14 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/8592/20 пров. № А/857/129/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря Ратушної М.І..
представника позивача Веремчука В.В.,
представника відповідача Ярошика Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у справі за позовом приватного підприємства «Мідас Трейд» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
суддя в 1-й інстанції - Денисюк Р.С.,
час ухвалення рішення - 04.01.2021 року, 14:51 год.,
місце ухвалення рішення - м.Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - 16.11.2021 року,
ПП «Мідас Трейд» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 12.02.2020 № 0001970501, № 0001920501, № 0001980501, № 0001940501 та № 0001950501.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують не надано відповідних первинних документів, які б були належним чином оформленими та які в сукупності з встановленими обставинами, зокрема із врахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов свідчили б про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій та могли бути підставою для формування платником податкового обліку. Надані позивачем первинні документи свідчать про відсутність реальних правовідносин між позивачем та його контрагентами, а тому висновки контролюючого органу про допущення підприємством порушень вимог податкового законодавства є обґрунтованими, оскільки фактичне здійснення господарських операцій та їх виконання з метою провадження господарської діяльності не підтверджені належними доказами.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, допитавши в судовому засіданні в якості спеціаліста головного бухгалтера ТзОВ «Мідас Трейд» Галайду Ю.М. перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ПП “Мідас-Трейд” зареєстроване 14.08.2009 як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.7-10, т.1), при цьому основним видом економічної діяльності позивача є виробництво тари із пластмас (22.22).
В період з 14.11.2019 по 04.12.2019 ГУ ДПС у Волинській області проведена планова виїзна документальна перевірка ПП “Мідас-Трейд” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, за результатами якої 11.12.2019 був складений акт №7200/05-01/36606249 (а.с.20-82, т. 1).
Позивач не погоджуючись із змістом та висновками акту перевірки подав заперечення на акт перевірки.
В період з 17.01.2020 по 23.01.2020 ГУ ДПС у Волинській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП “Мідас-Трейд” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, з питань, що стали предметом заперечення, за результатами якої був складений акт від 30.01.2020 №1835/05-01/36606249 (а.с. 83-126, т.1).
В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 8, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704; п. 5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 21.11.1999 №290 та зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 19.01.2000 №27/4248; п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 “Податок на прибуток”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000 № 353 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 20.01.2001 за N47/5238; п.3.3, п.3.10 Розділу III Наказу Міністерства фінансів України 28.03.2013 N433 “Пpo зaтвepджeння Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності “Зміст статей звіту про фінансові результати”, наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 N73 “Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 “ 3агальні вимоги до фінансової звітності”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за N336/22868, cт.1, cт.4, п. 1, п.2 cт. 9, п.l cт. 9 Зaкoнy України “Пpo бyxгaлтepcький oблiк та фінансову звітність в Україні”, пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.36, пп.14.1.231, п.14.1 ст.14, ст. 22, 23, п.44.1, п.44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України; п.3, 6 розділу III Наказу Міністерства фінансів України, N73 від 07.02.2013 про зaтвepджeння Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 3агальні вимоги до фінансової звітності”, п. 5, 6, 7 П(с)БО 16 “Витрати” затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248, внacлiдoк чoгo зaнижeнo пoдaтoк на пpибyтoк на суму 1 373 598 грн., в тому числі за I кв.2017 року на суму 6 295 грн., II кв.2017 року на суму 43 667 грн., III кв.2017 року на суму 11 268 грн., ІVкв.2017 року на суму 16 811 грн, за І кв.2018 року на суму 79 412 грн., II кв.2018 року на суму 166 417 грн., III кв. 2018 року на суму 201 675 грн., ІV кв. 2018 року на суму 378 832 грн, I кв. 2019 року на суму 227 479 грн., III кв. 2019 року на суму 242 372 грн.;
- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.5 п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 6 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N21 від 28.01.2016, внacлiдoк чoгo занижено податок нa додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1 177 749 грн., в т. ч. за січень 2017 року в сумі 1739 грн., за лютий 2017 року в сумі 3552 грн., квітень 2017 року в сумі 21178 грн., за травень 2017 року в сумі 3755 грн., за червень 2017 року в сумі 25 288 грн., за вересень 2017 року в сумі 12520 грн., за жовтень 2017 року в сумі 14880 грн., за листопад 2017 року в сумі 178404 грн., за червень 2018 року в сумі 12319 грн., за жовтень 2018 року в сумі 44206 грн, за листопад 2018 року в сумі 166060 грн, за грудень 2018 року в сумі 135306 грн, за лютий 2019 pоку в сумі 342639 грн, за липень 2019 року в сумі 158 242 грн., за вересень 2019 року в сумі 57661 гpн., a також зменшено залишок від'ємного значення, яке на кінець перевіряємого періоду становить - 384 848 грн. Завищено суму, від'ємного значення, що підлягала бюджетному відшкодуванню на загальну суму - 88 225,0 грн.
- порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 12.02.2020 № 0001970501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 384848,00 грн., № 0001920501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2060397,00 грн., в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 1373598,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 686799,00 грн., № 0001980501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 88225,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 22056,25 грн., № 0001940501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1338031,25 грн., в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 1070425,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 267606,25 грн. та № 0001950501, яким застосовано штраф у розмірі 653109,50 грн. (а.с. 11-19, т.1).
Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС України, проте скарга ПП “Мідас Трейд” була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін, про що свідчить рішення про результати розгляду скарги від 24.04.2020 №14446/6/99-00-08-05-01-06 (а.с. 130-143, т.1).
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.
Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу,
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов'язання та податкового кредиту.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.
Відповідно до підпункту “а” пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Пунктом 135.1. статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.
Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов'язань).
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.10.2015 №21-1555а15 та від 22.09.2015 №21-1526а15 та узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №814/328/15.
Судом встановлено, що 08.11.2017 між ТОВ “КЦ-Агро” як постачальником та ПП “Мідас-Трейд” як покупцем було укладено договір купівлі-продажу обладнання № 67 (а.с. 156-157, т.1), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцю визначене цим договором обладнання, а саме: 2-х термопластавтоматів та прес-форми до термостата. Покупець оплачує поставлене постачальником обладнання на поточний рахунок продавця. Загальна ціна обладнання становить 1070424,00 грн., в тому числі ПДВ - 178404,00 грн. Право власності на обладнання виникає у покупця з моменту повної оплати вартості товару на рахунок продавця. Передача відчужуваного товару здійснюється за адресою: Чернівецька обл., Вижницький р-н, с. Іспас та оформляється шляхом складання акту прийому-передачі та видаткової накладної між продавцем та покупцем.
На виконання умов даного договору, ПП “Мідас Трейд” надано акт прийому-передачі обладнання від 08.11.2017; накладну № 10 від 13.11.2017; ТТН №10 від 13.11.2017; заявка-договір на перевезення товару № 131117 від 13.11.20017; акт надання послуг перевезення № 319 від 15.11.2017 ПП “Софт-Груп”; рахунок на оплату послуг перевізника від 13.11.2017 № 335 та виписка по рахунку з клієнт-банку про переказ коштів за придбання обладнання у ТОВ “КЦ-АГРО” та здійснене перевезення ПП “Софт- Груп”. Дані первинні документи містять усі необхідні реквізити (дату, підписи сторін, тощо) (а.с. 153-161, т.1).
В акті перевірки податковий орган прийшов до висновку, що у зв'язку із відсутністю усіх підтверджуючих документів щодо походження товару (паспорт на обладнання, технічний опис, інструкція по експлуатації), а також встановлення розбіжностей у наданих документах (в ТТН № 10 від 13.11.2017 не деталізовано назву вулиці та номер будинку пункту навантаження, тому не можливо встановити, що саме знаходиться за даною адресою), перевіркою не підтверджено фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ “КЦ-Агро”.
Проте такі твердження суд до уваги не приймає, оскільки позивачем на момент проведення перевірки було надано відповідачу примірну інструкцію по експлуатації придбаного обладнання, про що зазначено в акті перевірки. Водночас, наявність чи відсутність документів щодо походження товару, жодним чином не впливає на відображення у бухгалтерському та податковому обліку таких господарських операцій, оскільки вказані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання товару.
Також суд звертає увагу, що в акті перевірки контролюючим органом не зазначено конкретних розбіжностей в первинних документах, які були надані підприємством відповідачу, а вказано щодо діяльності інших підприємств, які жодним чином не мають будь-якого впливу на придбання підприємством обладнання та його перевезення та не підтверджені жодними належними доказами.
При цьому слід зазначити, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (далі - Правила №363) товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно з пунктом 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.
Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №826/13058/15.
Також суд зазначає, що відсутність чи неточність окремих записів в ТТН є неістотними недоліками та не може бути підставою для невизнання господарської операції з огляду на те, що первинні документи містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Вірними є висновки суду першої інстанції, що у позивача наявні усі первині документи щодо придбання ТМЦ (обладнання) та здійснення його перевезення до фактичного виробничого приміщення підприємства, що свідчать про реальну фінансову зміну руху активів ПП “Мідас Трейд”.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що подані позивачем під час перевірки та до суду первинні документи спростовують доводи контролюючого органу про відсутність реальності господарських операцій між ПП “Мідас Трейд” та ТОВ “КЦ- АГРО” щодо поставки обладнання та підтверджують їх оплату, оприбуткування та використання у господарській діяльності позивача.
Що стосується тверджень податкового органу, викладених в актах перевірки про те, що ТОВ “КЦ-Агро” не придбавало вказані в договорі товари, то суд їх до уваги не приймає зважаючи на те, що такий висновок зроблено лише по ЄРПН.
Так, за приписами пункту 75.3 статті 75 ПК України з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв'язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки: здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування повноти їх відображення в обліку платника податків; забезпечується отримання податкової інформації, необхідної для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу “витягнутої руки” у випадках, передбачених підпунктом 39.5.2.13 підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу. Під час проведення зустрічної звірки з'ясовуються лише питання, зазначені у письмовому запиті контролюючого органу на проведення зустрічної звірки.
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Отже, на думку суду, контролюючий орган в ході проведення перевірки одного платника податків може зробити висновки щодо його контрагента - іншого платника податків, який не перебуває у нього на обліку, про порушення таким платником податків вимог податкового законодавства на підставі довідки зустрічної звірки або акту перевірки, проведеної щодо контрагента.
Суд звертає увагу, що в акті перевірки від 30.01.2020 відсутні покликання на будь-які довідки зустрічної звірки або акт перевірки щодо ТзОВ “КЦ-Агро”. Крім того, вказаний акт перевірки не містить будь-яких даних про те, що “КЦ-Агро” не декларувало податкові зобов'язання з ПДВ по господарських операціях з позивачем чи не виконало податкового обов'язку із сплати ПДВ.
При вирішенні спору суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.06.2018 (справа № 826/11879/13-а), відповідно до яких норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Відтак, суд не бере до уваги доводи, викладені в акті перевірки від 30.09.2020 про те, що аналіз даних ЄРПН в частині походження товару (обладнання) свідчить про нереальність операцій по ланцюгу постачання такого товару, оскільки можливі порушення певними постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог закону щодо формування податкового кредиту, позивач як платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів, а у межах цієї справи судом не встановлено будь-яких фактів, які могли б свідчити про обізнаність платника податків щодо можливої неправомірної поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Крім того, суд знову звертає увагу, що висновки про порушення вимог законодавства контрагентами у ланцюгу постачання зроблені відповідачем без покликання на будь-які довідки зустрічної звірки або акти перевірок щодо таких контрагентів.
Суд вважає, що ПП “Мідас Трейд” не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, та враховує, що на час розгляду та вирішення справи не встановлено порушень в діях посадових осіб ТзОВ “КЦ-Агро” чи інших контрагентів в ланцюгу постачання з огляду на те, що відсутні відповідні судові рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючих обставин), що набрали законної сили.
Щодо твердження контролюючого органу про відсутність ТОВ “КЦ-Агро” за адресою реєстрації, що свідчить про нереальність господарських операцій, суд його до уваги не приймає, оскільки такі твердження не підтверджені жодними доказами.
21.12.2017 між ТзОВ “Вінтер Стайл” як постачальником та ПП “Мідас-Трейд” як покупцем було укладено договір купівлі-продажу обладнання та комплектуючих матеріалів № 0377 (а.с. 173-175, т.1), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати покупцеві у власність, а покупець, в порядку та на умовах, визначених чим договором, прийняти та оплатити товар, а саме: прес-форми до термопластавтомату, що використовуються для лиття під тиском частин з пластмас в комплекті з температурним контролером в кількості 2 шт. Передача товару покупцеві здійснюється за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, в такому порядку: покупець власними силами після оформлення відповідних документів отримує та доставляє товар до місця призначення. Право власності на товар переходить до покупця від постачальника з моменту передачі товару із одночасним підписанням та передачею супроводжуючих документів: ВМД, акту огляду транспортного засобу, рахунку фактури, видаткової накладної, акту приймання-передачі товару. Покупець зобов'язується сплатити загальну вартість товару на користь постачальника протягом трьох банківських днів до дати поставки товару, але не пізніше наступного дня поставки шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок, визначений цим договором.
На виконання умов даного договору, ПП “Мідас Трейд” надано видаткову накладну № ВС-000000169 від 22.12.2017; видаткову накладну № ВС-00000050 від 22.12.2017; ТТН № РН 169 від 22.12.2017; виписка по рахунку з клієнт-банку про переказ коштів за придбання обладнання у ТОВ “Вінтер Стайл”. Доставка ТМЦ здійснювалась ПП “Мідас Трейд”, про що свідчать відомості в ТТН та подорожніх листах. Дані первинні документи містять усі необхідні реквізити (дату, підписи сторін, опис товару, місце завантаження та розвантаження товару, тощо) (а.с. 173-185, т.1).
В акті перевірки зазначено, що відповідно до зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних по вищезазначеному СГД (ТОВ “Вінтер Стайл”), не встановлено придбання даних основних засобів (встановлено пересорт товарних позицій, а саме ТОВ “Вінтер Стайл” придбає - інструменти, сигарети, холодильники, фрукти, тощо; реалізує - плити, труби, хомути, термоплівка, тощо). ТОВ “Вінтер Стайл” є фігурантом ряду кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України. Крім того, до перевірки не було надано також вантажно-митної декларації, акту прийому-передачі ТМЦ, акту огляду транспортного засобу. Наявність даних документів передбачено умовами вищезазначеного договору. Документів, щодо походження придбаних ТМЦ (паспорт, технічний опис, інструкція по експлуатації), у ході проведення перевірки не було надано. Враховуючи вищезазначене, у зв'язку із відсутністю усіх підтверджуючих документів щодо походження, а також встановлених розбіжностей у наданих документах, перевіркою не фінансово-господарські взаємовідносини позивача.
З такими твердженнями контролюючого органу, зокрема, щодо не надання позивачем до перевірки ВМД, акт прийому-передачі товару, акт огляду транспортного засобу по здійсненню господарської операції з ТОВ “Вінтер Стайл”, то суд зазначає, що ВМД, акт прийому-передачі товару, акт огляду транспортного засобу, паспорт, інструкція з експлуатації, тощо не є первинними документами, оскільки жодним чином не впливають на рух активів підприємства. Основним первинним документом в даному випадку є видаткова накладна та ТТН, які зумовлюють в подальшому рух (зміну) активів підприємства, а саме розрахунок за придбаний товар, який в подальшому власними силами підприємства був доставлений на виробництво. Дані ТМЦ в ході проведення перевірки були наявні на підприємстві і використовувались у виробництві, що не заперечується податковим органом.
Щодо викладених в акті перевірки доводів податкового органу про те, що за даними ЄРПН по контрагенту позивача ТОВ “Вінтер Стайл” не встановлено придбання основних засобів (встановлено пересорт товарних позицій), що ставить під сумнів реальність господарських операцій по всьому ланцюгу реалізації товару, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже, поняття “добросовісний платник”, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його продавцями правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента. Порушення продавцем товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для позбавлення покупця права на отримання податкової вигоди за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента, злагодженість дій між ними або про те, що він діяв без належної обачності у виборі контрагента. Будь-яких доказів, що позивач при здійсненні господарської діяльності із ТОВ “Вінтер Стайл” діяв недобросовісно, контролюючий орган суду не надав.
Відтак, відсутність вказаної інформації не свідчить жодним чином про не реальність продажу даного обладнання ПП “Мідас Трейд”. Тим більше, в акті відсутні будь-які відомості про офіційний запит до ТОВ “Вінтер Стайл” щодо надання останніми інформації про придбання даних ТМЦ.
Також, перевірка податковим органом ТОВ “Вінтер Стайл” не проводилася та акт перевірки за її результатами не складався.
Тому вказані висновки контролюючого органу у відзиві та в акті перевірці щодо нереальності господарської операції не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Крім того, посилання контролюючого органу на те, що ТОВ “Вінтер Стайл” є фігурантом ряду відкритих кримінальних проваджень, є необґрунтованими, оскільки проти даного контрагента позивача не порушено кримінального провадження, воно є лише фігурантом в кримінальних провадженнях порушених щодо невстановлених слідчими особами. Більше того, жодного вироку у кримінальному провадженні, згідно якого доведено вину вказаного підприємства у фіктивності його діяльності не має. Також відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.
Верховний Суд у своїй постанові від 27.04.2018 у справі № 816/800/17 зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, ВС зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Відтак, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій із ТОВ “Вінтер Стайл” було одержання позивачем податкової вигоди. Господарська діяльність суб'єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним підприємством або товариством, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Такі висновки викладені в рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі “Інтерсплав проти України”.
За умови не встановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Суд зазначає про правову позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”. Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та обґрунтованими, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, отже висновки податкового органу не підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 72 КАС України.
Таким чином, контролюючим органом всупереч вимог процесуального закону не було надано суду доказів, а судом не встановлено фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями ТОВ “Вінтер Стайл”.
Водночас, вірними є висновки суду першої інстанції, що відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відтак, факт наявності кримінальних проваджень, у яких фігурантами є ТОВ “Вінтер Стайл”, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій, проведених між позивачем та вказаним контрагентом.
Що стосується посилання в акті перевірки на не можливість службовими особами контролюючого органу встановити місце знаходження контрагента ТОВ “Вінтер Стайл”, то суд зазначає, що юридичною адресою даного підприємства є м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 16, корпус А. Проте, як зазначено в акті перевірки, працівниками податкового органу за вказаною адресою було виявлено готель-ресторан “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”.
Проте, з первинних документів вбачається, що юридичною адресою ТОВ “Вінтер Стайл” є м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 16, корпус А, що є іншою адресою, з місцезнаходженням готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м.Київ, вул.Лейпцизька,16а. Місце завантаження обладнання згідно ТТН вказано м. Київ, вул. Лейпцизька, без деталізації номеру будинку. Тому, висновки контролюючого органу щодо відсутності виробничих приміщень у контрагента є лише припущеннями і не підтверджуються жодними належними доказами.
Будь-яких доказів того, що вказані операції не були обумовлені економічною причиною (діловою метою), тобто не спрямованими на отримання доходу, контролюючим органом в акті перевірки не вказується.
Відтак, на думку суду, контролюючим органом протиправно встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 237 271,00 грн., в тому числі за листопад 2017 року в сумі 178404, 00 грн., за грудень 2017 року в сумі 58867,00 грн. по фінансово-господарських операціях позивача з ТОВ “КЦ-Агро” та ТОВ “Вінтер Стайл”.
Також судом встановлено, що 20.03.2020 між ФОП ОСОБА_1 як постачальником та ПП “Мідас Трейд” як покупцем укладено договір поставки № 32-19, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця тканину поліпропеленову відповідно до переданої постачальником комерційної пропозиції або замовлень покупця окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами у рахунках та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених договором. Поставка товару здійснюється відповідно до узгоджених з постачальником замовлень покупця, зроблених протягом строку дії договору. Замовлення передається постачальнику у будь-якій зрозумілій сторонами формі. Поставка товару здійснюється шляхом самовивозу товару покупцем або силами та транспортом постачальника за домовленістю сторін. Оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною за кожну отриману ним партію товару по факту отримання товару або протягом 1 календарного дня здати здійснення поставки, шляхом перерахування повної вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника. Датою поставки вважається дата одержання покупцем обумовленого даним договором товару згідно видаткових накладних, підписаних та завірених сторонами (а.с. 162-164, т.1).
На підтвердження здійснення даної фінансово-господарської операції позивачем надано такі первинні документи: видаткові накладні № -000000017 від 15.07.2019, № -000000017 від 07.08.2019, № -000000017 від 20.08.2019, № -000000017 від 12.09.2019, № -000000017 від 19.09.2019, ТТН № Р17 від 19.09.2019 (а.с. 165-172, т.1).
В акті перевірки вказано про не підтвердження господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 , у зв'язку з не підтвердженням транспортування ТМЦ від вказаного контрагента до позивача, встановленням невідповідності між даними зазначеними в ТТН, видаткових накладних, подорожніх листах та бухгалтерського обліку. Також встановлено відсутність основних засобів для ведення господарської діяльності.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем згідно договору поставки № 32-19 від 20.03.2019 придбало у ФОП ОСОБА_1 тканину поліпропіленову. На підтвердження здійснення даної фінансово- господарської операції надано договір поставки № 32-19 від 20.03.2019, видаткові накладні № -000000017 від 15.07.2019, № -000000017 від 07.08.2019, № -000000017 від 20.08.2019, № -000000017 від 12.09.2019, № -000000017 від 19.09.2019, ТТН № Р17 від 19.09.2019.
Згідно наявних видаткових накладних, дані ТМЦ підприємство придбавало 5 разів, проте, усю куплену тканину було відвантажено лише один раз власними силами, що підтверджуються ТТН від 19.09.2019. Загальна кількість та вартість тканини придбаної та відвантаженою відповідає усім первинним документам і жодні розбіжності відсутні.
Проте, контролюючий орган не взяв до уваги надані первинні документи, а послався на аналітичну інформацію з бази даних ДПС. Відповідач в акті перевірки звертає увагу, що у ФОП ОСОБА_1 відсутній вид діяльності щодо виробництва чи неспеціалізованої оптової торгівлі, відсутні основні засоби для ведення виробничої діяльності, також наявна відповідь службових осіб ГУ ДФС у Волинській області, що під час телефонної розмови гр. ОСОБА_1 повідомив про те, що ніколи не надавав будь-яких послуг ТОВ “Мідас Трейд”, вказане підприємство йому не відоме.
З огляду на це, контролюючий орган прийшов до висновку, про відсутність підтверджуючих документів щодо походження придбаних ТМЦ.
Однак, з такими висновками суд не погоджується та зазначає, що такі висновки контролюючого органу не підтверджуються жодними належними доказами та є передчасними.
Колегія суддів зазначає, що жодних доказів звірки або акту щодо проведення перевірки з контрагентом ФОП ОСОБА_1 відповідачем не надано. Контролюючий орган в ході проведення перевірки одного платника податків може зробити висновки щодо його контрагента - іншого платника податків, який не перебуває у нього на обліку, про порушення таким платником податків вимог податкового законодавства на підставі довідки зустрічної звірки або акту перевірки, проведеної щодо контрагента. Тому викладені в акті перевірки висновки щодо вказаних операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 є передчасними. Також телефонна розмова з нібито-то вказаним ФОП ОСОБА_1 також не підтверджена жодними доказами у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відтак, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що вказані висновки контролюючого органу щодо не підтвердження походження придбаного ТМЦ є лише припущеннями, які жодним чином не спростовують наявність у позивача первинних документів щодо придбання даних ТМЦ, зміна фінансових активів підприємства відображених належним чином в бухгалтерському обліку та подальше їх використання у виробничій діяльності підприємства. Тому викладені податковим органом обставини у акті перевірки про те, що ТМЦ надійшли від невстановлених осіб є безпідставними.
Також судом встановлено, що 22.07.2019 між ТзОВ “Західєвроторг-Груп” як постачальником та ПП “Мідас-Трейд” укладено договір поставки № 22/07/19, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця тканину поліпропіленову в асортименті, відповідно до переданої постачальником комерційної пропозиції або замовлень покупця окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в рахунках та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець прийняти та оплатити за товар грошову суму відповідно до умов договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами відповідної накладної чи іншого документу, який підтверджує отримання покупцем товару. Поставка товару здійснюється шляхом самовивозу покупцем або силами та транспортом постачальника за домовленістю сторін. Оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною до 31.12.2019 шляхом перерахування повної вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника. Датою поставки вважається дата одержання покупцем обумовленого даним договором товару згідно видаткових накладних (а.с.186-188, т.1).
Здійснення даної господарської операції підтверджується актами звірки взаєморозрахунків з контрагентом, видатковими накладними від 01.08.2019 № РН-000002, від 14.08.2019 № РН-000003, від 19.08.2019 № РН-000004, від 29.08.2019 № РН-000005, від 09.09.2019 № РН-000006, та ТТН, усі ці документи надавалися контролюючому органу та наявні в матеріалах справи (а.с. 191-248, т.1).
В акті перевірки зазначено, що у видаткових накладних, рахунках фактурах та договорі, у графі реквізити ТОВ “Західєвроторг-Груп” зазначено банківський рахунок, який був відкритий 22.10.2019, тобто після дати оформлення усіх первинних документів (остання видаткова накладна складена 09.09.2019).
Розрахунки між даними СГД за перевіряємий період не проводились.
Крім того, до заперечення на акт документальної планової перевірки №7200/05- 01/36606249 віл 11.12.2019 платником було надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 “Сировина та матеріали” за 9 місяців 2019 року, у якій зазначено, що станом на кінець перевіряємого періоду залишки вищезазначених ТМЦ по рахунку 201 “Сировина і матеріали” - відсутні.
Працівниками ГУ ДПС у Волинській області, які проводять перевірку, посадовим особам ПП “Мідас Трейд”, було вручено запит від 21.01.2020 №б/н (отримав головний бухгалтер ПП “Мідас Трейд” ОСОБА_2 ), щодо надання пояснення та документального підтвердження, які саме ТМЦ було повернуто контрагенту (ТОВ “Західєроторг-Груп”), якщо відповідно до проведеного аналізу оборотно-сальдової відомості по рах. 201 “Сировина та матеріали” відсутні залишки ТМЦ, які нібито були повернуті для ТОВ “Західєвроторг-Груп”.
У відповідь на вищезазначений запит, головним бухгалтером ПП “Мідас Трейд” було надано відповідь (вих. №12-01 від 22.01.2020), до якої було додано нову оборотно - сальдову відомість по рахунку 201 “Сировина та матеріали” за 9 місяців 2019 року, у якій уже відображено інші показники, а саме - обороти за період та залишки на кінець перевіряємого періоду.
Проте, у наданій відповіді не зазначено, яку саме оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 “Сировина та матеріали” за 9 місяців 2019 року, під час проведення перевірки потрібно брати до уваги.
Крім того, під час проведення перевірки ПП “Мідас Трейд” посадовими особами даного СГД до перевірки були надані первинні документи щодо повернення придбаних від ТОВ “Західєвроторг-Груп” ТМЦ. Повернення ТМЦ, відповідно до наданих первинних документів, проводилось у період із 01.10.2019 по 04.10.2019.
У зв'язку із не підтвердженням придбання ТМЦ від ТОВ “Західєвроторг Груп”, а саме відсутністю реального походження тканини поліпропіленової, не можливо підтвердити його повернення для вищезазначеного СГД.
Враховуючи вищезазначене у зв'язку із відсутністю усіх підтверджуючих документів щодо походження придбаних ТМЦ, а також встановлених розбіжностей у наданих документах, перевіркою не підтверджено фінансово-господарські взаємовідносини ПП “Мідас Трейд” із ТОВ “Західєвроторг-Груп”. У зв'язку із зміною активу по даним бухгалтерського обліку, а саме прихід та списання тканини поліпропіленової, можна стверджувати, що дані ТМЦ надійшли від невстановлених осіб.
Як було встановлено судом, ПП “Мідас Трейд” придбавало у ТОВ “Західєвроторг-Груп” тканину поліпропіленову на загальну суму 968 000 грн., згідно договору поставки № 22/07/19 від 22.07.2019. Здійснення даного господарської операції підтверджується, актом звірки з контрагентом, видатковими накладними та ТТН, усі ці документи надавалися контролюючому органу та наявні в матеріалах справи.
Як стверджує позивач, оскільки якість даної тканини не влаштовувала позивача, то уся придбана тканина була повернута ТОВ “ЗАХІДЄВРОТОРГ-ГРУП”, що підтверджується накладними на повернення товару постачальнику та ТТН за період з 01.01.2019 по 04.10.2019.
Також, для додаткового підтвердження факту надходження товару та його повернення під час перевірки надавались оборотно-сальдова відомість по рахунках 631 та 201, згідно якої вбачається факт отримання підприємством ТМЦ та його повного повернення. Відтак сальдо на кінець 2019 року відсутнє.
З огляду на це, висновки контролюючого органу про нереальність даної фінансово-господарської діяльності та отримання ТМЦ безоплатно є необґрунтованими та таким, що не підтверджується жодними належними доказами.
Як вбачається з акта перевірки, в ході проведення перевірки встановлено, що ПП “Мідас Трейд” списує на загальновиробничі витрати наступні ТМЦ, а саме: тканину поліпропіленову, вкладиші п/е, нитки, скоби, наступними бухгалтерськими проведеннями: Дт - 91 - Кт- 201; Дт - 23 - Кт - 91; Дт - 26 - Кт - 23; Дт - 901 - Кт - 26 на загальну суму 5 958 196,56 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 430061,65 грн., за 2018 рік на суму 4590758,92 грн та за 9 місяців 2019 року на суму 937375,99 грн.
У ході проведення перевірки платником ПП “Мідас Трейд” до перевірки було надано наказ №5-2017 від 01.01.2017 “Про облікову політику підприємства”, у якому а саме у п.17 зазначено наступне: “... Затвердити перелік змінних та постійних загальновиробничих витрат, що додаються (додаток 3 до цього наказу)”.
У додатку 3 до наказу про облікову політику підприємства (№5-2017 від 01.01.2017) зазначено перелік ТМЦ (тканина різних видів та розмірів, вкладиші п/е різних розмірів, нитки різних видів та розмірів, пакети, скоби тощо), які беруть участь у витратах на обслуговування виробничого процесу.
У ході проведення планової перевірки ПП “Мідас Трейд” було вручено лист-вимогу №б/н від 27.11.2019 (отримав директор ПП “Мідас Трейд” - ОСОБА_3 ), із наступних питань: “... надання пояснення та документального підтвердження щодо включення до складу загальновиробничих витрат (тканину поліпропіленову, вкладиші, нитки, скоби, тощо) наступними бухгалтерськими проведеннями - ДТ - 91 - КТ- 201.
Відповідно до наданого, в ході проведення перевірки, наказу про облікову політику підприємства, встановлено, що вищезазначені ТМЦ, беруть участь у витратах на обслуговування виробничого процесу. акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (типова форма № М-10); накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (типова форма № М-11) і т.д. Дані з перелічених первинних документів переносяться до документів зведеного (узагальнюючого) обліку витрат виробництва, щоб узагальнити витрати за замовленнями, видами продукції, цехами, за статтями калькуляції для складання фактичної (звітної) калькуляції собівартості продукції.
Зведеними документами можуть бути: відомості обліку матеріальних витрат за видами продукції, замовленнями;
- відомості розподілу за видами продукції (за замовленнями всередині цеху, переділом): прямих матеріальних витрат, витрат на оплату праці, інших прямих витрат, витрат допоміжних виробництв, амортизаційних відрахувань, загальновиробничих витрат, тощо;
- зведені відомості (картки) обліку витрат на виробництво за видами продукції.
На підставі даних зведеного обліку витрат на виробництво складаються звітні калькуляції на всі види продукції, виготовлені підприємством.
Крім того, у ході проведення перевірки, платнику було вручено лист-вимогу №б/н від 27.11.2019 (отримав директор ПП “Мідас Трейд” - ОСОБА_4 ), зокрема, з питання:
- щодо надання інформації та документального підтвердження по нормах витрат необхідної кількість сировини, матеріалів, палива, енергії та інших видів ресурсів, що витрачаються на виробництво одиниці продукції (роботи) встановленої якості в існуючих умовах виробництва, в розрізі номенклатури товару (мішків типу Біг-Бег, тощо). На вищезазначений лист-вимогу платником не наданого жодного пояснення та документального підтвердження.
Під нормою (витрат матеріалів розуміють максимально допустиму планову кількість сировини, матеріалів, необхідну для виготовлення одиниці продукції/роботи при плановому обсязі виробництва.
Крім того, норми витрат сировини і матеріалів у виробництві дозволяють правильно розрахувати собівартість товару в бухобліку, що важливо не тільки для цілей складання фінансової звітності, алей для розрахунку суми податків.
З врахуванням наведеного, в акті перевірки зазначено, що у зв'язку із відсутністю норм на списання сировини та матеріалів, виробничої калькуляції, первинних документів складського обліку не можливо підтвердити використання ТМЦ (тканину поліпропіленову, вкладиші п/е, нитки, скоби, тощо) у господарській діяльності підприємством, а саме - на обслуговування виробничого процесу (загальновиробничі витрати).
Крім того, списання вищезазначених ТМЦ не можливо прямо пов'язати з виготовленням конкретного виду продукції (виготовлення мішків типу Біг-Бег).
Підсумовуючи вищезазначене, відсутність підтверджуючих документів щодо списання та використання в господарській діяльності даних ТМЦ (тканини, полотна, вкладиші п/е, нитки, скоби, тощо) є порушенням порядку ведення бухгалтерського обліку.
Відтак перевіркою зроблено висновок, що на порушення п.1.2, п.2.1, п.2.2, п.2.4 Положення №88, п.5, 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, ч.І ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, пп.14.1.36, гіп. 14.1.231, п.14.1 ст.14, ст.22, ст.23, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 п.135.1 ст.135 ПК України, ПП “Мідас Трейд” завищено витрати на загальну суму 6 531 104 грн.
З такими висновками контролюючого органу колегія суддів не погоджується та зазначає наступне.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 (далі - Інструкція №291) план рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку.
Національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 визначені методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
Відповідно до вказаного стандарту, запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Відповідно до Інструкції № 291 рахунок 20 "Виробничі запаси" призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.
За дебетом рахунку 20 "Виробничі запаси" відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.
Рахунок 20 має такі субрахунки:
201 "Сировина й матеріали"
202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби"
203 "Паливо"
204 "Тара й тарні матеріали"
205 "Будівельні матеріали"
206 "Матеріали, передані в переробку"
207 "Запасні частини"
208 "Матеріали сільськогосподарського призначення"
209 "Інші матеріали".
На субрахунку 201 "Сировина й матеріали" відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні (забудовники облік будівельних матеріалів і конструкцій ведуть на субрахунку 205 "Будівельні матеріали"). На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що використовуються підрядними будівельними організаціями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП “Мідас Трейд” здійснює виробництво готової продукції відповідно до затвердженої облікової політики та у відповідності до стандартів бухгалтерського обліку. У підприємства відсутня калькуляція готової продукції та специфікація виробництва, оскільки у виробництві використовуються різні рецепти виготовлення продукції, до яких можуть входити різна сировина та техніка виробництва в залежності від замовлення покупця. Фактичне списання ТМЦ на виробництво (рах. №231) та на загальновиробничі витрати (рах.91) здійснюється на підставі належно складених актів списання що затверджуються та підписуються постійно діючою комісією, що бере участь у списанні запасів. Порядок роботи даної комісії та перелік осіб та посад затверджується спеціальним наказом по підприємству.
Накопичення прямих виробничих витрат здійснюється на рахунку 231 “виробництво” відповідно до затверджених статей в наказі про облікову політику, а загальновиробничих витрат, які не можна безпосередньо віднести на конкретний вид продукції на рах.91 “Загальновиробничі витрати”, з подальшим закриттям даного рахунку на виробництво.
Згідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підприємство самостійно визначає облікову політику.
Як вбачається з матеріалів справи на складі ПП “Мідас Трейд” сформовано залишки на загальну суму 968000,00 грн. відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку № 201.
З матеріалів справи випливає, що оскільки якість отриманої сировини не відповідала заявленим технічним характеристикам, тому такий товар позивачем було повернуто постачальнику ТОВ “Західєвроторг-ГРУП”.
Дані запаси у виробництві готової продукції не використовувались та не списувались і відображені на залишку рахунку 201 станом на 30.09.2019.
У жовтні 2019 року придбані ТМЦ повернуто постачальнику на підставі накладних на повернення та в оборотно-сальдовій відомості за 2019 рік не обліковувалась (а.с. 261-265, т.2). Запаси були придбані на склад підприємства і повернуті постачальнику, тому в бухгалтерському обліку підприємства не виникає витрат та доходів.
Таким чином, висновки контролюючого органу про завищення ПП “Мідас-Трейд” витрат на загальну суму 6531104,00 грн. в тому числі: за I кв.2017 року на суму 34972 грн., II кв.2017 року на суму 242592 грн., III кв.2017 року на суму 62598 грн., ІVкв.2017 року на суму 89900 грн, за І кв.2018 року на суму 441180 грн., II кв.2018 року на суму 924538 грн., III кв. 2018 року на суму 1120419 грн., ІV кв. 2018 року на суму 2104622 грн, I кв. 2019 року на суму 1263773 грн., III кв. 2019 року на суму 246510 грн. є безпідставними.
Разом з тим, судом встановлено, що 28.03.2019 між ТОВ “Міжгранд” (продавець) та ПП “Мідас-Трейд” (покупець) було укладено договір поставки № 280301, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця визначені товаросупровідними документами матеріальні цінності, а покупець прийняти і оплатити зазначений товар, на умовах, визначених цим договором. Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання відповідної видаткової накладної. Товар передається продавцем покупцю на складі продавця. Завантаження та вивіз товару зі складу продавця здійснюється покупцем власними силами та за власні кошти. У випадку відсутності у покупця можливості вивезти товар зі складу продавця, доставка здійснюється продавцем за кошти покупця. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом переказу коштів покупцем на поточний рахунок продавця не пізніше 30 календарних днів з дати поставки (а.с. 240-243, т.2).
На виконання умов вказаного договору надано видаткові накладні № 18 від 28.03.2019, № 16 від 28.03.2019, № 17 від 28.03.2019, ТТН № Р-18 від 28.03.2019, рахунки на оплату від 28.03.2019 № 18, № 16, № 17 (а.с. 244-255, т.2).
Як вбачається з акта перевірки, у ході її проведення, платнику було вручено лист-вимогу №б/н від 21.01.2020 (отримав головний бухгалтер ПП “Мідас Трейд” - ОСОБА_2 ), із наступних питань: - надати документи на відпуск матеріальних цінностей у виробництво; - норми витрат необхідної кількість сировини, матеріалів (текстильний матеріал, IKR; полотно виготовлене в'язально-прошивним способом - основов'язаний трикотаж. MSN; Текстильний матеріал, LIB apт.Libert; Текстильний матеріал, apт.LER; тканина із синтетичних штапельних волокон, арт.МЕМ; Тканина з синтетич. комплексних ниток, apт.FDJ, тобто тканини синтетичної (штучна шкіра), тканини для оббивки меблів), що витрачаються на виробництво одиниці продукції (роботи) встановленої якості в існуючих умовах виробництва, в розрізі номенклатури товару (мішків типу Біг-Бег, тощо); - надати первинні документи, на підставі яких вчинено бухгалтерські проведення, що стосуються предмету перевірки: Д-т 23- Кт 91, Кт 20, Д-т 91-К-т, 20 (201/207/209), Д-т 26-К-т 23, Д-т 901- К-т 26. Підтверджуючих документів на вищезазначений запит не було надано.
У наданій відповіді зазначено (вих. №12-01 від 22.01.2020): “... Усі наявні первинні документи були надані під час планової документальної перевірки за період 01.01.2017 по 30.09.2019”
Враховуючи вищезазначене, перевіркою встановлено, що показники, які зазначені в аналіз рахунку 201 “Сировина та матеріали”, не відповідають показникам зазначених в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 201, наданої під час проведення документальної позапланової перевірки. Крім того, не було надано калькуляцій та інших документів, які б могли підтвердити використання вищезазначеної тканини для виготовлення продукції (мішків типу Біг - Бег).
Тому, за результатами перевірки неможливо встановити, куди саме були використані дані ТМЦ (полотно та текстильні матеріали призначені для оббивки меблів), у зв'язку із тим, що в залишку вищезазначені матеріали відсутні. Використання даних ТМЦ не можливо пов'язати безпосередньо з виробництвом конкретного виду продукції (мішків типу Біг-Бег чи будь-якої іншої), яку можна було б виготовити, із придбаної тканини та полотна, а тому можна стверджувати, що платником було завищено собівартість виготовленої продукції.
Як уже було зазначено, ПП “Мідас Трейд” придбавало у ТОВ “Міжгранд” текстильний матеріал: тканинне полотно, тканину із синтетичних штапельних волокон, тканину із синтетичних комплексних ниток, тощо. Реальність здійснення даних господарських операцій підтверджується видатковими накладними, рахунком на оплату та ТТН на поставку товару на виробництво.
Колегія суддів зазначає, що на вимогу контролюючого органу підприємством було надано пояснення, що бухгалтерський обліку ведеться згідно Наказу про облікову політку підприємства № 5 від 01.01.2017 року. Облік виробничого процесу проводиться шляхом списання витраченої сировини, згідно актів списання щомісяця, загальною кількістю витраченої сировини на загальний обсяг виготовленої продукції. Також, на підтвердження ведення такого бухгалтерського обліку були наданні акти на списання, які у відповідності до ЗУ “Про бухгалтерський облік” містять усі необхідні реквізити (а.с. 1-192, т.2).
Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що подані позивачем під час перевірки та в ході судового розгляду справи зазначені вище первинні документи підтверджують реальність господарських операцій із придбання позивачем у ТОВ “КЦ-Агро”, ТОВ “Вінтер Стайл”, ФОП ОСОБА_1 , ТОВ “Західєвроторг-Груп”, ТОВ “Міжгранд” товарів за договорами поставок, які мають тісний взаємозв'язок із господарською діяльністю позивача. При цьому вказані первинні документи досліджувалися під час проведення перевірки, про що зазначено в акті. Розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі. На підставі документів, складених контрагентами позивача, останнім був сформований податковий кредит відповідних звітних періодів, задекларовано суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та сформовано витрати відповідних звітних періодів.
В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірної поведінки при здійсненні господарської діяльності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів чи вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Також в акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про те, що позивачем в порушення п.201.10 ст.201 ПК України, не складено податкові накладні та не зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку чим занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 306 219 грн. До такого висновку відповідач дійшов у зв'язку з тим, що ТМЦ, сума ПДВ при придбанні яких було включено до складу податкового кредиту, не прийняли участі в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, то таким платник на підставі п. 198.5 ст.198 ПК України зобов'язаний визначити податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи із бази оподаткування, визначеної п.189.1 ст. 189 ПК України.
Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Оскільки судом визнано протиправним збільшення відповідачем суми грошових зобов'язань з ПДВ в загальній сумі 1 306 219 грн., встановлено, що сума ПДВ при придбанні ТМЦ була включена до складу податкового кредиту, ТМЦ прийняли участь в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, тому неправомірним є застосування до позивача штрафу за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України податкових накладних на суму ПДВ 1306219,00 грн., що тягне за собою відповідно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2020 №000195050 про застосування штрафу в сумі 653109,50 грн.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі № 140/8592/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 19 квітня 2021 року.