вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2799/20
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста",
до: 1) ОСОБА_1 ;
2) публічного акціонерного товариства "Український професійний банк",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - 1) Національного банку України;
2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1, - приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок",
прo визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору,
за участю представників:
позивача: Титаренка В.М. (довіреність від 31.12.2020 року);
відповідачів: 1) Самборської Г.М. (довіреність від 11.02.2020 року);
2) Гудової О.В. (довіреність №60-16218/20 від 24.12.2020 року);
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1) не з'явився;
2) Гудової О.В. (довіреність №60-16218/20 від 24.12.2020 року);
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1:
1) Бикова О.І. (ордер, серії АА №034868, від 27.06.2020 року),
24 вересня 2020 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - позивач) до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на наступні обставини.
11 червня 2013 року між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та приватним акціонерним товариством "Банкомзв'язок" був укладений договір про відкриття кредитної лінії №732/5 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" відкрило приватному акціонерному товариству "Банкомзв'язок" відкличну мультивалютну кредитну лінію, а приватне акціонерне товариство "Банкомзв'язок" зобов'язувалось кредит повернути вчасно, сплатити за його користування проценти та інші платежі.
27 травня 2015 року між ОСОБА_1 , приватним акціонерним товариством "Банкомзв'язок" та публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" був укладений договір поруки №732/5-1 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язувався в повному обсязі відповідати перед публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" як солідарний боржник за кредитним договором.
27 квітня 2020 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави, та договорами іпотеки суб'єктів господарювання (далі - договір купівлі-продажу №81/1), відповідно до умов якого публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" зобов'язувався передати позивачу майнові права, які виникли або можуть виникнути у майбутньому, а позивач зобов'язувався прийняти права вимоги, зазначені у додатку №1 до договору.
Звертаючись із позовною заявою до суду, представник позивача послався на те, що у ОСОБА_1 не виникло обов'язку дострокової оплати заборгованості, згідно з умовами кредитного договору, оскільки прострочення виконання зобов'язання було відсутнім, договір поруки, на думку представника позивача, є фіктивним правочином, вищевказаний договір укладено публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" із перевищенням повноважень, а також, за твердженнями представника позивача, публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" було недієздатним укладати договір поруки.
У зв'язку з цим, позивач просив суд визнання недійсним договір поруки №732/5-1 від 27 травня 2015 року та застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: визнати недійсним договір від 27.05.20105 року про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 року; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни, індексний номер: 21664017 від 28.05.2015 року про припинення іпотеки, номер запису: 9838179, на об'єкт нерухомого майна: будівля спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 722157480000); скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни, індексний номер: 21663430 від 28.05.2015 року про припинення обтяження, номер запису: 9837891, на об'єкт нерухомого майна: будівля спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 722157480000).
Ухвалою суду від 30.09.2020 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 10 листопада 2020 року.
04 листопада 2020 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву від 30.10.2020 року про залучення співвідповідача та третіх осіб.
10 листопада 2020 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів від 09.11.2020 року, яке підлягало задоволенню судом.
Ухвалою суду від 17.11.2020 року підготовче засідання відкладено на 24 листопада 2020 року.
24 листопада 2020 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів від 20.11.2020 року, яке підлягало задоволенню судом.
Ухвалою суду від 24.11.2020 року залучено до участі у справі співвідповідача, - публічне акціонерне товариство "Український професійний банк", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Національний Банк України (далі - третя особа 1 на стороні позивача) та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа 2 на стороні позивача), третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1, - приватне акціонерне товариство "Банкомзв'язок". Підготовче засідання відкладено на 17 грудня 2020 року.
16 грудня 2020 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Аудит Кроу" подав документи на виконання вимог ухвали суду від 24.11.2020 року.
17 грудня 2020 року через канцелярію Господарського суду Київської області представниками третьої особи 1 на стороні позивача та третьої особи на стороні відповідача 1 подані письмові пояснення щодо обставин справи.
У підготовчому засіданні 17.12.2020 року оголошено перерву до 22 грудня 2020 року.
18 грудня 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №07/01-11/15984-20 від 15.12.2020 щодо виконання вимог ухвали суду від 24.11.2020 року.
21 грудня 2020 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник третьої особи 1 на стороні позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 24.11.2020 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22 грудня 2020 року заяву про самовідвід судді А.Ю. Кошика в справі № 911/2799/20 задоволено, справу №911/2799/20 передано на повторний автоматизований розподіл.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2020 року, для розгляду цієї справи визначено суддю Грабець С.Ю., яка прийняла до свого провадження справу та призначила підготовче засідання на 20 січня 2021 року, про що постановлено ухвалу суду від 28.12.2020 року.
22 грудня 2020 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, а також клопотання про витребування доказів, яке підлягало задоволенню судом частково.
22 грудня 2020 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник третьої особи 2 на стороні позивача подала відзив №132-60-53/20 від 21.12.2020 року, клопотання про продовження строку для виконання вимог ухвали суду від 24.11.2020 року та письмові пояснення №132-60-52/20 від 21.12.2020 року.
23 грудня 2020 року від представника позивача та 29 грудня 2020 року від представника третьої особи 2 на стороні позивача надійшли клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.
19 січня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав відповідь на пояснення третьої особи на стороні відповідача 1.
20 січня 2021 року представник позивача в засіданні клопотання про витребування доказів підтримав, а також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Представник третьої особи 1 на стороні позивача в засіданні проти задоволення клопотання про витребування доказів не заперечував, представник третьої особи на стороні відповідача 1 у задоволенні вищевказаного клопотання просив суд відмовити.
Представники відповідачів та третьої особи 2 на стороні позивача у засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 20.01.2021 року підготовче засідання відкладено на 17 лютого 2021 року.
21 січня 2020 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про витребування доказів.
28 січня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №13950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017 року.
04 лютого 2021 року від третьої особи 1 на стороні позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 20.01.2021 року.
17 лютого 2021 року в засіданні у задоволенні клопотання представника третьої особи на стороні відповідача 1 про залишення позову без розгляду судом відмовлено.
Представник відповідача 1 у засіданні заявила усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення із доказами, які надійшли на адресу суду.
Представники позивача, третьої особи 1 на стороні позивача та третьої особи на стороні відповідача 1 проти задоволення клопотання про відкладення підготовчого засідання не заперечували, тому клопотання було задоволено судом.
Ухвалою суду від 17.02.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 03 березня 2021 року.
03 березня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.
Крім цього, 03 березня 2021 року через канцелярію суду представник відповідача 1 подала заяву про зупинення провадження у справі.
Представник позивача проти задоволення вищевказаної заяви заперечував.
Представник третьої особи на стороні відповідача 1 в засіданні проти задоволення заяви про зупинення провадження у справі не заперечував.
Представники відповідача 2 та третіх осіб на стороні позивача у засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розгляд заяви про зупинення провадження у справі відкладено до наступного судового засідання, призначеного на 24 березня 2021 року.
09 березня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника третьої особи 2 на стороні позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на виконання вимог ухвали суду від 20.01.2021 року, а також клопотання про здійснення їх дослідження в закритому судовому засіданні.
24 березня 2021 року в засіданні представники позивача, відповідача 1 та третьої особи на стороні відповідача 1 проти задоволення клопотання третьої особи 2 на стороні позивача заперечували.
Представники відповідача 2 та третьої особи 1 та 2 на стороні позивача у засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Клопотання про дослідження поданих представником третьої особи 2 на стороні позивача доказів у закритому судовому засіданні було задоволено судом, а в задоволенні клопотання представника відповідача 1 про зупинення провадження у справі відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 07 квітня 2021 року.
31 березня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надійшла заява про застосування позовної давності.
06 квітня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 02.04.2021 року.
Згідно з ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Судом встановлено, що до клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 02.04.2021 року не долучено клопотання про продовження строку, тому вищевказане клопотання залишено судом без розгляду, на підставі ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.
07 квітня 2021 року в засідання з'явились представники позивача, відповідача 1 та 2, третьої особи 2 на стороні позивача та третьої особи на стороні відповідача 1.
Представник третьої особи 1 на стороні позивача у засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У засіданні представник відповідача 1 подала заяву про відвід судді Грабець С.Ю.
Представник позивача в засіданні проти задоволення вищевказаної заяви заперечував.
Представники відповідача 2 та третьої особи 2 на стороні позивача просили у задоволенні вищевказаної заяви відмовити, а представник третьої особи на стороні відповідача 1 просив заяву про відвід судді задовільнити.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2021 року в задоволенні заяви про відвід судді відмовлено, на підставі ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
07 квітня 2021 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити, а представники відповідача 1 та 2 проти задоволення позову заперечували.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
11 червня 2013 року між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (далі - відповідач 2) та приватним акціонерним товариством "Банкомзв'язок" (далі - третя особа на стороні відповідача 1) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №732/5 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач 2 надав у тимчасове користування третій особі на стороні відповідача 1 кредит, а третя особа на стороні відповідача 1 зобов'язувалась кредит отримати, використати його за цільовим призначенням та сплатити проценти та інші платежі за користування ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 1.1. кредитного договору, відповідач 2 відкриває третій особі на стороні відповідача 1 відкличну мультивалютну кредитну лінію у розмірі 1 000 000,00 дол. США (один мільйон доларів США 00 центів) з правом конвертації іноземної валюти в національну валюту та 0,00 грн. (нуль гривень 00 коп.) терміном до "05" січня 2017 року, на поповнення обігових коштів та погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №339/5 від 25.11.2010 р. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно, починаючи з червня 2013 року, в сумі 20 000,00 дол. США (двадцять тисяч доларів США 00 центів), остаточне погашення кредитної заборгованості в сумі 140 000,00 дол. США (сто сорок тисяч доларів США 00 центів) здійснюється не пізніше "05" січня 2017 р.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, забезпеченням виконання третьою особою на стороні відповідача 1 своїх зобов'язань перед відповідачем 2 за цим договором є майно яке прийняте за генеральним договором №5 від 25.11.2010 р.
Пунктом 2.2. кредитного договору встановлено, що кредитні ресурси, надані відповідачем 2, забезпечуються всім належним третій особі на стороні відповідача 1 майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України, у разі недостатності суми, отриманої від реалізації заставленого майна.
Згідно з п. 2.3. кредитного договору, відчуження заставленого майна можливе лише за згодою відповідача 2.
13 червня 2013 року між відповідачем 2 та третьою особою на стороні відповідача 1 укладено додатковий договір до договору про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 р., згідно з умовами якого п. 1.1. Розділу 1 кредитного договору викладено в новій редакції: "1.1. Відповідач 2 відкриває третій особі на стороні відповідача 1 відкличну мультивалютну кредитну лінію у розмірі 1 625 000,00 дол. США (один мільйон шістсот двадцять п'ять тисяч доларів США 00 центів) з правом конвертації іноземної валюти в національну валюту та 0,00 грн. (нуль гривень 00 коп.) терміном до "05" січня 2017 року, на поповнення обігових коштів та погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №339/5 від 25.11.2010 р. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно, починаючи з липня 2013 року, в сумі 20 000,00 дол. США (двадцять тисяч доларів США 00 центів), остаточне погашення кредитної заборгованості в сумі 785 000,00 дол. США (сімсот вісімдесят п'ять тисяч доларів США 00 центів) здійснюється не пізніше "05" січня 2017 р.".
24 березня 2014 року між Національним банком України (далі - третя особа 1 на стороні позивача) та відповідачем 2 укладено кредитний договір №19 (далі - кредитний договір №19), відповідно до умов якого третя особа 1 на стороні позивача надала відповідачу 2 кредит для збереження ліквідності у сумі 120 000 000,00 грн. з процентною ставкою 19,5% річних, яка є змінною, в залежності від діючої облікової ставки Національного банку України, строком до 15.06.2015 року.
Відповідно до п. 1.8. кредитного договору №19, основним забезпеченням виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань перед третьою особою 1 на стороні позивача за цим договором є майнові права за укладеними з відповідачем 2 кредитними договорами з юридичними особами на загальну суму 545 946 028,39 грн., згідно з реєстром, який є додатком до договору застави майнових прав від 24.03.2014 р. №19/ЗМП, зокрема, за договором про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 р. №732/5, що був укладений між відповідачем 2 та третьою особою на стороні відповідача 1.
27 травня 2015 року між відповідачем 2 та третьою особою на стороні відповідача 1 укладено додатковий договір до договору про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 р., згідно з умовами якого п. 2.1. Розділу 2 кредитного договору викладено в новій редакції: "2.1. Забезпеченням виконання третьою особою на стороні відповідача 1 своїх зобов'язань перед відповідачем 2 за цим договором є майно, яке прийняте за генеральним договором №5 від 25.11.2010 р., та порука відповідача 1 (договір поруки №732/5-1 від 27.05.2015 р.)".
З метою забезпечення виконання третьою особою на стороні відповідача 1 зобов'язань, згідно з умовами кредитного договору, між ним, ОСОБА_1 (далі - відповідач 1) та відповідачем 2 був укладений договір поруки №732/5-1 від 27 травня 2015 року (далі - договір поруки).
Відповідно до п. 1.1. договору поруки, за договором про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 р. (надалі - "кредитний договір") відповідач 2 відкрив відкличну мультивалютну кредитну лінію у розмірі 1 185 000,00 дол. США (один мільйон сто вісімдесят п'ять тисяч доларів США 00 центів), терміном до 05.01.2017 р., на поновлення обігових коштів та погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №339/5 від 25.11.2020 р. Станом на 27.05.2015 р. кредитна заборгованість становить 695 125,35 дол. США (шістсот дев'яносто п'ять тисяч сто двадцять п'ять доларів США 35 центів).
Пунктом 1.2. договору поруки встановлено, що відповідач 1 бере на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед відповідачем 2 як солідарний боржник за кредитним договором.
Згідно з 1.3. договору поруки, відповідач 1 доручає відповідачу 2 у випадку затримки виконання зобов'язань третьою особою на стороні відповідача 1 за кредитним договором, здійснити списання суми заборгованості з поточного рахунку відповідача 1 в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2.1. договору поруки, у разі повного або часткового невиконання третьою особою на стороні відповідача 1/відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором в передбачені кредитним договором строки відповідач 2 має право задовольнити свої вимоги за рахунок відповідача 1.
Пунктом 2.2. договору поруки встановлено, що відповідач 2 має право задовольнити свої вимоги за рахунок грошових коштів відповідача 1, а в разі їх недостатності - звернути стягнення на інше майно та цінності відповідача 1 в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Згідно з п. 3.1. договору поруки, цей договір набуває чинності з 27 травня 2015 року та діє до 05 січня 2017 року, але у будь-якому випадку до повного виконання третьою особою на стороні відповідача 1 та/або відповідачем 1 зобов'язань за вищевказаним кредитним договором та всіма додатковими договорами до нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно з ч. 2. ст. 554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
27 травня 2015 року між відповідачем 2 та третьою особою на стороні відповідача 1 був укладений договір про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №732/5від 11.06.2013 року (далі - договір про розірвання), згідно з умовами якого сторони погодили з 27 травня 2015 року розірвати кредитний договір, який укладений між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Згідно з ч. 4. 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
27 квітня 2020 року між відповідачем 2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - позивач) був укладений договір №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави, та договорами іпотеки суб'єктів господарювання (далі - договір купівлі-продажу майнових прав), відповідно до умов якого відповідач 2 зобов'язувався передати позивачу майнові права, які виникли або можуть виникнути у майбутньому, а позивач зобов'язувався прийняти права вимоги, зазначені у додатку №1 до договору.
Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу майнових прав, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач 2 передає у власність позивача, а позивач приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають:
- право оскаржувати, як у судовому, так і в позасудовому порядках припинення, ліквідацію позичальників, заставодавців, іпотекодавців та майнових поручителів (поручителів), зазначених у додатку №1 до цього договору (надалі - боржник), які є (були) боржниками за правами вимоги, договорами, наведеними у додатку №1 до цього договору, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (надалі - укладені договору), та/або на інших підставах, наведених у додатку №1 до цього договору (надалі - права вимоги);
- право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника прав вимоги;
- право звернення до правонаступників, спадкоємців боржників та органів місцевого самоврядування в межах прав та повноважень власника прав вимоги;
- права кредитора за правами вимоги (зокрема, права вимоги застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги з отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсним договорів та/або визнання нікчемними договорів, права, які випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права, які випливають з мирових угод, договорів з арбітражними керуючими, охоронними організаціями, права участі в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів тощо), які виникнуть в майбутньому у разі скасування реєстрації припинення/ліквідації боржників;
- право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов'язані із здійсненням відповідачем 2 кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та фактичною видачею грошових коштів;
- право отримання грошових коштів/відшкодування внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень;
- інші права, що пов'язані або випливають із прав вимоги, надалі за текстом - "Майнові права".
Пунктом 1.3. договору купівлі-продажу майнових прав встановлено, що майнові права вважаються переданими позивачу з моменту підписання цього договору.
Згідно з п. 3.1. договору купівлі-продажу майнових прав, сторони домовились, що за продаж Майнових прав за цим договором та відступлення прав вимоги за укладеними договорами, відповідно до договору №81 від 27 квітня 2020 року про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, позивач сплачує відповідачу 2 грошові кошти у розмірі 2 496 405,57 грн. (два мільйона чотириста дев'яносто шість тисяч чотириста п'ять грн. 57 коп.), надалі за текстом - «ціна договору». Ціна договору сплачена позивачем відповідачу 2 у повному обсязі до моменту укладення цього договору та договору №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став позивач.
У додатку №1 до договору купівлі-продажу майнових прав (реєстр договорів, майнові права за якими відступаються, та боржників за такими договорами) міститься найменування: приватне акціонерне товариство "Банкомзв'язок" (АТ "Банкомзв'язок"), договір про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 року, з усіма додатковими договорами.
Позивач, звертаючись до суду просив визнати недійсним договір поруки №732/5-1 від 27.05.2015 року та застосувати наслідки недійсності правочину.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
10 листопада 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 проти задоволення позову заперечував, вважав, що права позивача не порушені, у зв'язку з укладенням договору поруки, відповідач мав право достроково погасити кредит, згідно з умовами договору поруки, погашення всього кредиту відбулось у встановленому законом порядку, що підтверджується рішеннями суду, а доказів перевищення повноважень відповідачем та його недієздатності при укладенні договору поруки, представником позивача не надано.
Звертаючись із позовною заявою до суду, представник позивача послався на те, що у відповідача 1 не виникло обов'язку дострокової оплати заборгованості, згідно з умовами кредитного договору, оскільки прострочення виконання зобов'язання було відсутнім, а також на порушення п. 6.2. кредитного договору.
Судом встановлено, що відповідно до п. 6.2. кредитного договору, третя особа на стороні відповідача 1 має право достроково погашати кредити, попередньо письмово повідомивши про це відповідача 1 не пізніше, ніж за 3 (три) календарних дні до дати погашення, що планується третьою особою на стороні відповідача 1.
Згідно з п. 1.2. договору поруки, відповідач 1 бере на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед відповідачем 2 як солідарний боржник за кредитним договором.
Відповідно до п. 6.3. кредитного договору, третя особа на стороні відповідача 1 має право достроково розірвати договір про відкриття кредитної лінії, попередивши про це відповідача 2 не менше ніж за 7 (сім) банківських днів, при цьому попередньо повністю повернути одержані кредити, проценти за їх використання, а також пеню та можливі штрафні санкції.
До матеріалів справи долучено Звіт аудиторської фірми "Інтер-аудит" про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» №833 від 26.08.2016 року (далі - Звіт).
У розділі ІІ Звіту зазначено, що можливість дострокового погашення кредитів та розірвання договорів передбачена п.п. 6.2 та 6.3 кредитного договору.
Зокрема, у кредитному договорі, укладеному відповідачем 2 з третьою особою на стороні відповідача 1, дострокове погашення кредиту передбачено п. 6.2 з попереднім письмовим попередженням відповідача 2 про це не пізніше, ніж за три календарні дні до дати погашення, що планується третьою особою на стороні відповідача 1, та п. 6.3 про дострокове розірвання договору із попередженням про це відповідача 2 не менше, ніж за сім банківських днів, із попереднім повним поверненням одержаного кредиту.
Разом з цим, у наданих кредитних справах, відсутнє попереднє листування з приводу дострокового погашення кредиту.
27 травня 2015 року між відповідачем 2 та третьою особою на стороні відповідача 1 був укладений договір про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 року, в зв'язку із повним погашенням заборгованості за нею. Наступного дня (28 травня 2015 року) третій особі на стороні відповідача 1 була надана довідка про відсутність заборгованості перед відповідачем 2 за підписом начальника управління обслуговування клієнтів Л.М. Шохи.
Так, суд дійшов висновку про те, що відповідачем 1 був порушений порядок дострокового погашення заборгованості за кредитом, встановлений п. 6.2. кредитного договору.
Також, на думку представника позивача, договір поруки є фіктивним правочином, оскільки він не був спрямований на реальне настання наслідків у вигляді погашення заборгованості за кредитним договором, а також, за твердженнями представника позивача, вищевказаний договір укладено відповідачем 2 із перевищенням повноважень з пов'язаною особою.
Згідно з ч. 5 ст. 77 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що діяла на момент вчинення правочину), Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до ч. 6 ст. 77 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що діяла на момент вчинення правочину), фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Процедура виведення платоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлена п. 6 та п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Судом встановлено, що 30 січня 2015 року постановою Правління Національного банку України №73/БТ "Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" та призначення куратора" (далі - постанова №73/БТ) у діяльності відповідача 2 були встановлені окремі обмеження, а 30 квітня 2015 року постановою Правління Національного банку України №293/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії проблемних за запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" (далі - постанова №293/БТ) встановлювалися певні обмеження у господарській діяльності відповідача 2, як юридичної особи, що входить до банківської системи України, зокрема:
1) заборонено передавати в забезпечення майно та активи відповідача 2;
2) заборонено відповідачу 2 використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки;
3) всі розрахунки у національній валюті повинні здійснюватися виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України;
4) не здійснювати дострокового повернення коштів інсайдерам, пов'язаним особам та власникам істотної участі в публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк», крім спрямування коштів на збільшення статутного капіталу та інші.
Постановою Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 року «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» (далі - постанова №348) публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі вищевказаної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №107 від 28.05.2015 року, відповідно до якого з 29 травня 2015 року в публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» запроваджено тимчасову адміністрацію.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України №562 від 28.08.2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №158 від 28 серпня 2015 року «Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що діяла на момент вчинення правочину), з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених уповноваженою особою Фонду, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що діяла на момент вчинення правочину), на період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку.
Частиною 3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що діяла на момент вчинення правочину) встановлено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що діяла на момент вчинення правочину), уповноважена особа Фонду має право призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.
Частиною 1 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що діяла на момент вчинення правочину) встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що діяла на момент вчинення правочину), протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Так, метою проведення аудиторської перевірки є виявлення правочинів, що є нікчемними, у тому числі тих, які сприяли настанню негативних для неплатоспроможного банку наслідків, забезпечували виведення кредиторами та пов'язаними особами банку коштів з неплатоспроможного банку та в подальшому унеможливили виконання цим банком зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
Як вже встановлено судом, з метою забезпечення виконання третьою особою на стороні відповідача 1 зобов'язань, згідно з умовами кредитного договору, між відповідачем 1, третьою особою на стороні відповідача 1 та відповідачем 2 був укладений договір поруки.
За твердженнями представника позивача, договір поруки не був спрямований на реальне настання наслідків у вигляді погашення заборгованості за кредитним договором, а відповідачу 1 були надані переваги в задоволенні вимог.
До матеріалів справи долучено Звіт аудиторської фірми "Інтер-аудит" про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» №833 від 26.08.2016 року, а також копію висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №13950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017 року (далі - висновок експертизи).
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність", аудиторський звіт - документ, підготовлений суб'єктом аудиторської діяльності за результатами аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог цього Закону.
Вищевказаний Звіт був виконаний на замовлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Український професійний Банк» з метою встановлення фінансової та не фінансової інформації щодо окремих операцій публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», що відбулися в період з 01.01.2014 року до 28.05.2015 року.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова економічна експертиза - це процесуальна дія, спрямована на отримання доказів шляхом проведення судовим експертом на основі його спеціальних знань з бухгалтерського обліку, оподаткування та фінансів дослідження об'єктів (первинних документів, облікових регістрів і звітності), які містять інформацію про фактичні дані та обставини справи, що перебуває у провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
На виконання постанови про проведення судово - економічної експертизи у кримінальному провадженні №42015100000000795 від 06.09.2016 року надано висновок експертизи.
На вирішення експертизи були поставлені питання, зокрема, чи підтверджуються положення аудиторського звіту щодо нанесення прямих збитків Національному банку України у вигляді непогашеної кредитної заборгованості по основному боргу та заборгованості за нарахованими процентами, станом на 01.06.2015 рік, а також нанесення прямого балансового збитку відповідачу 2 за операціями з погашення кредитної заборгованості юридичних осіб, права вимоги за якими надані в забезпечення НБУ по кредитному договору №19, укладання договорів застави, поруки тощо, чи підтверджуються порушення кредитного договору №19, постанов №73/БТ, №293/БТ та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", чи призвело здійснення окремих операцій відповідача 2 до зниження платоспроможності відповідача 2 то до зменшення його ліквідної маси.
Із висновку експертизи вбачається, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора №158 від 28.08.2015 року, відповідно до якого з 31 серпня 2015 року розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", визначені статтями 37 та 38, ч. 1 та ч. 2 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Аудиторською перевіркою встановлено, що в травні 2015 року відбулось дострокове погашення заборгованості (як повне, так і часткове) за кредитами позичальників, права вимоги за якими були надані в заставу Національному банку України як забезпечення за кредитним договором №19 від 24.03.2014 року.
Детальна інформація про зміни балансової вартості заборгованості (без врахування дисконтів/премій та комісій), станом на 01.05.2015 року та станом на 01.06.2015 року, в розмірі позичальників та валют наведена в таблиці №2 (міститься у висновку експертизи), з якої вбачається, що кредитна заборгованість зазначених юридичних осіб у травні 2015 року у гривневому еквіваленті зменшилась на 556 196,79 тис. грн.
За результатами проведених процедур аудиторами встановлено, що погашення заборгованості за кредитами юридичних осіб, майнові права, які виступали предметом застави за кредитним договором №19 від 24.03.2014 року, відбулося в період з 25 по 28 травня 2015 року, що передувало введенню Тимчасової адміністрації.
Зокрема, у Звіті зазначено, що внаслідок цих операцій відбулося вивільнення з-під застави ліквідного майна, яке виступало предметом застави за цими кредитами перед банком та могло в подальшому позитивно вплинути на формування ліквідаційної маси публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", а також зменшення розміру застави по кредитному договору №19 від 24.03.2014 року, укладеному публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" з Національним банком України.
Джерелами погашення зазначених вище кредитів стали кошти, що були акумульовані на рахунках, зокрема, фізичної особи ОСОБА_1 , за рахунок внутрішньобанківських перерахувань з рахунків інших клієнтів, що були кредиторами банку на дати здійснення таких перерахувань.
Відповідно до п. 2.3.10 кредитного договору №19 від 24.03.2014 року, позичальник - публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" зобов'язаний протягом двох робочих днів після отримання коштів від юридичних осіб в погашення заборгованості за основним боргом за кредитами, майнові права за якими надані Національному банку України в забезпечення, перерахувати в погашення заборгованості за кредитом для збереження ліквідності кошти у сумі не менше 35% від суми, отриманої в погашення заборгованості за кредитами І категорії якості, та не менше 25% від суми, отриманої в погашення заборгованості за кредитами ІІ категорії якості.
При цьому, за даними банківської виписки по рахунку № НОМЕР_1 публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в НБУ за період з 24.03.2014 року по 11.06.2015 року, останній платіж на погашення кредитної заборгованості банком здійснено 06.05.2015 року в сумі 35 000,00 грн.
Згідно з п. 1.10 глави 1 розділу VI "Інструкції про порядок регулювання діяльності банків України" (в редакції, що діяла на момент вчинення правочину), до інсайдерів - фізичних осіб належать: а) особи, які мають істотну участь у банку; б) керівники банку, керівник підрозділу внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку; в) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; г) керівники та контролери споріднених осіб банку; ґ) керівники та контролери аліфійованих осіб банку; д) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в підпунктах "а" - "ґ" цього пункту.
ОСОБА_1 визнав своє інсайдерство, підписавши лист №01-08/1521 від 27.05.2015 року, в якому він виступав від імені акціонерів ПАТ «Український професійний Банк», що підтверджується Звітом від 26.08.2016 року.
Крім цього, у п. 3.7.2 Розділу ІІ Звіту зазначено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПрАТ «Український професійний Банк» є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Також у п. 7 Розділу ІІ Звіту зазначено, що, починаючи з 27 травня 2015 року на ОСОБА_1 , як інсайдера банку, розповсюджувалась заборона, встановлена постановою Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 року в частині заборони здійснювати дострокове повернення коштів інсайдерам, пов'язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ «Український професійний Банк».
Згідно з п. 13 ч. 3 постанови №293/БТ, інсайдерам, пов'язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ «Український професійний Банк» заборонено здійснювати дострокове повернення коштів.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що діяла на момент вчинення правочину), правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Пунктом 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що діяла на момент вчинення правочину) встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Частиною 2 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно з ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Укладаючи договір поруки та, стаючи солідарним боржником разом із третьою особою на стороні відповідача 1, відповідач 1 повинен був мати на меті реальне погашення кредиту третьої особи на стороні відповідача 1, згідно з умовами договору поруки.
Проте, як підтверджується матеріалами справи, фактично погашення кредиту не відбулось, тому такі дії є порушенням публічного порядку, а договір поруки, враховуючи вищевикладене, відповідно, нікчемним.
Разом з цим, рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/3886/15 від 12.04.2016 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено, встановлено факт виконання договору про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11 червня 2013 року в повному обсязі ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою №11/5-02/500 від 28.05.2015 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
До спірних правовідносин застосуванню підлягає принцип res judicata, тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 року у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 року у справі "Науменко проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду.
Крім цього, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини"; рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України"; від 28.10.1999 року в справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії").
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконувати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також позивач просив суд застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: визнати недійсним договір від 27.05.20105 року про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 року; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни, індексний номер: 21664017 від 28.05.2015 року про припинення іпотеки, номер запису: 9838179, на об'єкт нерухомого майна: будівля спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 722157480000); скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни, індексний номер: 21663430 від 28.05.2015 року про припинення обтяження, номер запису: 9837891, на об'єкт нерухомого майна: будівля спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 722157480000).
Оскільки вимоги позивача про визнання недійсним договору поруки задоволенню судом не підлягають, вимоги позивача про застосування наслідків недійсності договору поруки задоволенню також не підлягають.
31 березня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надійшла заява про застосування позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Так, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже перш, ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Оскільки судом встановлено відсутність порушення прав позивача, позовна давність не застосовується.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. ч. 1, 2, 3 ст. 36, п. 8 ч. 2 ст. 37, ч. ч. 1, 2, п. п. 7, 8 ч. 3 ст. 38 ч. ч. 5, 6 ст. 77 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність", п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ч. ч. 1, 5 ст. 203, ст. 204, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228, ст. 253, ст. 256, ст. 257, ч. 1 ст. 261, ч. ч. 3, 4, 5 ст. 267, ч. 1 ст. 546, ч. ч. 1, 2 ст. 553, ч. ч. 1, 2 ст. 554, ч. 1 ст. 651, ч. ч. 2, 4 ст. 653, ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ч. ч. 1, 2 ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 4 ст. 75, ст. 86, ч. 1 ст. 98, ст. 123, п. 2 ч. 4 ст. 129, ст. 118, ч. 2 ст. 207, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити повністю у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" прo визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 19.04.2021 року.
Суддя С. Грабець