13 квітня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/1485/21
Суддя господарського суду Чернівецької області Гончарук О. В., розглянувши матеріали за позовною заявою Малого приватного підприємства "Геліос"
до фізичної особи-підприємця Лунгу Марії Михайлівни
про усунення перешкод у користуванні приміщенням та стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ: Мале приватне підприємство "Геліос" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Лунгу Марії Михайлівни у якому просить:
· усунути перешкоди у користуванні приміщенням шляхом виселення орендаря фізичної особи-підприємця Лунгу Марії Михайлівни з нежитлового приміщення за адресою: вул. Київська, 1, м. Чернівці;
· стягнути з Лунгу Марії Михайлівни заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 78000 грн та заборгованість з оплати експлуатаційних витрат з березня 2020 року по травень 2021 року.
Щодо позовної вимоги про усунення перешкод у користування майном слід зазначити наступне.
Частиною першою статті 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні положень наведеної норми, право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися своїм майном, тобто може звернутися до суду із негаторним позовом.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень стосовно користування або розпорядження, а відповідачем ? лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Відповідні дії особи повинні мати характер триваючого правопорушення, наявного у момент подання позову.
На підставі статті 391 ЦК України, тобто шляхом усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, право власності може бути захищено лише у разі доведення факту його порушення.
Отже, позов про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов) ? це позов спрямований на захист права власності від порушень не пов'язаних із позбавленням володіння. При цьому, одна з умов застосування негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів. (Правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/1029/18 від 18 грудня 2019 року).
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Як передбачено частиною 1 статті 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За загальним правилом, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 905/2043/18 вказано, що під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову ? це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Разом з тим, окрім вимоги про усунення перешкод у користуванні майном (негаторного позову), позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення, яка відноситься до зобов'язально-правових способів захисту порушених прав.
Отже, позивачем в одній позовній заяві об'єднано позовні вимоги, не пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів позивача.
Слід звернути увагу на те, що прийняте за результатами вирішення спору рішення суду, є найважливішим актом правосуддя, яке покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Рішення суду повинно бути обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Водночас, судом з'ясовано, що позовні вимоги, всупереч вимог частини 1 статті 173 ГПК України, не пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів та не можуть вважатися основною та похідною вимогами, де задоволення однієї вимоги залежить від задоволенні іншої позовної вимоги. Розгляд в межах однієї справи спору про порушення права власності та спору про стягнення заборгованості не сприятиме процесуальній економії, навантажить рішення у справі необхідністю встановлення наявності або відсутності обставин справи, що регулюються різними інститутами цивільного права, а також дослідження відповідних доказів у підтвердження вимог та заперечень сторін.
За таких обставин, позовну заяву необхідно повернути заявнику.
Згідно з частиною 8 статті 174 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Так, у випадку остаточного визначення позивачем з ефективним, на його думку, способом захисту порушених прав, зазначені у цій позовній заяві позовні вимоги можуть формуватися в окремих позовних заявах. Можливість ухвалення різних рішень у таких справах, де предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном та стягнення заборгованості - відсутня.
Крім того, заявнику, слід звернути увагу на те, що у відповідності до частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява, серед іншого, повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а пунктом другим частини першої статті 164 ГПК передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак позивачем до позовної заяви не додано доказів продовження та подальшого припинення дії договору від 06 березня 2017 року, доказів у підтвердження існування факту відмови з боку ОСОБА_1 добровільно звільнити спірне приміщення після припинення дії договору оренди від 06.03.2017 та правової мотивації щодо можливості застосування висновків, зазначених в ухвалі Господарського суду Чернівецької області від 08.04.20201 у справі за №926/3949/20.
До позовної заяви також не надано належних доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі (подано копію квитанції від 27.10.2020 на суму 4204 грн, у той час як сума судового збору за розгляд двох заявлених вимог повинна становити 4540 грн (2270+2270).
Одночасно суд звертає увагу заявника, що з тексту позовної заяви убачається існування можливої неузгодженості його позиції щодо визначення відповідача у справі, оскільки у найменуванні відповідача зазначено статус фізичної особи ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, а у прохальній частині позову, яка становить предмет другої позовної вимоги - про стягнення заборгованості з фізичної особи ОСОБА_1 без зазначення в останньої статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позовну заяву і додані до неї документи повернути Малому приватному підприємству "Геліос" (58003, Чернівці, вул. Салтикова-Щедріна, 16, код 21430199).
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 19.04.2021.
Суддя О.В. Гончарук