ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.03.2021Справа № 910/653/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія деревообробки»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо Індустрія»
про розірвання договору № 47/FUBE від 14.01.2020 та стягнення 140.191,16 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Кимлик Ю.В.
за участю представників сторін
від позивача не з'явився
від відповідача Крисенко А.Є., ордер серії АН № 1027265 від 09.02.2021
Суть спору :
16.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія деревообробки» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо Індустрія» про розірвання договору № 47/FUBE від 14.01.2020 та стягнення 140.191,16 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.01.2020 між сторонами укладено договір № 47/FUBE, предметом якого є комплекс робіт і послуг, що надаються позивачу відповідачем в рамках проведення спеціалізованої виставки Furniture of Ukraine business expo 2020, яка проводитиметься 07-09 квітня 2020 року у виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза». На виконання умов п. 4 договору позивачем перераховано попередню оплату в сумі 60.081,96 грн згідно платіжного доручення № 5244 від 23.01.2020 та в сумі 80.109,20 грн згідно платіжного доручення № 5548 від 21.02.2020. 11.03.2020 на електрону адресу позивача надійшов лист відповідача з повідомленням про відміну виставки, пояснення причин такої відміни (епідеміологічна ситуація) та її запланованим проведенням іншою датою 15-17 вересня 2020 року. Позивач направив відповідачу лист № 46 від 11.03.2020 з проханням повернути сплачені за договором кошти. 24.03.2020 на електрону адресу позивача надійшов лист відповідача, в якому останній погодився з необхідністю повернення коштів. Виставка так проведена і не була, кошти відповідачем не повернуто. У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору разом з угодою про розірвання договору, проте поштові відправлення повернулись позивачу, відповіді не отримано.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 відкрито провадження у справі № 910/653/21; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.02.2021.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.01.2021 було направлено відповідачу 22.01.2021 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105477319730 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03057, м. Київ, просп. Перемоги, 56, яка згідно роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477319730 вбачається, що відповідач ухвалу суду № 910/653/21 від 21.01.2021 отримав 26.01.2021.
02.02.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про участь у підготовчому засіданні по справі № 910/653/21 призначеного на 16.02.2021 в режимі відеоконференції у приміщені суду, визначивши Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, Закарпатський окружний адміністративний суд або Господарський суд Закарпатської області відповідальним за проведення відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/653/21 від 08.02.2021 в задоволенні клопотання позивача про участь у підготовчому засіданні по справі № 910/653/21 призначеного на 16.02.2021 в режимі відеоконференції у приміщені суду відмовлено.
11.02.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на наступне. Грошове зобов'язання за договором виконано позивачем не в повному обсязі, а саме в порушення п. 5 договору не сплачено 30% вартості робіт та послуг за договором в розмірі 60.082,03 грн в строк до 20.03.2020. дане зобов'язання досі не виконано. Вважає, що введений постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 карантин не є істотною зміною обставин, а є обставиною форс-мажору, настання якої унеможливило виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Внаслідок введення карантину та заборони на проведення масових заходів виконання договірних зобов'язань в термін з 07-09 квітня 2020 року було неможливим. Настання форс-мажорних обставин за договором засвідчено сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3100-21-0184. Оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі договору посилання позивача на ст. 1212 Цивільного кодексу України як на правову підставу стягнення з відповідача коштів в розмірі 140.191,16 грн є помилковим, а вимоги неправомірною. Зазначає, що звертався до позивача з пропозицією внести зміни до договору та перенести проведення виставки на 07-09 квітня 2021 року, яка залишена позивачем без відповіді. Всупереч умов п. 15 договору позивач не виконав обов'язок щодо внесення змін до договору про перенесення строків проведення виставки та не мав правових підстав звертатись до суду з вимогою про розірвання договору.
В підготовчому засіданні 16.02.2021 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.03.2021.
26.02.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що розірвання договору на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України не є мірою відповідальності, а відтак посилання відповідача на форс-мажорні обставини не заслуговують на увагу. Доданий до відзиву сертифікат № 3100-21-0184 виданий Торгово-промисловою палатою України свідчить про дію форс-мажорних обставин з 12.03.2020 по 22.06.2020. Натомість виставка досі не проведена. При укладенні 14.01.2020 договору сторони не могли керуватись неіснуючою на той момент нормою права. При укладення договору сторони не визначали карантин форс -мажорною обставиною (п.15 договору). Посилання відповідача на обставину невиконання позивачем свого грошового зобов'язання за договором в повному обсязі не має значення для справи, оскільки саме повідомлення першого про відміну виставки і слугувало підставою для зупинки проведення останньої частини оплати. При цьому, сплата позивачем останнього платежу розміром 60.082,03 грн і зумовило б порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону (позивача) того, на що вона розраховувала при укладанні договору (ст. 652 ч. 2 п. 3 ЦК України). Заслуговує на увагу, що відповідач не в змозі виконати умови Договору, оскільки проведення виставки було призначено на 07-09 квітня 2020 року. В інших датах проведення виставки позивач не зацікавлений.
26.02.2021 від позивача до суду надійшла заява, в якій позивач позов підтримує повністю та просить суд розглядати справу без участі представника позивача, у зв'язку зі складною епідеміологічною ситуацією.
В підготовчому засіданні 02.03.2021 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.03.2021.
05.03.2021 від позивача на електрону пошту суду надійшла заява (без електронного підпису), в якій позивач позов підтримує повністю та просить суд розглядати справу без участі представника позивача, у зв'язку зі складною епідеміологічною ситуацією.
Дана заява не приймається судом до уваги, оскільки всупереч вимог ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України не скріплена електронним підписом.
Позивач в судове засідання 11.03.2021 не з'явився.
Відповідач в судовому засіданні 11.03.2021 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника позивача.
В судовому засіданні 11.03.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва
14.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустрія деревообробки» (учасник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експо Індустрія» (організатор виставки, відповідач) укладено договір № 47/FUBE (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору предметом договору є комплекс робіт і послуг, що надаються учаснику заходу організатором в рамках проведення спеціалізованої виставки Furniture of Ukraine business expo 2020 (далі - виставка), який діє в комерційних інтересах учасника. Виставка проводиться 07-09 квітня 2020 року у виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза» за адресою: с. Березівка, вул. Амстердамська, 1, Київська область.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що після установлення постановою Кабінету міністрів України № 211 від 11.03.2020 карантину, який досі триває, у зв'язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом, та забороною проведення масових заходів, істотно змінилась обставина, якою сторони керувались під час укладення договору, що є підставою для розірвання договору № 47/FUBE від 14.01.2020 в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України та повернення сплачених позивачем коштів в розмірі 140.191,16 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 2 договору організатор виставки надає учасникові виставковий стенд площею 60,0 кв.м (обладнана ставкова площа).
Відповідно до п. 3 договору згідно з цим договором організатор виставки надає учасникові комплекс послуг і виконує роботи щодо підготовки та сведения виставки, зокрема:
- щодо розміщення та обладнання на виставці виставкового стенду Учасника, вартістю згідно з таблицею 1, обладнаного відповідно до умов, передбачених додатком № 1, що є невід'ємною частиною цього договору;
- щодо монтажу та демонтажу виставкового стенду учасника;
- щодо забезпечення підведення електроенергії та інших замовлених учасником інженерних комунікацій, передбачених додатком № 1, що є невід'ємною частиною цього договору;
- щодо резервування місць в переговорних зонах;
- щодо підготовки та публікації каталогу виставки з рекламними та інформаційними матеріалами учасника, виготовленими відповідно до його замовлення, та безкоштовного розповсюдження каталогу серед відвідувачів виставки;
- щодо виготовлення та надання запрошень на виставку та запрошення відвідувачів;
- щодо проведення рекламної кампанії для учасників виставки;
- щодо забезпечення страхування ризиків втрати або пошкодження експонатів учасника;
- щодо забезпечення охорони виставкового центру та схоронності експонатів учасника у нічний час.
Згідно з п. 4 договору сторони погодились, що вартість робіт та послуг, передбачених пунктами 1-3 цього договору, визначається залежно від розміру виставкового стенду, який надається згідно з цим договором, відповідно до розрахунку, поданого у нижченаведеній таблиці 1. Виходячи із розміру та типу площі виставкового стенду, на день підписання договору ціна робіт та послуг за цим договором складає 166.894,32 грн, крім того, ПДВ (за ставкою 20%) у сумі 33.378,87 грн, що разом становить 200.273,19 грн.
Відповідно до п. 5 договору учасник зобов'язується провести попередню оплату вартості робіт та послуг, передбачених пунктами 1-3 цього договору у такі терміни:
30% вартості робіт та послуг за цим договором сплачується протягом трьох банківських днів з дня підписання цього договору;
40% вартості робіт та послуг за цим договором сплачується до 21.02.2020;
30% вартості робіт та послуг за цим договором сплачується до 20.03.2020.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено оплату вартості робіт за договором згідно платіжного доручення № 5244 від 23.01.2020 в розмірі 60.081,96 грн та згідно платіжного доручення № 5548 від 21.02.2020 в розмірі 80.109,20 грн, загалом в розмірі 140.191,16 грн.
Відповідно до п. 6 договору учасник зобов'язаний повністю сплатити обумовлену вартість робіт та послуг, передбачених пунктами 1-3 цього договору до 20.03.2020.
Посилання відповідача на невиконання позивачем зобов'язання по сплаті 30% вартості робіт у строк до 20.03.2020 не приймаються судом до уваги, оскільки
В даному випадку умовами договору не передбачено зустрічне виконання зобов'язання яке б полягало у виконанні відповідачем своїх зобов'язань за договором лише після виконання позивачем зобов'язань по сплаті попередньої оплати.
Крім цього, відповідно до п. 7 договору при недотриманні учасником умов, визначених пунктами 5 і 6 цього договору, організатор виставки в будь-який момент дії цього договору має право в односторонньому порядку припинити виконання цього договору з вини учасника, про що письмово повідомляє учасника у триденний термін з дня припинення. Учасник має право продовжити дію цього договору, сплативши повну частину робіт та послуг за цим договором впродовж 3 (трьох) днів з моменту одержання письмового повідомлення організатора ставки. В іншому разі цей договір вважається достроково розірваним з вини учасника, а зобов'язання організатора виставки остаточно припиняються за неможливістю виконання. У цьому разі частина вартості робіт та послуг за цим договором, сплачена учасником організатору виставки на момент дострокового розірвання цього договору, не повертається.
Отже за умовами п. 7 договору передбачено, що не проведення повної попередньої оплати вартості робіт та послуг є підставою для припинення відповідачем виконання договору, наслідком чого є розірвання договору в односторонньому порядку та відсутність підстав для повернення сплачених коштів.
Відповідач у зв'язку з епідеміологічною ситуацією у світі та в Україні 11.03.2020 повідомив позивача про перенесення дати виставки. Повідомив, що обрано нову дату проведення виставки 15-17 вересня 2020 року.
У зв'язку з перенесенням дати виставки позивач звернувся до відповідача з листом № 46 від 11.03.2020, в якому просив повернути кошти оплачені згідно договору в розмірі 140.191,16 грн.
Відповідач 24.03.2020 повідомив позивача, що кошти будуть повернуті в порядку черги після отримання нових надходжень.
Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України
В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.
Позивач звернувся до відповідача із заявою № 54 від 07.04.2020 про розірвання договору, у зв'язку з відміною виставки, проведення якої було заплановано на 07-09 квітня 2020 року. До заяви додано два примірника угоди про розірвання договору для підписання.
Дана заява з угодою про розірвання договору була надіслана відповідачу 06.04.2020, 02.06.2020 та 29.10.2020, що підтверджується наявними у справі описами вкладення у цінний лист.
Проте як свідчать матеріали справи сторонами згоди щодо розірвання договору шляхом укладення відповідної угоди не досягнуто.
Відповідно до абзацу 1 п. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
З урахуванням положень даної норми можливість внесення змін до кредитного договору пов'язується не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 цієї статті при істотній зміні обставин.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю всіх умов у сукупності, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільним кодексом України.
При цьому, оцінка зміни обставин як істотне повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим п. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, а саме зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
При вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених ст. 652 Цивільного кодексу України, необхідним є доведення позивачем того, яким чином змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та чому зміна обставин є істотною і не може бути усунута. Позивач повинен довести, що події, які викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати «істотною зміною обставин», повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою, якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, що створили ускладнення, або іншими словами «істотну зміну обставин», створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020» введено заборону залізничних, авіа- та автобусних міжміських та міжобласних пасажирських перевезень, а також робота метрополітенів; заборонено проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб. Дозволено лише заходи, необхідні для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на усій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» постановлено внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та постановлено установити з 12 березня до 24 квітня 2020 року на усій території України карантин.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 338-р від 25.03.2020 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року.
Постановами Кабінету Міністрів України № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та установлено з 12 березня до 22 травня 2020 року на усій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з 22.05.2020 по 22.06.2020 на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Постановою Кабінету Міністрів України № 500 від 17.06.2020 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 та установлено на всій території України карантин по 31.07.2020.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами) продовжено на всій території України дію карантину з 01.08.2020 до 19.12.2020, встановленого постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 та № 392 від 20.05.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установлено з 19.12.2020 до 30.04.2021 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211.
Судом встановлено, що в момент укладення договору № 47/FUBE від 14.01.2020, ні позивач, ні відповідач не могли передбачити спалах та значне поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яке досі триває.
Стосовно настання другої умови для розірвання договору, згідно з якою зміна обставин зумовлена такими причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, суд зазначає, що позивач жодним чином не міг вплинути на хід поширення респіраторної хвороби COVID-19.
Щодо третьої умови, визначеної законом для розірвання договору про те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, суд вважає, що поширення респіраторної хвороби COVID-19 та вжитті у зв'язку з цим урядом України заходи щодо заборони проведення всіх масових заходів повністю унеможливлює проведення виставки, тобто виконання зобов'язань за договором з боку відповідача. Тоді як подальше виконання позивачем умов договору щодо проведення остаточного платежу попередньої оплати порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки воно було б не рівнозначним для обох сторін договору.
Як вбачається з умов оспорюваного договору (п. 1.) виставка Furniture of Ukraine business expo 2020 мала відбутись 07-09 квітня 2020 року.
Позивач розраховував на можливість продемонструвати на виставці продукцію власного виробництва (меблі) потенційним покупцям з розрахунком укласти нові договори на її поставку, а відтак розширити ринок збуту та відповідно отримати дохід, але позбавлений таких можливостей.
З приводу четвертої умови про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, суд приходить до висновку, що ні договором, ні звичаями ділового обороту не передбачено, що ризик істотної зміни обставин (поширення респіраторної хвороби COVID-19), що стало наслідком неможливості виконання договору іншою стороною, несе сторона учасника за договором.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність всіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, необхідних для настання істотної зміни обставин, якими керувались сторони при укладенні договору, відповідно є підстави для розірвання такого правочину.
Таким чином, позовні вимоги про розірвання договору № 47/FUBE від 14.01.2020є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно посилання відповідача на наявність сертифікату Торгово-промислової палати України № 3100-21-0184 від 08.02.2021, яким підтверджується наявність форс-мажорної обставини за договором суд відзначає, що
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
В матеріалах справи наявний сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-21-0184 від 08.02.2021, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором № 47/FUBE від 14.01.2020, дія форс-мажору у період з 12.03.2020 по 22.06.2020.
Частиною 2 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України.
Форс-мажор (переклад з французької мови - вища сила) - це непередбачувані обставини, які не залежать від волі сторін договору, за яких неможливо виконати покладені на них зобов'язання.
Пунктом 15 договору визначено, що жодна зі сторін не несе відповідальності за невиконання, неналежне виконання або порушення нею будь-якого з своїх зобов'язань якщо доведе що це було викликано непередбаченими обставинами (форс-мажор).
В даному випадку предметом спору є розірвання договору у зв'язку із істотною зміною обставин в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України, а не у зв'язку із порушенням договірних зобов'язань та застосуванням відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідач зазначає, що звертався до позивача з пропозицією (лист № 17/09 від 11.09.2020) внести зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 21.09.2020, два примірника якої було додано до пропозиції, визначивши дату проведення виставки 07-09 квітня 2021 року.
Проте наявні матеріали справи не підтверджують направлення позивачу вказаної пропозиції разом з двома примірниками додаткової угоди № 1 від 21.09.2020, оскільки подані фіскальний чек від 24.09.2020 та рекомендоване повідомлення про вручення відправлення не підтверджують зміст відправлення.
Отже матеріалами справи не підтверджується вчинення відповідачем дій щодо звернення до позивача з метою внести зміни до договору в частині узгодження нової дати проведення виставки.
Більш того дії відповідача є не послідовними, оскільки спочатку він повідомив позивача про можливість повернення сплачених позивачем коштів, а потім нібито звертався до позивача з метою внесення змін до договору щодо узгодження нової дати проведення виставки.
Суд відзначає, що в даному випадку позивач не має можливості реалізувати свій намір щодо участі у виставці з незалежних від нього причин і не відомо коли зможе, оскільки закінчення поширення респіраторної хвороби COVID-19 не можливо прогнозувати, що в свою чергу взагалі унеможливлює узгодження нової дати проведення виставки.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Як зазначалось вище на звернення позивача про повернення сплачених коштів в розмірі 140.191,16 грн відповідач повідомив позивача, що кошти будуть повернуті в порядку черги після отримання нових надходжень.
Проте наразі кошти позивачу відповідачем так і не повернуто.
З огляду на те, що виставка не відбулась, договір № 47/FUBE від 14.01.2020 розірвано у судовому порядку та правова підстава на якій відповідач утримує сплачені позивачем кошти відпала, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 140.191,16 грн.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія деревообробки» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір № 47/FUBE, укладений 14.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експо Індустрія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустрія деревообробки».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо Індустрія» (03057, м. Київ, просп. Перемоги, 56, код ЄДРПОУ 41342833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія деревообробки» (89200, Закарпатська область, м. Перечин, пров. Ужанський, 6, код ЄДРПОУ 33142018) 140.191 (сто сорок тисяч сто дев'яносто одна) грн 16 коп. та 4.540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 19.04.2021 (після виходу судді з лікарняного).
СуддяВ.В. Сівакова