Іменем України
19 квітня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/167/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури,
вул. 1-го Травня, 50 А, м. Прилуки, 17500
в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті,
пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Більченко Віталія Миколайовича,
АДРЕСА_1
про стягнення 2821,99 грн
Учасники справи не викликались.
Заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця Більченко Віталія Миколайовича на користь держави плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 2821,99 грн, що еквівалентно сумі 105,6 євро.
В обґрунтування позовних вимог заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури посилається на те, що за результатами проведеного посадовими особами Укртрансбезпеки у Черкаській області габаритно-вагового контролю 24.09.2019 складено акт № 035506 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідка № 044749 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 24.09.2019 відповідно до яких зафіксовано фактичну повну масу транспортного засобу автомобіля марки DAF, модель XF95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп (напівпричіп) - марки KEMPF, модель SKM 34-3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ФОП Більченко В.М., - 40,15 т: фактичне осьове навантаження становить - 7,4 т., 12,10 т., 20,65 т.; при допустимій -11 т, 11т, 22т. До вказаного акту проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 24.09.2019 № 877, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 105,60 євро. Відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 24.09.2019, курс гривні до євро складав 26,7234 грн. Таким чином, нарахована плата у розмірі 105,6 євро еквівалентно 2821,99 грн за курсом НБУ, яка відповідачем не сплачена.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.02.2021 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/167/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Також вказаною ухвалою запропоновано відповідачу на підставі ст. 165 Господарського процесуального кодексу України надати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своєї позиції не пізніше 15 календарних днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надіславши одночасно копію відзиву з доказами позивачу та прокурору, а докази направлення надати суду.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі № 927/167/21 отримано Чернігівською обласною прокуратурою 17.02.2021, що підтверджується відміткою на її примірнику, що міститься у справі.
Копії ухвал про відкриття провадження у справі від 17.02.2021 надіслано сторонам лише 12.03.2021 в зв'язку з відсутністю знаків поштової оплати (довідка за підписом керівника апарату суду від 17.02.2021), які отримані позивачем 16.03.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 1400051413794, а відповідачем 15.03.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 1400051405015, що містяться в матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву.
Відзиву на позов, заяв і клопотань від відповідача не надходило.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Частиною 3 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 8, 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Поважних причин пропущення встановленого для подання відзиву строку відповідачем не наведено.
Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи та нормативно - правове обгрунтування.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення на перевірку № 009638 від 23.09.2019 та графіка роботи пересувних пунктів габаритно-вагового контролю в Черкаській області на вересень 2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області 24.09.2019 на автодорозі Київ-Одеса 210км+450м проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки DAF, модель XF95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп (напівпричіп) - марки KEMPF, модель SKM 34-3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на які відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстровано за Більченко В.М. , яким здійснювалось перевезення вантажу по маршруту м. Прилуки, Чернігівська область - с. Малодолинське під керуванням водія ОСОБА_2 на підставі товарно-транспортної накладної № 134150 від 23.09.2019 (а.с.24- 25, 29-31).
Габаритно-ваговий контроль автомобіля DAF, модель XF95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп (напівпричіп) - марки KEMPF, модель SKM 34-3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ФОП Більченко В.М., здійснювався вагами пересувними автомобільними типу «CENTRAL WEIGHING» відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/2000, виданого ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» чинного до 18.06.2020 та Сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки, виданого 21.11.2007 (а.с. 32-33).
За даним фактом посадовими особами складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 035506 від 24.09.2019, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 163923 від 24.09.2019, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 044749 від 24.09.2019, чек зважування від 24.09.2019 (а.с.19-22).
Під час проведеного документального габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області на автомобільній дорозі Київ - Одеса 210 км + 450 м встановлено факт перевезення автомобілем (тягачем) марки DAF, модель XF95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп (напівпричіп) - марки KEMPF, модель SKM 34-3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вантажу із перевищенням вагових обмежень, визначених Правилами дорожнього руху України, без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів.
За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю, яке здійснювалось посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Черкаській області зафіксовано фактична повна маса транспортного засобу - 40,15 т при допустимій 40 т; фактичне осьове навантаження становить - 7,4т, 12,10т, 20,65т. при допустимій - 11т, 11т, 22т.
На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Черкаській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 877 від 24.09.2019 і нараховано плату за проїзд у розмірі 105,60 євро, що за перерахунком згідно офіційного курсу валют євро до гривні Національного банку України станом на 24.09.2019 еквівалентно 2821,99 грн (на день проведення розрахунку, а саме на 24.09.2019 року курс гривні до євро становив 26,7234 грн, а.с. 61). Розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункту 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (а.с. 23).
На підставі вищевказаних документів Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області звернулось з листом № 59137/39/24-19 від 10.10.2019 до відповідача, в якому просило сплатити плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування у розмірі 105,60 євро. Разом з вищевказаним листом відповідачу було направлено: копію акту № 035506 від 24.09.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, розрахунок № 877 від 24.09.2019 плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, довідка № 044749 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Даний лист направлений рекомендованим листом, однак повернувся відправнику з поштовою довідкою з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 27-28).
Прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача вказує, що така необхідність зумовлена невжиттям Державною службою України з безпеки на транспорті жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України, які полягають у стягненні плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, що свідчить про неналежне здійснення таким органом владних повноважень. При цьому, Держслужба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, і яка реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Посилається на п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, вказує, що Укртрансбезпека здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільним дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Як встановлено ч.1,3 та 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ч.3-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Однією із підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду України у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (зі змінами і доповненнями) (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з підпунктом 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до підпунктів 2, 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням ліцензійних умов під час провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним, залізничним транспортом; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (абз. 1 п. 8 Положення).
Таким чином, Укртрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб'єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, у тому числі, Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області.
Відповідно до п. 3.37 Положення про Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області затвердженого наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 29.12.2018 № 973 Управління відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під чйс здійснення габаритно-вагового контролю(а.с. 35-41).
Згідно п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020, «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті», КМУ погодився з пропозицією Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.
Згідно з Додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020, яким затверджено Перелік територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті», які реорганізуються, Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області реорганізовано у Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Згідно п.6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011, у разі злиття органів виконавчої влади права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття.
Відповідно до Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженого Головою Державної служби України з безпеки на транспорті 15.10.2020, яке визначає організаційно-правовий статус, основні завдання, функції, повноваження та організаційні засади діяльності територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті, зокрема Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (колишнє - Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області), територіальний орган є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки і забезпечує виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а такий, що утворений як міжрегіональний територіальний орган, - на території декількох адміністративно-теритиоріальних одиниць, на які поширюються його повноваження (а.с. 42-54).
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах і наділена правом звернення до суду за даним позовом.
Як зазначено у позовній заяві, підставою представництва у даному випадку став лист Центрального міжрегіонального управління Укртансбезпеки № 95980/26/24-20 від 08.12.2020, що надійшов до Чернігівської обласної прокуратури в якому зазначено, що стягнення вищевказаної плати з відповідача в судовому порядку не проводилося у зв'язку з відсутністю повноважень та викладено прохання вжити заходи прокурорського реагування та розглянути можливість представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в судовому порядку (а.с.17-18).
З метою належного і достатнього обґрунтування порушення інтересів держави та необхідності їх захисту, Прилуцькою місцевою прокуратурою скеровано лист від 13.01.2021 № 71-162ВИХ-21 до Державної служби України з безпеки на транспорті, яка у своїй відповіді від 26.01.2021 № 481-21 стверджує про відсутність у неї повноважень на звернення до суду в якості позивача, при цьому не заперечуючи можливість заявлення прокурором в її інтересах позову (а.с.55-60).
Крім того, прокурор стверджує, що порушення інтересів держави полягає в тому, що несплата відповідачем коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 2821,99 грн, призводить до ненадходження коштів до Державного бюджету України, а державний орган (Укртрансбезпека) уповноважений на захист інтересів держави самоусувається від виконання покладених на нього обов'язків, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень, суттєво порушує економічні інтереси держави.
З урахуванням вищевикладеного, підставою для звернення з позовом Прилуцькою місцевою прокуратурою є нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету та несплата відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 2821,99 грн.
Листом від 11.02.2021 № 71-786вих-21 Прилуцька місцева прокуратура повідомила Державну службу України з безпеки на транспорті про те, що прокуратурою підготовлено позовну заяву до Господарського суду Чернігівської області про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом (а.с. 63).
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні із цим позовом.
29.03.2021 до суду за підписом в.о. керівника Прилуцької окружної прокуратури надійшло клопотання про зміну найменування від 22.03.2021 № 54-258-21 в якому просить суд змінити найменування органу прокуратури, який звернувся з позовом до суду у справі № 927/167/21 - «Прилуцька місцева прокуратура» на «Прилуцька окружна прокуратура».
Вказане клопотання обгрунтовано тим, що наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 2ш у зв'язку з утворенням з 15.03.2021 окружних прокуратур і припиненням діяльності шляхом реорганізації місцевих прокуратур в структуру та штатний розпис Чернігівської обласної прокуратури включено Прилуцьку окружну прокуратуру при цьому виключено Прилуцьку місцеву прокуратуру.
В якості доказів, що підтверджують вказані обставини заявником додані до клопотання: наказ Офісу Генерального прокурора № 40 від 17.02.2021 "Про день початку роботи окружних прокуратур", наказ Офісу Генерального прокурора № 39 від 17.02.2021 "Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур", наказ Офісу Генерального прокурора №2ш від 17.02.2021, яким внесено зміни до структур і штатних розписів обласних прокуратур.
Судом встановлено, що вказаними доказами підтверджується зміна найменування органу прокуратури, який звернувся з позовом до суду по справі № 927/167/21 з «Прилуцька місцева прокуратура» на «Прилуцька окружна прокуратура», тому клопотання в.о. керівника Прилуцької окружної прокуратури від 22.03.2021 № 54-258-21 підлягає задоволенню.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Статтею 33 Закону України № 2862-IV "Про автомобільні дороги" (далі - Закон № 2862-IV) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений "Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" (далі - Порядок № 879).
Цей Порядок № 879 визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (п. 2 Порядку № 879).
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.
Відповідно до положень п. 18, 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18 січня 2001 року, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктом 22.1 Правил дорожнього руху визначено, що маса вантажу, який перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Пунктами 30, 31-1 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки (п.31-1 Порядку № 879).
У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568), перевізником є фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Як свідчать матеріали справи, перевезення вантажу здійснювалося транспортним засобом автомобілем (тягачем) марки DAF, модель XF95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп (напівпричіп) - марки KEMPF, модель SKM 34-3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить Більченко В.М . Останній зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з видом діяльності вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с. 62).
Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області складені всі передбачені Порядком № 879 документи, зокрема: акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 035506 від 24.09.2019, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 163923 від 24.09.2019, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 044749 від 24.09.2019 та розрахунок № 877 від 24.09.2019 плати за проїзд великовагових та(або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.
Судом встановлено, що розмір плати за проїзд в розмірі 105,60 євро визначено позивачем у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням його вимог.
За таких обставин, оскільки судом встановлено порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням нормативно допустимого навантаження, доведено належними, допустимими та достатніми доказами, суд доходить висновку про правомірне нарахування відповідачу плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 105,60 євро.
Доказів плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 2821,99 грн., що еквівалентно сумі 105,60 євро відповідачем суду не подано.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 та 3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених прокурором обставин суду не надав як і не підтвердив сплату плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 2821,99 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені допустимими доказами, тому доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст.73-80, 86, 129, 165, 232-233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Змінити найменування прокурора у справі №927/167/21 з Прилуцької місцевої прокуратури на Прилуцьку окружну прокуратуру.
Позов задовольнити повністю і стягнути з Фізичної особи-підприємця Більченко Віталія Миколайовича, АДРЕСА_1 , номер запису в ЄДРПОУ НОМЕР_3 , на користь Державного бюджету України (рахунок № UA368999980313121216000023759, отримувач ГУК у Черк. Обл./тг м. Черкаси /22160100, ЄДРПОУ 37930566) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 2821,99 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Більченко Віталія Миколайовича, АДРЕСА_1 , номер запису в ЄДРПОУ НОМЕР_3 , на користь Чернігівської обласної прокуратури, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) 2270,00 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 19.04.2021.
Суддя Ю.В.Федоренко