15 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/3498/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя - Рудь І.А.)
від 24.11.2020
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Березкіна О.В.; судді: Антонік С.Г., Дармін М.О.)
від 17.02.2021
у справі № 904/3498/20
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"
про стягнення 42 969 514,24 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явилися
відповідача - Лисенко Є.В.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі - АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль") про стягнення заборгованості з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог в сумі 42 969 514,24 грн, з яких: 34 153 090,24 грн основний борг, 2 743 039,67 грн пеня, 2 176 033,42 грн 3% річних, 3 897 350,91 грн інфляційні втрати відповідно до умов договору постачання природного газу від 04.10.2017 № 3295/1718-ТЕ-3 в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 № 1.
1.2. В обґрунтування позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" послався на неналежне виконання АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" умов договору постачання природного газу в частині здійснення своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ у березні 2018.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2020 у справі №904/3498/20 позов АТ "НАК "Нафтогаз України" до АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" про стягнення заборгованості в сумі 42 969 514,24 грн за договором постачання природного газу від 04.10.2017 № 3295/1718-ТЕ-3 в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 № 1 задоволено частково. Суд стягнув з АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 34 153 090,24 грн основного боргу, 1 371 519,84 грн пені, 2 176 033,42 грн 3% річних, 3 897 350,91 грн інфляційних втрат. У частині позову АТ "НАК "Нафтогаз України" до АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" про стягнення пені у розмірі 1 371 519,83 грн відмовлено.
2.2. Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач свої зобов'язання з оплати природного газу, поставленого у березні 2018 року, своєчасно не виконав. Також суд визнав правомірним та арифметично вірним заявлені до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пеню.
При цьому, враховуючи клопотання АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" про зменшення розміру пені на 50%, місцевий господарський суд визнав за можливе задовольнити його та стягнути пеню в розмірі 1 371 519,84 грн.
Зменшуючи розмір пені на 50%, суд першої інстанції врахував статус відповідача, який має стратегічне значення для міста Кам'янське; сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору; позивач не подав суду будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2020 у справі №904/3498/20 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, також зазначив, що правовідносини регулюються договорами поставки теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб населення, установ і організацій, що фінансуються із державного та місцевих бюджетів, та інших суб'єктів господарювання. В порушення умов вказаних договорів КП КМР "Тепломережі" не виконує своєчасно свої зобов'язання та не розраховується за надану теплову енергію з постачальником, через що заборгувало АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" більше мільярда гривень, які мають йти на погашення боргів з АТ "НАК "Нафтогаз України". Борг КП КМР "Тепломережі" перед АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" було визнано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018 у справі 904/1334/18 в загальній сумі 1 597 510 139,34 грн. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2020 у справі № 904/1334/18 КП КМР "Тепломережі" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2020 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у справі №904/3498/20, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1 371 519,83 грн скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
3.2. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 та від 12.06.2018 у справі №922/1010/16.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Підставою касаційного оскарження АТ "НАК "Нафтогаз Україна" визначено пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 та від 12.06.2018 у справі №922/1010/16.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження визначено, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб'єкт, об'єкт та зміст (взаємні права та обов'язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.
При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови від 19.06.2018 у справі №922/2383/16).
4.3. Стосовно посилань АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови у справі не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 та від 12.06.2018 у справі №922/1010/16 щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення суми пені є правом суду, яке він може реалізувати у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів.
Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, у даній справі, з урахуванням наведених положень законодавства, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені, зазначивши в оскаржуваному судовому рішенні мотиви та обґрунтування такого зменшення. Так, зменшуючи розмір пені на 50%, місцевий господарський суд установив, що АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" є підприємством, яке отримувало природний газ від позивача для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, бюджетним установам та госпрозрахунковим підприємствам; позивачем у справі до стягнення заявлено збитки від інфляції та 3% річних, які також компенсують невчасне погашення заборгованості за договором; відповідно до довідки про фінансовий стан АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" є збитковим. При цьому також встановлено, що борг КП КМР "Тепломережі", якого визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, перед АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" було визнано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018 у справі 904/1334/18 в загальній сумі 1 597 510 139,34 грн. Зменшення розміру пені є правом суду і було ним реалізовано у справі №904/3498/20 за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Водночас у справі №908/1453/14, на яку АТ "НАК "Нафтогаз України" посилається у касаційній скарзі, Верховний Суд, залишаючи без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2017, зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для зменшення пені з огляду на майновий стан сторін, наявність заборгованості позивача із заробітної плати та податковий борг, тобто у справі №908/1453/14, на відміну від справи №904/3498/20, було відмовлено у зменшенні пені за встановлення судами відсутності обставин для такого зменшення. Правовий висновок у справі №908/1453/14 не доводить неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права, а свідчить лише про наявність у справі №904/3498/20 і у справі №908/1453/14 різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення. Тобто у кожній із зазначених справ суди оцінювали та досліджували різні докази, які сторони подавали в обґрунтування заяви про зменшення розміру штрафних санкцій, з посиланням на положення статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, та на підставі встановлених судами обставин суди приймали відповідні судові рішення, що, в свою чергу, унеможливлює висновок про подібність правовідносин у справі №904/3498/20 та у справі №908/1453/14.
Разом з тим у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, на яку також посилається АТ "НАК "Нафтогаз України" в касаційній скарзі, Верховний Суд не вирішував питання щодо зменшення пені за клопотанням сторони. Верховний Суд у справі № 922/1010/16 акцентував увагу на тому, що споживач за договором постачання природного газу не обмежується при здійсненні розрахунків з постачальником лише застосуванням рахунків зі спеціальним режимом використання та не обмежений у способах виконання своїх зобов'язань за договором, та погодився з позицією суду апеляційної інстанції про те, що позивач має право на стягнення пені, нарахованої на заборгованість відповідача, що виникла поза межами спільних протокольних рішень, та в межах 6-місячного строку нарахування пені, передбаченого статтею 232 Господарського кодексу України.
4.4. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. З огляду на викладене, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у справі №904/3498/20.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у справі №904/3498/20 закрити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
О. Мамалуй