79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.04.2021 справа № 914/164/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогаз Тепло”, м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Енергія-Новояворівськ”, м. Новояворівськ, Львівська область
про: стягнення боргу в розмірі 168483,40грн
Суддя У.І.Ділай
Секретар В.Д.Андрусик
За участю представників:
Від позивача: В.Я.Кравець - представник
Від відповідача: А.Р.Олійник - адвокат
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогаз Тепло” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Енергія-Новояворівськ” про стягнення боргу в розмірі 88453,54грн.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2021, справу №914/164/21 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 26.01.2021 позов залишено без руху.
09.02.2021 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 11.03.2021.
Ухвалою від 11.03.2021 судове засідання відкладено на 23.03.2021.
У судових засіданнях від 23.03.2021 та від 13.04.2021 оголошено перерву.
Представник позивача в судовому засіданні 16.04.2021 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи та подав заяву про долучення документів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 16.04.2021 представник відповідача проти задоволення позову заперечив, а також подав заяву про уточнення розміру понесених витрат, відповідно до якої просить стягнути з позивача 8800,00грн витрат за послуги на правничу допомогу.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 15.04.2021. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що його визначено виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії та виконавцем комунальних послуг з постачання гарячої води на території Новояворівської міської ради Львівської області відповідно до рішення Новояворівської міської ради Львівської області від 19.11.2019 № 1119. Також, виконавчий комітет Новояворівської міської ради Львівської області рішенням від 20.11.2019 № 325 погодив Товариству тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для населення, бюджетних установ та інших організацій м. Новояворівськ в розмірі:
п. 1.2. для бюджетних установ:
- тариф на теплову енергію - 1 239,83 грн за 1 Гкал (з ПДВ);
- тарифи на послуги з постачання гарячої води - 66,37 грн за 1 куб. м (з ПДВ).
Як зазначено в позовній заяві позивач здійснював постачання теплової енергії за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року для Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» на загальну суму 84037,27 грн. На підтвердження долучено видаткові накладні. Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період 30.11.2019-30.06.2020 підписаний тільки позивачем, за яким нараховано за теплову енергію з урахуванням ПДВ 84037,27 грн.
За твердженням позивач відповідач не сплатив за теплову енергію за вказаний період.
У порядку досудового врегулювання спору 23.03.2020 відповідачу надіслано Вимогу про сплату заборгованості на суму 39147,47 грн (станом на 18.03.2020), яка повернута поштовим відділення на адресу позивача. Також відповідачу було надіслано оригінал Акту звірки взаємних розрахунків по стану за період 30.11.2019-30.06.2020 рекомендованим листом без повідомлення від 10.07.2020.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив переданої теплової енергії. Відтак, ТзОВ “Нафтогаз Тепло” подало до Господарського суду Львівської області позов про стягнення з відповідача 156148,34 грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання; 5915,30 грн інфляційне збільшення; 2819,70 грн штрафні санкції; 3600,06 грн пені за несвоєчасно проведені розрахунки (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке.
По-перше, між позивачем та відповідачем не було укладено договору про постачання теплової енергії та гарячої води чи оформлено будь-який інший правочин на підтвердження факту взяття на себе сторонами відповідних зобов'язань у сфері житлово-комунальних послуг. Вказане підтверджується і самим позивачем, оскільки останній не долучив жодного договору через відсутність такого.
По-друге, відповідач не звертався до позивача зі заявою про надання останнім послуг з постачання теплової енергії та гарячої води. Протилежне позивачем не доведено. Крім того, сам позивач не звертався до відповідача з пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг, як це передбачено ст. ст. 8, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
По-третє, обсяг нібито поставленої теплової енергії та гарячої води не підтверджено жодними документами, показами лічильників (показами вузлів комерційного обліку) тощо, а тому не доведеними є виставлені Позивачем суми до оплати у видаткових накладних.
По-четверте, ніде не зафіксовано за якою адресою нібито надавались житлово-комунальні послуги, а тому неможливо встановити опалювану площу (об'єм) приміщення.
По-п'яте, як вже зазначалось, долучені позивачем видаткові накладні підписані лише самим позивачем та не були надані чи надіслані відповідачеві для фіксації та підтвердження відповідної господарської операції. Протилежне не доведене позивачем. А тому такі видаткові накладні не мають братись до уваги, оскільки такі є неналежними та недопустимими доказами.
По-шосте, не зрозумілі підстави нарахування неустойки та передбачені ст. 625 ЦК України 3%річних та інфляційних, адже термін та обсяг боргового зобов'язання не є підтвердженим жодним первинним документом. Крім того, зважаючи на те, що між сторонами не було укладено жодного договору чи іншого правочину, нарахування пені є неправомірним.
При прийнятті рішення суд виходить і такого:
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просив стягнути з відповідача 156148,34 грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання; 5915,30 грн інфляційне збільшення; 2819,70 грн штрафні санкції; 3600,06 грн пені за несвоєчасно проведені розрахунки (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), вказуючи підставою своїх вимог несвоєчасне виконання зобов'язання щодо відшкодування витрат понесених ТзОВ “Нафтогаз Тепло” внаслідок передання теплової енергії.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
При поданні позову ТзОВ “Нафтогаз Тепло” покликається на несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачем, чим порушено умови господарського зобов'язання.
З огляду на відзив відповідача, господарський суд погоджується із доводами останнього. Зокрема.
До матеріалів справи не долучено та сторонами не надано доказів укладення договору про постачання теплової енергії та гарячої води чи оформленння будь-якого іншого правочину на підтвердження факту взяття на себе сторонами відповідних зобов'язань у сфері житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов'язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.
Відповідно до ч. 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Також до матеріалів справи не долучено доказів звернення із заявами про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води чи пропозиціями про укладення договору про надання комунальних послуг.
Пунктами 1, 2 ч.2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавець комунальної послуги зобов'язаний: 1) забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 2) готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначає, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Натомість у копіях видаткових накладних, долучених до позову, наявне посилання на договір №147ТЕ/НЯ від 15.01.2020, однак позивач не надав доказів укладення такого, який визначає плановий обсяг теплової енергії, порядок здійснення оплати, строк та місце виконання договору, права та обов'язки сторін, межі балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між сторонами. До матеріалів справи не долучено доказів того де саме надавались послуги та яким чином здійснювався розрахунок вартості таких
Більше того, непідписані видаткові накладні зі сторони відповідача та заперечення останнього щодо отримання комунальних послуг з постачання гарячої води не підтверджують факт надання позивачем окресленого об'єму та вартості робіт. Отже, сторона не прийняла до виконання комунальних послуг та не визнала виконання позивачем таких робіт.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 цього Закону первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях і мати такі обов'язкові реквізити: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиниця її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов'язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов'язання.
Отже, при пред'явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов'язання, він звільняється від обов'язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання лежить на боржникові.
Покликання позивача на наявність укладеного між Новояворівською міською радою та відповідачем договору оренди нежилого приміщення, за яким існує заборгованість по орендній платі, не підтверджує факту постачання теплової енергії та наявності теплових мереж у приміщенні. Інших належних та допустимих доказів про наявність межі балансової належності теплових мереж суду не надано.
Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, належних доказів про порушення саме прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогаз Тепло” до позовної заяви не долучено та суду не надано.
Виходячи із обставин справи, суд констатує, що Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Енергія-Новояворівськ” не є стороною будь-яких зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Нафтогаз Тепло” за позовними вимогами в цьому спорі, тому не є боржником перед позивачем, не користується комунальними послугами з постачання теплової енергії, не несе відповідальності за надані послуги. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки є відсутнім порушення суб'єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у даному спорі.
Судовий збір покладається на позивача.
Стосовно вимоги відповідача про стягнення з позивача 8800,00грн витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).
Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).
У постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 у справі № 826/13270/16 зазначено, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.
Подаючи відзив до суду ТзОВ НВК “Енергія-Новояворівськ” вказало на орієнтовний розмір судових витрат понесених відповідачем.
Правнича допомога у цій справі надавалась відповідачеві на підставі Договору про надання правової допомоги №1/18 від 05.09.2018.
Згідно з п.п. 2.1 Договору про надання правової допомоги №1/18 від 05.09.2018 з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 від 21.01.2019 до цього Договору за надання правничої допомоги Клієнт сплачує Виконавцю гонорар. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан Клієнта та інші істотні обставини. Гонорар сплачується шляхом перерахування (внесення) коштів на банківський рахунок Виконавця не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту погодження між Сторонами Акту про надану правничу допомогу.
Відповідно до п.п. 2.2. Договору про надання правової допомоги Сторони погодили погодинну оплату у розмірі 800,00 гривень за годину, якщо інше не буде погоджено додатково між Сторонами. Остаточна вартість виконання замовлення Клієнта погоджується в Акті про надану правничу допомогу.
Згідно з п.п. 2.3 Договору про надання правової допомоги Сторони погодили, що одне судове засідання, незалежно від фактичної його тривалості, мінімально оцінюється Сторонами тривалістю в 1 годину. Гонорар за участь адвоката у судовому засіданні цього Договору підлягає сплаті Виконавцю і у випадку, якщо адвокат вчасно з'явився до відповідного суду, але судове засідання не відбулося з незалежних від нього причин.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
До матеріалів справи долучено необхідні документи, що підтверджують надання правничих послуг, а саме, детальний опис послуг та акт про надану правову допомогу №4 від 16.04.2021, а також документи, що підтверджують представництво інтересів позивача саме адвокатом.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача 8800,00грн витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката. Клопотань про зменшення розміру понесених судових витрат позивач не подавав.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Судовий збір покласти на позивача.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогаз Тепло” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 42399765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Енергія-Новояворівськ” (81053, Львівська область, м. Новояворівськ, вул. Богдана Пасічника, 1, ідентифікаційний код 32789941) 8800,00грн витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 19.04.2021.
Суддя У.І. Ділай