Дата документу 16.04.2021
ЄУН 937/2482/21
3/937/899/21
16 квітня 2021 року Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Честнєйша Ю.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , фізичної особи - підприємця « ОСОБА_2 », яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 44-3 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ВАБ № 028996 від 09.03.2021, 07.03.2021 приблизно о 00 годині 04 хвилин ОСОБА_1 , будучи власником кафе «Україна» ФОП « ОСОБА_2 » не забезпечила закриття належного їй закладу та продовжила роботу після 24-00 год., чим порушила п.п. 10 п.3 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020.
Дії ОСОБА_1 працівником поліції було кваліфіковано за ч.1 ст.44-3 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, зазначила, що обставини, зазначені в протоколі, дійсності не відповідають, 07.03.2021 після 24-00 год. кафе «Україна» не працювало. Пояснила, що 06.03.2021 кафе було відкрито для відвідувачів, з 16-00 години кафе було зачинено для обслуговування спец.замовлення - проходила зустріч випускників. Відвідувачі були заздалегідь попереджені про закриття кафе в 00:00 годин. На 00-00 годин відвідувачами був замовлений мікроавтобус, однак останній спізнився на декілька хвилин і приїхав в 00-08 годин. Гості чекали автобус у приміщенні, однак кафе вже не працювало, кухня була закрита, обслуговування не відбувалося. ОСОБА_3 не було, було вимкнене додаткове освітлення.
До протоколу про адміністративне правопорушення ВАБ № 028996 від 09.03.2021надані наступні докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення: рапорт пом.чергового від 07.03.2021; паспорт; витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; письмові пояснення ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, суд враховує, що згідно із ст.252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з вимогами ст.280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, ст.44-3 ч.1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
У протоколі серія ВАБ № 028996 від 09.03.2021 зазначено, що ОСОБА_1 порушила підпункт 10 пункт 3 постанови Кабінету Міністрів від 09.12.2020 №1236. Так, згідно із п.3 п.п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» передбачено, що: «п.3 з 24 лютого 2021 р. на території України встановлюється жовтий рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється: п.п.10 робота після 24-ї та до 7-ї години суб'єктів господарювання з надання послуг громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос».
Разом із тим, жодних доказів про вчинення правопорушення ОСОБА_1 , окрім рапорту та протоколу, складеного поліцією, суду надано не було.
Адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 не містить відомостей та належних доказів того, що 07.03.2021 приблизно о 00 годині 04 хвилин у кафе «Україна» провадило діяльність після 24-00 години.
До матеріалів справи не долучено жодних доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, на підтвердження обставин, викладених у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення, не вказано свідків адміністративного правопорушення.
Тому не вбачається передбачених чинним законодавством підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП, а саме: порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 ст.251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В даному випадку такими особами є посадові особи Національної поліції.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Спираючись на положення ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд доходить висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, отже, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не здобуто достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, а доводи останньої щодо її невинуватості не спростовані.
Крім того, з наданих до суду матеріалів справи взагалі не вбачається та не підтверджено належними доказами факт вчинення самого адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Враховуючи викладене, а також обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, вважаю за необхідне закрити провадження у вищевказаній справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.44-3 ч.1, 247, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Ю.О. Честнєйша