Справа № 357/1691/19
4-с/357/22/21
Категорія
19 квітня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Ковальчук Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Біла Церква скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ)
В березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із скаргою на дії державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).
В обґрунтування скарги вказувала, що 19 січня 2021 року постановою державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прохацького Р.О. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, що будуть використані після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 . Оскаржувана постанова заявниці органами ДВС не направлялася, про її існування ОСОБА_1 дізналася від працівників банку. Вказана постанова державного виконавця містить застереження щодо арешту коштів, на які законом визначена заборона, проте в постанові не конкретизовано які саме кошти підлягають арешту. Накладення арешту на рахунок, який призначено для отримання заробітної плати, унеможливлює її своєчасну виплату та суперечить порядку звернення стягнення на кошти, так як наслідок позбавляє ОСОБА_1 коштів на існування.
За таких обставин ОСОБА_1 просить визнати постанову державного виконавця від 19 січня 2021 року щодо накладення арешту на готівкові кошти такою, що порушує її майнові права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 березня 2021 року, вказану справу передано на розгляд судді ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 31 березня 2021 року вказану скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні.
Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, звернулася до суду із заявою, в якій просить поновити строки для подання скарги на дії державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) згідно Постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 «Про захист населення від інфекційних хвороб», розгляд скарги проводити без її участі.
Державний виконавець, дії якої оскаржуються, в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно, про що свідчить лист міського відділу Білоцерківського міського відділу ДВС, отриманий судом 12.04.2021 засобами електронного зв'язку.
Відповідно до ч.2 ст. 450 Цивільного процесуального кодексу України - неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України - у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
На виконанні в Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 59106495 з примусового виконання судового наказу № 2-н/357/335/19, виданого 11 квітня 2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради ЖЕК № 7 заборгованості в сумі 9 536,02 грн.
16 травня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
19 січня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та надіслано до банківських установ.
Листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № Д-449-УГЛ від 11 лютого 2021 року інформовано ОСОБА_1 про те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні підтвердження, що відкритий нею рахунок є рахунком зі спеціальним режимом використання, або про те, що на кошти, які зберігаються на її рахунку, законом заборонено звертати стягнення. У зв'язку з цим, підстави для зняття арешту з рахунку, відсутні.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
У п. 2 наказу Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 453 "Про затвердження Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати" передбачено, що банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.
Частиною 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено заборону на звернення стягнення та накладення арешту, зокрема, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
За змістом ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Отже, держава гарантувала та захистила законом право фізичної особи на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Накладення арешту на грошові кошти, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати, є неправомірним.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.10.2019 у справі № 916/1572/19.
При вирішенні скарги суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 цього Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
В силу положень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» метою накладення арешту є забезпечення реального виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 19.01.2021 державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Прохацького Р.О. в межах виконавчого провадження за № 59106495, накладено арешт на грошові кошти боржника.
Відповідно до копії довідки виданої 05 квітня 2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» картку № НОМЕР_2 , на яку отримує зарплатні виплати.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Однак, матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника № НОМЕР_3 , ІВАN НОМЕР_4 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Отже, судом встановлено, що постанову про арешт коштів боржника винесено у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення реального виконання боржником рішення, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
У постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено: «крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику».
Тобто, державний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством, перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який серед інших зарахувань здійснюється нарахування заробітної плати чи пенсії.
Стаття 52 Закону України «Про виконавче провадження» регулює особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 52 вказаного Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Враховуючи, що державний виконавець під час винесення постанови про арешт коштів боржника, діяв в межах своїх повноважень, тому дії та рішення державного виконавця вчинені відповідно до вимог закону. Отже, скарга в частині визнання постанови державного виконавця від 19 січня 2021 року щодо накладення арешту на готівкові кошти такою, що порушує майнові права ОСОБА_1 та її скасування її в повному обсязі, не підлягає до задоволення.
Оцінюючи належність, допустимість та достовірність наданих доказів у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги, оскільки накладення арешту на рахунок, який призначено для виплати заробітної плати, унеможливлює її своєчасну виплату та отримання, що призводить до порушення конституційних прав скаржника та позбавляє його коштів на існування, що суперечить порядку звернення стягнення на кошти боржника.
Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 «Про захист населення від інфекційних хвороб»,з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом, на всій території України запроваджено карантинні обмеження, у зв'язку з чим, клопотання скаржниці ОСОБА_1 про поновлення строку на подання скарги на дії державного виконавця, підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 260-261, 447-453 ЦПК України, суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строків на подання скарги - задовольнити повністю.
Поновити строки для подання скарги на дії державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця - задовольнити частково.
Постанову державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 19 січня 2021 року винесену в рамках виконавчого провадження № 59106495 в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять як заробітна плата ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на рахунок № НОМЕР_3 , ІВАN НОМЕР_4 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - скасувати.
У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
СуддяМ. М. Бебешко