійні); даними Акту медичного огляду ОСОБА_1 від 09.08.2020 року та Результатів лабораторного дослідження №2077 від 10.08.2020 року (а.с. 38-39), що надійшли на запит суду першої інстанції з КМНКЛ «Соціотерапія», згідно яких за результатами лабораторного дослідження біологічного середовища (сеча) ОСОБА_1 було виявлено бензодіазепіни та встановлено, що останній перебуває в стані сп'яніння внаслідок вживання седативних та снодійних речовин, а також даними відеозапису з нагрудного відеореєстратора працівника поліції (а.с. 37), щодо обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та навів в оскаржуваній постанові докази, на яких ґрунтується висновок суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і цим доказам дана належна правова оцінка, а також зазначено мотиви відхилення інших доказів, на які посилався захисник під час розгляду справи в суді першої інстанції в обґрунтування позиції захисту, яка є аналогічною за змістом доводам його апеляційної скарги.
Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського (а.с. 37), що надійшов з УПП у м. Києві, після зупинки працівниками поліції автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 за порушення ним вимог ПДР України, в процесі спілкування у поліцейського виникла підозра щодо перебування водія в стані наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, посилаючись на наявність у нього відповідних ознак такого стану, на що ОСОБА_1 погодився.
Згідно положень Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції» (затвердженої спільним наказом МОЗ МВС України №1452/735 від 09.11.2015) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
При цьому згідно п.п. 3, 4 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже всупереч тверджень апелянта, виявлені поліцейським ознаки наркотичного сп'яніння, які були озвучені ОСОБА_1 та зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення за своїм змістом відповідають ознакам, передбаченим п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції, а тому вимога поліцейського пройти відповідний огляд на стан сп'яніння у лікаря-нарколога висунута водію ОСОБА_1 на законних підставах, оскільки поліцейський, як посадова особа на якого покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених цією Інструкцією.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол від 09.08.2020 року не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та його посилання на порушення працівниками поліції Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції (затвердженої Наказом МВС №1376 від 06.11.2015), є безпідставними, оскільки протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 від 09.08.2020 року містить усі необхідні відомості, передбачені ст. 256 КУпАП, а положення Інструкції, на яку посилається апелянт, не регламентують порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, астосуються порядку складання та розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення, а також визначають порядок контролю за дотриманням законодавства під час їх оформлення,виключно в органах Національної поліції України та їх структурних підрозділах.
Апеляційні посилання захисника на ту обставину, що поліцейським не видавалось водію ОСОБА_1 направлення на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану сп'яніння, а тому вимога поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я є незаконною, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до положень пункту 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я, при цьому діючим законодавством України не передбачено обов'язку вручення водію такого направлення.
Крім того, згідно пункту 5 Висновку КМНКЛ «Соціотерапія» №004801 від 09.08.2020 року (а.с. 2), ОСОБА_1 був направлений на огляд до медичного закладу інспектором патрульної поліції роти 1 батальйона 4 полку 2 Шияном В.М., а тому огляд водія ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я з метою виявлення стану сп'яніння був проведений на законних підставах.
Також слід зазначити, що згідно з вимогами вказаної Інструкції, якою встановлено порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння, огляд водія на стан наркотичного сп'яніння проводиться виключно в закладі охорони здоров'я і положення цієї Інструкції не містять вимоги щодо обов'язкової присутності свідків при проведенні огляду водіїв на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, а тому доводи апелянта про відсутність двох свідків під час огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я, не ґрунтуються на вимогах закону.
Апеляційні доводи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 від 09.08.2020 року складений раніше ніж таке правопорушення зафіксовано даними Висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, який був складений тільки 12.08.2020 року, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, вимагає більше часу ніж виявлення у водіїв стану алкогольного сп'яніння через необхідність проведення відповідних лабораторних досліджень, а тому свій попередній висновок щодо перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння лікар нарколог повідомила в присутності водія, огляд якого розпочався саме 09.08.2020 року та поліцейського, який в той же день склав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .
Отже, враховуючи специфіку проведення огляду водіїв на стан наркотичного сп'яніння, в даному випадку, в діях лікаря-нарколога не вбачається порушень вимог п.п. 17 та 22 Інструкції.
Апеляційні твердження захисника про те, що Висновок КМНКЛ «Соціотерапія» №004801 від 09.08.2020 року щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння не можна вважати належним та допустимим доказом , оскільки згідно п.8 Розділу ІІІ вищезазначеної Інструкції метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння, проте лікарем не зазначено у Висновку, який саме вплив здійснюють седативні та снодійні лікарські засоби, не зазначено їх найменування, а також не зазначено чинників, які знижують увагу та швидкість реакції водія ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається зі змісту Акта медичного огляду ОСОБА_1 від 09.08.2020 року та Результатів лабораторного дослідження №2077 від 10.08.2020 року (а.с. 38-39), у наданих на дослідження зразках біологічного середовища (сечі) було виявлено наявність в організмі ОСОБА_1 бензодіазепінів, після чого, за результатами проведеного огляду та лабораторних досліджень лікарем-наркологом встановлено заключний діагноз, що ОСОБА_1 перебуває в стані сп'яніння внаслідок вживання седативних та снодійних речовин і згідно вимог п.16 Розділу ІІІ Інструкції, на підставі вищезазначеного Акта медичного огляду від 09.08.2020 року лікарем складено Висновок №004801 від 09.08.2020 року щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння та повідомлено ОСОБА_1 зміст цього висновку в присутності поліцейського, як того вимагають приписи пункту 17 Розділу ІІІ цієї Інструкції.
Доводи захисника про те, що швидко тест, який використовувався при лабораторному дослідженні зразків біологічного середовища (сечі) ОСОБА_1 , не є професійним приладом вимірювальної техніки, як це передбачено пунктом 9 Розділу ІІІ Інструкції, даний тест (медичний виріб) не дозволений для застосування на території України та не внесений до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, не проходив державну реєстрацію і не має свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу, що підтверджується копіями листів компетентних органів, які були отримані у відповідь на адвокатський запит та долучені до матеріалів справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки захисником не надано самих запитів, що позбавляє суд можливості пересвідчитися, на які саме запитання надавалась відповідь та перевірити чи стосується запитувана інформація саме тих обставин, на які посилається захисник в обґрунтування доводів апеляційної скарги.
Крім того, як вбачається зі змісту листа КМНКЛ «Соціотерапія» від 05.11.2020 року за підписом директора ОСОБА_2 , щодо надання інформації на адвокатський запит захисника Таранова С.І. (а.с. 72-73), лабораторні дослідження біологічного середовища (сеча) на визначення наркотичного засобу або лікарської речовини (морфін, марихуана, кокаїн, амфетамін,
метамфетамін, метадон, барбітурати, бензодіазепін) у клініко-діагностичній лабораторії КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» проводяться імунохроматографічним методом із застосуванням медичних виробів для діагностики in vitro «Швидкі тести Boson Biotech діагностики in vitro», що пройшли процедуру оцінки відповідності згідно з процедурами оцінки відповідності, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженого постановою КМУ від 02.10.2013 №754, який поширюються на медичні вироби діагностики in vitro та допоміжні засоби до них, а також встановлює умови введення їх в оббіг та/або експлуатацію, і проведення процедури оцінки відповідності.
При цьому, на підтвердження зазначеної інформації разом з вказаним листом захиснику була направлена копія Декларації про відповідність №1.
Проте, посилаючись в апеляційній скарзі на вищезазначений лист в обґрунтування своїх доводів щодо недостовірності результатів лабораторного дослідження зразків біологічного середовища (сечі) ОСОБА_1 , захисник не долучив до скарги вказаний додаток до листа КМНКЛ «Соціотерапія» від 05.11.2020 року та не надав його суду для ознайомлення під час апеляційного розгляду даної справи, пославшись на відсутність у нього цього документу.
Також, згідно даних вказаного листа КМНКЛ «Соціотерапія» від 05.11.2020 року (а.с. 72-73) за роз'ясненням МОЗ України (лист від 21.06.2018 №3.09-53/890-18_15741) немає жодної програми тематичного удосконалення для лікарів закладів охорони здоров'я, що проводять огляди водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Лікарі-наркологи кабінету медичних оглядів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводять огляди водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння відповідно до посадової інструкції, затвердженої керівником закладу охорони здоров'я, якому надано право на проведення таких оглядів, що спростовує доводи захисника, що огляд водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння був проведений лікарем-наркологом, яка не уповноважена проводити такий огляд.
Інших доводів, які б свідчили про незаконність оскаржуваного рішення та спростовували його висновки апелянтом не наведено, а його посилання на те, що працівники поліції безпідставно зупинили автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 , після чого незаконно провели обшук ОСОБА_1 та його транспортного засобу, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ці обставини не є предметом перевірки апеляційним судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, і в разі, якщо ОСОБА_1 вважає незаконними дії працівників поліції щодо зупинки його транспортного засобу, він не позбавлений можливості оскаржити ці дії в порядку адміністративного судочинства.
За викладеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 09.11.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування та закриття провадження в справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, про що ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника Таранова С.І., подану в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - без зміни.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду С.І. Сілкова
Справа №753/13994/20; Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
Провадження №33/824/643/2021
Головуючий у І інстанції - Коляденко П.Л.
Головуючий в апеляційній інстанції - Сілкова І.М.