Ухвала
Іменем України
19 квітня 2021 року
м. Київ
провадження № 51-1845ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від
05 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених службових осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає
у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінального правопорушення повернуто особі, яка її подала.
При цьому як вбачається з долучених до касаційної скарги матеріалів та інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, вищевказана ухвала слідчого судді від 05 листопада 2020 року в апеляційному порядку не оскаржувалася.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої службової особи Національного антикорупційного бюро України, яка полягає
у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2021 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність щодо невнесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань - без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перевірку вказаних ухвал
в касаційному порядкута просить їх скасувати.
Перевіривши доводи касаційної скарги та надані копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 слід відмовити, виходячи з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ст. 310 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку. Тобто, касаційне оскарження ухвал слідчого судді законом не передбачено.
Крім того, згідно положень ст. 424 КПК рішення слідчого судді не можуть бути предметом перевірки судом касаційної інстанції, а тому суд касаційної інстанції
не наділений правом реалізувати свої повноваження, передбачені ст. 436 цього Кодексу щодо таких судових рішень.
У зв'язку з цим оскарження ОСОБА_4 в касаційному порядку ухвал слідчих суддів Солом'янського районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року та Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2021 року не ґрунтується на законі.
Що стосується оскарження ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2021 року, то колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Як убачається зі змісту скарги та доданої копії судового рішення, ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2021 року, якою залишено без змін ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2021 року, не підлягає оскарженню у касаційному порядку.
Інші доводи ОСОБА_4 , що стосуються оцінки фактичних обставин та
дослідження доказів, Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК, а вимоги, викладені
у прохальній частині касаційної скарги, зокрема, щодо проведення експертизи, залучення до справи італійської компанії, повідомлення щодо вартості продажу квартир тощо, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст. 436 КПК.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне, на підставі
п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, відмовити у відкритті касаційного провадження.
Щодо вимоги скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження
і проведення касаційного розгляду в режимі відеоконференції, то зважаючи на те, що Суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, вирішення цих питань є передчасним.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
