79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.04.2021 справа № 914/3113/20
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі
секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому
засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТТРАНСБУД», с.Муроване, Пустомитівський район, Львівська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС»,
м.Львів
про стягнення 784 707,23 грн.
За участю представників:
від позивача: Астапович О.В. - адвокат (ордер на надання правової допомоги серія ВС №1066153 від 05.04.2021 р.);
від відповідача: не з'явився.
Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТТРАНСБУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС» про стягнення 810 531,33 грн
заборгованості, з яких 802 636,55 грн основний борг, 7 894,78 грн пеня.
Ухвалою від 07.12.2020 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 23.12.2020 о 09:30 год.
Судове засідання призначене на 23.12.2020 р. на 09:30 год. не відбулося у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності суддею Сухович Ю.О.
Після усунення обставин, що стали причиною непроведення судового засідання 23.12.2020 р., ухвалою від 13.01.2021 р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 09.03.2021 р. включно, підготовче засідання призначити на 17.02.2021 о 10:30 год.
Протокольною ухвалою від 17.02.2021 р. суд відклав розгляд справи на 03.03.2021 р., відсутньому в судовому засіданні відповідачу, суд в порядку ст.121 ГПК України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання. Явка представника відповідача в судове засідання 03.03.2021 р. судом невизнавалась обов'язковою.
Ухвалою від 03.03.2021 р. суд постановив прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТТРАНСБУД» про зменшення позовних вимог до
розгляду, здійснювати розгляд справи з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.03.2021 р. о 10:30 год. Вказаною ухвалою явка уповноважених
представників сторін справи не визнавалась обов'язковою.
В судовому засіданні 24.03.2021 р. судом оголошено перерву до 07.04.2021 р.
Представник позивача в судове засідання 07.04.2021 р. для розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав. Просив стягнути з відповідача 784 707,23 грн заборгованості, з яких 767 547,82 грн основний борг, 17 159,41 грн пеня.
До закінчення судових дебатів представник позивача заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та подання доказів понесення вказаних витрат протягом 5 днів з дати оголошення рішення.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 07.04.2021 р. для розгляду справи по суті не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача Бойчука Т.В. у розписці про оголошення перерви у судовому засіданні до 07.04.2021 р. до 12:45 год. Відзив, заяви, клопотання не надходили.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено. Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку про можливість прийняття рішення у справі.
У судовому засіданні 07.04.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем 14.06.2019 р. укладено договір поставки №14/06/19, на виконання умов якого позивач у період з 19.06.2019 р. по 15.11.2019 р. передав у власність відповідача продукцію (щебінь) на загальну суму 3 950 578,64 грн.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції виконав не в повному обсязі, внаслідок чого згідно розрахунків позивача станом на момент подання позовної заяви у відповідача існувала заборгованість в сумі 802 636,55 грн по оплаті основного боргу. У зв'язку з порушенням строків оплати позивач нарахував пеню в сумі 7 894,78 грн.
Таким чином, при поданні позову, позивач просив стягнути з відповідача 810 531,33 грн заборгованості, з яких 802 636,55 грн основний борг, 7 894,78 грн пеня.
Також, у позовній заяві позивач стверджує, що ним в порядку ст. 534 ЦК України оплати від 26.03.2020р. в сумі 30 000,00 грн, від 28.04.2020 р. в сумі 40 000,00 грн, від 01.06.2020р. в сумі 30 000,00 грн, від 27.10.2020 в сумі 520 000,00 грн, зараховані в другу чергу, в рахунок погашення штрафу в сумі 211 115,72 грн та в рахунок погашення пені в сумі 155 942,91 грн. А решта суми оплати від 27.10.2020 р.
в розмірі 252 942,09 грн зараховано позивачем в третю чергу, в рахунок погашення основної суми заборгованості.
У зв'язку з порушенням строків оплати позивач нарахував пеню за період з 27.10.2020 по 25.11.2020 на основну суму заборгованості 802 636,55 грн в сумі 7 894,78 грн. Таким чином, при поданні позову, позивач просив стягнути з відповідача 810 531,33 грн заборгованості, з яких 802 636,55 грн основний борг, 7 894,78 грн пеня.
Крім того, позивач просить суд при прийнятті рішення встановити наступний порядок виконання судового рішення: органу (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування інфляційних втрат та 3% річних із суми основної заборгованості в розмірі 802 636,55 грн з 26.11.2020 р. до моменту повного виконання рішення; платежі боржника для виконання грошового зобов'язання погашають вимоги кредитора у черговості: в першу чергу - витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання (судові витрати, витрати виконавчого провадження тощо); в другу чергу - пеню в розмірі - 7 894,78 грн, в третю чергу основний борг в розмірі 802 636,55 грн; в четверту чергу - три проценти річних; в п'яту чергу - інфляційні втрати.
Згідно заяви про зменшення позовних вимог (вх.№893/21) поданої представником позивача 02.03.2021 р. позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС» заборгованість у розмірі 784 707,23 грн, з яких 767 547,82 грн основний борг, 17 159,41 грн пеня.
У заяві про зменшення позовних вимог, позивач стверджує, що ним в порядку ст. 534 ЦК України оплати від 11.12.2020 р. в суму 20 000,00 грн, від 14.12.2020 р. в сумі 20 000,00 грн, від 24.12.2020 р. в сумі 10 000,00 грн, зараховані в другу чергу, в рахунок погашення пені в сумі 14 911,27 грн. А решта суми оплат від 11.12.2020 р., від 14.12.2020 р., від 24.12.2020 р. в розмірі 35 088,73 грн зараховано позивачем в третю чергу, в рахунок погашення основної суми заборгованості.
Таким чином, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 784 707,23 грн заборгованості, з яких 767 547,82 грн основний борг, 17 159,41 грн пеня.
Крім того, позивач у заяві про зменшення позовних вимог, просить суд при прийнятті рішення встановити наступний порядок виконання судового рішення: органу (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування інфляційних втрат та 3% річних із суми основної заборгованості в розмірі 767 547,82 грн з 03.03.2021 до моменту повного виконання рішення; платежі боржника для виконання грошового зобов'язання погашають вимоги кредитора у черговості: в першу чергу - витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання (судові витрати, витрати виконавчого провадження тощо); в другу чергу - пеню в розмірі - 17 159,41 грн, в третю чергу основний борг в розмірі 767 547,82 грн; в четверту чергу - три проценти річних; в п'яту чергу - інфляційні втрати.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.
Обставини встановлені судом.
14.06.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТТРАНСБУД», в особі директора Будза О.М., що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС» в особі директора Вілюри А.О., що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - замовник) було укладено договір поставки №14/06/19, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність замовника щебінь, відсів, щебеневу продукцію, сипучі будівельні матеріали (надалі - продукція), а замовник зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату за ціною вказаною у видаткових накладних.
Згідно п.п. 1.2.-1.3. договору постачальник зобов'язується передати продукцію, а замовник прийняти продукцію найменування, одиниці виміру та загальна кількість якої, є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення визначаються та вказуються у видатковій накладній. Асортимент, кількість і ціна продукції визначається сторонами при формуванні замовлень (усно чи письмово) на кожну партію продукції і вказується у видаткових накладних. Підписані представниками сторін накладні прирівнюються до специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 3.2. договору сторони погодили, що моментом поставки продукції є дата виписки видаткової накладної, згідно даних залізничної транспортної
накладної, та (або) передачі її перевізнику (залізниці).
Згідно п. 3.3., п. 3.6. договору поставка продукції до станції призначення здійснюється залізничними вагонами. Заявку на продукцію (усно чи письмово) замовник подає постачальнику з зазначенням кількості продукції та фракції. Також в заявці повинні бути вказані залізничні реквізити отримувача. Доставка продукції на об'єкт проводиться автотранспортом замовника (само вивозом). За погодженням сторін доставка продукції проводиться автотранспортом постачальника або залученими ним третіми особами.
Згідно п. п. 4.1.-4.2. договору сторони погодили, що ціна продукції, що передається у власність замовнику вказується у видаткових накладних, які надаються
постачальником для проведення оплати. Загальна сума договору складає сума товару, отриманого по всім видатковим накладним є наростаючою. Остаточна вартість договору визначається шляхом додавання загальної вартості партій продукції за всіма видатковими накладними.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що моментом оплати є дата поступлення грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 4.5. договору оплата продукції замовником здійснюється на підставі накладних (видаткових або залізничних) та (або) рахунків шляхом перерізування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-ох банківських днів з дня отримання продукції.
Згідно п. 4.7. договору при наявності боргу замовника за отриману продукцію, всі наступні платежі (незалежно від призначення платежу), які ним здійснюються по даному договору на поточний рахунок постачальника, зараховуються в рахунок погашення цього боргу.
Відповідно до п. п. 4.9.-4.10. договору сторони погодили, що при виконанні умов договору будуть підписувати видаткові накладні, акти приймання-передачі наданих послуг, акти звірок взаємних розрахунків, акти приймання-передачі товарів -
в паперовій формі, або в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій із використанням системи електронного документообігу, а саме: програмних рішень зазначених в платформах, системах електронного документообігу, комп'ютерної програми «М.Е.Dос», або веб-сервісу «СОТА». Електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання з використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП) стороною-одержувачем електронного документа, отриманого від сторони-відправника з нанесеним нею ЕЦП. Юридичну силу будуть мати електронно, або паперово оформленні документи до умов цього договору.
Згідно п. п. 5.1.-5.2. договору представник замовника при прийнятті продукції зобов'язаний звірити відповідність кількості та асортименту продукції. Продукція за цим договором вважається переданою постачальником та прийнятою замовником щодо кількості - по масі вказаній в залізничній накладній.
У період з 19.06.2019 р. по 15.11.2019 р. включно Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТТРАНСБУД» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС», згідно договору поставки №14/06/19 від 14.06.2019 р., продукцію (щебінь) на загальну суму 3 950 578,64 грн, згідно видаткових накладних, наявних в матеріалах справи. Відповідач оплатив за поставлену продукцію 2 895 000,00 грн.
Між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за договором поставки №14/06/19 від 14.06.2019 р., в якому станом на 15.11.2019 р. відображено часткову сплату в сумі 2 895 000,00 грн. Станом на 11.12.2019 р. складала 1 055 578,64 грн.
В подальшому, в період з 26.03.2020 р. по 27.10.2020 р., відповідач сплатив ще 620 00,00 грн.
Позивач, у зв'язку із простроченням відповідачем оплати продукції в сумі 1 055 578,64 грн більше як два календарних місяців позивачем на підставі п.6.4. договору нарахував відповідачу штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченої продукції на загальну суму 211 115,73 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем оплати продукції в сумі 1 055 578,64 грн позивачем на підставі п. 4.5. та п.6.4. договору нарахував відповідачу пеню на загальну суму 155 942,91 грн, а саме:
- за період з 17.12.2019 по 25.03.2020 (сума заборгованості 1 055 578,64 грн) -пеня в розмірі 69 189,39 грн;
- за період з 26.03.2020 по 27.04.2020 (сума заборгованості 1 055 578,64 грн) -пеня в розмірі 18 573,56 грн;
- за період з 28.04.2020 по 31.05.2020 (сума заборгованості 1 055 578,64 грн) -пеня в розмірі 15 689,47 грн;
- за період з 01.06.2020 по 26.10.2020 (сума заборгованості 1 055 578,64 грн) -пеня в розмірі 52 490,49 грн.
Позивач керуючись ст.534 ЦК України зарахував оплати проведені відповідачем в період з 26.03.2020 по 27.10.2020 в другу чергу, зокрема:
- оплату на загальну суму 211 115,72 грн, проведену відповідачем 26.03.2020 р. в сумі 30 000,00 грн, 28.04.2020р. в сумі 40 000,00 грн, 01.06.2020 р. в сумі 30 000,00 грн та 27.10.2020 р. в сумі 111 115,00 грн в рахунок погашення штрафу;
- оплату на загальну суму 155 942,91 грн, а саме: 27.10.2020 р. в сумі 155 942,91 грн в рахунок погашення пені.
Решта суми оплати в розмірі 252 942,09 грн зарахована позивачем на підставі ст.534 ЦК України в третю чергу, в рахунок погашення основної суми заборгованості.
Відтак, за розрахунками позивача станом на момент подання позовної заяви основна заборгованість становила 802 636,55 грн (1055578,64- 252942,09=802636,55).
У зв'язку з порушенням строків оплати позивач нарахував пеню за період з 27.10.2020 р. по 25.11.2020 р. на основну суму заборгованості 802 636,55 грн в сумі 7 894,78 грн.
Таким чином, на час звернення з позовною заявою позивач просив стягнути з відповідача 810 531,33 грн заборгованості, з яких 802 636,55 грн основний борг, 7 894,78 грн пеня.
Згідно заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 784 707,23 грн, з яких 767 547,82 грн основний борг, 17 159,41 грн пеня.
У зв'язку із простроченням відповідачем оплати продукції в сумі 802 636,55 грн позивач на підставі п. 4.5. та п.6.4. договору нарахував відповідачу пеню за період з 25.12.2020 р. по 02.03.2021 р. (сума заборгованості 767 547,82 грн) на загальну суму 17 159,41 грн.
У заяві про зменшення позовних вимог, позивач стверджує, що він керуючись ст.534 ЦК України зарахував:
- оплату проведену відповідачем 11.12.2020 р. в сумі 20 000,00 грн, в другу чергу на суму 11 842,17 грн, в рахунок погашення пені, а решта суми оплати в розмірі 8 157,83 грн в третю чергу, в рахунок погашення основної суми заборгованості;
- оплату проведену відповідачем 14.12.2020 р. в сумі 20 000,00 грн, в другу чергу на суму 781,45 грн, в рахунок погашення пені, а решта сума оплати в розмірі 19 218,55 грн в третю чергу, в рахунок погашення основної суми заборгованості;
- оплату проведену відповідачем 24.12.2020 р. в сумі 10 000,00 грн, в другу чергу на суму 2 287,65 грн, в рахунок погашення пені, а решта сума оплати в розмірі 7 712,35 грн в третю чергу, в рахунок погашення основної суми заборгованості.
Позивач, враховуючи проведені ним зарахування на підставі ст.534 ЦК України, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 784 707,23 грн заборгованості, з яких 767 547,82 грн основний борг, 17 159,41 грн пеня.
Висновки суду.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є виконання договору поставки №14/06/19 від 14.06.2019 р.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона
- постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій
стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт поставки позивачем продукції відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними на загальну суму 3 950 578,64 грн.
Відповідач за період з 25.06.2019 р. по 24.12.2020 р. оплатив всього 3 565 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Суд не може погодитись з проведеними позивачем зарахуваннями на підставі ст. 534 ЦК України, з огляду на таке.
Пунктом 4.7. договору сторони погодили, що при наявності боргу замовника за отриману продукцію, всі наступні платежі (незалежно від призначення платежу), які ним здійснюються по даному договору на поточний рахунок постачальника, зараховуються в рахунок погашення цього боргу.
За правилами вказаної статті 534 ЦК України, застосованої позивачем під час зарахування отриманих від відповідача грошових коштів, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Між тим, слід зазначити, що можливість застосування безпосередньо залежить
від змісту реквізиту «Призначення платежу» платіжного документу, яким відповідач
здійснював платіж позивачу на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник здійснює переказ коштів з чітким призначенням платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦК України застосовуватися не може.
Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості.
Відповідний порядок встановлено в п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22, та п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 р., згідно якого отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу. (Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 р. у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 р. у справі № 910/12934/18).
Таким чином, враховуючи, що згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень за період з 25.06.2019 р. по 24.12.2020 р. на загальну суму 3 565 000,00 грн, відповідачем чітко вказано призначення платежу «оплата за щебінь згідно угоди», застосування позивачем ст. 534 ЦКУ є необґрунтованим.
Станом на момент прийняття рішення (07.04.2021 р.) у відповідача існує заборгованість з оплати основного боргу за поставлену продукцію (щебінь) за договором поставки №14/06/19 від 14.06.2019 р. на загальну суму 385 578,64 грн (3950578,64-3565000,00=385578,64). Стягненню підлягає основна сума боргу, яка встановлена судом.
Відповідач станом на 07.04.2021 р. доказів сплати заборгованості на загальну суму 385 578,64 грн не надав, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже з відповідача підлягає до стягнення 385 578,64 грн основного боргу.
Щодо нарахованої позивачем пені, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4.5. договору оплата продукції замовником здійснюється на підставі накладних (видаткових або залізничних) та (або) рахунків шляхом перерізування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-ох банківських
днів з дня отримання продукції.
Відповідно до п. 6.3. договору за безпідставну відмову від оплати або несвоєчасну оплату переданої продукції, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від простроченої суми. Сплата вищевказаних нарахувань не звільняє замовника від виконання договірних зобов'язань.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку долученого до заяви
про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути пеню в сумі 17 159,41 грн за період з 25.12.2020 по 02.03.2021, які були розраховані позивачем на суму основного боргу 767 547,82 грн.
Враховуючи, що основна сума боргу становить 385 578,64 грн, беручи до уваги часткові оплати проведені відповідачем 11.12.2020 р. на суму 20 000,00 грн, 14.12.2020р. на суму 20 000,00 грн, 24.12.2020 р. на суму 10 000,00 грн, суд за допомогою комп'ютерної програми «ЛЗ Підприємство 9.5.3 ТзОВ «Інформаційно- аналітичний центр «Ліга» ТзОВ «Ліга Закон», 2020», провів розрахунок пені.
Так, згідно проведеного судом розрахунку до стягнення підлягає пеня в сумі 10 992,76 грн. за період з 26.11.2020 р. по 02.03.2020 р., а саме:
- з 26.11.2020 р. по 10.12.2020 р. сума боргу 385 578,64 грн, пеня становить 1 896,29 грн;
- з 11.12.2020 р. по 13.12.2020 р. сума боргу 365 578,64 грн, пеня становить 359,59 грн;
- з 14.12.2020 р. по 23.12.2020 р. сума боргу 345 578,64 грн., пеня становить 1 133,04 грн;
- з 24.12.2020 р. по 21.01.2021 р. сума боргу 335 578,64 грн., пеня становить 3 190,75 грн;
- з 22.01.2021 р. по 02.03.2021 р. сума боргу 335 578,64 грн., пеня становить 4 413,09 грн.
Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 10 992,76 грн. пені.
Щодо вимог про зазначення у рішенні про нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних до моменту повного виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами,
визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 11, 12 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Слід зазначити, що положеннями ч. 10 ст. 238 ГПК України встановлено право суду зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Вищевказана норма передбачає право, а не обов'язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу і таке право надано суду для нарахування відсотків або пені, тобто за вибором позивача. Водночас позивач просить зазначити у рішенні про нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Предметом позову є стягнення основного боргу та пені.
Зважаючи на те, що ч. 10 ст. 238 ГПК України право зазначати в рішенні про нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу не встановлено, а нарахування 3% річних не є предметом спору, за таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування положеннь ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Щодо вимоги позивача про встановлення порядку виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Позивач просить суд при прийнятті рішення встановити наступний порядок виконання судового рішення: органу (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування інфляційних втрат та 3% річних із суми основної заборгованості в розмірі 767 547,82 грн з 03.03.2021 до моменту повного виконання рішення; платежі боржника для виконання грошового зобов'язання погашають вимоги кредитора у черговості: в першу чергу - витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання (судові витрати, витрати виконавчого провадження тощо); в другу чергу - пеню в розмірі - 17 159,41 грн, в третю чергу основний борг в розмірі 767 547,82 грн; в четверту чергу - три проценти річних; в п'яту чергу - інфляційні втрати.
Згідно ч.1 ст.239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
При цьому, підставою для встановлення порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Позивач не надав доказів того, що виконання рішення буде ускладнене або виконати його буде не можливо, не навів обставин, що можуть ускладнити виконання рішення суду.
Слід зазначити, що встановлення порядку виконання рішення є правом, а не обов'язком суду.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення порядку виконання рішення суду, як того просить позивач.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити частково. До задоволення підлягає 385 578,64 грн основного боргу, 7 894,78 грн пені. В решті позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Станом на момент подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір в сумі 12 157,98 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2459 від 27.11.2020 р.
У зв'язку з частковим задоволенням позову та керуючись п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов, згідно заяви про зменшення позовних вимог, задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ТРЕЙД ПЛЮС» (79037, м.Львів, вул.Земельна, буд. 6; ідентифікаційний код 41272688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТТРАНСБУД» (81121, Львівська область, Пустомитівський район, с.Муроване, вул.Вокзальна, 11; ідентифікаційний код 40341954) 385 578,64 грн основного боргу, 10 992,76 грн пені та 5 948,57 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому ст. ст. 256-257 ГПК України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне рішення
складено 19.04.2021 року.
Суддя Ю.О. Сухович