19 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/525/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.10.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі
за позовом Прокурора - керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради
до Фізичної особи - підприємця Ярового Вадима Федоровича
про стягнення 152 353 грн. 23 коп., розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно,
01.04.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.10.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі № 923/525/20, подана 03.03.2021 через Південно-західний апеляційний господарський суд разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У касаційній скарзі скаржник, зокрема зазначає, що оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 22.01.2019 у справі № 927/877/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі № 910/8819/18, від 01.10.2020 у справі № 910/10465/19.
Разом з тим, скаржнику слід обґрунтувати підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права та зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Згідно з частиною 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у цій справі) ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як убачається з матеріалів справи, позов у цій справі поданий у 2020 році, предметом позову є:
- стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором № 1936 від 04.09.2017 у розмірі 152 353,23 грн;
- розірвання договору № 1936 від 04.09.2017 оренди комунального майна;
- зобов'язання відповідача повернути позивачу за актом приймання-передачі приміщення загальною площею 1288,4 кв. м, розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Залізнична 8, літ. «Д», «Щ».
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становив 2 102,00 грн.
Отже, ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви складала 6 489, 30 грн (152 353,23 x 1,5 %) +( 2 102,00 грн х 2).
З урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 12 978,60 грн ( 6 489, 30 грн х 200%).
Проте, в порушення зазначених вимог, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід сплатити судовий збір у сумі12 978,60 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; "Судовий збір (Верховний Суд, 055)" та надати належні докази сплати судового збору касаційному суду.
Ураховуючи викладене касаційна скарга, подана без додержання відповідних вимог чинного процесуального законодавства, підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Крім цього статтею 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.
Оскаржувана постанова Південно-західного апеляційного господарського суду ухвалена 02.02.2021, повний текст складено та підписано 08.02.2021, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на постанову було 01.03.2021, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.
Із касаційною скаргою скаржник звернувся 03.03.2021, про що свідчить дата на поштовому конверті, в якому касаційна скарга надійшла на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, тобто після перебігу строку встановленого для подання касаційної скарги, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник долучив копію оскаржуваної постанови з вхідним реєстраційним штампом про отримання саме 16.02.2021 оскаржуваної постанови.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Враховуючи, що доводи, які зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження про те, що заявник отримав саме 16.02.2021 копію оскаржуваної постанови не підтверджені належними доказами, а саме, конвертом з штриховим кодовим ідентифікатором та з відбитком календарного штемпелю, тому є неповажними.
Долучену до матеріалів касаційної скарги копію оскаржуваної постанови з вхідним реєстраційним штампом про отримання саме 16.02.2021 оскаржуваної постанови, Суд до уваги не приймає, оскільки наданий доказ - є неналежним, з огляду на те, що дана відмітка проставляється власноруч Скаржником, який є зацікавленою особою, а не незалежним органом.
Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, заявнику касаційної скарги необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме, надати докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції або наведення інших підстав для поновлення строку.
Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 05.05.2021, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів з дня вручення її скаржникові.
2. У разі невиконання вимог Суду, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю .Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай