07.04.2021 Справа № 920/1357/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Кириченко-Шелест А.Г.,
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «ПроКредит Банк»
до відповідачів: 1. ОСОБА_1 ;
2. ОСОБА_2 ;
3. ОСОБА_3 ;
4. ОСОБА_4 ;
про стягнення 17082,68 доларів США та 450469 грн 78 коп.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Верещагін Д.Б.;
від відповідачів - не з'явились.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач звернувся до суду 31.12.2020 з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку 3% річних в сумі 17082,68 доларів США, 3 % річних в сумі 80254 грн 51 коп., інфляційні втрати в сумі 370215 грн 27 коп. за прострочення оплати суми заборгованості по капіталу за договорами про надання траншу, стягнутої з відповідачів за рішеннями Господарського суду Сумської області та Зарічного районного суду м. Суми.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що борг відповідачами у розмірі 1461721,39 грн сплачувався позивачу тільки починаючи з 26.10.2017, а тому у позивача є всі підстави для стягнення з відповідачів 3% річних від простроченої суми заборгованості та інфляційних втрат, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
06.01.2021 суд звернувся до Центру надання адміністративних послуг у м. Суми щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачів. 11.01.2021 вказана інформація була надана до суду (а.с.135-138).
Ухвалою суду від 13.01.2021 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання по справі.
Про відкриття провадження у справі сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Однак вказана ухвала, яка направлялась ОСОБА_4 , на адресу, яка підтверджена інформацією ЦНАП у м. Суми, повернулась на адресу суду.
ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує (а.с.148-151). Позивачем була надана відповідь на відзив (а.с.162-163). Відповідач надав до суду заперечення щодо відповіді на відзив (а.с.167-171).
Ухвалою суду від 15.02.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.
09.03.2021 перший відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом (а.с.206-207). Позивач за зустрічним позовом просив суд: визнати договір іпотеки С-713/09.04-ІД2 від 20.09.2004 про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 таким, що припинив свою дію у зв'язку з припиненням зобов'язання, забезпеченого іпотекою; визнати договір іпотеки С-713/09.04-ІДІ від 20.09.2004 про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_2 таким, що припинив свою дію у зв'язку з припиненням зобов'язання, забезпеченого іпотекою.
Ухвалою суду від 15.03.2021 було повернуто зустрічну позовну заяву.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було подано заяву, в якій зазначено, що відповідачі проти позовних вимог заперечують та просять суд розглянути справу за їх відсутності (а.с.214).
Суд звертає увагу, що вказана заява підписана і ОСОБА_4 , а тому вказаному відповідачу фактично було відомо про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 15.03.2021 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
ОСОБА_1 надав до суду заяву, в якій просить суд відмовити позивачу у задоволенні заявленого у справі позову за необґрунтованістю. Суд залучив заяву до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
20.09.2004 між позивачем та першим відповідачем була укладена рамкова угода № С-713/09.04 (з наступними змінами та доповненнями) (надалі - Рамкова угода), відповідно до якої позивач зобов'язувався здійснити кредитування першого відповідача - ОСОБА_1 (а.с.33-44).
Видача кредитів на підставі Рамкової угоди та визначення їх умов здійснювалось шляхом укладення договорів про надання траншу, овердрафту, кредитної лінії (кредитні договори), які є невід'ємною частиною Рамкової угоди.
На виконання Рамкової угоди між позивачем та першим відповідачем було укладено договори про надання траншу №15.6991/С-713/09.04 від 15.10.2007, № 15.7700/С-713/09.04 від 04.04.2008, № 15.6978/С-713/09.04 від 15.10.2007 (надалі - Договори про надання траншу) (а.с.45-79).
Крім того, між позивачем та другим, третім та четвертим відповідачем було укладено договори поруки в забезпечення Рамкової угоди, згідно яких відповідачі поручились за першого відповідача за виконання усіх зобов'язань перед позивачем як солідарні із позичальником боржники (а.с.80-88).
У зв'язку з невиконанням першим відповідачем зобов'язань з повернення кредиту за Договорами про надання траншу позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.11.2011 по справі № 5021/1951/2011 з першого відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість в загальному розмірі 1461721,39 грн. (а.с.16-17).
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26.12.2011 по справі № 2-2860/11 було стягнуто з поручителів заборгованість в розмірі 1461721,39 грн.
Позивач зазначає, що борг у розмірі 1461721 грн 39 коп., про який було зазначено вище, був сплачений позивачу відповідачами з 26.10.2017 по липень 2018 року та за рахунок вказаних коштів була сплачена заборгованість, що утворилася у першого відповідача за договором про надання траншу № 15.7700/С-713/09.04 від 04.04.2008.
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Вказані обставини визнаються сторонами у заявах по суті, тому є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем. В тому числі, є встановленим той факт, що борг у сумі 1461721 грн 39 коп. сплачений у 2018 році, так як визнається позивачем та відповідачами.
Позивач стверджує, що враховуючи те, що борг відповідачами у розмірі 1461721,39 грн сплачувався позивачу тільки починаючи з 26.10.2017, то у позивача є всі підстави для стягнення з відповідачів 3% річних від простроченої суми заборгованості та інфляційних втрат, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позивач просить стягнути 3% річних у зв'язку із тим, що, на його думку, на день звернення до суду існує заборгованість першого відповідача по договору надання траншу № 15.6991/С-713/09.04 від 15.10.2007 щодо сплати капіталу в розмірі 36810,20 доларів США, а по договору № 15.6978/С-713/09.04 від 15.10.2007 - 77011,45 доларів США.
У позовній заяві позивач зазначає, що в рішенні Зарічного районного суду була встановлена та обставина, що відповідачами починаючи з жовтня 2017 року в повному обсязі сплачена заборгованість лише за договором № 15.7700/с від 04.04.2018 та частково за договорами № 15.6991/С-713/09.04 від 15.10.2007 і № 15.6997/С від 15.10.2007.
Згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.
Інших доказів наявності заборгованості по основному капіталу у розмірі, визначеному в позовній заяві, позивач суду не надав. В той же час, як вже зазначалось, не заперечує позивач і про факт сплати боргу на загальну суму 1461721,39 грн.
Тому суд повинен встановити, за якими рішеннями суду та ким була погашена заборгованість і чи є доведеним факт існування заборгованості відповідачів за вказаними рішеннями на момент звернення до суду.
Правовою підставою, якою позивач обґрунтовує свою вимогу, є положення про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржником не виконано, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбачений ст. 625 ЦК України.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Предметом розгляду у справі № 5021/1951/2011 Господарського суду Сумської області та № 2-2860/11 Зарічного районного суду м. Суми було стягнення заборгованості за одними і тими ж самими договорами. Зазначені обставини встановлені в ухвалі Господарського суду Сумської області від 18.03.2019 у справі № 5021/1951/2011, постанові Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2018 у справі № 2-2860/11 (а.с.190).
У справі Господарського суду Сумської області вимога ставилась безпосередньо до позичальника - 1-го відповідача, а у справі Зарічного районного суду м. Суми - до поручителів (2, 3, 4 відповідачів).
На виконання вказаних рішень було перераховано, як позичальником, так і поручителями всього 1480183 грн 30 коп., що на 20281 грн 61 коп. перевищує розмір заборгованості, яка була стягнута за рішеннями суду (встановлено у постанові Апеляційного суду Сумської області).
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, на момент звернення до суду із даним позовом заборгованість відповідачів перед позивачем, стягнута на підставі вказаних судових рішень, відсутня, а заборгованість по основному капіталу позивачем не доведена.
Суд погоджується із твердженням позивача, що заборгованість за судовими рішеннями існувала протягом тривалого часу та була погашена в 2018 році. Тому можливо застосувати до даних правовідносин ст. 625 ЦК України, так як наявність судового рішення, яке не виконано, не припиняє зобов'язань за договором та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.
При цьому період, за який можливо стягнути 3% річних та інфляційні втрати, починається із дня набрання рішенням суду законної сили та закінчується моментом виконання рішення суду.
Рішення Господарського суду Сумської області та Зарічного районного суду м. Суми були повністю виконані протягом жовтня 2017 - лютого 2018 років.
Вказана обставина не заперечується позивачем у позовній заяві та була предметом дослідження при ухваленні Апеляційним судом Сумської області постанови від 11.10.2018 у справі № 2-2860/11.
Виконання рішень суду здійснювалось у наступні строки: жовтень 2017 року - 1289770 грн у виконавчому провадженні (факт встановлений у постанові Апеляційного суду Сумської області); листопад 2017 року - 85669 грн 25 коп. (факт встановлений у постанові Апеляційного суду Сумської області); 20.02.2018 - 94698 грн 13 коп. (факт встановлений у постанові Апеляційного суду Сумської області).
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Тому для вирішення питання про строк позовної давності у даній справі необхідно врахувати, що до процентів та інфляційних втрат, які стягуються по ст. 625 ЦК України, необхідно застосовувати загальні норми про цивільно-правову відповідальність у три роки (ст. 267 ЦК України).
Отже, суд не погоджується із позивачем, що до даних правовідносин необхідно застосовувати строк позовної давності у 5 років, який встановлений в п. 12.3 Рамкової угоди.
Позивач звернувся до суду із позовом 31.12.2020. Перебіг строку позовної давності у три роки на момент звернення в частині нарахування 3% річних та індексу інфляції на суму 1289770 грн 00 коп. + 85669 грн 25 коп. = 1375439 грн 25 коп. відповідно закінчився у жовтні 2017 на суму 1289770 грн 00 коп., у листопаді 2017 на суму 85669 грн 25 коп.
Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перший відповідач у заявах по суті заявив про застосування строку позовної давності.
Залишок заборгованості, на яку можливо провести нарахування 3% річних та інфляційних втрат та по якій не закінчився перебіг строку позовної давності склав: 1461721 грн 39 коп. - 1375439 грн 25 коп. = 86282 грн 14 коп.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі даного позову.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі № 127/15672/16-ц.
Тобто, позивач, з урахуванням дати звернення із позовом до суду (31.12.2020) мав право заявити вимоги про стягнення з відповідачів 3% річних та індексу інфляції на суму боргу 86282 грн 14 коп. (по вказаній сумі не закінчився перебіг строку позовної давності) за період з 31.12.2017 по 20.02.2018.
Позивач по вимогам про стягнення 3% річних та інфляційних на суму 1461721 грн 39 коп., які стягнуті рішеннями Господарського суду Сумської області та Зарічного районного суду м. Суми, самостійно визначив період нарахування - з 28.12.2015 до 26.10.2017, який є невірним з огляду на вище встановлене.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, період, за який є правомірним нарахування, позивач не заявив.
Таким чином, враховуючи заяву першого відповідача про застосування строку позовної давності, встановлений судом пропуск позивачем строку позовної давності по нарахуванню 3 % річних та індексу інфляції на суму заборгованості у розмірі 1375439,25 грн, та помилкове визначення періоду нарахувань на суму 86282 грн 14 коп., суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 80254 грн 51 коп. - 3 % річних, 370215 грн 27 коп. - інфляційних втрат необґрунтованими та відмовляє в їх задоволенні.
Також враховуючи недоведеність позивачем факту наявності заборгованості відповідачів по основному капіталу у загальному розмірі 36810,20 доларів США + 77011,45 доларів США = 113821,65 доларів США на день звернення до суду із даним позовом, суд вважає необґрунтованим нарахування 3% річних у загальній сумі 17082,68 доларів США, та відмовляє в задоволенні позову і в зазначеній частині.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом в задоволенні позову відмовлено, то на позивача покладаються витрати із сплати судового збору.
Керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення 17082,68 доларів США та 450469 грн 78 коп. - відмовити повністю.
2. Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 14006 грн 71 коп. покласти на позивача - Акціонерне товариство «ПроКредит Банк».
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 19.04.2021.
Суддя О.Ю. Резніченко