Справа № 686/1345/21
Провадження № 2/686/2411/21
12 квітня 2021 року
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі : головуючого судді - Заворотної О.Л.,
секретаря судового засідання - Сікори Ю.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Вірстюка Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення моральної шкоди,
встановив:
В січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення моральної шкоди, в обгрунтування якого вказав, що з січня 1993 року по січень 2009 року працював суддею Хмельницького міського (міськрайонного) суду Хмельницької області, а з 02 лютого 2009 по 03 жовтня 2016 року суддею Апеляційного суду Хмельницької області. Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2009 року позивача було звільнено з посади Хмельницького міськрайонного суду у зв'язку з обранням суддею Апеляційного суду Хмельницької області та наказом голови Хмельницького міськрайонного суду від 30 січня 2009 року позивача з 30 січня 2009 року звільнено з посади судді, а територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області зобов'язано провести розрахунок при звільненні. Постановою Верховної ради України від 08 вересня 2016 у зв'язку із поданням заяви про відставку позивача було звільнено з посади судді Апеляційного суду Хмельницької області у відставку та наказом голови Апеляційного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2016 року № 33/05-03/ з 03 жовтня 2016 року відраховано із штату Апеляційного суду Хмельницької області. На час звільнення позивача з роботи у Ярмолинецькому районному суді з 2008 року перебував спір про стягнення з відповідача територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області 38867 грн. 26 коп. недоплаченого щомісячного грошового утримання судді та 146 923 грн. 42 коп. компенсації за його несвоєчасну виплату, а всього 185790 грн. 68 коп., який вирішено на користь позивача, але рішення до цього часу не виконане. В силу ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У зв'язку з порушенням відповідачем законних прав позивача, що було встановлено рішенням суду, позивачу завдано моральної шкоди, яка проявилася у моральних стражданнях через порушення звичних життєвих зв'язків, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, оспорювати незаконні дії та бездіяльність відповідача, ходити по судах та доводити своє очевидне право на недоплату відповідачем належного позивачу за законом грошового утримання. З урахуванням характеру та обсягу цих страждань, які тривають більше 10 років і досі, бо відповідач й досі рішення суду не виконує, позивач оцінює розмір моральної шкоди в 30000грн., яку просить стягнути з відповідача.
В судовому засіданні позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що виконання рішення суду про стягнення коштів на користь позивача покладено на Державну казначейську службу України, а тому відсутня вина територіального управління у невиплаті позивачу нарахованих коштів. Також вказав, що ст. 237-1 КЗпП у даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки позивача не було звільнено, а переведено до іншого суду. Рішенням Ярмолинецького районного суду стягнуто компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку із порушенням строків виплати, це відповідальність боржника, двічі нести відповідальність за одне і те ж правопорушення є порушенням принципів Конституції України. Крім цього, рішенням судів, на які посилається відповідач дії чи бездіяльність територіального управління незаконними не визнавались, а оскільки рішенням суду уже стягнуто з територіального управління компенсацію за невчасну виплату боргу, відсутні підстави для задоволення позову, просить в позові відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
З січня 1993 року по січень 2009 року ОСОБА_1 працював суддею Хмельницького міського (міськрайонного) суду Хмельницької області, а з 02 лютого 2009 по 03 жовтня 2016 року суддею Апеляційного суду Хмельницької області.
Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2009 року позивача було звільнено з посади Хмельницького міськрайонного суду у зв'язку з обранням суддею Апеляційного суду Хмельницької області та наказом голови Хмельницького міськрайонного суду від 30 січня 2009 року позивача з 30 січня 2009 року звільнено з посади судді, а територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області зобов'язано провести розрахунок при звільненні.
Постановою Верховної ради України від 08 вересня 2016 у зв'язку із поданням заяви про відставку позивача було звільнено з посади судді Апеляційного суду Хмельницької області у відставку та наказом голови Апеляційного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2016 року № 33/05-03/ з 03 жовтня 2016 року відраховано із штату Апеляційного суду Хмельницької області.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року та ухвалою Верховного суду від 23 грудня 2020 року з територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 стягнуто 38867 грн. 26 коп. недоплаченого щомісячного грошового утримання судді та 146 923 грн. 42 коп. компенсації за його несвоєчасну виплату, а всього 185790 грн. 68 коп., яке до цього часу не виконане.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.
Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.
Стаття 1 КЗпП України передбачає, що на трудові відносини поширюються норми цього Закону.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) судам роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, стягнення належного позивачу за законом грошового утримання), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом стягнення грошового утримання, а має самостійне юридичне значення.
За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто невиплата грошового утримання, що доведено преюдиційним судовим рішенням в адміністративній справі і згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
За таких обставин заперечення представника відповідача щодо подвійної відповідальності за одне і те ж правопорушення та відсутність вини у невиплаті належного позивачу грошового утримання слід віхилити.
На підставі викладених норм права, враховуючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що підтверджено факт порушення законних прав позивача, яке полягало у невиплаті належного грошового утримання, що призвело до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, зокрема, враховано час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та вважає справедливим визначити суму компенсації у розмірі 3 000 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,00грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1, 237-1 КЗпП, ст.ст. 15, 16, 23 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 3000 грн. моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на користь держави судовий збір в сумі 908,00грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1
Відповідач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 26293548, м. Хмельницький, вул. Соборна, 75.
Дата складання повного тесту рішення 19.04.2021.
Суддя: