79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.04.2021 справа № 914/2269/20
Господарський суд Львівської області у складі
Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
а позовом: Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус", м.Київ;
до Відповідача: ОСОБА_1 , Київська область, Києво-Святошинський район, с.Крюківщина;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія", м.Київ;
про: звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на публічних торгах.
ціна позову: 1862000грн.
Представники:
Позивача: Касімова Я.А. - представник, адвокат (довіреність від 10.10.2020р. б/н);
Відповідача:не з'явився;
Третя особа:не з'явився.
03.09.2020р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" від 27.08.2020р. вих. №1-1878 (вх. №2406) до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на публічних торгах; ціна позову: 1862000грн.
Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія" умов Кредитного договору від 27.02.2019р. №669/ЮКЛ-19, забезпечених іпотекою належного Відповідачу, як майновому поручителю Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія", майна.
Господарським судом в порядку ч.ч.6,7 ст.176 ГПК України 04.09.2020р. вчинено запит вих. №914/2269/20/1/20 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області та Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - Відповідача, - ОСОБА_1 .
22.09.2020р. на адресу суду від Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надійшла відповідь на вказаний запит, з якої вбачається, що зареєстрованим місцем проживання Відповідача ОСОБА_1 з 05.08.2014р. є адреса: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 22.09.2020р. у даній справі судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 20.10.2020р.; залучити до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія" (04119, м.Київ, вул.Зоологічна, буд.4-А, офіс 139; ідентифікаційний код: 39005451); визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов'язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.10.2020р. у даній справі судом постановлено прийняти заяву Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" про зменшення розміру позовних вимог від 13.10.2020р. вх. №2632/20; подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням заяви Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" про зменшення розміру позовних вимог від 13.10.2020р. вх. №2632/20; відкласти підготовче судове засідання на 19.11.2020р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов'язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.11.2020р. у даній справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 10.12.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов'язковою.
Ухвалою суду від 10.12.2020р. у даній справі судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; відкласти підготовче судове засідання на 28.12.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов'язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2020р. у даній справі судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 21.01.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов'язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання; Учасникам справи виконати вимоги ухвал суду у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.01.2021р. у даній справі суд постановив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія" від 21.01.2021р. №1369/21 про відкладення розгляду справи відхилити; відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 10.02.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов'язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання; виконати вимоги ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі.
Ухвалою суду від 10.02.2021р. у даній справі судом постановлено клопотання представника Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" адвоката Касімової Я.А. від 02.02.2021р. вих. №1-520 (вх. №3136/21 від 09.02.2021р.) про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "Easycon" в частині проведення судового засідання у даній справі, яке призначене на 10.02.2021р. о 11:00год. відхилити.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.02.2021р. у даній справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 04.03.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов'язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання; клопотання представника Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" адвоката Касімової Я.А. від 02.02.2021р. вих. №1-520 (вх. №3136/21 від 09.02.2021р.) про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "Easycon" в частині проведення судового засідання у даній справі, яке призначене на 04.03.2021р. о 10:00год. задоволити; надати представнику Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" адвоката Касімовій Я.А. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2269/20, яке призначене на 04.03.2021р. о 10:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; ПОВТОРНО: виконати вимоги ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі.
Судове засідання 04.03.2021р. не відбулось з причин тимчасової втрати працездатності головуючого судді Фартушка Т.Б.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.03.2021р. у даній справі судом постановлено призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 08.04.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов'язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи; клопотання представника Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" адвоката Касімової Я.А. від 02.02.2021р. вих. №1-520 (вх. №3136/21 від 09.02.2021р.) про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "Easycon" в частині проведення судового засідання у даній справі, яке призначене на 08.04.2021р. о 14:15год. задоволити; надати представнику Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" адвоката Касімовій Я.А. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2269/20, яке призначене на 08.04.2021р. о 14:15год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; ВТРЕТЄ: виконати вимоги ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі.
Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердилапредставник Позивачав судовому засіданні, їйвідомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.
Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Представник Позивача в судове засідання з'явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.
18.03.2021р. за вх. №6709/21 від Позивача засобами поштового зв'язку до суду надійшли Пояснення від 15.03.2021р. вих. №1-1066, у якому зазначає, що в судовому засіданні 19.11.2020р. представником Позивача надано суду для огляду оригінали документів, копії яких долучено до позовної заяви, окрім Довіреності від 08.11.2019 року (оригінал довіреності був наданий перед укладенням Іпотечного договору представником по довіреності ОСОБА_1 - Борисовим А.О. для огляду працівнику AT «КБ «ГЛОБУС», який оглянув оригінал та зробив з нього копію); Вимоги від 18.08.2020 року (оригінал Вимоги був направлений поштою ТОВ «ЛЬВІВСЬКА МРІЯ»); фіскального поштового чеку ТОВ «Львівська мрія» (інформацію на підтвердження надсилання Банком Вимоги ТОВ «Львівська мрія» відслідковується по номеру поштового відправлення на офіційному сайті AT «Укрпошта» за посиланням: https://track.ukrposhta.ua/trackіng UA.html (дана Інформація з офіційного сайту AT «Укрпошта» https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html щодо направлення до ТОВ «ЛЬВІВСЬКА МРІЯ» Вимоги про звернення стягнення на предмет застави Вих. №1-1846 надана в додатках до позовної заяви)); опису документів, які подаються Державному реєстратору (Статут AT «КБ «ГЛОБУС» знаходиться за кодом доступу: 115452173123 на офіційному сайті Міністерства юстиції України за посиланням: https://usr.minjust.gov.ua/content/get-documents, інформація з даного сайту є офіційною).
Вказане пояснення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні судом оглянуто оригінали Кредитного договору №669/ЮКЛ-19 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 27.02.2019 року із Додатковим договором №669/1 від 27.11.2019 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №669/ЮКЛ-19 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 27.02.2019 року; Іпотечного договору №669-3/ЮЗІ-19 від 27.11.2019 року; Звіту про незалежну оцінку майна від 06.11.2019 року, а саме: квартири АДРЕСА_2 загальною площею 77,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 . Власник ОСОБА_1 (номер запису про право власності 20174951); Іпотечної вимоги до ОСОБА_1 Вих. №1-1844 від 18.08.2020 року;фіскального чеку AT «Укрпошта» на підтвердження направлення ВимогиОСОБА_1; Довіреності адвоката Касімової Я.А. на представництво AT «КБ «ГЛОБУС»; Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Касімової Я.А. та оригінали інших долучених до матеріалів справи документів.
Представник Відповідачав судове засідання нез'явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнавалась судом обов'язковою.
Представник Третьої особи в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнавалась судом обов'язковою.
Приписами ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України встановлено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно із п.п.1, 2 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.п.1, 3, 4 ч.5 ст.13 ГПК України).
Приписами п.п.2, 3 ч.1 ст.42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
З врахуванням наведеного суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2020р. у справі №43/122, що учасник справи, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право участь в судовому процесі та подання письмових заяв по суті спору. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Пунктом 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 22.09.2020р. про відкриття провадження у даній справі судом постановлено Відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали, відповідно до ст. 165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду); одночасно надіслати (надати) Позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого надіслання (надання) надати суду.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.09.2020р. про відкриття провадження у даній справі 23.09.2020р. надіслано судом на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 08136, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Крюківщина, вул.Вишнева, буд.17,кв.121,що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 23.09.2020р., проте 30.11.2020р. поштовий конверт за ідентифікатором 7901413449904 з вказаним процесуальним документом суду повернувся на адресу суду (вх. №34289/20) із відміткою відділення поштового звязку ф.20 «За закінченням терміну зберігання».
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження№ 11-268заі18), а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019р. у справі №913/879/17, від 21.05.2020р. у справі№10/249-10/19, від 15.06.2020р. у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021р. у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Відтак, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Таким чином, неотримання Відповідачем поштової кореспонденції було зумовлене не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 16.05.2018р. у справі №910/15442/17 та від 11.12.2018р. у справі №921/6/18.
При цьому, суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15, що свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася судом може бути розцінено Судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).
У свою чергу, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Зокрема, «право на публічний розгляд», передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає право на «усне слухання». І це право було б позбавлене смислу, якби сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана до суду таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.
Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов'язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (пункт 97 та інші рішення у справі «Schmidt v. Latvia» від 27 квітня 2017 року). У § 87 у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. «Ruiz-Mateos v. Spain», рішення від 23 червня 1993 року, серія A, № 262, с. 25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands», рішення від 27 жовтня 1993 року, серія A, № 274, с. 19, параграф 33, та «Ankerl v. Switzerland», рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, параграф 38).
Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.
Суд також звертає увагу на те, що ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.10.2020р. у даній справі надіслано судом 26.10.2020р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 08136, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Крюківщина, вул.Вишнева, буд.17, кв.121, що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 23.09.2020р., проте 28.12.2020р. поштовий конверт за ідентифікатором 7901413520285 з вказаним процесуальним документом суду повернувся на адресу суду (вх. №36627/20) із відміткою відділення поштового звязку ф.20 «За закінченням терміну зберігання».
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.11.2020р. у даній справі надіслано судом 24.11.2020р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 08136, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Крюківщина, вул.Вишнева, буд.17, кв.121, що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 24.11.2020р., проте 14.01.2021р. поштовий конверт за ідентифікатором 7901413586472 з вказаним процесуальним документом суду повернувся на адресу суду (вх. №729/21) із відміткою відділення поштового звязку ф.20 «За закінченням терміну зберігання».
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.12.2020р. у даній справі надіслано судом 16.12.2020р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 08136, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Крюківщина, вул.Вишнева, буд.17, кв.121, що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 16.12.2020р., проте 10.02.2021р. поштовий конверт за ідентифікатором 7901413632725 з вказаним процесуальним документом суду повернувся на адресу суду (вх. №3304/21) із відміткою відділення поштового звязку ф.20 «За закінченням терміну зберігання».
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.12.2020р. у даній справі надіслано судом 28.12.2020р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 08136, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Крюківщина, вул.Вишнева, буд.17, кв.121, що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 29.12.2020р., проте 10.02.2021р. поштовий конверт за ідентифікатором 7901413632725 з вказаним процесуальним документом суду повернувся на адресу суду (вх. №3305/21) із відміткою відділення поштового звязку ф.20 «За закінченням терміну зберігання».
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.01.2021р. у даній справі надіслано судом 26.01.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 08136, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Крюківщина, вул.Вишнева, буд.17, кв.121, що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 26.01.2021р., проте 06.04.2021р. поштовий конверт за ідентифікатором 7901413699536 з вказаним процесуальним документом суду повернувся на адресу суду (вх. №8334/21) із відміткою відділення поштового звязку ф.20 «За закінченням терміну зберігання».
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.02.2021р. у даній справі надіслано судом 11.02.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 08136, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Крюківщина, вул.Вишнева, буд.17, кв.121, що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 11.02.2021р., проте 06.04.2021р. поштовий конверт за ідентифікатором 7901413699536 з вказаним процесуальним документом суду повернувся на адресу суду (вх. №8335/21) із відміткою відділення поштового звязку ф.20 «За закінченням терміну зберігання».
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.03.2021р. у даній справі надіслано судом 17.03.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 08136, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Крюківщина, вул.Вишнева, буд.17, кв.121, що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 17.03.2021р., та з 23.03.2021р. перебуває в точці доставки, що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901413789721 "Трекінг" з інтернет-порталу АТ "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).
Судові рішення, пов'язані з рухом цієї справи надсилались судом на адресу Відповідача (зокрема ухвали від 22.09.2020р., 20.10.2020р., 19.11.2020р., 10.12.2020р., 28.12.2020р., 21.01.2021р., 10.02.2021р.та від 15.03.2020р. у даній справі), а також були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновків про повідомлення Відповідачапро відкриття провадження у справі, а також про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання Учасникам справи достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2018р. у справі №910/33054/15.
Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників Відповідача та Третьої особи за наявними у справі документами.
Позиція Позивача:
Позивач з підстав неналежного виконання Третьою особою умов Кредитного договору від 27.02.2019р. №669/ЮКЛ-19 зобов'язань, забезпечених іпотекою належного Відповідачу, як майновому поручителю Третьої особи, майнапросить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 27.02.2019р. №669/ЮКЛ-19 у розмірі 10225268,93грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру, яка складається із двох житлових кімнат та кухні, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1155321046101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 77,7м.кв., житловою площею 34,3м.кв., що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах та направлення коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА МРІЯ» (04119, м.Київ, вул.Зоологічна, буд.4-А, офіс 139; ідентифікаційний код: 39005451) за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 27.02.2019р. №669/ЮКЛ-19. Встановити початкову ціну майна - предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі визначеному суб'єктом оціночної діяльності станом на поточну дату.
Позиція Відповідача:
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція Третьої особи:
Третя особа не скористалась своїм правом подання пояснення по суті спору та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників Відповідача та Третьої особиза наявними у справі матеріалами.
За результатами дослідження наведених Позивачем доводів, поданих доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.
27.02.2019р. між Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (надалі - Позивач, Банк, Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська мрія» (надалі - Третя особа, Позичальник) укладено Кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) №669/ЮКЛ-19 (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Банк відкрив Позичальнику відновлювальнукредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти (надалі - Кредит) на наступних умовах: ліміт кредитування:10000000грн.; строк кредитної лінії: з 27.02.2019р. по 26.02.2020р. включно; мета використання коштів: поповнення обігових коштів; процентна ставка 24%; комісія за обслуговування кредитного рахунку, без ПДВ, а саме комісія за надання кредиту (сплачується одноразово) - 50000грн., комісія за зміну суттєвих умов кредитного договору за ініціативою Позичальника (пролонгація, зміна графіку погашення кредиту, збільшення ліміту кредитування, зміна процентної ставки тощо), - за окремим рішенням Кредитного комітету.
Відповідно до п.1.2. Договору під терміном «відновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, при якій ліміт кредитування визначається у вигляді максимальної суми кредитних коштів, що може знаходитись у користуванні Позичальника на будь-яку дату протягом терміну дії Договору. У разі часткового або повного повернення Кредиту Позичальник може повторно отримати кредит в межах зазначеного ліміту протягом строку дії кредитного договору.
Згідно п.2.1.Договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими траншами. Підставою до видачі окремого траншу є заява Позичальника. Строк розгляду Банком Заяви не може перевищувати двох робочих днів.
Пунктом 2.2. Договору Сторонами передбачено, що для обліку строкової заборгованості Позичальника за Кредитом Банк відкриває Позичальнику кредитний рахунок № НОМЕР_2 в АТ «КБ «ГЛОБУС», код Банку в системі електронних платежів(МФО) 380526 (надалі - Кредитний рахунок).
Відповідно до п.3.1. Договору виконання Позичальником зобов'язань за Договором (повернення Кредиту, сплата процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених Договором) забезпечується зокрема, але не виключно: іпотекою 26 паркомісць, що належать на праві власності ТОВ «Львівська мрія», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39005451 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_3; іпотекою квартири за АДРЕСА_4, загальною площею 75,4м.кв., що належить на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 ; заставою рухомого майна; порукою фізичної особи ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 . Все майно, що передається (або буде передано) Банку в заставу/іпотеку з метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором, надалі іменується «Предмет застави».
Згідно п.4.1. Договору повернення Кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на кредитний рахунок. Заборгованість за Кредитом повертається Позичальником у відповідності до Графіка зменшення ліміту кредитування (додаток №1 до Договору), а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п.1.1. Договору. У випадку, якщо цей день припадає на вихідний, святковий бо інший неробочий день сплата здійснюється у перший за ним робочий день.
У випадку порушення Позичальником встановлених цим пунктом Договору строків повернення Кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості Позичальника за Кредитом.
У випадку непогашення Позичальником простроченої заборгованості за Кредитом. Банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом, зазначеним у п.5.2.7. Договору.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що проценти за користування Кредитом нараховуються за період з дня надання Кредиту по день повного повернення на суму фактичної заборгованості за Кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за Кредитом здійснюється у валюті Кредиту.
Відповідно до п.4.3. Договору нарахування та сплата процентів за Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісячно за період з першого числа по останнє число місяця включно та у день остаточного повернення Кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів та комісій не включається.
Згідно п.4.4. Договору сплата Позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк по 10 число включно кожного місяця наступного за місяцем їх нарахування на рахунок № НОМЕР_5 в АТ «КБ «Глобус». Якщо 10 число припадає на вихідний,святковий або інший неробочий день, сплата переноситься на наступний робочий день. У випадку порушення Позичальником встановлених цим пунктом Договору строків оплати процентів, сума несплачених в строк процентів вважається простроченими ,переноситься Банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів. У випадку непогашення Позичальником простроченої заборгованості по сплаті процентів Банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом, зазначеним в 5.2.7. Договору. Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування кредитною лінією, сплачується одночасно з остаточним поверненням Кредиту.
Пунктом 4.6. Договору встановлено, що у разі несвоєчасного повернення заборгованості по Кредиту у строки, передбачені п.1.1., 4.1. Договору, Позичальник сплачує проценти з розрахунку процентної ставки, збільшеної на 5 процентів річних до діючої процентної ставки, що нараховується на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати повного погашення.
Повернення Кредиту, сплата процентів за його користування, комісій, штрафних санкцій та інших платежів за Договором може здійснюватись третіми особами у відповідності до чинного законодавства України в черговості, що встановлена п.6.1.4. Договору (п.4.9. Договору).
Відповідно до п.5.2.7. Договору Банк має право у відповідності до п.4.7. Договору самостійно списувати з будь-яких рахунків Позичальника, відкритих у АТ «КБ «Глобус» (в т.ч. рахунків в іншій валюті, ніж валюта Кредиту) грошові кошти та спрямовувати їх на погашення заборгованості по Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, комісії, штрафних санкцій та інших платежів за Договором у випадках порушення Позичальником умов Договору, а саме: у разі неповернення або несвоєчасного повернення Кредиту та/або у разі несплати або несвоєчасної сплати процентів за його користування, комісій та штрафних санкцій, а також у інших випадках, передбачених п.9.1., 9.2. Договору.
Згідно п.6.1.1.-6.1.3. Договору Позичальник зобов'язаний використати Кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно до умов Договору; своєчасно сплачувати проценти за користування Кредитом та комісії в порядку, передбаченому Договором; достроково повернути всю заборгованість за Договором, а саме повернути суму Кредиту, сплатити усі нараховані проценти, комісії штрафні санкції (за наявності) а також сплатити всі інші платежі, передбачені Договором у випадках, строки та порядку, передбачених п.п.9.1., 9.2. Договору. Невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим пунктом є підставою до здійснення Банком договірного списання суми заборгованості Позичальника за Договором та/або для примусового стягнення (в тому числі шляхом здійснення звернення стягнення на заставлене майно) суми заборгованості за Договором.
Відповідно до п. 8.1. Договору у випадку порушення строків (термінів) повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
Пунктом 9.1. Договору Сторонами передбачено, що Банк мас право зупинити подальше кредитування Позичальника та вимагати дострокового повернення Кредиту,сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим Договором, у випадку зміни умов придбання Банкомкредитних ресурсів, а Позичальник зобов'язаний протягом 10 (десяти) календарних днів, з дати надіслання Банкомвідповідної вимоги, повернути суму заборгованості по Кредиту, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції та іншіплатежі, передбачені умовами цього Договору.
Згідно п.9.2. Договору Банк мас право зупинити подальше кредитування Позичальника та/або вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, шо передбачені цим Договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або іншими особами, що є поручителями Позичальника (в т.ч. гарантами, майновими поручителями, заставодавцями та ін.), умов даного Договору та/або угод (договорів), укладених у забезпечення виконання Позичальником зобов'язань (Договорів забезпечення) за цим Договором, а Позичальник зобов'язаний протягом 10 календарних днів, а у випадку, якщо зобов'язання Позичальника за цим Договором забезпечуються заставою майнових прав на грошові кошти, розмішені на депозитномурахунку в АТ «КБ «ГЛОБУС» - не пізніше наступного робочого дня. з дати надіслання Банком відповідної вимоги,повернути суму заборгованості по Кредиту. що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим Договором таштрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані Банку, у разі настання будь-якого з наступних випадків:порушення Позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим Договором;незгоди Позичальника та/або його поручителів (майнових поручителів), гарантів із запропонованими Банкомзмінами умов цього Договору та/або Договорів забезпечення;невиконання Позичальником передбачених ним Договором зобов'язань по цільовому використанню Кредиту; інформація та документи, що підлягають поданню Позичальником Банку у відповідності або в зв'язку з цимДоговором, представлені Позичальником несвоєчасно, в неповному обсязі, або якщо така інформація та документи або їхчастина не відповідає дійсності;при виникненні обставин, які викликають загрозу своєчасному виконанню Позичальником зобов'язань за цимДоговором;погіршення фінансового стану Позичальника (наявність збиткової діяльності за даними балансу Позичальникана останню звітну дату, зменшення надходжень на рахунки Позичальника більше ніж на 50% в порівнянні з попереднімперіодом, тощо);несвоєчасне надання фінансової звітності;несвоєчасне надання документів, що підтверджують цільове використання кредитних коштів; несвоєчасне страхування будь-якого з Предметів застави, а також невиконання п.3.4.2. Договору; Позичальником та/або іншими особами, що є його майновими поручителями (заставодавцями, іпотекодавцями за Договорами забезпечення), гарантами, поручителями та ін. не виконуються обов'язки за укладеними Договорами забезпечення, наданими гарантіями, іншими договорами (правочинами), укладеними в забезпечення виконання Позичальником Договору, у тому числі у разі виникнення загрози втрати або зменшення вартості будь-якого з Предметів застави, зазначених п.3.1. Договору; порушення Позичальником інших умов Договору; будь-яке обмеження прав наданих позичальником Банку в момент укладення Договору та/або прав, наданих Банком поручителями (заставодавцями, іпотекодавцями, гарантами, майновими поручителями та ін.) Позичальника у момент укладення Договорів забезпечення.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками Сторін та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором.
Графіком зменшення ліміту кредитування (Додаток №1 до Договору) Сторонами встановлено максимальну суму коштів, які можуть бути в користуванні Позичальника, станом на 10 число кожного місяця строку дії Договору.
Додатковим договором про внесення змін і доповнень до Договору від 27.11.2019р. №669/1 Сторонами, серед іншого, погоджено викласти п.3.1.5. Договору в наступній редакції:
« 3.1.5. Іпотекою двокімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 77,7м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 .».
Додатковим договором про внесення змін і доповнень до Договору від 06.04.2020р. №669/2 Сторонами, серед іншого, погоджено викласти п.3.1.5. Договору в наступній редакції:
« 4.6. У разі несвоєчасного повернення заборгованості по Кредиту у строки, передбачені п.1.1., 4.1. Договору, Позичальник сплачує проценти з розрахунку процентної ставки, збільшеної на 5 процентів річних до діючої процентної ставки, що нараховується на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати повного погашення. За період з 01.03.2020р. по 31.03.2020р. процентна ставка за користування простроченими кредитними коштами - 24; річних.».
Вказаний Договір, Графік зменшення ліміту кредитування та Додаткові договори від 27.11.2019р. №669/1 та від 06.04.2020р. №669/2 підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Позивача та Третьої особи.
Звітом про незалежну оцінку майна - квартири АДРЕСА_2, загальною площею 77,7кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_1 (номер запису про право власності 20174951), складеним Суб'єктом оціночної діяльності ПП «Саната» від 06.11.2019р. визначено ринкову вартість об'єкта оцінки в розмірі 1862000грн.
27.11.2019р. між Позивачем та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач, Іпотекодавець) укладено Іпотечний Договір №669-3/ЮЗІ-19 (надалі - Іпотечний договір), за умовами якого (п.1.1. Іпотечного договору) Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання Позичальником основного зобов'язання, що випливає з Договору передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку та на умовах, визначених Іпотечним договором нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з 2 житлових кімнат та кухні,реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1155321046101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 77,7м.кв., житловою площею 34,3м.кв. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, що не може бути виділеною в натурі і була приєднана до Предмета іпотеки після укладення Договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. Іпотека поширюється на всі зроблені Іпотекодавцем поліпшення та зміни в якісних показниках Предмета іпотеки. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями.
Відповідно до п.1.2. Іпотечного договору предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченою Антоновою В.І. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 27.04.2017р. за реєстровим №916, зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав - Антоновою В.І. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 27.04.2017р. за номером запису 20174951, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованого Тихоненко Ю.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.11.2019р.
Ринкова вартість Предмета іпотеки відповідно до Висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ПП «Саната» від 06.11.2019р. становить 1862000грн. без ПДВ (п.1.3. Іпотечного договору).
Відповідно до п.1.4. Іпотечного договору узгоджена Сторонами оціночна вартість Предмета іпотеки становить 1862000грн.
Згідно п.1.5. Іпотечного договору Сторони погоджуються з тим, що у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок Предмета іпотеки його вартість буде визначатись на розсуд Іпотекодержателя або згідно п.1.4. Іпотечного договору або на підставі незалежної експертної оцінки проведеної на момент звернення стягнення на Предмет іпотеки. Іпотекодержатель має право самостійно визначати суб'єкта оціночної діяльності.
Пунктом 1.6. Іпотечного договору передбачено, що на період дії договору Предмет іпотеки залишається у володінні, користуванні та розпорядженні Іпотекодавця з врахуванням обмежень, встановлених Іпотечним договором.
Пунктом 2.1. Іпотечного договору визначено, що Іпотекодавець засвідчує, що на момент набрання чинності цим Договором Предмет іпотеки є власністю Іпотекодавця, який має право відчужувати Предмет іпотеки і на нього (Предмет іпотеки) може бути звернуто Іпотекодержателем стягнення без жодних обмежень; Предмет іпотеки не є предметом іпотеки за іншими зобов'язаннями, не переданий третім особам у користування, в тому числі в найм, оренду лізинг, чи на підставі будь-якого іншого правочину, не проданий, не подарований, не відчужений будь-яким іншим способом, не є предметом судового спору і не перебуває під забороною, арештом чи в податковій заставі, не знаходиться у спільній власності, не є часткою, паєм і не є вкладом до статутного капіталу/фонду юридичної особи. Предмет іпотеки не знаходиться у спільній власності подружжя; Іпотекодавець є повністю дієздатною особою та укладення Договору не потребує узгодження з третіми особами згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п.2.3. Іпотечного договору Іпотекодавець гарантує, що за місцем знаходження Предмета іпотеки не зареєстровані та фактично не проживають (не мають права користування) малолітні чи неповнолітні особи та передання Предмета іпотеки в іпотеку не порушує прав та інтересів зазначених осіб.
Згідно п.4.17. Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку невиконання Позичальником Основного зобов'язання або його частини, а також в інших випадках, передбачених Договором.
Пунктом 4.2.1. Іпотечного договору передбачено, що Іпотекодержатель зобов'язаний у випадку звернення стягнення на Предмет іпотеки повернути Іпотекодавцю різницю між сумою, за яку Предмет іпотеки був реалізований та розміром вимог Іпотекодержателя за кредитним договором.
Іпотекодавець має право в будь-який час до моменту реалізації Предмета іпотеки припинити звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом виконання основного зобов'язання в повному обсязі (п.4.3.2. Іпотечного договору).
Відповідно до п.4.4.9. Іпотечного договору Іпотекодавець зобов'язаний не здійснювати реєстрацію інших осіб, в тому числі неповнолітніх та малолітніх осіб за місцем знаходження предмета іпотеки без попереднього письмового дозволу Іпотекодержателя.
Згідно п.5.1. Іпотечного договору іпотека виникає з моменту нотаріального посвідчення Договору.
Пунктом 5.2. Іпотечного договору Сторонами передбачено, що іпотека припиняється з підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, припинення дії кредитного договору; реалізації Предмета іпотеки відповідно до норм чинного законодавства та Договору; набуття Іпотекодержателем права власності на Предмет іпотеки; визнання Договору недійсним; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо Іпотекодавець не відновив його.
У разі невиконання або неналежного виконання Позичальником Основного зобов'язання за Договором в цілому або його частин та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем обов'язків. встановлених цим Договором, в цілому або їх частини, Іпотекодержательмас право вимагати від Іпотекодавця (Позичальника) усунення порушень та/або достроковоговиконання Основного зобов'язання, про що Іпотекодавцю (Позичальнику) надсилається вимога проусунення порушення (іпотечна вимога), а в разі невиконання зазначеної вимоги Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки. У вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконанняпорушених зобов'язань у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки) у разі невиконання, порушення строку виконання та/або виконання нев повному обсязі цієївимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предметіпотеки, відповідно до у мов цього Договору та чинного законодавства України (п.6.1. Іпотечного договору).
Згідно п.6.2. Іпотечного договору звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя. Іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки.
Відповідно до п.6.3. Іпотечного договору у разі подачі позовної заяви до суду Іпотекодержатель має право обрати наступні способи звернення стягнення на Предмет іпотеки за рішенням суду: шляхом набуттяІпотекодавцем права власності на Предмет іпотеки;реалізація Предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів; застосування процедури продажу Предмета іпотеки, встановленої ст.38 Закону України «Про іпотеку» (продаж Іпотекодержателем Предмета іпотеки).
Пунктом 9.1. Іпотечного договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання Позичальником Основного зобов'язання за Договором.
Вказаний Іпотечний договір підписано повноважними представниками Позивача та Відповідача і посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І., зареєстровано в реєстрі за №1392.
На підставі Іпотечного договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І. на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» та у звязку із посвідченням Іпотечного договору накладено заборону відчуження зазначеного у договорі майна - квартира АДРЕСА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 до припинення чи розірвання Іпотечного договору, що зареєстровано в реєстрі за №1393.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що ним належним чином виконано взяті на себе договірні зобов'язання, перераховано на рахунок Третьої особи кредитні кошти за Договором відповідно до розміру Кредиту, що не перевищує 10000000грн., що підтверджується Випискою з особового рахунку за період з 01.12.2018р. по 25.08.2020р. по рахунку № НОМЕР_2 - надання кредиту.
Починаючи з 11.04.2019р. Третя особа перестала виплачувати проценти за користування кредитними коштами, що підтверджується Випискою з особового рахунку за період з 01.12.2018р. по 25.08.2020р. по рахунку № НОМЕР_6 - перенесення прострочених процентів.
18.08.2020р. Позивачем направлено на адресу Третьої особи Вимогу від 18.08.2020р. вих. №1-1846 про звернення стягнення на предмет іпотеки, у якій зазначав, що станом на 18.08.2020р. заборгованість Третьої особи перед Позивачем становить 10225268,93грн. і складається з строкової заборгованості по кредиту в розмірі 0грн.; простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 8514000грн.; строкової заборгованості по процентах в розмірі 0грн.; простроченої заборгованості по процентах в розмірі 998373,39грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 684378,03грн.; пені за несвоєчасну виплату процентів в розмірі 28517,50грн.
Окрім того, Позивач зазначав, що у випадку, якщо в тридцятиденний строк з моменту одержання вимоги Позичальник не сплатить Банку суму заборгованості за Договором в розмірі 10225268,93грн. Банк буде змушений вжити заходів до примусового стягнення всієї суми заборгованості за Договором, в тому числі на підставі і в порядку Закону України «Про заставу» та Договору застави шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Також, 18.08.2020р. Позивачем направлено на адресу Відповідача Іпотечну вимогу від 18.08.2020р. вих. №1-1844, у якій зазначав, що станом на 18.08.2020р. заборгованість Третьої особи перед Позивачем становить 10225268,93грн. і складається з строкової заборгованості по кредиту в розмірі 0грн.; простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 8514000грн.; строкової заборгованості по процентах в розмірі 0грн.; простроченої заборгованості по процентах в розмірі 998373,39грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 684378,03грн.; пені за несвоєчасну виплату процентів в розмірі 28517,50грн.
Окрім того, Позивач зазначав, що у випадку, якщо в тридцятиденний строк з моменту одержання вимоги Позичальник не сплатить Банку суму заборгованості за Договором в розмірі 10225268,93грн. Банк буде змушений вжити заходів до примусового стягнення всієї суми заборгованості за Договором, в тому числі на підставі і в порядку Закону України «Про іпотеку» та Іпотечного договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідачем та Третьою особою вимоги Позивача не задоволено, заборгованість за Договором не сплачено.
Згідно долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості сума заборгованості Третьої особи перед Позивачем станом на 18.08.2020р. становить 10225268,93грн. і складається з строкової заборгованості по кредиту в розмірі 0грн.; простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 8514000грн.; строкової заборгованості по процентах в розмірі 0грн.; простроченої заборгованості по процентах в розмірі 998373,39грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 684378,03грн.; пені за несвоєчасну виплату процентів в розмірі 28517,50грн.
З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 27.02.2019р. №669/ЮКЛ-19 у розмірі 10225268,93грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру, яка складається із двох житлових кімнат та кухні, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1155321046101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 77,7м.кв., житловою площею 34,3м.кв., що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах та направлення коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА МРІЯ» (04119, м.Київ, вул.Зоологічна, буд.4-А, офіс 139; ідентифікаційний код: 39005451) за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 27.02.2019р. №669/ЮКЛ-19. Встановити початкову ціну майна - предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі визначеному суб'єктом оціночної діяльності станом на поточну дату.
У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.3 ст.346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст.348 ГК України банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством.
Приписами ч.1 ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.3 вказаної статті позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Приписами ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частинами 1 та 3 ст.575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст.572 ЦК України).
Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч.1 ст.593 ЦК України встановлено, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Приписами ч.1. ст.12 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ч.1. ст.11 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
З огляду на положення зазначених вище норм закону, а також положення іпотечного договору, при укладенні договору відповідач як іпотекодавець (майновий поручитель) зобов'язався за рахунок переданого в іпотеку майна забезпечити та виконати зобов'язання боржника, якщо такого виконання не відбудеться, незалежно від причин неплатоспроможності та підстав невиконання боржником умов кредитного договору. Укладаючи Іпотечний договір, позивач шляхом вільного волевиявлення приймав на себе саме ризик невиконання позичальником умов Кредитного договору та настання відповідних несприятливих для нього наслідків у вигляді невиконання основного зобов'язання боржником, зокрема й у разі визнання позичальника неплатоспроможним (Правова позиція Великої Палати Верховного Суду наведена у постанові від 02.07.2019р. у справі № 910/15484/17).
При цьому, суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у п.4.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання.
На підставі наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що Позивач виконав свої зобов'язання за Договором, надавши Третій особі кредитні кошти у розмірі погодженому Договором. В свою чергу позичальник - ТзОВ «Львівська мрія» взяті на себе зобов'язання за Договором щодо повернення кредитних коштів в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі10225268,93грн., яка складається з строкової заборгованості по кредиту в розмірі 0грн.; простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 8514000грн.; строкової заборгованості по процентах в розмірі 0грн.; простроченої заборгованості по процентах в розмірі 998373,39грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 684378,03грн.; пені за несвоєчасну виплату процентів в розмірі 28517,50грн.
У звязку із наведеним Позивач звернувся до Третьої особи та Відповідача з Вимогами від 18.08.2020вих. №1-1846 та вих. №1-1844 щодо усунення порушень за Договором, однак такі вимоги були залишені без задоволення. Докази повного або часткового задоволення Вимог Позивача від 18.08.2020р. вих. №1-1846 та вих. №1-1844 в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду спору по суті учасниками справи суду не заявлені та не подані.
Відтак, при укладенні Іпотечного договору Відповідач як Іпотекодавець (майновий поручитель) забезпечив виконання зобов'язання Боржника за рахунок переданого в іпотеку Предмета іпотеки незалежно від причин неплатоспроможності та підстав невиконання Боржником умов Договору. Таким чином, Відповідач добровільно обмежив своє право власності на Предмет іпотеки у встановлений чинним законодавством спосіб та прийняв на себе, в тому числі, ризик настання відповідних несприятливих для нього наслідків у вигляді невиконання Основного зобов'язання боржником (через недобросовісність, зміну складу акціонерів боржника чи з інших причин). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019р. у справі №910/15484/17).
Враховуючи наведене суд зазначає, що Відповідачем як поручителем за Договором, до якого Позивач звернувся з вимогою про сплату заборгованості за цим договором, в результаті невиконання вказаної вимоги було порушено право позивача на повернення кредитних коштів.
За наведених обставин, на підставі представлених сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 27.02.2019р. №669/ЮКЛ-19 у розмірі 10225268,93грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру, яка складається із двох житлових кімнат та кухні, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1155321046101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 77,7м.кв., житловою площею 34,3м.кв., що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах та направлення коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА МРІЯ» (04119, м.Київ, вул.Зоологічна, буд.4-А, офіс 139; ідентифікаційний код: 39005451) за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 27.02.2019р. №669/ЮКЛ-19.
При цьому, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 29.05.2019р. у справі №310/11024/15-ц, згідно з якою частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку», яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.10.2018р. у справі № 910/17423/17.
Щодо визначеного позивачем способу реалізації предмета іпотеки щодо продажу майна на публічних торгах за ціною у розмірі визначеному суб'єктом оціночної діяльності станом на поточну дату суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Згідно ч.6. ст.38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Відповідно до Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Тобто, максимальна сума грошей, яку погодиться заплатити покупець і мінімальна сума грошей, яку погодиться отримати продавець на відкритому конкурентному активному ринку, якщо продаж не є терміновим.
Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.
Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29 липня 2009 року, Esertas v. Lithuania від 31 травня 2012 року зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.
Не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018р. у справі №235/3619/15-ц, від 05.09.2018р. у справі №202/30076/13-ц та послідовно застосовується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05.09.2018р. у справі №202/30076/13-ц, від 24.04.2019р. у справі №910/11364/17, від 20.05.2019р. у справі №925/53/18, від 05.06.2019р. у справі № 905/198/18.
З урахуванням наведеного та з огляду на погодження Сторонами у п.1.4. та 1.5. Іпотечного договору узгодженої оціночної вартості Предмета іпотеки ,а також того, у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок Предмета іпотеки його вартість буде визначатись на розсуд Іпотекодержателя або згідно п.1.4. Іпотечного договору або на підставі незалежної експертної оцінки проведеної на момент звернення стягнення на Предмет іпотеки, суд дійшов висновку призначити реалізацію іпотечного майна шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження без визначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні.
При цьому судом також взято до уваги, що відповідно до п.2.3. Іпотечного договору Іпотекодавець гарантує, що за місцем знаходження Предмета іпотеки не зареєстровані та фактично не проживають (не мають права користування) малолітні чи неповнолітні особи та передання Предмета іпотеки в іпотеку не порушує прав та інтересів зазначених осіб. Згідно ж п.4.4.9. Іпотечного договору Іпотекодавець зобов'язаний не здійснювати реєстрацію інших осіб, в тому числі неповнолітніх та малолітніх осіб за місцем знаходження предмета іпотеки без попереднього письмового дозволу Іпотекодержателя. В матеріалах справи відсутні, Учасниками не наведені доводи та не подані докази порушення іпотечного Договору Іпотекодавцем чи іншими особами в цій частині станом на час ухвалення рішення.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на "balanceofprobabilities" ("баланс ймовірностей") для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує "баланс ймовірностей". У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.
У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.
Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).
Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, віджодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги встановлення судом факту укладення Договору, належного виконання його умов Позивачем,надання Третій особі кредитних коштів у розмірі погодженому Договором; невиконання Третьою особою взятих на себе зобов'язань за Договором щодо повернення кредитних коштів у порядку та строки, визначені Договором, внаслідок чого у Третьої особи виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 10225268,93грн., беручи до уваги звернення Позивача до Третьої особи та Відповідача з Вимогами від 18.08.2020 вих. №1-1846 та вих. №1-1844 щодо усунення порушень за Договором ізалишення відповідних Вимог без задоволення, забезпечення виконання зобов'язання Третьої особи за Договором за рахунок переданого Відповідачем за Іпотечним договором в іпотеку Предмета іпотеки, а також погодження Сторонами у п.1.4. та 1.5. Іпотечного договору узгодженої оціночної вартості Предмета іпотеки, а також того, у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок Предмета іпотеки його вартість буде визначатись на розсуд Іпотекодержателя або згідно п.1.4. Іпотечного договору або на підставі незалежної експертної оцінки проведеної на момент звернення стягнення на Предмет іпотеки, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 27.02.2019р. №669/ЮКЛ-19 у розмірі 10225268,93грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру, яка складається із двох житлових кімнат та кухні, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1155321046101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 77,7м.кв., житловою площею 34,3м.кв., що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах та направлення коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА МРІЯ» (04119, м.Київ, вул.Зоологічна, буд.4-А, офіс 139; ідентифікаційний код: 39005451) за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 27.02.2019р. №669/ЮКЛ-19 та встановлення початкової ціни майна - предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі визначеному суб'єктом оціночної діяльності станом на поточну дату є мотивованими та обґрунтованими, апозов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року для працездатних осіб в розмірі 2102 гривні.
Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 27930грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.
Як доказ сплати судового збору Позивачем подано Платіжне доручення від 27.08.2020р. №4875 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 27930грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.
Окрім того, суд зазначає що Відповідач та Третя особа наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористались.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 27930грн., недоведення Відповідачем та Третьою особою розміру понесених у справі судових витрат, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 27930грн. судового збору.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 346, 348 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 510, 526, 527, 530, 543, 546, 572, 575, 589, 590, 593, 599, 610-612, 627, 629, 1048, 1054-1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 7, 11, 12, 33, 38, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (04073, м.Київ, провулок Куренівський, буд.19/5; ідентифікаційний код: 35591059) заборгованість за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 27.02.2019р. №669/ЮКЛ-19 у розмірі 1862000грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру, яка складається із двох житлових кімнат та кухні, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1155321046101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 77,7м.кв., житловою площею 34,3м.кв., що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ).
Звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на публічних торгах та направлення коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА МРІЯ» (04119, м.Київ, вул.Зоологічна, буд.4-А, офіс 139; ідентифікаційний код: 39005451) за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 27.02.2019р. №669/ЮКЛ-19.
Встановити початкову ціну майна - предмета іпотеки для його подальшої реалізації у
розмірі визначеному суб'єктом оціночної діяльності станом на поточну дату.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (04073, м.Київ, провулок Куренівський, буд.19/5; ідентифікаційний код: 35591059) 27930грн. судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.
6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 19.04.2021р.
Головуючий суддя Т.Б. Фартушок