Справа № 307/2760/18
13 квітня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Бисага Т.Ю.
суддів: Фазикош Г.В., Джуги С.Д.,
за участі секретаря: Волощук В.І.,
за участі сторін - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тячівського районного суду від 24 жовтня 2019 року, головуючий суддя Гримут В.І., у справі за позовом ОСОБА_3 до Усть-Чорнянської селищної ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,
У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом.
12.11.2018 р. ОСОБА_3 надала суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила скасувати рішення Усть-Чорнянської селищної ради № 221 від 29.08.2017 р., яким було надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , площею 0.01 га., для будівництва індивідуального гаражу, у АДРЕСА_2 , скасувати рішення Усть-Чорнянської селищної ради № 389 від 01.10.2018 р., яким було затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу ОСОБА_1 , і надано йому у власність вказану земельну ділянку, а також скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2124456500:01:002:0096, площею 0.0038 га., у АДРЕСА_2 .
Рішенням Тячівського районного суду від 24 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема зазначає, що придбавши у 2008 році у гр. ОСОБА_4 будівлю гаража набула і право власності на земельну ділянку на якій він розміщений, а тому вважає, що має переважне право на отримання безоплатно вказаної земельної ділянки у власність.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 16.05.2008 року ОСОБА_4 надала розписку про те, що продала ОСОБА_3 гараж за 1000 гривень.
Рішенням Усть-Чорнянської селищної ради від 29.08.2008 року ОСОБА_4 було надано дозвіл на збір матеріалів щодо передачі у власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 .
Рішеннями цієї ж ради № 221 від 22.08.2017 р. та № 389 від 01.10.2018 р. надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність та затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0.0038 га., по АДРЕСА_2 .
На підставі останнього рішення за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0.0038 га., по АДРЕСА_2 кадастровим номером 2124456500:01:002:0096.
Судом вірно встановлено, що у редакції станом на 16 травня 2008 року (час написання розписки про купівлю-продаж гаражу) стаття 126 ЗК України мала наступний зміст: «Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.»
На час розгляду справи стаття 126 має дещо іншу редакцію, згідно якої право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Також слід зазначити, що з моменту купівлі-продажу гаража ОСОБА_3 не набула права власності на дану земельну ділянку, із заявами до селищної ради про зобов'язання прийняти рішення щодо належності їй земельної ділянки, вона не зверталась.
Також не зверталась і до суду щодо оскарження бездіяльності органу місцевого самоврядування, хоча знала, що рішенням Усть-Чорнянської селищної ради було прийнято на збір матеріалів по цій земельній ділянці саме ОСОБА_4 .
У свою чергу, ОСОБА_4 своє право розпоряджатись земельною ділянкою, яку отримано на законних підставах згідно рішення №221 від 29.08.2008 року, в Усть-Чорнянській селищній раді письмово відмовилась від її реєстрації на своє ім'я та уступила її на користь ОСОБА_1 .
На підставі цього рішення Усть-Чорнянської селищної ради №221 від 22.08.2017 р. та № 389 від 01.10.2018 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту відведення даної земельної ділянки та затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0038 га по АДРЕСА_2 .
З наведеного вбачається, що права ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку порушені не були.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 374,375,381-384ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Тячівського районного суду від 24 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 19 квітня 2021 року.
Головуючий
Судді