Ухвала
16 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 472/1077/19
провадження № 51-3722км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши заяву судді ОСОБА_1 про самовідвід у провадженні № 51-3722км20
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 18 березня 2021 року щодо ОСОБА_5 (справа № 472/1077/19),
встановив:
За вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2020 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2, 3 ст. 185 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 185 КК - на строк 1 рік, за ч. 2
ст. 185 КК - на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки, а на підставі
ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки
3 місяці.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та за попереднім вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2019 року, визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 18 червня 2020 року вирок місцевого суду змінив, на підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і поклав на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 постановою
від 19 листопада 2020 року скасував указану ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 18 червня 2020 року щодо ОСОБА_5 на підставах, передбачених пунктами 2 та 3 ч. 1 ст. 438 КПК, і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У цій постанові колегія суддів висловила позицію про те, що викладені апеляційним судом обставини у своїй сукупності не давали підстав для висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, а тому рішення апеляційного суду про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК є необґрунтованим і закон про кримінальну відповідальність застосовано неправильно, що призвело до м'якості призначеного покарання.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 18 березня 2021 року змінив вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2020 року щодо ОСОБА_5 у порядку ч. 2 ст. 404 КПК в частині призначеного покарання.
Постановив вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 1 ст. 185 КК до покарання
у виді обмеження волі на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань
ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк
3 роки 3 місяці. На підставі ч. 4 ст. 70 КК вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2020 року та попередній вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада
2019 року постановлено виконувати самостійно. У строк покарання ОСОБА_5 зараховано строк попереднього ув'язнення з 1 липня по 16 вересня 2019 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. В іншій частині вирок суду першої інстанції відносно
ОСОБА_5 залишено без змін.
Не погоджуючись рішеннями місцевого й апеляційного судів, захисник
ОСОБА_4 подав касаційну скаргу.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 14 квітня 2021 року провадження № 51-3722км20 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду
від 18 березня 2021 року щодо ОСОБА_5 було передано колегії суддів у складі:
ОСОБА_1 (головуючої), ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перевірку в касаційному порядку вироку Веселинівського районного суду Миколаївської області
від 11 лютого 2020 року та ухвали Миколаївського апеляційного суду
від 18 березня 2021 року щодо ОСОБА_5 з тих же підстав з яких у цій справі було скасовано рішення апеляційного суду від 18 червня 2020 року, водночас просить постановити протилежне - звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК.
У вищевказаній постанові від 19 листопада 2020 року суддя ОСОБА_1 у складі колегії Касаційного кримінального суду вже висловила свою позицію з наведеного питання.
На підставі викладеного, з метою недопущення будь-яких сумнівів у сторін кримінального провадження в неупередженості судді та безсторонності суду, суддею ОСОБА_1 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК заявлено самовідвід.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших підстав, які викликають сумнів у його неупередженості.
Враховуючи, що наведені в заяві судді ОСОБА_1 обставини можуть викликати сумнів щодо її неупередженості в учасників кримінального провадження чи в інших осіб, які не беруть у ньому участі, або породити у сторони захисту думку про визначеність наперед невигідного для них результату розгляду справи, ця заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 75, статтями 80-82 КПК, Верховний Суд,
постановив:
Заяву судді ОСОБА_1 про самовідвід задовольнити.
Провадження № 51-3722км20 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4
на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 18 березня 2021 року щодо ОСОБА_5 (справа № 472/1077/19) направити на повторний автоматизований розподіл для виконання вимог ч. 3 ст. 82 КПК.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3