Справа № 947/11369/21
Провадження № 1-кс/947/4832/21
14.04.2021 року
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеськї обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021160000000386 від 10.03.2021 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алчевськ, Луганської області, громадянина України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , якому 18.07.2016 Приморським ВП м. Одеси ГУНП в Одеській області, повідомлено підозру за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України, 11.03.2017 Вінницьким ОП ГУНП в Вінницькій області повідомлено про підозру за ч.2 ст.190 КК України, раніше не судимого,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.199 КК України
До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з клопотання, у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12021160000000386 від 10.03.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , спрямовану на заняття протиправною діяльністю, протягом невстановленого досудовим розслідуванням часу, маючи намір на придбання, зберігання, та збут незаконно виготовленої підробленої національної валюти України у вигляді банкнот, з метою збуту підроблених банкнот національної валюти України, які йому надавав ОСОБА_7 , відповідно відведеної йому ролі, достовірно знаючі про те, що грошові купюри є підробленими, та мають суттєву схожість за формою, розміром кольором й іншими основними реквізитами, притаманним банкнотам Національного банку України, що при звичайних умовах ускладнювало виявлення підробки і створювало можливість перебування зазначених купюр у легальному обігу, виступаючи у ролі збувача, збував підроблені грошові купюри за винагороду у вигляді справжніх грошових коштів.
Так, 23.03.2021, в першій половині дня, більш точний час слідством не встановлено, ОСОБА_4 , діючі з корисливого наміру, з метою особистої наживи, та збуту підробленої національної валюти України, діючи відповідно розробленого плану, отримав від ОСОБА_7 , підроблені грошові купюри номіналом 500 гривень, а саме: 7 штук банкнот номіналом 500 гривень серійний номер ПИ 7732044, 12 штук банкнот номіналом 500 гривень серійний номер ЛИ 2732066, в загальній сумі 9500 гривень, для подальшої передачі ОСОБА_8 , підроблених банкнот, за грошову винагороду у сумі 4000 гривень.
ОСОБА_4 , 23.03.2021, близько о 12 годин 00 хвилин, керуючись прямим умислом, усвідомлюючи те, що зберігає при собі підроблені грошові купюри номіналом 500 гривень, а саме: 7 штук банкнот номіналом 500 гривень серійний номер ПИ 7732044, 12 штук банкнот номіналом 500 гривень серійний номер ЛИ 2732066, в загальній сумі 9500 гривень, які отримав від ОСОБА_7 , з метою збуту, та достовірно знаючі про те, що вказані банкноти є підробленими та не відповідають аналогічним банкнотам, випущеним в обіг Національним банком України, з метою їх подальшого збуту прибув до автомобільного салону, розташованого по вул. Балківська, м Одеса, де попередньо домовився з ОСОБА_8 , про зустріч, з метою збуту підробленої Національної валюти України на оплатній основі.
У вказаний час, ОСОБА_4 , зустрівся з ОСОБА_8 , та діючі з корисливих мотивів, з метою особистої наживи, збув ОСОБА_8 , підроблені банкноти, передавши останній підроблену національну валюту України в сумі 9500 гривень, які мав при собі ОСОБА_4 , за що отримав від ОСОБА_8 , грошову винагороду у вигляді 4000 тисяч гривень справжніх грошових коштів Національної валюти України.
Грошові купюри які були отримані від ОСОБА_4 , та видані ОСОБА_8 , відповідно висновку експерта, а саме банкноти номіналом 500 гривень серійним номером ПИ 7732044 в кількості 7 штук, серійним номером ЛИ 2732066 в кількості 12 штук, за своїми характеристиками не відповідають грошовим знакам аналогічно номіналу та зразкам, які випущені в офіційний обіг Національним банком України.
Всі зображення банкнот номіналом 500 гривень серійним номером ПИ 7732044 в кількості 7 штук, серійним номером ЛИ 2732066 в кількості 12 штук, нанесені за допомогою кольорового друкуючого пристрою із струменевим способом друку.
Так, 12.04.2021, в першій половині дня, більш точний час слідством не встановлено, ОСОБА_4 , діючі з корисливого наміру, з метою особистої наживи, та збуту підробленої національної валюти України, діючи відповідно розробленого плану, отримав від ОСОБА_7 , підроблені грошові купюри номіналом 500 гривень, а саме: 12 (дванадцять) шт. купюри номіналом по 500 гривень кожна серії та номеру ЛИ 2732066; 7 (сім) шт. купюр номіналом 500 гривень кожна серії та номеру ПИ 7732044 та 1 (одна) купюра номіналом 500 гривень серії та номеру ЛЛ 7732064, в загальній сумі 10000 гривень, для подальшої передачі ОСОБА_8 , підроблених банкнот, за грошову винагороду у сумі 4000 гривень.
ОСОБА_4 , 12.04.2021, близько о 11 годин 15 хвилин, більш точний час слідством не встановлено, керуючись прямим умислом, усвідомлюючи те, що зберігає при собі підроблені грошові купюри номіналом 500 гривень, а саме: 12 (дванадцять) шт. купюри номіналом по 500 гривень кожна серії та номеру ЛИ 2732066; 7 (сім) шт. купюр номіналом 500 гривень кожна серії та номеру ПИ 7732044 та 1 (одна) купюра номіналом 500 гривень серії та номеру ЛЛ 7732064, в загальній сумі 10000 гривень, які отримав від ОСОБА_7 , з метою збуту, та достовірно знаючі про те, що вказані банкноти є підробленими та не відповідають аналогічним банкнотам, випущеним в обіг Національним банком України, з метою їх подальшого збуту прибув до автомобільного салону, розташованого по вул. Балківська, м Одеса, де попередньо домовився з ОСОБА_8 , про зустріч, з метою збуту підробленої Національної валюти України на оплатній основі.
У вказаний час, ОСОБА_4 , зустрівся з ОСОБА_8 , та діючі з корисливих мотивів, з метою особистої наживи, збув ОСОБА_8 , підроблені банкноти, передавши останній підроблену національну валюту України в сумі 10000 гривень, які мав при собі ОСОБА_4 , за що отримав від ОСОБА_8 , грошову винагороду у вигляді 4000 тисяч гривень справжніх грошових коштів Національної валюти України.
Під час проведення заходів по контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, 12.04.2021, о 11 годині 25 хвилин, в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за підозрою у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України.
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, посилаючись на наступне.
На теперішній час існує наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 в разі встановлення його причетності до вказаного злочину, з метою уникнення покарання у вигляді позбавлення волі, може вдатися до спроб переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, не має постійного місця проживання та міцних соціальних звязків, тобто, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_4 , з метою уникнення відповідальності за скоєння ним кримінального правопорушення може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, шляхом здійснення підозрюваним ОСОБА_4 , погрози, умовляння свідків, схилення їх до дачі неправдивих показань, тобто вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 , неодноразово притягувався за скоєння кримінальних правопорушень, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначена обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , відповідно до ст. 177 КПК України є запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти клопотання, зазначивши, що підозрюваний хворіє та перебуваючи в ізоляції не зможе отримувати належні йому ліки. На підставі чого просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту у зв'язку з тим, що у підозрюваного є постійне місце проживання, яке навіть зазначене в клопотанні слідчого.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов'язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.199 КК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, а саме рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п.61-817, згідно якого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, а також рішення ЄСПЛ у справі «Бєлєвіцький проти Росії», п.101-815, згідно якого серйозність обвинувачення є належним аспектом при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.
Так, під час проведення заходів по контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, 12.04.2021 року об 11 годині 25 хвилин, в порядку ст.208 КПК України затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за підозрою у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.199 КК України.
12.04.2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.199 КК України.
Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, а також те, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, постійного джерела прибутку немає, останньому повідомлено про підозру в інших кримінальних провадженнях, слідчий суддя приходить до переконання, що існують ризики можливого переховування від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеськї обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021160000000386 від 10.03.2021 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;
- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;
- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії обчислюється з моменту затримання особи, а саме 12.04.2021 року та діє до 10.06.2021 року, включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1