19 квітня 2021 року Справа № 915/142/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» (65009, м. Одеса, вул. Педагогічна, буд. 2, офіс № 1; ідентифікаційний код 13877727)
до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546)
про: стягнення 66241,12 грн,
Суть спору:
08.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 05.02.2021 (вх. № 1897/21) (з додатками), в якій просить суд:
- стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» суму заборгованості за Договором у розмірі 59713,20 грн;
- стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» інфляційні втрати за прострочення виконання зобов'язань за Договором у розмірі 1319,66 грн;
- стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» 3 % річних за прострочення виконання зобов'язань за Договором у розмірі 431,20 грн;
- стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» пеню за прострочення виконання зобов'язань за Договором у розмірі 2388,53 грн;
- стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» штраф за прострочення виконання зобов'язань за Договором у розмірі 2388,53 грн;
- стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» суму сплаченого судового збору.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору на виконання робіт № 31/17 від 31.07.2017 з додатками та додатковими угодами до нього; акту здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 09.10.2020; претензії № ЮЭ-12/50 від 09.12.2020 з відповіддю № 51/215 від 06.01.2021 на неї; застосування норм статей 96, 510, 525, 526, 530, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України, статей 193, 195 Господарського кодексу України; та мотивовані тим, що на виконання умов Договору, позивачем було передано, а відповідачем прийнято роботи за Договором, що підтверджується Актом № 1 здачі-приймання виконаних робіт за Договором від 09.10.2020 на загальну суму 59713,20 грн. Однак на даний момент відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором щодо оплати виконаних робіт.
Ухвалою суду від 15.02.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/142/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.
Так, позивач отримав копію ухвали 25.02.2021, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142650912.
Відповідач отримав копію ухвали 19.02.2021, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142650920.
05.03.2021 до суду від відповідача надійшов відзив № 32/243 від 04.03.2021 на позовну заяву у якому Відокремлений підрозділ «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» зазначає, що не може у повному обсязі погодитись з викладеними у позовній заяві аргументами позивача. Станом на 17.02.2021, у бухгалтерському обліку ВП ЮУ АЕС обліковується кредиторська заборгованість за Договором перед позивачем на суму 59713,20 грн. При цьому, відповідач вважає позовні вимоги обґрунтованими частково, зазначаючи, зокрема, що порушення строку оплати є наслідком настання кризової економічної ситуації як у ДП «НАЕК «Енергоатом», так і на ринку електроенергетики України у цілому, внаслідок введення нової моделі енергетичного ринку у червні 2019 року яку неможливо було спрогнозувати. В умовах функціонування нового ринку електричної енергії, існує величезна заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед ДП НАЕК «Енергоатом» за відпущену електроенергію. Також суттєво вплинуло на фінансову ситуацію те, що в період терміну дії даного Договору на території України введено карантин. Крім того, відповідач посилаючись на приписи ст. 614 Цивільного кодексу України, відповідно до яких особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, зазначає що вина як підстава для відповідальності підприємства відсутня.
Також у відзиві Відокремлений підрозділ, з урахуванням оцінки ступеню вини відповідача у простроченні виконання зобов'язань за Договором та причин неналежного виконання зобов'язань, ураховуючи інтереси обох сторін, просить суд зменшити розмір стягуваної пені та штрафу на 90 %.
Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, у зв'язку з проходженням суддею Смородіновою О.Г. підготовки суддів місцевих господарських судів, організованої Дніпропетровським регіональним відділенням Національної школи суддів України у період з 12 по 16 квітня 2021 року (відповідно до наказу Господарського суду Миколаївської області № 11-в від 09.04.2021), повний текст рішення складено та підписано судом 19.04.2021.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
31 липня 2017 року між Державним підприємством Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія», як виконавцем, був укладений Договір на виконання робіт № 31/17 (далі - Договір), відповідно до предмету якого замовник доручає та зобов'язується оплатити, а виконавець приймає на себе виконання робіт: «Авторський нагляд за виконанням робіт з реконструкції та технічному переозброєнні за темою «Енергоблок №1. Коригування ПКД 20/15-ПЗ зм.1 на трансформатор зв'язку 330/150/35 кВ 2АТ». Код згідно з ДКПП ДК 016:2010-71-12 (п. 1.1).
За умовами наведеного Договору:
- авторський нагляд виконується з метою забезпечення відповідності технічних, архітектурно-будівельних та інших, рішень об'єкта будівництва рішенням, передбаченим в проектній документації, наведеної в додатку №6 «Перелік заходів, за якими здійснюється авторський нагляд, за виконанням робіт з реконструкції та технічному переоснащенню ВП ЮУАЕС» (п. 1.2);
- вартість робіт за договором зазначена в Протоколі погодження договірної ціни (Додаток №3 до договору) і визначена на підставі Кошторису (Додаток №4 до договору), що є невід'ємними частинами цього договору, складає: 49761,00 грн. Крім того ПДВ: 9952.20 грн. Усього з урахуванням ПДВ: 59713,20 грн (п. 2.1);
- оплата виконаних робіт здійснюється на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома сторонами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з дати підписання акта здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.2);
- роботи за цим Договором надаються у строк визначений план-графіком виконання робіт з авторського нагляду (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3.5);
- здача-приймання результатів виконаних робіт за цим договором оформлюється щоквартально в період строку виконання робіт згідно план-графіку (Додаток №2 до договору), за умови наявності фактично виконаних робіт, двосторонніми актами здачі-приймання виконаних робіт. Виконавець представляє замовнику акти здачі-приймання виконаних робіт у кількості 3 екземплярів (п. 4.1);
- замовник протягом 15 календарних днів з моменту отримання актів здачі-приймання виконаних робіт розглядає надані документи, оформляє зі свого боку і направляє виконавцю один екземпляр підписаного акту або мотивовану відмову від прийомки робіт (п. 4.2);
- у разі мотивованої відмови замовника від підписання актів, на адресу виконавця направляється лист з переліком необхідних доробок та строками їх виконання за рахунок виконавця. Виконавець забезпечує розгляд та усунення зауважень до документації або обґрунтовану відмову від усунення зауважень у встановлений строк (п. 4.3);
- за невиконання або неякісне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні всі заподіяні збитки у відповідності до діючого законодавства України (п. 5.1);
- за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 4% від вартості простроченого платежу. Якщо порушення строків оплати виконаних робіт продовжується понад тридцяти днів, замовник сплачує додатковий штраф у розмірі 4% від вартості неоплаченої в строк роботи (п. 5.5);
- виплати штрафних санкцій не звільняють сторони від виконання договірних зобов'язань (п. 5.6);
- сторони докладуть усіх зусиль для вирішення спорів, що можуть виникнути з цього договору або у відношенні до нього у досудовому порядку (п. 7.1);
- досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов'язковим (п. 7.2);
- якщо сторони не дійдуть згоди при розгляданні виниклого спору, спір передається на вирішення у відповідний господарський суд за місцем знаходження відповідача (п. 7.3);
- Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Термін дії цього Договору до 31.12.18 року. Керуючись приписами ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони погодили, що умови цього Договору застосовуються до відносин на проведення авторського нагляду, що виникли між замовником і виконавцем до його укладання, а саме з 27 грудня 2016 р. (п. 8.1);
- закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що залишились невиконаними (п. 8.2).
Додатками до Договору, які є його невід'ємними частинами, виступили:
- Додаток № 1 «Завдання на авторський нагляд»;
- Додаток № 2 «План-графік виконання робіт»;
- Додаток № 3 «Протокол погодження договірної ціни»;
- Додаток № 4 «Кошторис».
Крім того, у період дії Договору сторонами було погоджено та підписано додаткові угоди до Договору № 31/17 від 31.07.2017:
1. Додаткова угода № 1 від 05.10.2018, якою, зокрема, було викладено в новій редакції:
- п. 8.1 Договору: «Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Термін дії цього Договору до 31.03.2020 року. Керуючись приписами ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони погодили, що умови цього Договору застосовуються до відносин на проведення авторського нагляду, що виникли між замовником і виконавцем до його укладання, а саме з 27 грудня 2016 р.»;
- Додаток № 2 «План-графік виконання робіт».
2. Додаткова угода № 2 від 02.12.2019, якою, зокрема, було викладено в новій редакції:
- п. 8.1 Договору: «Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Термін дії цього Договору до 31.12.2020 року. Керуючись приписами ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони погодили, що умови цього Договору застосовуються до відносин на проведення авторського нагляду, що виникли між замовником і виконавцем до його укладання, а саме з 27 грудня 2016 р.»;
- Додаток № 2 «План-графік виконання робіт».
Вищенаведений Договір, а також додатки та додаткові угоди до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків річних, у зв'язку з порушенням останнім грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин виконання укладеного між сторонами договору на виконання робіт, в частині повноти та своєчасності здійснення замовником розрахунків за виконані роботи.
Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:
- Договір на виконання робіт № 31/17 від 31.07.2017 з додатками та додатковими угодами до нього;
- акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 09.10.2020;
- претензія № ЮЭ-12/50 від 09.12.2020 з відповіддю № 51/215 від 06.01.2021 на неї.
Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:
- Договір на виконання робіт № 31/17 від 31.07.2017 з додатками та додатковими угодами до нього;
- акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 09.10.2020;
- Підсумки роботи ДП «НАЕК «Енергоатом» за 10 місяців 2020 року.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
З аналізу вищевказаного укладеного між сторонами Договору вбачається, що Договір на виконання робіт № 31/17 від 31.07.2017 за своєю правовою природою є договором підряду.
Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про підряд.
Так, відповідно до приписів ч.ч. 1-2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору між сторонами було підписано без будь-яких зауважень та заперечень Акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 09.10.2020.
У вказаному акті замовником та виконавцем погоджено, що вартість виконаних робіт за актом складає 59713,20 грн; належить до сплати за актом: 59713,20 грн.
Відповідач, у свою чергу, оплату за виконані роботи не здійснив.
З метою досудового врегулювання спору позивач 10.12.2020 скеровував на адресу відповідача претензію № ЮЭ-12/50 від 09.12.2020 у якій просив впродовж 3 календарних днів здійснити оплату за виконані за Договором роботи в сумі 59713,20 грн на відповідні реквізити виконавця.
Матеріали справи містять відповідь на претензію № 51/215 від 06.01.2021, з якої вбачається, що за Договором № 31/17 від 31.07.2017 станом на 04.01.2020 існує кредиторська заборгованість в сумі 59713,20 грн, з урахуванням ПДВ. Несвоєчасна оплата викликана тим, що в умовах функціонування нового ринку електричної енергії, існує величезна заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за відпущену електричну енергію.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за виконані роботи у даній справі закон покладає на замовника.
За даними Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія», які підтверджені Відокремленим підрозділом «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», останній оплату робіт виконаних за Актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 09.10.2020 не здійснив.
Отже, враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за виконані роботи за Договором на виконання робіт № 31/17 від 31.07.2017.
Посилання ж відповідача у відзиві на наявність фінансової кризи та відсутність вини підприємства, як підстави для відповідальності, відхиляються судом.
Відповідно змісту ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
На переконання суду, Відокремлений підрозділ «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» суму заборгованості в розмірі 59713,20 грн зазначено правильно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу (згідно з наведеними у позовній заяві розрахунками):
- інфляційні витрати на суму 1319,66 грн за період з 10.11.2020 по 05.02.2021;
- 3 % річних на суму 431,20 грн за період з 10.11.2020 по 05.02.2021;
- пеня на суму 2388,53 грн за період з 10.11.2020 по 05.02.2021;
- штраф на суму 2388,53 грн за період з 10.11.2020 по 05.02.2021.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та процентів річних, суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відмічає, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.
За перевіркою суду, позивач нарахування інфляційних втрат та процентів річних виконав правильно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу суд зазначає таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За змістом п. 5.5 укладеного між сторонами Договору за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 4% від вартості простроченого платежу. Якщо порушення строків оплати виконаних робіт продовжується понад тридцяти днів, замовник сплачує додатковий штраф у розмірі 4% від вартості неоплаченої в строк роботи.
Таким чином на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та положень Договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.
За перевіркою суду позивачем суму штрафу у розмірі 2388,53 грн розраховано правильно.
Водночас, перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені на суму 2388,53 грн, суд встановив, що такий розрахунок проведено з допущенням помилок. А саме - при визначенні ставки пені. Так, позивачем не враховано положення ч. 2 ст. 343 ГК України відповідно до яких платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Всупереч наведеного, позивачем при розрахунку пені застосовано ставку у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу.
Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за період, визначений позивачем, є 1724,80 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.
Разом із тим, суд зауважує, що відповідач у відзиві заявляв клопотання про зменшення розміру стягуваної пені та штрафу на 90 %, мотивоване настанням кризової економічної ситуації , відсутністю вини підприємства у порушенні зобов'язання. Також Відокремлений підрозділ «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» просить суд взяти до уваги, що відповідач не ухиляється від сплати суми основної заборгованості, а в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань за Договором.
Розглянувши вказане клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної пені та штрафу, суд вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке:
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач визнає наявність заборгованості у спірних правовідносинах та зазначає про її непогашення саме внаслідок кризової економічної ситуації, та оскільки в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану товариства у зв'язку з порушенням відповідачем умов спірного договору, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити частково та зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %, що на переконання суду є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі. За такого, суд встановлює розмір належної до стягнення пені - 862,40 грн (50% правомірно заявленого розміру) та штрафу - 1194,27 грн (50% правомірно заявленого розміру).
З урахуванням наведеного, у стягненні іншої частини пені у розмірі 1526,13 грн (663,73 грн у зв'язку з помилками нарахування, 862,40 грн - 50% правомірно заявленого розміру) та штрафу у розмірі 1194,26 грн (50% правомірно заявленого розміру) належить відмовити.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, відповідно до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Крім того, відповідно до положень п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Таким чином, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог (з урахуванням допущених позивачем помилок в нарахуванні пені) з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру правомірно заявлених вимог) 2247,30 грн ((65577,39 / 66241,12) * 100 %= 99,00 %; 99,00 % * 2270,00 = 2247,30) судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» (65009, м. Одеса, вул. Педагогічна, буд. 2, офіс № 1; ідентифікаційний код 13877727) суму заборгованості за Договором у розмірі 59713,20 грн, інфляційні витрати у розмірі 1319,66 грн, 3 % річних у розмірі 431,20 грн, пеню у розмірі 862,40 грн, штраф у розмірі 1194,26 грн, а також 2247,30 грн судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1526,13 грн та штрафу у розмірі 1194,26 грн відмовити позивачу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» (65009, м. Одеса, вул. Педагогічна, буд. 2, офіс № 1; ідентифікаційний код 13877727);
Відповідач: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546).
Повне рішення складено та підписано судом 19.04.2021.
Суддя О.Г. Смородінова