79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.04.2021 справа № 914/2998/20
м.Львів
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 , м.Львів
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Химчака Володимира Івановича, м.Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Західного територіального управління Внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, м.Львів
про стягнення збитків у розмірі 150060,00 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
За участю секретаря Зарицької О.Р.
Представники сторін:
від позивача: Угніч І.В. - представник;
від відповідача: Миколів А.М. - адвокат
від третьої особи: не з'явився.
Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Фізичної особи - підприємця Химчака Володимира Івановича -про стягнення збитків у розмірі 150060,00 грн.
Ухвалою суду від 23.11.2020 позову заяву позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху.
09.12.2020, за вх.№35288/20, до суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.12.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 13.01.2021.
В судовому засіданні 13.01.2021 оголошено перерву до 10.02.2021.
18.01.2021 за вх.№1069/21 в документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, замінивши судове засідання на підготовче засідання.
18.01.2021 за вх.№1071/21 в документообігу суду зареєстровано подану позивачем відповідь на відзив з доказами скерування її примірника відповідачу.
18.01.2021 за вх.№150/21 в документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.
З підстав, наведених в ухвалі суду від 10.02.2021 суд постановив: долучити відзив на позовну заяву від 04.01.2021 (вх.№145/21 від 05.01.2021) до матеріалів справи; продовжити по 06.01.2021 процесуальний строк на подання відповідачем відзиву на позовну заяву від 06.01.2021 (вх.№323/21), а також по 18.01.2021 продовжити позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив від 18.01.2021 №690/97/1/41 (вх.№1071/21); перейти до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Західне територіальне управління Внутрішнього аудиту Міністерства оборони України; продовжити строки підготовчого провадження на 30 днів та призначити підготовче засідання на 03.03.2021.
12.02.2021, за вх.№3407/21, в документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про долучення до матеріалів справи доказів скерування третій особі позовної заяви з додатками.
19.02.2021, за вх.№4009/21, в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про долучення до матеріалів справи доказів скерування третій особі відзиву з додатками.
02.03.2021, за вх.№4840/21, в документообігу суду зареєстровано подану третьою особою заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи.
02.03.2021, за вх.№4842/21, в документообігу суду зареєстровано подані третьою особою пояснення по суті спору, які суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Ухвалою від 03.03.2021 суд відмовив позивачу в задоволенні клопотання вих.№690/97/3/2 від 18.01.2021 (вх.№150/21 від 18.01.2021) про забезпечення доказів шляхом призначення судової будівельно-технічної експертизи, закрив підготовче провадження та призначив справу №914/2998/20 до судового розгляду по суті на 01.04.2021.
01.04.2021 в документообігу суду зареєстровано подані позивачем:
- за вх.№7760/21 клопотання про витребування доказів ;
- за вх.№7761/21 клопотання про долучення доказів;
- за вх.№7762/21 клопотання про виклик свідків.
З підстав, викладених в ухвалі від 01.04.2021 суд клопотання позивача: вих.№690/1032 від 31.03.2021 (вх.№7760/21 від 01.04.2021) про витребування доказів; клопотання вих.№690/1031 від 31.03.2021 (вх.№7761/21 від 01.04.2021) про долучення доказів та клопотання вих.№690/1030 від 31.03.2021 (вх.№7762/21 від 01.04.2021) про виклик свідка залишив без розгляду.
Представник позивача в судове засідання 01.04.2021 з'явився, позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судове засідання 01.04.2021 з'явився, позовні вимоги заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив.
Третя особа явки представника в судове засідання 01.04.2021 не забезпечила, однак у заяві від 24.02.2021 №526/214 (вх.№4840/21 від 02.03.2021) просила суд розглядати справу без її участі.
У процесі розгляду справи суд встановив.
Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що між Військовою частиною НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , далі за текстом - Позивач) та Фізичною особою - підприємцем Химчаком Володимиром Івановичем (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , далі за текстом Відповідач) укладено договір про надання послуг за державні кошти від 13.11.2018 р. №99 (далі за текстом - Договір відповідно до якого Позивач - Замовник, а Відповідач - Підрядник).
Позивач посилається на те, що Аудиторська група Західного територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, провівши за період з 01.07.2017 р. по 30.06.2020 р. аудит діяльності у військовій частині НОМЕР_1 (аудиторський звіт №526/47 від 26.08.2020р) вказала таке: «Договір від 13.11.2018 № 99 з ФОП Химчак В.І. на суму 465 000,00 грн. Строк дії договору по 31 12.2018. Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 № 1-2, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати роботи виконані на суму 465 000,00 грн. (платіжним дорученням від 03.12.2018 №1119 проведено попередню оплату у сумі 132 216,00 грн. рішення органу управління від 14.11.2018 № 3733, у листопаді-грудні 2018 платіжними дорученнями № 1080,1205,1217 проведено оплату у сумі 332 784,00 грн.
Проектно-кошторисною документацією на облаштування. "Спортивно- ігрового комплексу в/ч НОМЕР_1 запроектовано площадки: баскетбольний майданчик - 510 м2; футбольне поле - 968 м2; тенісні корти -576 м2:
гімнастичний майданчик (тренажери 50-202 - 60 шт.) - 1240 м2
гімнастичний майданчик (тренажери 50Р - 44 шт.) - 968 м2
бігова доріжка - 1082 м2;
глядацькі місця з накриттям - 196 м2;
майданчик для кросфіту - 500 м2.
Загальна вартість спортивно-ігрового комплексу згідно зведеного кошторису становила 10 619,176 тис. грн.
У вересні 2018 в/ч НОМЕР_1 оголошено проведення електронних торгів на закупівлю послуги з встановлення спортивних вуличних тренажерів (площадка: гімнастичний майданчик тренажери SG-202 - 60 шт. - 1240 м2) очікуваною вартістю 511 500,00 грн (відповідно до отриманих кошторисних призначень на 2018 рік за КПКВ 2101020/6 КЕКВ 2240).
В додатку № 3 до тендерної документації “Технічне завдання до предмету надання послуг'' вказано найменування, кількість, орієнтовні розміри тренажера, загальна площа їх встановлення та опис робіт (послідовність робіт) по монтуванню.
В Лоті № 1 тендерної документації були зазначені обсяги робіт, що перевищували обсяги, визначені проектно-кошторисною документацією, а саме:
п. 1 розробка ґрунту вручну в траншеях глибиною до 2 м без кріплень з укосами, група грунтів 2 - 98,24 м3, замість 57,57 м3 (завищення 40,67 м3);
п. 6 улаштування бетонних фундаментів загального призначення об'ємом до 5 м3 - 97,84 м3 замість 53,82 м3 (завищення 44,02 м3):
п. 7 монтаж металоконструкцій універсального вуличного, тренажеру - 14,56 т, замість 8,52 т (завищення 6,04 т).
Наданий в тендерній документації об'єм, будівельних робіт відповідав об'єму робіт, зазначеному у розділі 7 “Спортивне обладнання ” локального кошторису для робіт по встановленню тренажерів на двох гімнастичних майданчиках, а саме: площею 1240 м2 (тренжери SG-202 - 60 шт.) та площею 968 м2 (тренжери SGF- 44 шт), хоча у додатку №3 до тендерної документації "Технічне завдання до предмету надання послуг” вказано найменування, кількість, загальну площу встановлення та опис робіт по монтуванню одного гімнастичного майданчика площею 1240 м2 (тренжери SG -202 - 60 шт.)
Згідно Робочого проекту та специфікацій матеріалів та виробів для встановлення вуличних тренажерів SG-202 в кількості 60 шт. на гімнастичному майданчику площею 1240 м2 перелік та обсяги основних будівельних робіт становили:
розробка ґрунту в траншеях - 57,57 м3;улаштування бетонних фундаментів - 53,82 м3; встановлення закладних деталей - 3714 кг; монтаж тренажерів 60 шт.- 8520 кг.
У період аудиту на підставі наказу командира в/ч А0284 від 24.07.2020 № 911, комісією в/ч А0284 проведено обстеження та контрольні обміри виконаних робіт по встановленню універсальних вуличних тренажерів, яким виявлено фактичне виконання робіт з порушенням робочого проекту, а саме: монтаж тренажерів без передбачених закладних металоконструкцій у “тіло фундаменту”, а також завищення обсягів робіт на загальну суму 150060,00 грн.
Крім, того, підрядником виконані додаткові будівельні, роботи, не передбачені об'ємом робіт Лоту №1, які були оплачені замовником, а саме: влаштування дренажної системи на загальну суму 55890 грн (за мінусом суми завищення робіт 357 грн) та зняття верхнього шару ґрунту на футбольному полі на загальну суму 55638 грн.
Згідно актів виконаних робіт в/ч НОМЕР_1 сплачено на рахунок ФОП “Химчак Володимир Іванович " кошти за КПКВ 2101020 КЕКВ 2240 у загальній сумі 465000,00 грн. (платіжні доручення від 22.11.2018 № 1080 - 7284,00 грн, 03.12.2018 № 1119 - 32216,00грн, від 19.12.2018 № 1205-260253,00грн, від 22.12.2018№ 1217-65247,00 грн.
Таким чином, аудитом встановлено завищення обсягів виконаних будівельних робіт, що призвело до збитків на загальну суму 150 060,00 грн.».
Як вказує Позивач, він звернувся до Відповідача з Претензією № 1 від 21.09.2020 р. вих.№ 2356 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 150 060,00 грн., яка виникла через завищення Відповідачем обсягів виконання будівельних робіт, що в свою чергу призвело до збитків. Ця вимога залишена Відповідачем без відповіді та задоволення додаток №10).
Відтак позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків у розмірі 150060,00 грн.
У відзиві на позовну заяву (вх.№323/21 від 06.01.21), відповідачем не заперечується укладення договору №99 про надання послуг за державні кошти.
Відповідач зазначає, що ціна цього договору є твердою та становить 465000,00 грн. без ПДВ. (пункт 3.1 договору №99) і цей договір укладено за результатами проведеного тендеру державних закупівель № UA-2018-10-24-002076-с. Згідно звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2018-10-24-002076-с від 15.11.2018р. сума визначена в договорі про закупівлю та становить 465000,00 грн. Одночасно, до тендеру долучено тендерну документацію позивача для процедури закупівлі-переговорна процедура «Послуги із встановлення спортивних універсальних вуличних тренажерів) Код ДК 021:2015:45450000-6 - інші завершальні роботи на (Встановлення спортивних універсальних вуличних тренажерів). У відповідності до лоту 1 технічного завдання до предмету надання послуг тендерної документації передбачено,у тому числі, розробку ґрунту вручну в траншеях глибиною до 2 м без кріплень, з укосами, група грунтів 2 у кількості 98,24 м3. Також передбачено улаштування бетонних фундаментів загального призначення об'ємом до 5 м3 у кількості 91,84 м3.
Відповідач стверджує, що роботи згідно укладеного договору №99 від 13.11.2008р. ним виконано у повному об'ємі. Виконання робіт підтверджуються підписаними позивачем актом №1 приймання- виконання будівельних робіт за грудень 2018р. із довідкою про вартість будівельних робіт та витрати за грудень 2018р. та актом №2 приймання-виконання будівельних робіт за грудень 2018р. із довідкою про вартість будівельних робіт та витрати за грудень 2018р. Зазначені документи долучені до позовної заяви позивачем.
У відповідності до акту №1 приймання-виконання будівельних робіт, зазначає відповідач, здійснено розробку грунту вручну в траншеях глибиною до 2 м без кріплень з укосами, група грунтів 2 у кількості 98,24 м3 та здійснено улаштування бетонних фундаментів загального призначення об'ємом до 5 м3 у кількості 91,84 м3. Також проведено монтаж металоконструкцій.
Згідно акту №2 приймання-виконання будівельних робіт, відповідачем проведено дренажні роботи, а саме облаштовано дренаж.
Відповідач зазначає, що рекламацій (претензій) щодо якості та кількості виконання вказаних робіт згідно договору №99 на його адресу від позивача не надходило.
Відтак, виконання вищевказаних робіт підтверджується не лише актами приймання- виконання робіт до договору №99, а й затвердженою замовником тендерною документацією.
Відповідач зауважує, що позивач у позовній заяві покликається на те, що менший об'єм робіт передбачений робочим проектом та специфікацій матеріалів та виробів для встановлення вуличних тренажерів SG -202. Однак, позивачем не долучено до матеріалів справи робочий проект, що має бути погоджений із відповідачем.
Щодо виконання дренажних робіт, то у відповідності до п. 3.2. договору №99, ціна договору не може змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків покрашення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у п. 3.1. Договору. Відтак, облаштування дренажних робіт за результатами виконання таких робіт не призвело до збільшення ціни договору. Ціна договору з урахуванням дренажних робіт залишилась сталою - 465000,00 грн. Поряд з цим зазначає, що виконання дренажних робіт значно підвищує якість виконаних робіт та виконання таких робіт є необхідним з метою дотримання вимог встановлених державними будівельними нормами. Покращення якості робіт шляхом облаштування дренажу не вплинуло на ціну договору.
Виконані роботи оплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями долученими позивачем до позовної заяви. Отже, позивач як прийняв виконані роботи, так і оплатив їх у повному обсязі.
Щодо підстав стягнення збитків, то такі відповідач заперечує з огляду на те, що між позивачем та відповідачем погоджено ціну договору №99, що зазначено в пункті 3.1 Договору. Зазначений договір №99 про надання послуг за державні кошти від 13.11.2018р. не визнаний недійсними у встановленому законом порядку як вцілому так і в частинах, зокрема в частині вартості послуг.
Відтак відповідач вважає, що не можуть братися до уваги доводи позивача про нібито неправомірне завищення відповідачем вартості послуг чи виконання додаткових робіт у вигляді облаштування дренажу, що визначено в актах приймання-виконання робіт, які підписані двома сторонами без жодних зауважень чи застережень. Такі виконанні роботи входять в погоджений перелік виконаних робіт із визначеною сторонами вартістю.
На переконання відповідача, позивачем не доведено порушення відповідачем господарського зобов'язання та вчинення цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності до відповідача як стягнення збитків, завданих завищенням вартості послуг за договором, незважаючи на те, що вартість договору погоджена сторонами.
На думку відповідача, висновки аудиторського звіту Аудиторської групи ЗТУВА МО України від 26.08.2020р. №526/47 не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки висновки такого звіту не можуть виливати на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. Аудиторський звіт не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеним договором та які підтверджені відповідними актами здачі-приймання наданих послуг.
Аудиторський звіт є документом, складеним з приводу наявності або відсутності виконання відповідних умов договору, та містить лише суб'єктивну думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто аудиторський звіт не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.
Аудиторський звіт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Аудиторський звіт с документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
У відповіді на відзив позивач вважає, що доводи, викладені у відзиві, спрямовані лише на те, щоб уникнути відшкодування збитків завданих Військовій частині НОМЕР_1 та відповідальності встановленої відповідно до умов договору від 13.11.2018р. №99.
Позивач вважає хибними твердження Відповідач стосовно того, що тендерною документацією, було передбачено, у відповідності лоту 1 технічного завдання надання послуг, у тому числі розробку грунту вручну в траншеях глибиною до 2м, без кріплень з укосами, група грунтів 2 у кількості 98,24 м3, та улаштування бетонних фундаментів загального призначення об'ємом до 5 м3 у кількості 91,84 м3 .
Зокрема зазначає, що в наданій тендерній документації об'єм будівельних робіт відповідав об'єму робіт, зазначеному у розділі 7 “Спортивне обладнання” локального кошторису для робіт по встановленню тренажерів на двох гімнастичних майданчиках, а саме: площею 1240 м2 (тренажери SG-202 - 60 шт.) та площею 968 м2 (тренажери SGF - 44 шт.) відповідно до робочого проекту.
Окремий кошторис на виконання робіт відповідно до договору позивачем не погоджувався та підряднику не передавався.
Виконання робіт мало відповідати Робочому проекту №716-06-18ГП. «Облаштування «Спортивно-ігрового комплексу Військової частини НОМЕР_1 по вул.Стрийській,88 в м. Львові»» (далі-робочий проект), та відповідно здійснюватися відповідно визначених умов робочого проекту.
На думку позивача, не виконання робіт не за робочим проектом свідчить про недобросовісність Відповідача та небажання Відповідачем виконувати свої зобов'язання.
Стосовно погодження якості та обсягу виконаних робіт відповідачем та підписання позивачем актів №1, №2 приймання - виконання будівельних робіт. Відповідач у відзиві посилається на вказані акти, як остаточний документи виконання сторонами зобов'язання за договором від 13.11.2018р. №99.
Позивач керуючись нормами ч.1 ст. 884 ЦК України зазначає, що в ході нагляду за об'єктом - спортивно-ігрового комплексу, в межах гарантійного строку за договором будівельного підряду (10 років), внаслідок візуального виявлення порушення кріплення конструкцій тренажерів, було прийнято рішення створити комісію та провести обстеження та контрольні обміри по встановленню універсальних вуличних тренажерів, та території Військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 . Для ефективної роботи комісії був залучений представник відповідача (підрядника - ФОП «Хімчак В.І.) гр. ОСОБА_1 .
Комісією із представників від Замовника в присутності представника підрядника та спеціалістів управління внутрішнього аудиту проведено контрольний обмір обсягів виконаних робіт та перевірено виконані роботи, за результатами роботи комісії був складений Акт обстеження та проведення контрольних обмірів від 28.07.2020, яким виявлено фактичне виконання робіт з порушенням робочого проекту, а саме: монтаж тренажерів без передбачених закладних металоконструкцій у “тіло фундаменту", а також завищення обсягів робіт на загальну суму 150060,00 грн.
Отже, про завищення загальної вартості робіт та невідповідність якості робіт виконаних відповідачем робочому проекту, позивачу стало відомо тільки після проведення обстеження та складання Акту від 28.07.2020р., оскільки фактично порушення в конструкції кріплення тренажерів (крихкість фундаменту, просідання фундаменту в наслідок не закладання цілісних металоконструкцій) проявились не відразу, а впродовж часу, тому вказані недоліки, не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття та підписанні актів виконаних робіт №1 та №2 (приховані недоліки), такі, що були умисно приховані підрядником (монтаж тренажерів без передбачених закладних металоконструкцій у “тіло фундаменту”).
Враховуючи неналежну якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, на теперішній час відсутня можливість їх експлуатації впродовж гарантійного строку особовим складом Військової частини НОМЕР_1 .
Стосовно вказаних виявлених порушень Позивач належним чином повідомив безпосередньо Відповідача, проте той відмовився їх усувати.
Вказана бездіяльність відповідача, підтверджує свідоме порушення взятих договірних зобов'язань передбачених п.п.9.3.11, п.9.3, р.9 Договору від 13.11.2018р. №99 де зазначено, що підрядник зобов'язаний усунути за свій рахунок виявлені недоліки в процесі виконання робіт тау гарантійний період.
Вказані порушення, на думку позивача, підтверджені безпосередньо під час проведення аудиту діяльності у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.07.2017 р. по 30.06.2020 р представниками аудиторська групи ЗТУВА МО України, та зазначені в Аудиторському Звіті від 26.08.2020р. №526/47.
Таким чином, Позивач вважає, що матеріалами справи підтверджено протиправна поведінка Відповідача, що відобразилась у прихованні від позивача неякісно виконаних робіт (монтаж тренажерів без передбачених закладних металоконструкцій у “тіло фундаменту”) та ведення в оману Позивача щодо реального обсягу робіт.
Внаслідок неякісного виконання та завищення відповідачем вартості виконаних робіт за договором №99 від 13.11.2018 на суму 150060,00 грн., заподіяні державі в особі військової частини НОМЕР_1 матеріальні збитки на вказану суму.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги безпідставними, і такими що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Укладений між сторонами Договір №99 про надання послуг за державні кошти п за своєю правовою природою є договором підряду.
За приписами пунктів 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Положеннями ст. 843, ч.ч. 1, 2 ст.844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 1 статті 846 вищеназваного Кодексу визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтею 849 ЦК України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем були виконані будівельні роботи, про що складені акти та підписані представниками виконавця робіт та їх замовником, а також скріплені печатками сторін.
Відтак, суд наголошує, що позивач прийняв виконані роботи, не заявивши при цьому про допущення виконавцем робіт будь-яких відступів від умов договору чи наявність інших недоліків. Дана обставина сторонами не заперечується, що свідчить про те, що замовник підтвердив належне виконання робіт.
Відповідно до ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору і її зміна у відповідності до ч. 3 ст. 632 ЦК України, після виконання договору не допускається. Про зменшення ціни роботи, в разі встановлення відступів від умов договору, сторонами має бути досягнута згода або спір з цього приводу може бути вирішеним у встановленому законом порядку.
В даному випадку правовідносини з оплати підрядних робіт виникли з Договору і оплата робіт проведена в межах узгодженої ціни на основі визначеної сторонами вартості робіт з урахуванням вимог діючого законодавства.
Поряд з тим, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, зокрема щодо завищення вартості виконаних підрядних робіт чи неналежного їх виконання, окрім Аудиторського звіту №526/47 від 26.08.2020року.
При укладенні Договору №99 від 13.11.2018 сторони були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд укладали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір, в тому числі і щодо вартості проведення будівельних робіт.
Замовник, який своєчасно не заявив про недоліки у виконанні робіт (за наявності таких) не звільнений від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.
Судом встановлено, що позивач кількість та якість та ціну робіт перевірив, підписавши відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт без зауважень та заперечень. Матеріали справи не містять мотивованої відмови позивача від приймання виконаних відповідачем будівельних робіт з підстав їх вартості, обсяг та вартість виконаних робіт погоджений сторонами, при цьому замовник не заперечував проти прийняття виконаних робіт у спірному періоді.
Посилання позивача на результати перевірки та висновки у аудиторському звіті, як на підставу для задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки виявлені порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину та не можуть ніяким чином їх змінювати.
Аудиторський звіт є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто аудиторський звіт не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.
Аудиторський звіт вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним, в межах своєї компетенції, відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому законом порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-правових відносин.
Аудиторський звіт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.
Аудиторський звіт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка аудиторського звіту, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні відповідного спору щодо оскарження, зокрема, дій чи рішення контролюючого органу.
До того ж аудиторський звіт не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Водночас, чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов'язку після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт, обов'язку повернути відповідну суму завищення.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин, аудиторський звіт має оцінюватись у сукупності з іншими доказами.
Сам по собі аудиторський звіт та висновок, виконаний на замовлення контролюючого органу не є підставою для безспірного і безумовного визначення наявності порушення в діях відповідача і підставою для стягнення коштів отриманих на виконання договірних відносин.
Внутрішній аудит як система контролю за діяльністю підконтрольних суб'єктів створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.
Суд вважає, що обставини, які встановлені під час проведення внутрішнього аудиту не можуть впливати на умови договірних відносин між позивачем та відповідачем, а тим більше їх змінювати.
Крім того, суд зазначає, що за умови існування між позивачем та відповідачем договірних правовідносин, стороною якого Аудиторська група Західного територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України не являється, посилання позивача, як на підставу для задоволення позовних вимог, на акт від 28.07.2020, який був складений в односторонньому порядку в ході проведення аудиту (без належного повідомлення та залучення підрядника до обстеження,- доказів на підтвердження зворотнього позивачем не надано), є неправомірними. Як вже зазначено вище в рішенні, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати
Більше того, у відповідності до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання сторонами не допускається.
Отже, аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 статті 217 ГК України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).
Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, передбаченої ст. 224 ГК України, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправність діяння боржника, тобто поведінка боржника має порушувати як приписи законодавства так і умови договору; 2) наявність збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) наявність вини порушника зобов'язання, тобто особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність лише за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Звертаючись з даним позовом позивач посилається на те, що згідно з Аудиторським звітом встановлено завищення вартості робіт на суму 150060,00 грн., та вважає, що Аудиторський звіт є доказом на підтвердження нанесення відповідачем збитків, які за обставин, викладених у позовній заяві, підлягають стягненню з відповідача.
Проте суд зазначає, що у контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки" заявлена до стягнення з відповідача перерахована йому, як виконавцю робіт за Договором сума, не може бути кваліфікована збитками у розумінні статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.
Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Позивачем не доведено факт порушення зобов'язання відповідачем, у зв'язку з чим суд не приймає в якості належного доказу Аудиторський звіт №526/47 від 26.08.2020 р.
Таким чином, позивачем не доведено склад правопорушення, посилання позивача на аудиторський звіт не може бути безумною підставою для задоволення позову про відшкодування збитків, оскільки згідно з вимогами ст. ст. 610, 611, 858, 883 ЦК України збитки є правовим наслідком порушення зобов'язання, їх склад підлягає окремому доказуванню.
Відтак, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За результатами розгляду спору та з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що у позові належить відмовити повністю.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що у позові відмовлено, судові витрати понесені позивачем - залишаються за останнім та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці, підписано 16.04.2021.
Суддя С.Б. Кітаєва