Справа №589/4203/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Курбанова А. Р.
Номер провадження 33/816/117/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
13 квітня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання - Сітало Я. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення № 589/4203/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2020 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий по АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката Матеко Л. А. ,
установив:
В поданій апеляційній скарзі (із доповненнями, внесеними захисником ОСОБА_4 ) Кузьменко А. І. просить скасувати постанову судді та закрити провадження в справі через відсутність події і складу правопорушення, оскільки судом не було розглянуто його клопотання про відкладення справи та можливості скористатися правом на захист, внаслідок чого він був позбавлений можливості надати в судовому засіданні пояснення з приводу правопорушення. При цьому відеозапис подій не може вважатися належним доказом, так як відсутні посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис.
Постановою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2020 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладене стягнення у виді штрафу в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 420,40 грн судового збору.
Згідно постанови судді, 07 листопада 2020 року близько 22 год. 55 хв. у м. Буринь Сумської області по вул. Свободи ОСОБА_3 керував автомобілем Mitsubishi Pajero Sport, н. з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Вислухавши доводи ОСОБА_3 та його захисника Матеко Л. А., які підтримали свою змінену апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 389019 від 07 листопада 2020 року, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшла висновку, що ОСОБА_3 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об'єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема:
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які кожен окремо підтвердили, що в їх присутності ОСОБА_3 відмовився від проходження в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою Drager Alcotest 6820;
- показаннями свідка ОСОБА_7 (поліцейський Буринського ВП), згідно був зупинений автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, н. з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , який мав ознаки алкогольного сп'яніння. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора Drager або проїхати до медичного закладу, однак він відмовився;
- відеозаписом з реєстратора поліцейського, згідно якого поліцейський пропонував ОСОБА_3 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора Drager або проїхати до медичного закладу, на що останній відмовився.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на предмет їх достовірності і допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як докази вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, будучи повідомленими в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду.
Зокрема, письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не є доказом, так як не зазначено за допомогою якого пристрою здійснювалася відео фіксація, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових т/з, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Відсутність посилання про технічний засіб, за допомогою якого здійснювалась зйомка, не є тією обставиною, яка унеможливлює застосування такої зйомки як доказу у справі про адміністративне правопорушення чи визнання цього доказу недопустимим.
Що стосується доводів апеляційної скарги про не розгляд клопотання про відкладення справи, то вони не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до звукозапису, на якому зафіксоване судове засідання від 18.12.2020, на запитання судді чи є у ОСОБА_3 заяви чи клопотання, останній відповів, що не має. При цьому клопотання про відкладення розгляду справи було подано ОСОБА_3 до суду 18.12.2020 о 11:17, тоді як постанова була ухвалена в цей день о 10:00.
Не може апеляційний суд прийняти до уваги і доводи апеляційної скарги щодо позбавлення ОСОБА_3 у наданні пояснень по суті справи з приводу складеного відносно нього протоколу, оскільки ОСОБА_3 безпосередньо брав участь в судовому засіданні і мав можливість надати суду будь-які пояснення, оскільки суд першої інстанції жодним чином не обмежував права та законні інтереси останнього, а також можливість «бути почутим» у суді.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім іншого, настає за відмову особи, яка керує т/з, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, а тому і поліцейським спочатку, і суддею суду першої інстанції у подальшому правильно установлені як факт керування т/з особою із ознаками сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, млява мова), так і факт відмови цієї особи від проходження огляду щодо стану алкогольного сп'яніння в присутності 2-х свідків. Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, то у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
У свою чергу порядок проходження огляду на стан сп'яніння у свою чергу закріплений у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в МЮ 10.11.2015 № 1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в МЮ 11.11.2015 за № 1413/27858) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМ 17.12.2008 № 1103, з послідуючими змінами) і являє собою процедуру направлення водіїв т/з для проведення огляду з метою виявлення зазначеного стану і безпосередньо проведення такого огляду.
Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, у присутності 2-х свідків; 2) у відповідному закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. При цьому необхідно зазначити, що норми чинного законодавства щодо процедури направлення водіїв т/з для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння і проведення такого огляду не передбачають обов'язковості дотримання якоїсь черговості у його проходженні і мають лише визначені обмеження, пов'язані виключно зі специфікою стану певного сп'яніння.
Таким чином, ОСОБА_3 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні відносно ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2020 відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов