ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.04.2021Справа № 910/693/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Швидкі фінансові рішення" м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" м. Києва
про визнання договорів недійсними, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,
Суддя Паламар П.І.
Секретар судового засідання Божко Д.О.
Представники:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився.
у січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Швидкі фінансові рішення" звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що 2 березня 2020 р. між ним (новий кредитор) та відповідачем (первісний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким відповідач передав йому право вимоги до боржників, згідно реєстру боржників наведеному у Додатку № 1 до цього договору, за генеральною кредитною угодою № 012/08-3/0627 від 7 грудня 2006 р., додатковою угодою № 010/10-2/260 від 7 грудня 2007 р. до генеральної кредитної угоди, кредитним договором № 010/10-2/262 від 7 грудня 2007 р.
Того ж дня між ним та відповідачем було укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 322, згідно з яким відповідач відступив йому право вимоги за договорами іпотеки №№ 012/08-3/0627/4, 012/08-3/0627/5 від 8 грудня 2006 р.
Вказував, що після укладення договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, державним реєстратором внесено відповідні записи в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а саме змінено іпотекодержателя з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Швидкі фінансові рішення".
Посилаючись на те, що договір про відступлення права вимоги укладено без дотримання вимог чинного законодавства, оскільки спірний договір має ознаки договору факторингу, на укладення якого він не мав права, оскільки не є фінансовою установою, позивач на підставі ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України просив визнати ці договори недійсними, а також внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належного іпотекодержателя, а саме замість нього вказати відповідача.
У судове засідання представники сторін повторно не з'явилися, про час і місце його проведення повідомлені у встановленому порядку, позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника. Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 202 ГПК України у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що 2 березня 2020 р. між позивачем (новий кредитор) та відповідачем (первісний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким відповідач передав позивачу право вимоги до боржників, згідно реєстру боржників наведеному у Додатку № 1 до цього договору, за генеральною кредитною угодою № 012/08-3/0627 від 7 грудня 2006 р., додатковою угодою № 010/10-2/260 від 7 грудня 2007 р. до генеральної кредитної угоди, кредитним договором № 010/10-2/262 від 7 грудня 2007 р.
Того ж дня між позивачем та відповідачем було укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 322, згідно з яким відповідач відступив позивачу право вимоги за договорами іпотеки №№ 012/08-3/0627/4, 012/08-3/0627/5 від 8 грудня 2006 р.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями представника позивача викладеними у позовній заяві, наявними у справі копіями вищезазначених договорів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом ст. 1077 ЦК України, п. 11 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір факторингу за своєю правовою природою, є договором про надання фінансових послуг, згідно якого одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно ч. 1 ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Всупереч вимог ст. 74 ГПК України позивачем не надано доказів порушення його прав або охоронюваних законом інтересів укладенням спірних правочинів, внаслідок чого відсутнє порушене цивільне право, яке підлягало б судовому захисту.
Доводи позивача про невідповідність спірного договору суб'єктному складу сторін саме по собі не дає підстав для визнання його недійсним.
У зв'язку з відмовою у позові про визнання правочинів недійсними відсутні також підстави для застосування наслідків їх недійсності
За таких обставин у задоволенні позову відповідно до вимог ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України слід відмовити.
Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Швидкі фінансові рішення" м. Києва відмовити.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Повне судове рішення складене 16 квітня 2021 р.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар