ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
08 квітня 2021 року Справа № 923/1094/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., за участю секретаря судового засідання Мальцевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача: Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон
про стягнення заборгованості в сумі 100677321,95 грн. за договором про постачання природного газу
за участю представників сторін:
від позивача: Піун С.П., адвокат, довіреність № 14-194 від 17.05.2019р., свідоцтво № 609 від 10.02.2012р.
від відповідача: Єрашов І.Є., юрисконсульт (посвідчення від 14.07.2017р.), довіреність № 01-4/31 від 28.12.2020р., наказ № 483-к від 05.10.2019р., посадова інструкція від 11.11.2016р.
Позивач Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про стягнення заборгованості в сумі 100677321,95 грн. за договором про постачання природного газу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору постачання природного газу №1637/18-ТЕ-33 від 24.10.2018р. в частині оплати за поставлений газ.
Ухвалою від 25.11.2020р. відкрито провадження у справі; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 22.12.2020р.
14.12.2020р. надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 22.12.2020р. підготовче засідання відкладено на 21.01.2021р.
28.12.2020р. позивачем подано відповідь на відзив.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сулімовської М.Б. судове засідання, призначене на 21.01.2021р., не відбулося.
Ухвалою від 04.02.2021р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 18.02.2021р.
Ухвалою від 18.02.2021р. закрито підготовче провадження у справі №923/1094/20, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 09.03.2021р.
Ухвалою від 09.03.2021р. розгляд справи відкладено на 30.03.2021р.
В судовому засіданні 30.03.2021р. оголошено перерву до 08.04.2021р.
В судове засідання з'явились представники сторін.
Представник позивача позовні вимоги підтримав просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги визнає частково, з урахуванням позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
За приписами ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 08.04.2021р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Позивач Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про стягнення заборгованості в сумі 100677321,95 грн. за договором про постачання природного газу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору постачання природного газу №1637/18-ТЕ-33 від 24.10.2018р. в частині оплати за поставлений газ.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивач просить стягнути з останнього 83843439,63 грн. основного боргу, 9482172,54 грн. пені, 4150360,66 грн. 3% річних та 3201349,12 грн. інфляційних втрат.
Відповідач Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" позовні вимоги визнає частково, не заперечує проти стягнення 83843439,63 грн. основного боргу, 4150360,66 грн. 3% річних.
Зауважує, що позивачем невірно здійснено розрахунок збитків від інфляції, а тому просить задовольнити позовні вимоги в цій частині в сумі 2997671,08 грн.
Також, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем, незадовільним станом розрахунків за теплоенергію та збитковістю підприємства відповідач просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 4741086,27 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши пояснення учасників провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 24.10.2018р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (Споживач) укладено Договір №1637/18-ТЕ-33 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.
Згідно п.1.2, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до абз.2 п.2.4. підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п.3.7 цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному періоді постачання газу.
За умовами п.3.7. приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Згідно п.3.10. споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за період постачання означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному періоді.
В п.6.1. сторони дійшли згоди про те, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
За умовами пп.6 п.7.2. споживач (відповідач) зобов'язався своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
В п.12.1. сторони визначили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018р. до 26.10.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписано представниками обох сторін без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками товариства.
27.10.2018р. між сторонами укладено Додаткову угоду №1/2 до договору, якою, крім іншого, збільшено період реалізації природного газу - з 01.10.2018р. по 31.10.2018р.
Додатковою угодою №2 від 02.11.2018р. до договору збільшено обсяг природного газу, що підлягає постачанню, змінено ціну газу, збільшено період постачання з 01.10.2018р. по 30.11.2018р.
Додатковою угодою №3 від 23.11.2018р. до договору, крім іншого, збільшено період постачання газу до 30.04.2019р.
Додатковими угодами №4 від 18.03.2019р. та №5 від 20.03.2019р. до договору сторонами вносились певні зміни, в тому числі що стосується обсягу газу, що підлягає постачанню.
Додатковою угодою №6 від 29.03.2019р. до договору у зв'язку з тим, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019р. №226 було перейменовано у Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в договір було внесено відповідні зміни щодо типу товариства постачальника.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, на виконання умов укладеного між сторонами договору споживачу було поставлено природний газ на загальну суму 211964536,96 грн., а саме: 30.11.2018р. на суму 27424940,27 грн., 31.12.2018р. на суму 51305217,58 грн., 31.01.2019р. на суму 54823160,12 грн., 28.02.2019р. на суму 43447337,62 грн., 31.03.2019р. на суму 34963881,37 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними представниками обох сторін (т.1 а.с.45-49).
В свою чергу, відповідач свої зобов'язання виконав частково, сплативши за отриманий газ 128121097,33 грн., що підтверджено відповідними банківськими виписками (т.1 а.с.88-250, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-250, т.4 а.с.1-47).
Внаслідок несвоєчасної та не у повному обсязі оплати поставленого газу сума простроченого основного боргу за договором складає 83843439,63 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Наведеними вище матеріалами справи підтверджено факт постачання відповідачу природного газу та його часткову оплату останнім.
Залишок основного боргу в сумі 83843439,63 грн. визнається АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" у повному обсязі, що також підтверджено довідкою відповідача від 14.12.2020р. (т.4 а.с.62).
За наведених обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, документально доведеними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 83843439,63 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати основної заборгованості, позивач просить стягнути з останнього 4150360,66 грн. три процента річних, 3201349,12 грн. інфляційних втрат та 9482172,54 грн. пені.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що останній здійснено арифметично правильно, що також не заперечується відповідачем.
За таких обставин, суд задовольняє вимоги в цій частині у повному обсязі в сумі 4150360,66 грн. 3% річних.
Що стосується суми збитків від інфляції, то у відзиві на позовну заяву відповідач зауважив про неправильність проведеного позивачем розрахунку в цій частині, та просив задовольнити вимоги частково, оскільки за розрахунком АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" належною до стягнення сумою збитків від інфляції є 2997671,08 грн.
Господарським судом, з урахуванням визначених позивачем періодів нарахування збитків від інфляції, здійснено власний розрахунок вимог в цій частині.
Так за розрахунком суду належною до стягнення сумою інфляційних збитків є 3179186,44 грн., а саме:
1) У період з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року індексація на суму 26391356,05 грн. [сукупний індекс інфляції] = 100,50% = 100,500% (за період лютий 2019) [Інфляційні нарахування] = 26391356,05 грн. (сума боргу) х 100,500% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 26391356,05 грн. (сума боргу) = 131956,78 грн.
2) У період з 01.03.2019 року по 31.03.2019 року індексація на суму 4219569,92 грн. [сукупний індекс інфляції] = 100,90% = 100,900% (за період березень 2019) [Інфляційні нарахування] = 4219569,92 грн. (сума боргу) х 100,900% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 4219569,92 грн. (сума боргу) = 37976,13 грн.
3) У період з 01.03.2019 року по 31.03.2019 року індексація на суму 54823160,12 грн. [сукупний індекс інфляції] = 100,90% = 100,900% (за період березень 2019) [Інфляційні нарахування] = 54823160,12 грн. (сума боргу) х 100,900% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 54823160,12 грн. (сума боргу) = 493408,44 грн.
4) У період з 01.04.2019 року по 30.04.2019 року індексація на суму 38183224,08 грн. [сукупний індекс інфляції] = 101,00% = 101,000% (за період квітень 2019) [Інфляційні нарахування] = 38183224,08 грн. (сума боргу) х 101,000% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 38183224,08 грн. (сума боргу) = 381832,24 грн.
5) У період з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року індексація на суму 28432570,86 грн. [сукупний індекс інфляції] = 100,70% = 100,700% (за період травень 2019) [Інфляційні нарахування] = 28432570,86 грн. (сума боргу) х 100,700% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 28432570,86 грн. (сума боргу) = 199028,00 грн.
6) У період з 01.06.2019 року по 30.06.2019 року індексація на суму 22426823,86 грн. [сукупний індекс інфляції] = 99,50% = 99,500% (за період червень 2019)
[Інфляційні нарахування] = 22426823,86 грн. (сума боргу) 99,500% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 22426823,86 грн. (сума боргу) = - 112134,12 грн.
7) У період з 01.07.2019 року по 31.07.2019 року індексація на суму 16173359,34 грн. [сукупний індекс інфляції] = 99,40% = 99,400% (за період липень 2019)
[Інфляційні нарахування] = 16173359,34 грн. (сума боргу) х 99,400% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 16173359,34 грн. (сума боргу) = - 97040,16 грн.
8) У період з 01.08.2019 року по 31.08.2019 року індексація на суму 11786591,96 грн. [сукупний індекс інфляції] = 99,70% = 99,700% (за період серпень 2019)
[Інфляційні нарахування] = 11786591,96 грн. (сума боргу) х 99,700% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 11786591,96 грн. (сума боргу) = - 35359,78 грн.
9) У період з 01.09.2019 року по 30.09.2019 року індексація на суму 8531727,42 грн. [сукупний індекс інфляції] = 100,70% = 100,700% (за період вересень 2019) [Інфляційні нарахування] = 8531727,42 грн. (сума боргу) х 100,700% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 8531727,42 грн. (сума боргу) = 59722,09 грн.
10) У період з 01.10.2019 року по 31.07.2020 року індексація на суму 5432220,64 грн. [сукупний індекс інфляції] = 100,70% х 100,10% х 99,80% х 100,20% х 99,70% х 100,80% х 100,80% х 100,30% х 100,20% х 99,40% = 102,008% (за період жовтень 2019 - липень 2020) [Інфляційні нарахування] = 5432220,64 грн. (сума боргу) х 102,008% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 5432220,64 грн. (сума боргу) = 109064,18 грн.
11) У період з 01.04.2019 року по 31.07.2020 року індексація на суму 43447337,62 грн. [сукупний індекс інфляції] = 101,00% х 100,70% х 99,50% х 99,40% х 99,70% х 100,70% х 100,70% х 100,10% х 99,80% х 100,20% х 99,70% х 100,80% х 100,80% х 100,30% х 100,20% х 99,40% = 103,019% (за період квітень 2019 - липень 2020) [Інфляційні нарахування] = 43447337,62 грн. (сума боргу) х 103,019% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 43447337,62 грн. (сума боргу) = 1311745,29 грн.
12) У період з 01.05.2019 року по 31.07.2020 року індексація на суму 34963881,37 грн. [сукупний індекс інфляції] = 100,70% х 99,50% х 99,40% х 99,70% х 100,70% х 100,70% х 100,10% х 99,80% х 100,20% х 99,70% х 100,80% х 100,80% х 100,30% х 100,20% х 99,40% = 101,999% (за період травень 2019 - липень 2020) [Інфляційні нарахування] = 34963881,37 грн. (сума боргу) х 101,999% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 34963881,37 грн. (сума боргу) = 698987,35 грн.
За наведених обставин, суд частково задовольняє вимоги в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 3179186,44 грн.. У задоволенні решти вимог в цій частині в сумі 22162,68 грн. слід відмовити.
Що стосується вимог в частині стягнення пені, суд зауважує наступне.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій, відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.2. Договору сторони передбачили відповідальність за порушення термінів оплати.
Так у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати поставленого газу нарахована пеня в розмірі 9482172,54 грн.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідачем АТ "Херсонська ТЕЦ" заявлено клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені до 4741086,27 грн., тобто на 50%.
Обґрунтовуючи означене клопотання відповідач зауважує, що АТ "Херсонська ТЕЦ" - акціонерне товариство, 99,8% акцій якого належить державі. Товариство здійснює виробництво електричної та теплової енергії. Природний газ використовується підприємством для виробництва теплової енергії, якою опалюється більша частина міста Херсона. Споживачами послуг з теплопостачання, що надає АТ "Херсонська ТЕЦ", є населення, медичні та освітні заклади, бюджетні установи, інші. Через низьку платіжну дисципліну споживачів АТ "Херсонська ТЕЦ" має значну дебіторську заборгованість.
При цьому, розмір дебіторської заборгованості має негативну динаміку. Фінансовим результатом господарської діяльності АТ "Херсонська ТЕЦ" за 2019 рік є збиток, станом за 9 місяців 2020 року також наявні збитки.
Так, станом на 18.11.2020р. дебіторська заборгованість за спожиту теплову енергію становить 136 809,9 тис. грн.
Юридичним відділом постійно ведеться діяльність, спрямована на зменшення дебіторської заборгованості. Станом на жовтень 2020 року на розгляд лише до Херсонського міського суду Херсонської області подано 487 позовних заяв про стягнення заборгованості із фізичних осіб. При здійсненні контролю за виконанням судових рішень товариство активно співпрацює з державною виконавчою службою та приватними виконавцями.
Специфіка виробничої діяльності АТ "Херсонська ТЕЦ" полягає у неможливості застосувати до боржників такий засіб впливу, як припинення постачання послуг. При цьому, товариство постійно вживає заходи щодо зниження розміру цієї заборгованості, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. Крім того, негативним чинником, що впливає на фінансовий стан товариства, є сезонність розрахунків за спожиті послуг з теплопостачання.
Наведене свідчить, що неналежне виконання АТ "Херсонська ТЕЦ" грошового зобов'язання за договором спричинене не його зловживанням своїми правами, а об'єктивними обставинами, що унеможливили вчасну оплату відповідної заборгованості. При цьому, товариство вживає залежних від нього заходів для належного і як найшвидшого виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу щодо оплати вартості отриманого газу.
При цьому, позивачем не надано суду доказів того, що внаслідок несвоєчасного виконання саме АТ "Херсонська ТЕЦ" своїх зобов'язань він зазнав збитків у розмірі, що відповідає значним фінансовим санкціям.
На підтвердження наведеного відповідачем подано до матеріалів справи довідку про стан заборгованості за теплову енергію на 18.11.2020р., баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2019р., звіт про фінансові результати АТ "Херсонська ТЕЦ" за 2019 рік, баланс станом на 30.09.2020р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2020р. (т.4 а.с.63-67).
Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача АТ "Херсонська ТЕЦ" про зменшення розміру пені позивач, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", у відповіді на відзив зауважив, що укладаючи Договір постачання природного газу відповідач взяв на себе зобов'язання у разі прострочення виконання умов договору нести відповідальність у вигляді пені у розмірі, визначеному цим Договором. А відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, договір, в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Щодо несвоєчасних розрахунків контрагентів відповідача позивач зазначив, що виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема, споживачів. Не міститься і в умовах договору умови, що виконання умов договору ставиться у залежність від третіх осіб.
На думку позивача, відповідач до матеріалів справи не надав жодних належних доказів, які б підтверджували неспроможність відповідача виконати взяті на себе зобов'язання.
Щодо збитків позивача, звертає увагу на те, що станом на січень 2017 року сумарна прострочена заборгованість підприємств ТКЕ, ТЕЦ та прямих промислових споживачів перед НАК "Нафтогаз України" складає близько 25,2 млрд. грн. Борг підприємств ТКЕ (в тому числі і відповідача) та ТЕЦ за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, становить близько 82% від загальної суми заборгованості
Станом на 27.02.2018р. сумарна прострочена заборгованість підприємств ТКЕ (в тому числі і відповідача), ТЕЦ перед НАК "Нафтогаз України" складає близько 32 млрд. грн. Сумарна прострочена заборгованість перед НАК "Нафтогаз України" підприємств ТКЕ та ТЕЦ за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, складає близько 27,858 млрд. грн. (в тому числі і відповідача), з них за 2018 рік - 6,6 млрд. грн.
Станом на 19.05.2020р. сумарна прострочена заборгованість підприємств ТКЕ (теплокомуненерго; виробники теплової енергії), ТЕЦ (виробники теплової та електричної енергії) перед "Нафтогазом" була близько 46,7 млрд. грн. Сумарна прострочена заборгованість перед НАК "Нафтогаз України" підприємств ТКЕ (в тому числі і відповідача) та ТЕЦ за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, складає близько 38,8 млрд. грн., з них за 2020 р. - 7,9 млрд. грн.
За наведеного позивач вважає, що покликання відповідача у відзиві про зменшення пені є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання щодо можливості задоволення клопотання відповідача та зменшення заявленої до стягнення суми пені суд зауважує наступне.
Як зазначено вище, пунктом 8.2. Договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до частини третьої статті 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас, закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013.
Отже, у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд враховує, що із загальної суми заборгованості за поставлений газ (211964536,96 грн.) відповідачем до подання даного позову сплачено 128121097,33 грн., тобто 60,44%.
При цьому, в межах провадження у даній справі господарським судом, поміж іншого, стягнуто на користь позивача 4150360,66 грн. 3% річних та 3179186,44 грн. інфляційних втрат.
Водночас, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу.
Наведені у відповіді на відзив обставини щодо збитковості АТ "НАК "Нафтогаз України" не підтверджені жодними доказами.
В свою чергу, обставини наявності значної заборгованості споживачів перед відповідачем та збитковість АТ "Херсонська ТЕЦ" підтверджені наведеними вище доказами, а саме - довідкою про стан заборгованості за теплову енергію на 18.11.2020р., балансом (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2019р., звітом про фінансові результати АТ "Херсонська ТЕЦ" за 2019 рік, балансом станом на 30.09.2020р., звітом про фінансові результати за 9 місяців 2020р. (т.4 а.с.63-67).
Враховуючи матеріальний стан відповідача, наявні в матеріалах справи документи, які підтверджують дебіторську заборгованість населення, бюджетних установ перед АТ "Херсонська ТЕЦ", з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, а також те, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, задовольнити клопотання відповідача та обмежити розмір пені на 50% і стягнути з відповідача 4741086,27 грн. пені.
В решті вимог в частині стягнення 4741086,27 грн. пені слід відмовити.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає частковому задоволенню.
Так з відповідача Акціонерного товариства "Херсонська ТЕЦ" на користь позивача Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" підлягає стягненню 83843439, 63 грн. основної заборгованості, 4741086, 27 грн. пені, 4150360,66 грн. 3% річних, 3179186,44 грн. інфляційних втрат.
У задоволенні решти позову в сумі 22162,68 грн. інфляційних втрат та 4741086,27 грн. пені суд відмовляє.
При зверненні до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 735700,00 грн. на підставі платіжного доручення №0000010672 від 12.10.2020р.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені частково, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 700892,54 грн.
Судові витрати в сумі 34807,46 грн. покладаються на позивача
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (код ЄДРПОУ 00131771, 73036, м.Херсон, Бериславське шосе, буд.1) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720, 01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6) 83 843 439 (вісімдесят три мільйони вісімсот сорок три тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн. 63 коп. основної заборгованості, 4 741 086 (чотири мільйони сімсот сорок одну тисячу вісімдесят шість) грн. 27 коп. пені, 4 150 360 (чотири мільйони сто п'ятдесят тисяч триста шістдесят) грн. 66 коп. 3% річних, 3 179 186 (три мільйони сто сімдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 44 коп. інфляційних втрат.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 700 892 (сімсот тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 54 коп. судового збору.
4. У задоволенні решти позову відмовити.
5. Судові витрати в сумі 34 807, 46 грн. покласти на позивача.
6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повне рішення складено і підписано 19.04.2021р.
Суддя М.Б. Сулімовська