79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.04.2021 справа № 914/3229/20
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши справу
за позовом: ОСОБА_1 (позивач 1),
ОСОБА_2 (позивач 2),
Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмелі Сунелі» (позивач 3)
до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про: визнання недійсним рішення,
Представники
позивача-1: не з'явився,
позивача-2: не з'явився,
позивача-3: не з'явився,
відповідача: Оленюк С.Л. , Сигляк І.Я.
10.12.2020р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач 1), ОСОБА_2 (позивач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмелі Сунелі» (позивач 3) до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.
14.12.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 04.01.2021р.; явку представників сторін у підготовче засідання визнати обов'язковою; викликати представників сторін у підготовче засідання.
У підготовче засідання 04.01.2021р. сторони забезпечили участь повноважних представників, судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 27.01.2021р.
13.01.2021р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№681/21.
27.01.2021р. в підготовчому судовому засіданні, яке відбулося за участю повноважних представників сторін, оголошено перерву до 10.02.2021р.
05.02.2021р. на адресу суду від представника позивачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№2907/21.
У підготовче засідання 10.02.2021р. з'явився представник відповідача. Позивачі участь повноважних представників у вказаному підготовчому засіданні не забезпечили, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 24.02.2021р.
Крім того, ухвалами від 10.02.2021р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивачів у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
24.02.2021р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№4376/21.
У підготовче засідання 24.02.2021р. з'явився представник позивачів. Відповідач участь повноважного представника у вказаному підготовчому засіданні не забезпечив, підготовче засідання відкладено на 10.03.2021р.
Крім того, ухвалою від 24.02.2021р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
09.03.2021р. на адресу суду від представника позивачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№5584/21.
10.03.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.03.2021р.
В судовому засіданні, яке відбулось 24.03.2021р., оголошено перерву до 08.04.2021р.
У судове засідання 08.04.2021р., позивачі участь повноважного представника не забезпечили.
Суть спору:
Звертаючись до суду із даним позовом позивачі зазначають, що відмова відповідача у розгляді справи за заявою позивачів про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції є такою, що порушує вимоги законодавства та є незаконною. У зв'язку з цим, позивачі просять визнати недійсним рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про відмову у розгляді справи за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмелі Сунелі» про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 08 липня 2020 року, оформлене у вигляді «Відповіді на заяву» від 09 жовтня 2020 року №63-02/4275 за підписом голови Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Р. Лещишин.
Позиція позивачів у справі:
Покликаючись на постанову ВП ВС від 02 липня 2019 року у справі №910/23000/17 провадження №12-306гс18, позивачі вважають, що «Відповідь на заяву» від 09 жовтня 2020 року №63-02/4275 за підписом голови Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Р. Лещишин є рішенням відповідача про відмову у розгляді справи, тому, обираючи відповідний спосіб захисту, позивачі вважають, що Комітет має повторно розглянути відповідну заяву і ухвалити законне і обгрунтоване рішення про початок розгляду справи або відмову в її розгляді.
Так, згідно з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, Антимонопольним комітетом (надалі - АМК) не перевірено наявність в діях ФОП Коханович К.С., ОСОБА_5 ознак недобросовісної конкуренції щодо незаконної діяльності з виробництва і продажу хлібобулочних виробів під торгівельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» так, як останні не сплачують жодних платежів (роялті) за користування торгівельною маркою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » правоволодільцю - ТзОВ «Хмелі Сунелі» і не сплачують ліцензійних платежів (роялті) правовласникам знака для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_2 » фізичним особам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Вищезазначену діяльність вважають протиправною, оскільки остання здійснюється під торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» без підписаного з ТзОВ « Хмелі Сунелі », як правоволодільцем договору фрайчайзингу та без підписаного з фізичними особами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як правовласниками знака для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ліцензійного договору.
Позивачі вважають, що позначення знаку «ІНФОРМАЦІЯ_3» схоже із зареєстрованим знаком для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_2 », і згадані позначення й знак можна сплутати. Подальше використання позначення знаку «ІНФОРМАЦІЯ_3» може ввести в оману рядового споживача щодо придбаного товару: хлібобулочних виробів, а також особи, яка виробляє цей товар. Вважають також, що встановлення схожості позначень та факту змішування товарів і діяльності сторін потребують використання спеціальних знань, тобто проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності, і таке дослідження АМК проведено не було, що призвело до протиправної відмови у розгляді справи за заявою позивачів.
Відповідно, позивачі вказують на те, що АМК не було досліджено обставини та не надано їм оцінки щодо того, що використання позначення, належного позивачам, застосовується недобросовісно та призводить до отримання переваг перед позивачами, які є власниками охоронюваного документа на дане позначення (значні матеріальні збитки (упущена вигода) в розмірі місячної ставки роялті-5 тисяч гривень, з розрахунку на одну пекарню, яку несуть позивачі).
Водночас, позивачі стверджують, що при розгляді заяви позивачів, відповідач не скористався наданими йому правами в частині збору доказів, а обмежився лише запитами і листами, не отримавши відповіді від ТзОВ «Екопродукт Рітейл», а, отримавши пояснення від ФОП Коханович К.С., зробив передчасний висновок про відсутність порушення законодавства України про захист економічної конкуренції.
Позиція відповідача у справі:
Відповідач вважає позов є необгрунтованим з огляду на те, як зазначає відповідач у відзиві, що посилання на статті 41, 43, 44, 45 Закону України «Про захист економічної конкуренції» в даному спірному випадку є безпідставними, оскільки повноваження, вказані в них, реалізуються лише під час розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, його вимоги не співвідносяться з гарантіями здійснення повноважень посадових осіб Антимонопольного комітету України, визначеними статтею 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
Відповідач вказує, що передумовою застосування до спірних правовідносин Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» є наявність відносин конкуренції між суб'єктами господарювання, яких стосується порушення, а, якщо ж порушення прав інтелектуальної власності відбувається поза сферою конкурентних відносин, то захист таких прав здійснюється виключно за приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших законодавчих актів, що регулюють питання захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, та відповідних норм процесуального права.
За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, пояснень представників сторін, суд встановив наступне:
Фізичні особи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є власниками знака для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що засвідчується Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , зареєстрованим в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25 грудня 2015 року.
Під правову охорону згідно вказаного Свідоцтва підпадають наступні товари і послуги відповідно до Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (МКТП):
Клас ЗО МКТП: Хліб, кондитерські вироби, борошняні вироби, борошняні кондитерські вироби, булочки, булочки здобні, пироги з м'ясом, пироги із різною начинкою, прісний хліб, пироги з фруктами.
Клас 35 МКТП: влаштовування виставок на комерційні або рекламні потреби, влаштовування ярмарків на комерційні або рекламні потреби, демонстрування товарів, інтерактивне рекламування через комп'ютерну мережу, представляння товарів, а саме: хлібобулочних виробів через засоби комунікації з метою роздрібного продажу; сприяння продажеві (посередництво) хлібобулочних виробів; розміщування в одному місці, на користь іншим особам, асортименту хлібобулочних виробів, яке дозволяє споживачам оглядати, замовляти та купувати ці товари у магазинах оптової і роздрібної торгівлі, розміщування в мережі інтернет на веб-сторінках і на веб-сайтах інформації щодо асортименту хлібобулочних виробів та переліку надаваних послуг, що дозволяє покупцям зручно оглядати, замовляти, купувати ці товари та замовляти послуги з веб-сторінок та веб-сайтів в інтернеті, а також отримувати необхідну інформацію про ці товари чи надавані послуги.
01 листопада 2019 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з однієї сторони (Ліцензіари), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмелі Сунелі" (Ліцензіат) укладено Ліцензійний договір №02/2019 на право використання знаку для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також підписано між сторонами акт приймання-передачі права використання Знаку для товарів і послуг і акт приймання-передачі документації по роботі пекарні «ІНФОРМАЦІЯ_1».
У той же час, одночасно з мережею пекарень «ІНФОРМАЦІЯ_1», як вказують позивачі у позовній заяві, на ринку розвивається мережа пекарень «ІНФОРМАЦІЯ_4».
Позначення знаку «ІНФОРМАЦІЯ_3» зображене у вигляді хачапурі - традиційної грузинської хлібної страви з сиром, і з характерними для торговельної марки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » корпоративними кольорами: білим і жовтим.
Позивачі вважають, що позначення знаку «ІНФОРМАЦІЯ_3» схоже із зареєстрованим знаком для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_2 », і згадані позначення й знак можна сплутати. Подальше використання позначення знаку «ІНФОРМАЦІЯ_3» може ввести в оману рядового споживача щодо придбаного товару: хлібобулочних виробів, а також особи, яка виробляє цей товар.
У зв'язку з наведеним, 08 липня 2020 року позивачі звернулися до Антимонопольний комітет України (вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ, 03035) з заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
У згаданій заяві позивачі просили:
-визнати факт недобросовісної конкуренції з боку Фізичної особи-підприємця Конахович Катерини Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ); Фізичної особи ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), інших фізичних осіб-підприємців, контрольованих ОСОБА_5 і, через яких він здійснює незаконну діяльність з виробництва і продажу хлібобулочних виробів під торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у АДРЕСА_3 ; у Волинській області, м. Ковель, вул. Незалежності, 132; у Волинській області, м.Нововолинськ, бульвар Шевченка, 8; у м. Суми, Сумська область, вул. Харківська, 12Д і вул. Соборна, 35.
-припинити недобросовісну конкуренцію з боку Фізичної особи-підприємця Конахович Катерини Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ); Фізичної особи ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), інших фізичних осіб-підприємців, контрольованих ОСОБА_5 і. через яких він здійснює незаконну діяльність з виробництва і продажу хлібобулочних виробів під торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у АДРЕСА_3 ; у Волинській області, м. Ковель, вул. Незалежності, 132; у Волинській області, м.Нововолинськ, бульвар Шевченка, 8; у м. Суми, Сумська область, вул. Харківська, 12Д і вул. Соборна, 35.
-накласти штраф на Фізичну особу-підприємця Конахович Катерину Сергіївну ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ); Фізичну особу ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), інших фізичних осіб-підприємців, контрольованих ОСОБА_5 , і через яких він здійснює незаконну діяльність з виробництва і продажу хлібобулочних виробів під торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у АДРЕСА_3 ; у Волинській області, м. Ковель, вул. Незалежності, 132; у Волинській області, м.Нововолинськ, бульвар Шевченка, 8; у м. Суми, Сумська область, вул. Харківська, 12Д і вул. Соборна, 35 в розмірі п'ять відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання, а, якщо доходу (виручки) немає, або відповідачі на вимогу органів Антимонопольного комітету України не нададуть відомостей про розмір доходу (виручки), накласти штраф у розмірі десять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дорученням Голови Антимонопольного комітету України від 13 липня 2020 року №8- 01/252-АМ уповноважено Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України розглянути заяву позивачів про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
27 липня 2020 року на електронну адресу контактної особи позивачів 1-3 адвоката Дудяка Р.А. надійшло клопотання від відповідача про надання додаткової інформації та матеріалів до заяви.
07 серпня 2020 року відповідачу було надано позивачами пояснення з додатковими документами від 07.08.2020 року.
10 серпня 2020 року відповідачем прийнято рішення за №63-02/3355 «Про подовження строку розгляду заяви».
15 жовтня 2020 року на адресу контактної особи заявників 1-3 - адвоката адвокатського об'єднання «Павленко і Партнери» Дудяка Р.А. - надійшла «Відповідь на заяву» від 09 жовтня 2020 року №63-02/4275 за підписом голови Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Р. Лещишин.
У даній відповіді вказано, що «Під час здійснення аналізу позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке використовувалось заявниками, та позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4» встановлено, що в позначеннях містяться корпоративні кольори ТМ «ІНФОРМАЦІЯ_1»: білого і жовтого; дизайн-елементів зовнішньої та внутрішньої інфраструктури, а також декорування.
За інформацією, яка наявна у Відділенні, станом на 09.10.2020 недостатньо матеріалів для кваліфікації дій, як порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
Враховуючи викладене, з метою запобігання порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, Адміністративною колегією Відділення надані рекомендації ФОП Конахович К.С. та ТОВ «ЕКОПРОДУКТ РІТЕЙЛ» від 08.10.2020 №63/44-рк/к утриматися від вчинення дій, визначених статтями 4, 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
Позивачі вважають рішення відповідача про відмову у розгляді справи за заявою позивачів, що викладено у формі «Відповіді на заяву» від 09 жовтня 2020 року №63-02/4275 за підписом голови Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Р. Лещишин, незаконним.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Згідно ч. 1 та 2 ст.19 Закону України «Про антимонопольний комітет України» під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів. Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів у діяльність Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень забороняється, за винятком випадків, визначених законами України.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи.
Відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи, у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення.
Процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ст. 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).
Окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції (далі - порушення законодавства про захист економічної конкуренції, порушення) органами Антимонопольного комітету України відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції", Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлюють Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 N 5 (далі по тексту - Правила розгляду справ).
Пунктом 14 розділу IV "Підстави для початку розгляду справ" Правил розгляду справ внормовано, що органи Комітету розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за підставами, визначеними статтями 36 і 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно до п. 19 розділу IV. Підстави для початку розгляду справ Правил розгляду справ, заява про порушення розглядається протягом 30 календарних днів, а у разі потреби одержання додаткової інформації, яка не може бути надана заявником, строк розгляду заяви може бути подовжений державним уповноваженим, головою відділення на 60 календарних днів, про що письмово повідомляється заявнику.
У разі не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику (п. 20 розділу IV. Підстави для початку розгляду справ Правил розгляду справ).
Заявнику може бути відмовлено у розгляді справи на підставі частини другої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції", коли дії чи бездіяльність, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не мають відчутного впливу на умови конкуренції на ринку. Вирішуючи це питання, органи Комітету виходять зокрема з розміру збитків, завданих чи які можуть бути завдані суспільству чи окремим особам унаслідок порушення, можливості припинення порушення та усунення його наслідків без порушення справи (п. 20 - 1 розділу IV. Підстави для початку розгляду справ Правил розгляду справ).
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 39 Законом України "Про захист економічної конкуренції" заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Позивачі звернулися до АМК із заявою про порушення, тобто є заявниками у розумінні приписів статті 39 Закону "Про захист економічної конкуренції".
У листі "Відповідь на заяву" від 09.10.2020р., надісланому АМК позивачам за підписом голови відділення Р.Лещишин - державного уповноваженого зазначено, що за інформацією, яка наявна у відділенні станом на 09.10.2020р. недостатньо матеріалів для кваліфікації дій, як порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, відповідно не виявлено ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначеного ст.4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
Таким чином, позивачам листом за підписом державного уповноваженого надано відповідь про відмову в розгляді справи.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Виходячи із системного аналізу положень статей 7, 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункту 20 Правил розгляду справ, відмова Комітету в розгляді справи, оформлена листом, по свій суті є рішенням Комітету, тобто актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений в судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, з якої вбачається, якщо у справі заявлено вимогу про скасування рішення Комітету про відмову у розгляді справи, такий спосіб захисту означатиме, що Комітет має повторно розглянути відповідну заяву й ухвалити законне обґрунтоване рішення про початок розгляду справи або відмову в її розгляді.
Чинним законодавством майже не врегульовано процедури та критеріїв, за якими АМК ухвалює рішення про відкриття чи відмову в розгляді заяви, відтак рішення АМК про відмову має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, та повинне розкривати заявникові мотиви його ухвалення.
У вирішенні господарським судом спору щодо визнання недійсним (незаконним) рішення про початок розгляду справи чи відмову в розгляді заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження або рішення; разом з тим підлягає встановленню наявність обставин, які свідчили б про видання оспорюваного розпорядження (рішення) з порушенням чинного законодавства та/або компетенції органу, що його видав.
Стаття 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначає останню як будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
Отже, обов'язковою умовою для притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції є вчинення нею дій, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», відповідно до ст. 2 такого закону, застосовується до відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарювання, у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, у тому числі у разі вчинення ними дій за межами України, якщо ці дії мають чи можуть мати негативний вплив на конкуренцію на її території, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Вказана стаття також визначає, що ринок товару (товарний ринок) - це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція, а товар - це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери).
Враховуючи положення наведених норм чинного законодавства першочерговою підставою для застосування до правовідносин суб'єктів господарювання Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» є наявність відносин конкуренції між відповідними суб'єктами господарювання.
Стаття 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визнає недобросовісною конкуренцією неправомірне використання позначень. Згідно зазначеної норми неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.
Для початку розгляду справи за ознаками порушення, визначеного ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» необхідно встановити наявність у діях суб'єктів господарювання (у сукупності) таких ознак порушення:
- підтверджений документально факт використання чужого позначення у господарській діяльності;
- доведена першість заявника у використанні позначення у господарському обігу та здобуттям ним репутації на певному ринку;
- відсутність дозволу особи, яка має право на використання позначення та право забороняти використання позначення іншим особам;
- можливість змішування товарів і діяльності порушника з товарами і діяльністю заявника.
Відсутність доказів стосовно хоча б однієї із складових частин ознак порушення унеможливлює застосування ст.4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» до тих правовідносин, які виникають у зв'язку із використанням будь - якого позначення, при цьому між відповідними суб'єктами господарювання обов'язкова наявність відносин конкуренції.
При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.
Відповідно до п. 12, 13 розділу ІІІ. Докази Правил розгляду справ доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Збір доказів здійснюється органами чи посадовими особами Комітету, відділення незалежно від місця знаходження доказів.
В п. 23. Розділу VII. Розгляд справи Правил розгляду справ визначено, що службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін.
Зокрема у справах можуть проводитися такі дії:
дослідження регіонального або загальнодержавного ринку;
одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень, які можуть фіксуватися в протоколі;
вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі;
накладення арешту на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі.
За результатами збирання та аналізу доказів у справі складається подання з попередніми висновками, яке вноситься на розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа.
Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, ремесла тощо, розпорядженням органів Комітету, яким підвідомча справа, може бути призначена експертиза.
Пункт 19 Правил розгляду справ, в тому числі, визначає право Комітету залишити заяву без руху, якщо її подано без додержання вимог, викладених у пункті 18 Правил, і це перешкоджає розгляду заяви.
Із матеріалів справи вбачається, що спочатку строк розгляду заяви позивачів було продовжено на 60 календарних днів, у зв'язку з необхідністю отримання додаткової інформації АМК на підставі пункту 19 «Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» (Правила розгляду справ), що затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 (із змінами),
27 липня 2020 року на електронну адресу контактної особи позивачів 1-3 адвоката Дудяка Р.А. надійшло клопотання від відповідача про надання додаткової інформації та матеріалів до заяви.
07 серпня 2020 року відповідачу було надано позивачами пояснення з додатковими документами від 07.08.2020 року.
У відповіді на заяву позивачам повідомлялось, що в ході проведення дослідження Відділенням було надіслано вимоги про надання інформації до ТзОВ «Екопродукт Рітейл», засновником якого є ОСОБА_5 та до ФОП Конахович Катерина Сергіївна.
Під час здійснення аналізу позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке використовувалось Заявниками та позначення « ІНФОРМАЦІЯ_4 », встановлено, що в позначеннях містяться корпоративні кольори ТМ «ІНФОРМАЦІЯ_1»: білого і жовтого; дизайн-елементів зовнішньої та внутрішньої інфраструктури, а також декорування.
За інформацією, отриманою від ФОП Конахович К.С. повідомлено, що вона в процесі здійснення господарської діяльності не використовувала запатентований знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1 Завжди свіжий щойно з печі» та не здійснювала господарську діяльність з використанням зазначеного знаку.
Зокрема, від ТОВ «Екопродукт Рітейл» не отримано запитуваної інформації, з причин неотримання вимоги Відділення.
Отже, Відділенням не встановлено суб'єктів, які використовують позначення « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Відповідно, за результатами розгляду заяви, Комітет, ознак порушень законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, визначеного ст.4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», не виявив, з огляду на що, у відповідності до п. 20 Правил розгляду заяв, повідомив заявника про відмову в розгляді справи. Відповідне повідомлення було оформлене Комітетом, як лист у формі «Відповіді на заяву» від 09.10.2020р. № 63-02/4275 за підписом голови відділення Р.Лещишин.
У зазначеному листі Комітет, на переконання суду, вичерпно та ґрунтовно розкрив заявникові мотиви ухвалення відповідного рішення. В тому числі, зазначив про недостатність матеріалів для кваліфікації дій, як порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
Зазначене свідчить, що при розгляді заяви позивачів, Комітет діяв у відповідності до норм, визначених Правилами розгляду справ та здійснював збір та аналіз доказів для з'ясування фактичних обставин справи.
Визначення ринку господарювання під час застосування законодавства про захист економічної конкуренції є основою для визначення наявності та/або відсутності між суб'єктами господарювання конкурентних відносин та відповідно основою для встановлення підстав для застосування до учасників відповідних правовідносин саме конкурентного законодавства. Оскільки, визначення відповідного ринку здійснюється з метою визначення конкурентів суб'єкта господарювання, які здатні обмежувати його дії на ринку.
Комітет, дослідивши та проаналізувавши фактичні обставини щодо зазначених в заяві позивачами тверджень, не встановивши суб'єктів, які використовують позначення « ІНФОРМАЦІЯ_4 », відповідно дійшов висновку про відсутність ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначеного ст.4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
Комітетом також були проаналізовані обставини щодо наявності/відсутності ознак змішування діяльності заявників (позивачів) з діяльністю ТзОВ «Екопродукт Рітейл» та було з'ясовано, чи існує можливість змішування товарів і діяльності ФОП Коханович К.С., з товарами і діяльністю позивачів. Комітетом встановлено, що під час здійснення аналізу позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке використовувалось Заявниками та позначення « ІНФОРМАЦІЯ_4 », встановлено, що в позначеннях містяться корпоративні кольори ТМ «ІНФОРМАЦІЯ_1»: білого і жовтого; дизайн-елементів зовнішньої та внутрішньої інфраструктури, а також декорування.
В силу приписів пунктів 1, 2 ч.1, ч.4 ст.7, а також ч. 1 та 2 ст.19 Закону України «Про антимонопольний комітет України» здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України не допускається.
У відповідності з п. 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001 № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за №129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.
За змістом ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції", вирішення питань щодо прийняття розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції належить до виключної компетенції органів Антимонопольного комітету України, та в розумінні ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", є способом реалізації покладених на них законодавством владних управлінських функцій у сфері забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Отже, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції належить до виключної компетенції органів Антимонопольного комітету України, і прийняттям спірного рішення така компетенція була реалізована.
Питання наявності таабо відсутності з боку ТзОВ «Екопродукт Рітейл» та ФОП Коханович К..С. і фізичної особи - ОСОБА_5 порушень прав інтелектуальної власності позивачів Комітетом не досліджувалися, і не могли бути досліджені, оскільки останній не наділений повноваженнями щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності і такий захист не входить до кола завдань Комітету, адже завданням Комітету є забезпечення дотримання прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і держави саме в сфері конкуренції у підприємницькій діяльності.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Комітету (оформлене Комітетом, як лист у формі «Відповіді на заяву» від 09.10.2020р. № 63-02/4275 за підписом голови відділення Р.Лещишин), прийняте відповідачем у межах передбачених законодавством повноважень, визначених завдань та встановленої законодавством України компетенції та в порядку визначеному законом, що спростовує доводи позовної заяви про протилежне.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Перевіривши обставини розгляду Комітетом заяви позивачів та повноту їх встановлення в оскаржуваному рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини викладені заявниками в заяві, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відповідні відносини та прийнято рішення віднесене до його виключної компетенції.
Оскільки ст.59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" містить вичерпний перелік підстав для визнання рішень Комітету недійсними, та надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції належить до виключної компетенції органів Антимонопольного комітету України, і при прийнятті оскаржуваного рішення Комітетом було дотримано всіх вимог чинного законодавства, в даному випадку відсутні підстави для визнання спірного рішення незаконним (недійсним).
Суд відхиляє посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду зроблені в постанові від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/23000/17, які стосуються захисту прав споживачів на отримання повної та достовірної інформації, не є релевантними спірним правовідносинам у даній справі, які стосуються встановлення факту наявності чи відсутності порушень правил конкуренції між позивачами та ФОП Коханович К..С., фізичною особою Дулин І.С.
Твердження позивачів, що Відділенням не призначалася експертиза, не можуть братися до уваги, оскільки призначення експертизи є правом, а не обов'язком Відділення. Крім того, заявники не були позбавлені права під час розгляду Комітетом його заяви заявити клопотання про призначення експертизи та/або подати висновок спеціаліста, висновок експертизи, складений на замовлення заявників, проте таке клопотання ними не заявлялося і відповідних доказів Комітету подано не було, і доказів іншого матеріали справи не містять.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу учасників справи, що при розгляді даної справи ним встановлювалися та здійснювалася оцінка лише тих обставин справи, що входять до предмету доказування у справі, і відповідно не встановлював та не оцінював обставини, про які зазначали учасники справи, але які не входять в предмет доказування у даній справі, і не розглядав докази надані учасниками справи на їх підтвердження. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В силу приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90299 та під час розгляду відповідачем відповідної заяви ним було всебічно, повно і об'єктивно розглянуто її обставини, а відтак у суду відсутні передбачені ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстави для визнання недійсним або скасування оскаржуваного рішення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачами не доведено того, що їх права, за захистом яких він звернувся до суду - порушені відповідачем, а відтак - вимоги позивача про визнання недійсним рішення Комітету (оформлене Комітетом, як лист у формі «Відповіді на заяву» від 09.10.2020р. № 63-02/4275 за підписом голови відділення Р.Лещишин) є необґрунтованими, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивачів.
Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в позові повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2021 р.
Суддя М.Р. Король