Справа № 2-1444/2009
Провадження № 8/369/11/21
19 квітня 2021 року суддя Києво-Свяошинського районного суду Київської області Усатов Д.Д., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.06.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя,-
Постановою Київського апеляційного суду від 10.03.2021 року у справі № 2-1444/2009 року скасовано ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.11.2020 року. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду від 03 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя та заяву про поновлення процесуального строку на подання такої заяви направлено на новий розгляд.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.06.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя передано до провадження судді Усатова Д.Д.
Заява обґрунтована тим, що 07.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою у якій просив скасувати рішення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.06.2009 року, яким позов ОСОБА_2 задоволено та визнано за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0933 га, що знаходиться в садівничому товаристві «Тюльпан» на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у зв'язку з нововиявленими обставинами та поновити строк на подання вказаної заяви.
В обґрунтуванні заяви вказано, що судом не було встановлено всіх істотних обставин справи, а саме обставини, що ОСОБА_2 вже зверталась до суду із заявою про визнання за нею права власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки, проте рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.12.2007 року у задоволенні позову було відмовлено. Існування вказаного рішення ОСОБА_2 приховала.
Вивчивши заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд дійшов наступних висновків.
У частині першій статті 423 ЦПК України визначено, що рішення, що набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частиною другої цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
З урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили (пункт 1 частина друга статті 424 ЦПК України).
Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені (частина третя статті 424 ЦПК України).
Встановлений пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, є присічним і поновленню не підлягає (постанова Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 2-213/10).
У пункті 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» судам роз'яснено, що встановлений абзацом 2 частини першої статті 362 ЦПК України 2004 року трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, є присічним і поновленню не підлягає. Недодержання умови щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.
У частині першій статті 223 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення у справі № 2-1444/09) визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.06.2009 року у справі № 2-1444/2009, яке заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, набрало законної сили - 06 липня 2009 року, а із заявою про перегляд цього судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 подав 07 вересня 2020 року, тобто більше ніж через 11 років після набрання ним законної сили.
В заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на подання такої заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішуючи питання про можливість поновлення строку для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 423 Цивільного процесуального кодексу України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Виходячи з положень частини першої ст.424 Цивільного процесуального кодексу України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. ( ст. 127 ЦПК України)
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Разом з тим, заявником ОСОБА_1 не зазначено причин поважності пропуску встановленого законодавством строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
При вирішенні вказаної справи суд враховує, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточного судового рішення та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення іншого рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, від 09 червня 2011 року, §§ 42-43).
Таких обставин у справі не встановлено, з моменту ухвалення остаточного рішення у справі № 2-1444/09 пройшло 11 років.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку про наявність підстав для застосування ст.126 ЦПК України та залишення без розгляду заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.06.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя, оскільки заява подана поза межами строків визначених частиною першою статті 424 Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись статтями ст. ч.2 ст. 126, 353, 354, 423-424, ЦПК України, суд,
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строків на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.06.2009 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.06.2009 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Д.Д.Усатов