12.04.2021 Справа № 914/2201/20
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С., розглянувши матеріали заяви Приватного підприємства “Приватна агроторгова фірма “Винниківська” від 29.03.2021 року (вх. № 1391/21 від 01.04.2021 року) про відстрочку виконання рішення суду
у справі № 914/2201/20
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк”, м. Київ,
до відповідача: Приватного підприємства “Приватна агроторгова фірма “Винниківська”, с. Чишки, Пустомитівський район, Львівська область,
предмет спору: стягнення 216 866,49 грн. пені,
підстава позову: порушення зобов'язань по договору фінансового лізингу № DNH2FLO7061 від 02.06.2016 року,
за участю представників:
позивача: Деркач Ольга Романівна - адвокат, довіреність№ 3222-к-н-о від 21.07.2019 року,
відповідача: Чопик Петро Михайлович - адвокат, ордер ЛВ № 177220 від 13.01.2021 року,
встановив:
у провадженні Господарського суду Львівської області перебувала позовна заява Акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк” до Приватного підприємства “Приватна агроторгова фірма “Винниківська” про стягнення 216 866,49 грн. пені, за результатами якої 24.03.2021 року постановлено рішення.
01.04.2021 року до Господарського суду Львівської області надійшла заява Приватного підприємства “Приватна агроторгова фірма “Винниківська” від 29.03.2021 року про відстрочку виконання рішення суду від 24.03.2021 року у справі № 914/2201/20. Ухвалою суду від 05.04.2021 року призначено заяву до розгляду в судовому засіданні на 12.04.2021 року.
09.04.2021 року від позивача надійшов відзив на заяву про відстрочку виконання рішення суду.
У судове засідання 12.04.2021 року з'явилися представники обох сторін. Представник відповідача підтримав заяву про відстрочення виконання рішення суду, представник позивача заперечив стосовно заяви. Представником відповідача заявлено усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для забезпечення можливості подати докази на підтвердження заявлених вимог.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд також звертає увагу, що ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено строк для розгляду судом заяв про відстрочення виконання рішення суду і такий визначений десятьма днями з дня надходження заяви.
Суд зазначає, що сторони були повідомлені про дату судового засідання, заявник клопотання обізнаний із вимогами Господарського процесуального кодексу України та ознайомлений із позицією іншої сторони (у судовому засіданні підтвердив отримання ним відзиву позивача на електронну пошту), тому не був позбавлений можливості дообгрунтувати заяву з метою дотримання своєчасного розгляду заяви та забезпечення дотримання принципу змагальності сторін при розгляді даної заяви. Відтак, суд не визнає обґрунтованим усно заявлене клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості подати докази.
Відповідач як заявник клопотання про відстрочку виконання рішення суду вказує, що підставами для її задоволення є низька ступінь вини відповідача у порушенні графіку лізингових платежів за договором фінансового лізингу № DNH2FLO7061 від 02.06.2016 року, так як
- договір виконано повністю, об'єкт лізингу повернуто у вересні 2018 року в робочому стані на суму 3 500 000,00 грн., а також повернуто банку податок на додану вартість 720 000,00 грн.;
- у вересні 2016 року проводився капітальний ремонт об'єкту лізингу на 748 271,53 грн.;
- відповідачем сплачено частково суму банку: авансовий платіж в розмірі 372 121,00 грн. та біжучі платежі в розмірі 848 078,42 грн.
Відповідач стверджує, що договір фінансового лізингу виконано на три роки раніше у 2018 році замість 2021 року у зв'язку з поверненням об'єкта лізингу.
Крім цього, згідно з бухгалтерською довідкою від 19.03.2021 року відповідач внаслідок непропорційних умов, що були закладені банком у договір фінансового лізингу, зазнав великих збитків від цієї операції.
Також відповідач зазначає, що Приватне підприємство “Приватна агроторгова фірма “Винниківська” є сільськогосподарським товаровиробником, який планово, за результатами вирощування та збору сільгосппродукції, отримує дохід тільки в жовтні місяці кожного року. тому сплата коштів на користь банку на підставі цього рішення суду призведе до непоправимих втрат товарної продукції і відповідного доходу, оскільки підприємство не зможе забезпечити закупівлі агрохімічних засобів для захисту рослин.
Позивач стосовно поданої відповідачем зави заперечує з тих підстав, що відповідачем не подано доказів, які б передбачали зміну фінансового становища відповідача протягом періоду, на який відповідач просить відстрочити виконання рішення суду, не наведено з посиланням на доказами наявність виключних обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення, та не подано доказів, які б підтверджували скрутний фінансовий стан боржника. Також позивач звертає увагу, що рішення не набрало законної сили та на даний час не підлягає виконанню; що за час, коли виконання рішення буде відстроченим, позивач не позбавлений права заявляти до стягнення в судовому порядку нарахування, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.
Розглянувши заяву відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, суд не вважає заяву обґрунтованою, а вимоги доведеними у зв'язку таким.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вказаною статтею передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналогічні положення містяться в статті 33 Закону України "Про виконавче провадження".
З аналізу наведеної норми не вбачається, що зауваження позивача про те, що відстрочувати можна лише рішення, яке набрало законної сили (оскільки лише після цього підлягає виконанню), відповідає вказаним приписам. Водночас, із аналізу вказаної статті очевидно, що підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. І при з'ясуванні наявності чи відсутності таких обставин суд враховує і ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії"). Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, у кожному конкретному випадку.
Так, неможливість виконання рішення суду у справі № 914/2201/20 відповідач обґрунтовує важким фінансовим становищем та особливість ведення сільськогосподарської діяльності товариства. Із наданих на підтвердження заявлених вимог подано бухгалтерську довідку № 17 від 19.03.2021 року, яка містить інформацію стосовно перебування відповідача у договірних відносинах із банком внаслідок укладення декількох договорів фінансового лізингу, які у подальшому були припинені, та проаналізовано вплив операцій з фінансового лізингу на результати підприємницької діяльності відповідача за 2020 рік, зазначено про понесення прямих збитків упродовж 2018-2020 років, зазначено про наявність у підприємства заборгованості по зарплаті на 01.01.2021 рік у розмірі 166,6 тис. грн., кредиторської заборгованості станом на 01.01.2021 року у розмірі 2 869,1 тис. грн. та висновок про те, що стягнення заявленої пені призведе до ймовірного банкрутства підприємства.
Суд зауважує, що поданий документ не є оригіналом, і не засвідчений як копія, проте, оригінал такого документа знаходиться в матеріалах справи, оскільки такий долучався відповідачем 22.03.2021 року, за результатами чого клопотання про долучення такого документа залишено без розгляду. Разом з тим, наведені у такій довідці обставини щодо наслідків співпраці з банком не є належними доказами підтвердження важкого фінансового стану товариства, крім того, договір фінансового лізингу припинено ще у 2018 році і доказів вжиття відповідачем заходів щодо відшкодування заподіяних, на переконання сторони, збитків, не надано. Крім цього, довідка не містить актуальних даних щодо заборгованості по зарплатах і щодо кредиторської заборгованості, адже такі відомості відображені станом на 01.01.2021 року. Долучений звіт про фінансові результати за 2020 рік не містить першої сторінки, у зв'язку з чим його як документ неможливо ідентифікувати та неможливо проаналізувати його повний зміст.
Так, відповідно до довідки відповідача № 20 від 30.03.2021 року Приватне підприємство “Приватна агроторгова фірма “Винниківська” зазначає, що дебіторська заборгованість по контрагентах станом на 30.03.2021 року становить 15404,78 грн. Водночас, не подано доказів, що відповідач вживає дій для стягнення такої заборгованості на свою користь, що свідчило б про наявність грошових коштів у відповідача у майбутньому, що дозволить виконати рішення суду.
Відповідачем подано довідку філії Львівського обласного управління ТВБВ № 10013/0314 «Ощадбанк» вих. № 314/30/03/21 від 30.03.2021 року про залишок коштів на рахунку Приватного підприємства “Приватна агроторгова фірма “Винниківська” в розмірі 2 583,91 грн. Суд не може визнати такий документ підтвердженням обставини важкого фінансового стану товариства, оскільки така довідка не свідчить про відсутність обігу коштів по рахунку товариства упродовж певного часу, а підтверджує залишок коштів на конкретну дату. Крім цього, відсутні пояснення та докази, що зазначений рахунок є єдиним рахунком відповідача.
Твердження відповідача про те, що згідно з бухгалтерською довідкою від 19.03.2021 року відповідач внаслідок непропорційних умов, що були закладені банком у договорі фінансового лізингу, зазнав великих збитків від цієї операції, нічим не підтверджено. Як зазначав суд вище, відповідачем не доведено, що ним вживались заходи щодо відшкодування йому позивачем збитків внаслідок господарської діяльності відповідно до договору фінансового лізингу.
Заява про відстрочення виконання рішення обґрунтовується також тією обставиною, що Приватне підприємство “Приватна агроторгова фірма “Винниківська” є сільськогосподарським товаровиробником, який планово, за результатами вирощування та збору сільгосппродукції, отримує дохід тільки в жовтні місяці кожного року. Проте, на підтвердження такого не подано жодних доказів, жодного плану, графіку збору урожаю чи планового отримання прибутку товариством.
Як зазначалося вище, відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що належних доказів на підтвердження наявності у відповідача обставин, достатніх для відстрочення виконання рішення суду, на час розгляду заяви суду не надано. Суд, з огляду на наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, вважає, що відповідачем не доведено винятковості чи особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду. А враховуючи баланс інтересів сторін у справі, з врахуванням необхідності захисту фінансових інтересів обох сторін, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 331, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області
ухвалив:
у задоволенні заяви Приватного підприємства “Приватна агроторгова фірма “Винниківська” про відстрочку виконання рішення суду у справі №914/2201/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.04.2021 року.
Суддя Р.І. Матвіїв